________ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Чернівці « 24 » квітня 2007 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Горецької C.O.
Суддів Семенюка К.М., Станковської Г.А.
за участю прокурора Сулятицького І.С.
та адвоката ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 25 грудня 2006 року.
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,
уродженець та проживаючий в
АДРЕСА_1, українець,
громадянин України, з неповною
середньою освітою, розлучений, в силу
ст. 89 КК України не судимий, -
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження,
уродженець та мешканець АДРЕСА_2, українець,
громадянин України, з середньою
освітою, не одружений, не працюючий, в
силу ст. 89 КК України не судимий, -
Справа №11-153 /2007р. Головуючий у І інстанції: Чебан В.М.
Категорія: ст.187 ч.2 КК України Доповідач: Семенюк К.М.
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, уродженець та мешканець АДРЕСА_3, українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, розлучений, не працюючий, в силу ст. 89 ЮС України не судимий, -засуджені кожний за ст. 187 ч.2 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на п'ять років позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу засудженим залишено попередню - утримання під вартою.
Строк відбуття покарання ОСОБА_1, ОСОБА_4 відраховується з 12 червня 2006 року, а ОСОБА_2 з 3 червня 2006 року.
Згідно вироку ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та невстановлена слідством особа, 02 червня 2006 року, близько 8 год. ЗО хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, попередньо домовившись між собою, напали в сквері, який знаходиться на розі вулиць Д.3агули та Кордуби в м. Чернівці на потерпілого ОСОБА_5 з метою заволодіння його майном. Під час нападу засуджені застосували до потерпілого насильство, яке є небезпечним для життя та здоров'я ОСОБА_5 При цьому вони нанесли удари руками та ногами по різних частинах тіла та порізи ножем ОСОБА_5, внаслідок чого останній отримав згідно висновку судово-медичної експертизи 14 тілесних ушкоджень, які виникли внаслідок дії твердих тупих предметів, а також внаслідок дії колюче - ріжучого знаряддя.
Дані тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень та до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. (а.с. 18).
Після цього засуджені заволоділи грошима потерпілого в сумі 137 грн., якими розпорядилися на власний розсуд.
На вказаний вирок суду від засуджених надійшли апеляції, в яких вони просять:
· ОСОБА_1 - вирок суду скасувати та закрити справу, в зв'язку з тим, що вказаний злочин він не скоював. В обгрунтування своєї апеляції засуджений посилається на те, що суд невірно дав оцінку показам свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які стверджували, що 2 червня 2006 року він працював на роботі і вони весь час його бачили. Також засуджений посилається на те, що до нього з боку органів слідства застосовувалася фізична сила, впізнання з потерпілим проведено з порушенням КПК України. Крім того, ОСОБА_1 звертає увагу та те, що в суді першої інстанції не був допитаний свідок ОСОБА_8
ОСОБА_2 - вирок суду скасувати, справу закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину. Засуджений посилається на те, що суд невірно поклав в основу вироку покази потерпілого ОСОБА_5, не врахував те, що він зранку був на роботі 02 червня 2006 року, не допитав в якості
свідка ОСОБА_8, не дослідив довідку з місця роботи, відповідно до якої
він з 8 год. працював.
Від інших учасників судового процесу апеляцій не надійшло.
Заслухавши доповідача, засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_1 та його адвоката ОСОБА_3, які підтримали свої апеляції, а останній апеляцію ОСОБА_1, думку прокурора, який просив вирок залишити без змін, перевіривши матеріали справи в межах поданих апеляцій та обговоривши їх доводи, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню.
Вина засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, повністю доведена зібраними по справі доказами, які належним чином досліджені судом і яким дана вірна юридична оцінка.
З оголошених в судовому засіданні показів потерпілого ОСОБА_5 вбачається, що 02 червня 2006 року біля 7 год. він приїхав в м. Чернівці. Через деякий час у парку біля Червоноармійського ринку він зустрів свого знайомого ОСОБА_2 з трьома хлопцями, яких пригостив горілкою. Потім він дав гроші на придбання спиртного і вони всі разом випили ще пляшку горілки. Коли хлопці почали казати, щоби він дав ще грошей на горілку, а він з цим не погодився, то вони всі четверо почали його бити руками та ногами по тулубу та голові. Коли він опинився на землі, то в нього з кишені витягли гроші в сумі 137 грн., продовжуючи наносити удари. Один з хлопців, коли він лежав на землі, дістав ніж, розклав його та наніс один колючий удар в руку, а другий в ліву ключицю. Після цього він відчув сильний удар в голову та втратив свідомість. (а.с. 6-7,10-11).
