АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі :
головуючого Косогор Г.О.
суддів Ісаєвої Н.В., Ткачук О.О.
при секретарі Олініченко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином ,
встановила:
У квітні 2001 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 20 412, 98 грн. та 540, 44 грн., завданої злочином .
Позовні вимоги позивачі обґрунтовували тим, що відповідач 07 листопада 2005 року на автодорозі Одеса-Київ, керуючи автомобілем ГАЗ 2410, рухаючись зі сторони м. Києва в сторону м. Одеси, у порушення вимог Правил дорожнього руху України не вибрав безпечний режим при обгоні попутного транспортного засобу, не справився з керуванням автомобіля та допустив виїзд на зустрічну смугу руху, де зіткнувся з передньою частиною автомобіля ВАЗ-21093 під керуванням ОСОБА_4, який рухався в сторону м. Києва по середній смузі руху. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_4 помер по дорозі в лікарню, а ОСОБА_5 померла на місці пригоди. Їх дочка ОСОБА_6 отримала тяжкі тілесні ушкодження. Вироком Біляївського районного суду від 23 червня 2006 року та Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 9 листопада 2006 відповідач був визнаний винним в скоєні злочину за ст. 286 ч.3 КК України.
Свої вимоги позивачі мотивували тим, що позивач ОСОБА_2 за власні кошти поховав покійних, які були його зятем та дочкою, встановив пам'ятники, а тому просить стягнути на його користь матеріальні збитки у сумі 20 412, 98 грн.
ОСОБА_3, яка с опікуном малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, витратила на придбання медикаментів для онуки на суму 540, 44 грн., яку просила стягнути з відповідача.
У судовому засіданні суду першої інстанції позивачки підтримали заявлені позовні вимоги.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 21 вересня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було задоволено - стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 20 412.98 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 540,44 грн.
____________________________________________________________________________
Справа №22ц–20323/2010 р. Головуючий у І-ї інстанції
Бобуйок А.Д.
Категорія: 34 Доповідач: Косогор Г.О.
На дане рішення була принесена апеляційна скарга ОСОБА_1 , в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції
та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3І .
Заслухавши доповідача, яка доповіла зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи, вироком Біляївського районного суду Одеської області від 23 червня 2006 року та ухвалою апеляційного суду Одеської області від 09 листопада 2006 відповідач був визнаний винним в тому, що 07 листопада 2005 року на 464 км + 500 метрів автодороги Одеса-Київ, керуючи автомобілем ГАЗ 2410, рухаючись зі сторони м. Києва в сторону м. Одеси, порушив Правила дорожнього руху та допустив зіткнення з іншим транспортним засобом, в результаті чого ОСОБА_4.(зять позивачів) та ОСОБА_5 (дочка позивачів) одержала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померли, а їх дочка ОСОБА_6(онука позивачів) отримала тяжкі тілесні ушкодження.
Відповідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 24 постанови №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (з наступними змінами та доповненнями) у випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов'язані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги та обряди) тій особі, яка понесла ці витрати.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а відповідно п. 1 ч. 1 ст. 1201 вказаного Кодексу особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати витрати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника.
Згідно заяви позивачів, яка знаходиться в матеріалах кримінальної справи № 1-141/06, ОСОБА_1 відшкодував матеріальну шкоду в сумі 26,000 грн. за пошкоджений автомобіль.
З договорів-замовлень на організацію та проведення поховання №012129 та №012130 від 9 листопада 2005, накладної №52, довідки про вартість послуг по установці пам'ятника вбачається, що позивач ОСОБА_2 на похоронний обряд витратив 5 315,84 грн., на надгробний пам'ятник - 15 097,14 грн., а з наданих чеків вбачається, що ОСОБА_3 на придбання медикаментів витратила 540,44 грн., а тому суд вірно визнав за необхідне задовольнити вимоги позивачів про їх відшкодування в повному обсязі.
Суд перевірив усі докази, які навели сторони у підтвердження своїх вимог та заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив вірний висновок про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на те, що він вже відшкодував на користь позивачів матеріальну шкоду в сумі 26,000 грн., не береться судовою колегією до уваги з наступних підстав.
Дійсно, у матеріалах справи знаходиться заява ОСОБА_2 та ОСОБА_3, згідно якої ОСОБА_1 відшкодував на їх користь матеріальну шкоду в сумі 26,000 грн., але тільки за пошкоджений автомобіль. Однак, у цій розписці нічого не вказано про відшкодування витрат на організацію та проведення поховання, встановлення пам’ятника та ін., які були понесені позивачами.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та які б мали правове значення, у апеляційній скарзі не наведено.
Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21 вересня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.
Головуючий : Г.О. Косогор
Судді : О.О. Ткачук
Н.В. Ісаєва