РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2021 року справа № 580/6066/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гайдаш В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі - позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 21.12.2020 №27200707;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 21.12.2020 №27210707;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 21.12.2020 №27220707;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 21.12.2020 №27230707;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу відповідача від 18.02.2021 №18354-13.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що фактичною підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 21.12.2020 №27200707, №27210707 є висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» внаслідок продажу пива «ТМ «Львівське» на розлив для його споживання на місці, без наявності у позивача статусу ресторанного господарства або закладу громадського харчування, а також без проведення цієї операції через РРО. Однак, позивачем зазначено, що нею взагалі не зберігається та не реалізується пиво «ТМ «Львівське», а перед проведенням фактичної перевірки працівниками контролюючого органу взагалі не проводилась контрольована розрахункова операція з придбання пива «ТМ «Львівське» на розлив для його споживання на місці. Щодо податкового повідомлення-рішення від 21.12.2020 №27220707 про накладення штрафу за зберігання для продажу кінцевому споживачу 9 пачок сигарет без марок акцизного податку, то позивачем зазначено, що вказані 9 пачок сигарет зберігались у магазині не для продажу, а для власного вживання. Щодо податкового повідомлення-рішення від 21.12.2020 №27230707 про накладення штрафу за реалізацію товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, то позивачем вказано, що позивач у момент проведення фактичної перевірки не мала змоги надати негайно перевіряючим документи про походження (придбання) алкогольних напоїв, однак такі документи були надані нею контролюючому органу разом із письмовими запереченнями на акт перевірки. На підставі вищевказаних обставин позивач вважає, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення та, як наслідок, податкова вимога є протиправними та підлягають до скасування.

Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив на позов у якому зазначив, що відповідачем встановлено факт порушення позивачем вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» внаслідок продажу пива «ТМ «Львівське» на розлив для його споживання на місці, без наявності у позивача статусу ресторанного господарства або закладу громадського харчування, а також без проведення цієї операції через РРО, тому вважає, що податкові повідомлення-рішення від 21.12.2020 №27200707, №27210707 є правомірними та не підлягають до скасування. Крім того, позивачем здійснено зберігання для продажу кінцевому споживачу 9 пачок сигарет без марок акцизного податку, у зв`язку з чим до нього правомірно застосовано штрафну санкцію згідно податкового повідомлення-рішення від 21.12.2020 №27220707. Також відповідачем вказано, що позивачем не забезпечено облік товарних запасів за місцем їх реалізації, тому на думку відповідача правомірно податковим повідомленням-рішенням від 21.12.2020 №27230707 накладено штраф за реалізацію товарів, які не обліковані за місцем реалізації.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець та основним видом її діяльності згідно кодів КВЕД: 47.11 «Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами».

Позивачем отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 18.06.2020 №23130308202001512, терміном дії з 24.06.2020 до 24.06.2021, адреса місця торгівлі: АДРЕСА_1, 30,3 кв.м.

Крім того, позивачем отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 18.06.2020 №23130311202001377, терміном дії з 24.06.2020 до 24.06.2021, адреса місця торгівлі: АДРЕСА_1 , 30,3 кв.м.

27.10.2020 о 14 год. 23 хв. відповідачем проведено фактичну перевірку щодо дотримання норм законодавства з питань обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, цільового використання пального та спирту етилового платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами- лічильниками, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального за місцем фактичного здійснення позивачем діяльності: м Черкаська обл., Золотоніський р-н, с. Коробівка, вул.Центральна, 1. Результати перевірки оформлені актом від 06.11.2020 №408/23/23/07/ НОМЕР_1 .

Зазначеною перевіркою встановлено: продаж пива «ТМ «Львівське» на розлив для його споживання на місці, без наявності у позивача статусу ресторанного господарства або закладу громадського харчування, а також без проведення цієї операції через РР; факт зберігання для продажу кінцевому споживачу 9 пачок сигарет без марок акцизного податку; факт реалізацію товарів, які не обліковані за місцем реалізації.

На підставі виявлених порушень відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій від 27.11.2020 №14720707, №14730707, №14700707, №14710707.

