АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі :
головуючого Косогор Г.О.
суддів Ісаєвої Н.В., Ткачук О.О.
при секретарі Олініченко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою Державного казначейства України на рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління служби безпеки України у Львівській області, держави в особі Державного казначейства України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання та попереднього судового слідства ,
встановила:
У грудні 2007 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, третя особа УСБУ у Львівській області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому просив стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду, завдану йому незаконними діями органів дізнання та досудового слідства у розмірі 73 672 грн. та 300 000 гривень моральної шкоди.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що на підставі рахунків № 0171 від 7.07.2006 року, № 0172 від 7.07.2006 року та листа про сплату грошей від 17.07.2006 року він придбав в Німеччині автомобілі Mercedes SLK 200 К, ідентифікаційний номер WDB1714421F099638 та SMART ROADSTER, ідентифікаційний номер WME4523371L041003.
Постановою начальника Мостиської митниці від 12 липня 2006 року було порушено кримінальну справу № 02/20700/06 за ознаками злочину передбаченого ч.І ст.201 Кримінального кодексу України, за фактом незаконного переміщення через митний кордон України товарів - двох вказаних автомобілів.
В ході проведення досудового слідства по кримінальній справі автомобілі Mercedes SLK 200 К та SMART ROADSTER та документи, які належали ОСОБА_1 були вилучені у власника, долучені до кримінальної справи і зберігалися з початку на митному посту "Шегині" Мостиської митниці, потім в слідчому підрозділі та відділенні РСВ Управління СБУ у Львівській області.
Постановою судді Мостиського районного суду Львівської області від 4 травня 2007 року, залишеною без змін ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області від 19 червня 2007 року, постанова начальника Мостиської митниці від 12 липня 2006 року про порушення кримінальної справи за ч.І ст.201 КК України, за фактом незаконного переміщення через митний кордон України товарів - двох автомобілів: Mercedes SLK 200 К ідентифікаційний номер WDB1714421F099638 та SMART ROADSTER
_____________________________________________________________________________
Справа №22ц–19810/2010 р. Головуючий у І-ї інстанції
Куриленко О.М.
Категорія: 33 Доповідач: Косогор Г.О.
ідентифікаційний номер WME4523371L041003 була скасована, в порушені кримінальної справи відмовлено, та повернуто ОСОБА_1 зазначені автомобілі та документи, які є підставою для здійснення митного оформлення затриманих автомобілів.
Однак, співробітниками служби безпеки України вказані автомобілі повернуті не були, в результаті чого позивач був вимушений звернутись до суду з позовом до Генерального Прокурора України, Голови Верховної Ради України, Голови Служби безпеки України та Міністерства юстиції України.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18.06.2009 року позов був задоволений частково, з Головного управління Державного казначейства України в Одеській області стягнута спричинена матеріальна шкода у розмірі 73 672 гривні та моральна шкода у сумі 15 000 гривень, в іншій частині позову відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10.11.2009 року, постановленою за результатами розгляду апеляційної скарги Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, вказане рішення суду скасоване, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
У попередньому судовому засіданні 26.02.2010 року під час нового розгляду справи позивач, враховуючи вказівки суду апеляційної інстанції, уточнив позовні вимоги та просив стягнути з державного бюджету через Державне казначейство України на користь ОСОБА_1 компенсацію матеріальної шкоди, завданої йому незаконними діями органів дізнання та досудового слідства, в розмірі суму 89 492 гривні та спричинену моральну шкоду у розмірі 300 000 гривень.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково - стягнуто з державного бюджету через Державне казначейство України на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду у розмірі 85 985,35 (вісімдесят п'ять тисяч девятьсот вісімдесят п'ять гривень, 35 коп.); стягнуто з державного бюджету через Державне казначейство України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану йому незаконними діями органів дізнання та досудового слідства, у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.
На дане рішення була принесена апеляційна скарга Державним казначейством України , в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
Заслухавши доповідача, яка доповіла зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рахунків № 0171 від 7 липня 2006 року, № 0172 від 7 липня 2006 року та листа про сплату грошей від 17 липня 2006 року ОСОБА_1 придбав у Німеччині автомобілі Mercedes SLK 200 К, ідентифікаційний номер WDB1714421F099638 та SMART ROADSTER, ідентифікаційний номер WME4523371L041003. При цьому початкова вартість автомобіля Mercedes SLK 200 К складала 28 000 євро, а автомобіля SMART ROADSTER 15 100 євро, що підтверджується матеріалами справи.
Вказані автомобілі були пред'явлені ОСОБА_1 на митному посту «Шегіні» Мостиської митниці для митного контролю.
Постановою начальника Мостиської митниці від 12 липня 2006 року було порушено кримінальну справу № 02/20700/06 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 201 Кримінального кодексу України за фактом незаконного переміщення через митний кордон України товарів - двох автомобілів: Mercedes SLK 200 К та SMART ROADSTER.
Кримінальна справа відповідно до ст. 112 Кримінально-процесуального кодексу України була направлена для проведення досудового слідства, перереєстрована за № 1693 та знаходилась до останнього часу у провадженні слідчого другого слідчого відділення слідчого відділу Управління СБУ у Львівської області.
В ході проведення досудового слідства по кримінальній справі автомобілі Mercedes SLK 200 К та SMART ROADSTER та документи, які належали ОСОБА_1, були вилучені у власника, долучені до кримінальної справи і зберігалися з початку на митному посту "Шегині" Мостиської митниці, потім в слідчому підрозділі та відділенні PCB Управління СБУ у Львівській області. Крім того, на вказані автомобілі був накладений арешт.