Факт застосування насильства до потерпілого знайшов своє об'єктивне підтвердження під час проведення судово-медичної експертизи. З висновку експерта вбачається, що у ОСОБА_5 мали місце чисельні синці на голові та тілі, а також колючо-різані рани на відстані 5 см. від грудинно-ключичного суглобу зліва, по зовнішній поверхні правого передпліччя в верхній третині. Вказані тілесні ушкодження: синці відносяться до легких тілесних ушкоджень, а рана до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я (а.с. 18).
Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання від 03 червня 2006 року (а.с. 27) потерпілий впізнав ОСОБА_2, як особу яка спільно ще з трьома хлопцями побили його 02 червня 2006 року та заволоділи грошима в сумі 137 грн.
Як вбачається з протоколу очної ставки від 03 червня 2006 року між ОСОБА_2 та потерпілим, ОСОБА_5 пояснив, що 02 червня 2006 року його знайомий ОСОБА_2 під час нападу застосував до нього насильство і наніс при цьому один удар в груди, а другий в обличчя.
Не заперечував ОСОБА_2 свою присутність при нападі на потерпілого 02 червня 2006 року під час написання явки з повинною (а.с.25).
У вказаному протоколі засуджений зазначив, що явку з повинною він написав власноручно, без будь-якого морального та фізичного впливу з боку працівників міліції.
Під час проведення впізнання 12 червня 2006 року потерпілий впізнав ОСОБА_1, як особу, яка 02 червня 2006 року разом з трьома хлопцями застосували до нього насильство та заволоділи грошима (а.с.99).
Засуджений ОСОБА_4 в судовому засіданні відмовився давати покази, однак повністю підтвердив свої покази в якості обвинуваченого на досудовому слідстві (а.с. 166-167) згідно яких 02 червня 2006 року він, ОСОБА_1, ОСОБА_2, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння напали на ОСОБА_5, застосували до нього насильство та заволоділи його грошима. Після вчинення злочину вони гроші розподілили між собою.
Аналізуючи зібрані докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що засуджені за попередньою змовою, про що вказують їх спільні дії як під час скоєння злочину, так і після цього, зокрема розподіл грошей, скоїли напад на потерпілого, поєднаний із насильством небезпечним для життя та здоров'я ОСОБА_5 та заволоділи його грошима на суму 137 грн. Вказані дії вірно кваліфіковані за ч.2 ст.187 КК України.
Суд дійшов правильного висновку, що невизнання своєї вини ОСОБА_1, ОСОБА_2 є способом захисту з метою ухилення від кримінальної відповідальності, дав критичну оцінку їх показам та поклав в основу вироку покази потерпілого, свідків, висновки судово-медичної експертизи, письмові докази, які узгоджуються між собою та іншими об'єктивними даними по справі.
Тому посилання в апеляції засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про непричетність до скоєного злочину є необгрунтованими.
Що стосується показів свідків ОСОБА_7, ОСОБА_6, то суд дав їм належну оцінку та правильно зазначив, що вони не відповідають фактичним обставинам справи, які були встановлені в судовому засіданні.
Як вбачається із протоколу судового засідання (а.с. 248) адвокатом ОСОБА_9 який захищав ОСОБА_2, було заявлено клопотання про виклик в судове засідання свідка ОСОБА_8 та долучення довідки з місця роботи його підзахисного. Суд першої інстанції у відповідності до ст. 296 КПК України розв'язав заявлене клопотання та відмовив в його задоволенні за безпідставністю. Стосовно посилання засуджених з приводу того, що під час досудового слідства до них з боку працівників міліції застосовувалися недозволені методи слідства, то за наслідками проведеної прокуратурою перевірки була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно працівників міліції (а.с.237-239).
Таким чином, посилання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в своїх апеляціях на вказані обставини також не знайшли свого підтвердження під час розгляду кримінальної справи.
Відповідно до вимог ст.ст. 65-67 КК України районний суд призначив засудженим міру покарання і при цьому, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винних та їх роль у скоєному, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, зокрема ті, на які є посилання в апеляціях ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Враховуючи наведене, суд дійшов правильного висновку про
можливість застосування ст.69 КК України при призначенні їм покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ст. 187 ч.2 КК України та зазначив, що їх виправлення та попередження нових злочинів не можливе без реального відбування покарання.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без задоволення. Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 25 грудня 2006 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - залишити без змін.