Головним управлінням ДПС у Черкаській області після отримання від позивача заперечень (вх. №29371/ФОП від 30.11.2020) відкликано податкові повідомлення-рішення від 27.11.2020 №14720707, №14730707, №14700707, №14710707, як наслідок 21.12.2020 відповідачем винесено нові податкові повідомлення-рішення №27200707, №27210707, №27220707, №27230707.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано, що основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР).

Відповідно до абз. 14 ст. 1 Закону №481/95-ВР місце торгівлі - місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Згідно абз. 14 ст. 15 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Відповідно до ст. 15-3 Закону №481/95-ВР продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування, суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) з універсальним асортиментом товарів.

Визначення терміну «підприємство громадського харчування» наведено в Правилах роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24.07.2002 №219 (далі - Правила №219).

Згідно п. п. 1.5-1.6 Правил №219 заклади (підприємства) ресторанного господарства (РГ) поділяються за типами: фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, ресторани, бари, кафе, їдальні, закусочні, буфети, магазини кулінарних виробів, кафетерії, а ресторани та бари - також на класи (перший, вищий, люкс). Вибір типу закладу (підприємства) РГ та класу ресторану або бару здійснюється суб`єктом господарської діяльності самостійно з урахуванням вимог законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону №481/95-ВР за порушення вимог ст. 15-3 цього Закону, а саме, за продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці суб`єктом господарювання, який не має статусу закладу громадського харчування, до такого суб`єкта застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у сумі 6800 грн.

Із системного аналізу ст. ст. 15-3 та 17 Закону №481/95-ВР вбачається, що до суб`єкта господарювання, що не має статусу суб`єкта господарювання громадського харчування, підприємства з універсальним асортиментом товарів, можуть застосовуватися фінансові санкції за порушення ст. 15-3 Закону №481/95-ВР тільки у разі продажу алкогольних напоїв на розлив саме з метою споживання на місці.

За змістом акта (довідки) фактичної перевірки вбачається, що відповідачем ніби то встановлено факт продажу ФОП ОСОБА_1 алкогольних напоїв - пива «ТМ «Львівське» на розлив, разом із тим відсутня друга ознака, яка має визначальне значення для кваліфікації порушення закріпленого в статті 15-3 Закону №481/95-ВР - споживання таких напоїв на місці. В акті не зазначено яким чином встановлено факт споживання придбаної алкогольної продукції на місці, не відображено інформації щодо споживання алкогольних напоїв одразу після їх придбання.

Відповідачем не наведено та не надано будь-яких доказів того, що посадовими особами ГУ ДПС у Черкаській області під час здійснення 27.10.2020 фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 дійсно проводилась контрольована розрахункова операція з придбання пива «ТМ «Львівське» на розлив для його споживання на місці.

Крім того, вказаний факт щодо здійснення 27.10.2020 контрольованої розрахункової операції з придбання пива «ТМ «Львівське» на розлив - заперечується позивачем та спростовується доданими до матеріалів справи письмовими пояснення гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 (а.с. 11, 12), що спростовує твердження відповідача щодо не проведення цієї операції через РРО.

З огляду на викладене, податковим органом не доведено факт продажу позивачем алкогольної продукції на розлив для споживання на місці, а відтак підстави для застосування до неї фінансових санкцій передбачених ст. 17 Закону №481-95-ВР у вигляді штрафу у розмірі 6800 грн. відсутні, як наслідок суд дійшов висновку скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.12.2020 №27200707, №27210707.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.03.2019 у справі №818/3895/15.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 21.12.2020 №27220707 про накладення на позивача штрафу у сумі 12592 грн. за не забезпечення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, то суд зазначає наступне.

Відповідно п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок зі сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Платник податків, відповідно до положень ст. 16 Податкового кодексу України, зобов`язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Відповідно до п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року №481 затверджено форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення.

Однак, Порядком ведення Книги обліку доходів і витрат не передбачено ведення у ній залишку товарних запасів фізичними особами - підприємцями на загальній системі оподаткування.

Поняття "запаси" визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 (зі змінами) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за № 751/4044.

Законодавче обґрунтування відсутності обов`язку вести облік товарних запасів фізичними особами-підприємцями унеможливлює порушення підприємцем вимог п. 12 ст. З Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" і теоретично, і з об`єктивної сторони, оскільки в ході проведення перевірки не проводилося порівняння документально зафіксованих залишків з реальними.