Постановою судді Мостиського районного суду Львівської області від 04 травня 2007 року, залишеною без змін ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області від 19 червня 2007 року, постанова начальника про порушення кримінальної справи була скасована, у порушені кримінальної справи відмовлено, та повернуто ОСОБА_1 зазначені автомобілі та документи, які є підставою для здійснення митного оформлення затриманих автомобілів.
14 травня 2007 року був виданий виконавчий лист, згідно якого УСБУ у Львівській області було зобов'язано негайно повернути ОСОБА_1 спірні автомобілі.
Представники ОСОБА_1 неодноразово зверталися до СБУ у Львівській області з метою отримання автомобілів, але посадові особи УСБУ у Львівській області в категоричній формі відмовлялися виконувати постанову суду.
Згідно акту прийому-передачі автомобілів спірні автомобілі Mercedes SLK 200 К ідентифікаційний номер WDB1714421F099638 та SMART ROADSTER ідентифікаційний номер WME4523371L041003 були повернуті представнику позивача лише 25 травня 2007 року.
Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 30 травня 2007 року TOB «Експерт-Сервіс-ЮГ» було проведено авто-товарознавче дослідження та відповідно до висновків № 3772/05 від 30 травня 2007 року та № 3773/05 від 30 травня 2007 року було встановлено, що залишкова вартість автомобіля Mercedes SLK 200 К складає 25 990 євро, залишкова вартість SMART ROADSTER складає 12 350 євро. Таким чином, загальна сума втрати вартості автомобілів склала 4 760 євро.
Крім того, в результаті зберігання автомобілів на протязі тривалого часу у неналежних умовах машини потребували заміни автомобільних шин. Загальна вартість автомобільних шин на автомобілі Mercedes SLK 200 К та SMART ROADSTER, придбаних позивачем, складала 7 140 гривень, що підтверджується товарним чеком.
Також, у зв'язку з розглядом кримінальної справи та необхідністю брати участь у заходах по захисту прав ОСОБА_1, його представники ОСОБА_3,ОСОБА_2., ОСОБА_4 були вимушені неодноразово приїжджати до міста Львів та зупинятись для проживання у готелях. Загальна сума витрат на проживання склала 31 050 гривень, що підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, як вірно вказано у рішенні суду першої інстанції, загальна сума матеріальної шкоди, спричиненої позивачу, складалась з втрати товарної вартості у сумі 4 760 євро, що за курсом Національного Банку України на день постановления рішення становило 47 795, 36 гривень, витрат на проживання у сумі 31 050 грн. та вартості придбаних позивачем автомобільних шин - 7 140 грн., та дорівнювала 85 985 гривням 35 коп.
Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду регулюється положеннями статті 1176 ЦК України та Законом України ?ро порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду".
Згідно ч.ч. 6,7 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання,
попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст. 1166 ЦК України, частинами першою та другою якої передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 1 Закону України ?ро порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", шкода відшкодовується внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Частиною 2 названої статті встановлено, що завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Згідно п.1-1 ст. 2 вказаного Закону, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно та ін.
П.п. 2, 4, 5 статті 3 Закону України ?ро порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", передбачено, що у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються):
- майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;
суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги;
моральна шкода.
Згідно статті 4 названого Закону відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.
Задовольняючи позов суд виходив з того, що шкода ОСОБА_1 була спричинена діями відповідача щодо безпідставного порушення кримінальної справи, вилучення належних йому транспортних засобів, накладення на них арешту і зберігання тривалий час у неналежних умовах, а також небажанням своєчасно повернути вказані автомобілі.
Судом також враховано, що окрім матеріальних збитків ОСОБА_1 було завдано моральної шкоди, яка полягає відповідно до п.2, п.3 ч.2 ст. 23 Цивільного кодексу України в душевних стражданнях, які він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою відносно нього; в пошкодженні його майна (автомобілів), яке призвело до часткової втрати їх вартості та необхідності проведення робіт по заміні автомобільних шин. А також у тому, що тривалий час право власності позивача порушувалось, він не міг користуватись належними йому автомобілями, нервував з приводу їх подальшої долі, був вимушений витрачати кошти та наймати людей для надання йому юридичної допомоги, неодноразово їздити до м. Львів та на митний пост «Шегіні».
За таких обставин суд дійшов обгрунтованого висновку про необхідність стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10 000 гривень.
Суд перевірив усі докази, які навели сторони у підтвердження своїх вимог та заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, правильно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив вірний висновок про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Судова колегія не приймає до уваги заперечення в апеляційній скарзі представника Державного казначейства України проти стягнення з державного бюджету на користь ОСОБА_1 суми матеріальної та моральної шкоди, оскільки факт заподіяння такої шкоди був підтверджений обставинами справи, а моральна шкода полягала у душевних стражданнях, які позивач зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою відносно нього; в пошкодженні його майна тощо.
Глибина страждань була визначена тим, що протиправна поведінка відносно ОСОБА_1 і, як наслідок, пошкодження його майна, були вчинені посадовими особами Мостиської митниці та Управління СБУ у Львівської області тобто особами, які відповідно до Конституції та інших законодавчих актів України, виходячи з своїх функціональних обов'язків, повинні захищати права та свободи громадян, пильнувати недоторканість приватної власності.
Посилання апеляційній скарзі на положення с. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»і, у зв’язку з цим, неможливість стягнення з відповідача суми матеріальної шкоди, судова колегія вважає не суттевим, та таким, що не має правового значення, оскільки цей закон стосується порядку виконання рішення суду а не спірних правовідносин. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, правильно застосував норми матеріального права та виходив з того, що відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду регулюється положеннями статті 1176 ЦК України та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».
Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та які б мали правове значення, у апеляційній скарзі не наведено.
Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Державного казначейства України - відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.
Головуючий : Г.О. Косогор
Судді : О.О. Ткачук
Н.В. Ісаєва