Надлишок або нестача товарно-матеріальних цінностей встановлюються за даними бухгалтерського обліку на початок звітного періоду та на певний звітний (поточний) період. Нестачу чи надлишок товару можна виявити лише при проведені інвентаризації, коли відомі дані про залишки товару на початок інвентаризації та їх рух (вибуття, надходження) за звітний період, яка під час здійснення перевірки не проводилася.

В акті зняття залишків від 27.10.2020, який складений представниками Головного управління ДПС у Черкаській області в ході проведення фактичної перевірки позивача, не зазначено залишки запасів на початок звітної дати та вибуття (реалізація) запасів за визначений період, що взагалі виключає можливість вирахування надлишку чи нестачі залишків товару.

Відповідно до п. 20.1.9 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, зазначена норма встановлює відповідальність лише за продаж необлікованих товарів, а не за їх наявність за місцем реалізації, при цьому, акти перевірки від 06.11.2020 №408/23/23/07/ НОМЕР_1 не містить посилання на факт реалізації позивачем саме необлікованих товарів.

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №814/2158/16.

Також суд звертає увагу, що позивачем на акт фактичної перевірки від 06.11.2020 №408/23/23/07/ НОМЕР_1 надіслано 06.11.2020 до Головного управління ДПС у Черкаській області заперечення разом із документами, що підтверджують придбання/облік товарів підакцизної групи (копії видаткових накладних на 13 арк.). Вказані заперечення отримані відповідачем 13.11.2020.

На підставі вищевказаних обставин суд дійшов висновку визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.12.2020 №27230707.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 21.12.2020 №27220707 про накладення штрафу за зберігання для продажу кінцевому споживачу 9 пачок сигарет без марок акцизного податку, то суд зазначає наступне.

За правилами пп. 14.1.107 п. 14.1 ст. 14 ПК України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Згідно пп. 14.1.109 п. 14.1 ст. 14 ПК України маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою, пачку (упаковку) тютюнового виробу чи ємність (упаковку) з рідиною, що використовується в електронних сигаретах, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

За змістом п. 226.1 ст. 226 ПК України у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Із матеріалів справи встановлено, що 27.10.2020 під час здійснення посадовими особами ГУ ДПС у Черкаській області фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 встановлено факт зберігання для продажу кінцевому споживачу 9 пачок сигарет без марок акцизного податку.

Позивач у позовній заяві посилається на те, що вказані 9 пачок сигарет зберігались у магазині не для продажу, а для власного вживання, що підтверджується письмовими поясненнями її сина ОСОБА_4 (а.с. 13), який також зазначив, що зберігав у приміщенні магазину (АДРЕСА_1) саме 9 пачок сигарет REGINA RED для особистого вживання, які про вся випадок завчасно відкрив розірвавши акцизні марки на них.

Однак суд зазначає, що твердження позивача про зберігання для власних потреб у приміщенні магазину ( АДРЕСА_1 ) сигарет у такій кількості пачок, як 9 одиниць, без марок акцизного податку - свідчить про намагання позивача уникнути відповідальності за зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка та введення суду в оману.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

На підставі вищевказаних обставин суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 21.12.2020 №27230707 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування податкової вимоги відповідача від 18.02.2021 №18354-13, то суд зазначає наступне.

Згідно із положеннями п. 14.1.153 ст. 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (абз.4 п. 56.18 ст. 56 ПК України).

Отже, податкова вимога надсилається, якщо у суб`єкта господарювання є податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк.

Узгодження грошового зобов`язання здійснюється шляхом надіслання контролюючим органом платнику податків податкового повідомлення-рішення, та можливістю оскаржити таке рішення у адміністративному чи судовому порядку.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно із пунктом 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (п. 59.3 ст. 59 ПК України).

Згідно п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Враховуючи, що станом на 17.02.2021 у ФОП ОСОБА_1 обліковувався податковий борг на загальну суму 36393 грн. 70 коп., тому суд дійшов висновку, що контролюючий орган правомірно виніс податкову вимогу від 18.02.2021 №18354-13.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 21.12.2020 №27200707, №27210707, №27220707.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь ОСОБА_5 сплачений судовий збір в сумі 2724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) грн.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Гайдаш