АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі :
головуючого Косогор Г.О.
суддів Ісаєвої Н.В., Ткачук О.О.
при секретарі Олініченко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 23 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики від 22 березня 2006 року укладеним, та визнання зобов'язання за вищезазначеним договором позики таким, що є припиненим в зв'язку з його виконанням у повному обсязі, проведеним належним чином ,
встановила:
У серпні 2009 року Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу, посилаючись на те, що 24 грудня 2008 року відповідач по справі звернувся до нього з проханням позичити йому кошти в розмірі 3000 доларів СІЛА, на що він дав свою згоду і сторони уклали письмовий договір позики в вигляді розписки, згідно якої відповідач зобов'язався повернути йому борг до березня 2009 року. Після спливу вищезазначеного терміну повернення коштів, позивач звернувся до ОСОБА_1 з вимогою про повернення боргу, але він від виконання свого обов'язку ухиляється. Виходячи з курсу долара США до гривні України, що складає станом на 29 вересня 2009 року 801,00 грн. за 100 доларів США, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 24 030 гривні, збільшивши позовні вимоги до вказаного розміру.
ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання договору позики від 22 березня 2006 року укладеним, та визнання зобов'язання за вищезазначеним договором позики таким, що є припиненим в зв'язку з його виконанням у повному обсязі, проведеним належним чином, посилаючись на те, що факти, викладені в позові ОСОБА_2 не відповідають дійсності, так як фактично 24 грудня 2008 року він повернув ОСОБА_2 7000 доларів США у рахунок повернення боргу за договором позики, укладеним між сторонами ще 22 березня 2006 року. За цим договором останній передав йому в борг 10000 доларів США на придбання трактору. Згідно домовленості між сторонами, позивач за зустрічним позовом зобов'язався повернути йому борг та додаткову суму відсотків за середньою банківською ставкою річних, а також сплатити проценти зерном.
24 грудня 2008 року ОСОБА_1 повернув ОСОБА_2 основну суму боргу в розмірі 7 000 доларів США та видав розписку на 3000 доларів США боргу, що залишились несплаченими. 26 квітня 2009 року позивач за зустрічним позовом повернув відповідачу та його дружині залишок боргу в сумі 3000 доларів США, але остання
_____________________________________________________________________________
Справа №22ц–20509/2010 р. Головуючий у І-ї інстанції
Семенюк Л.А.
Категорія:27 Доповідач: Косогор Г.О.
відмовилась віддати йому розписку, пояснивши, що в разі не сплати ним ще 2000 доларів США в якості відсотків за користування їх грошима, вони будуть звертатись до суду з позовом про стягнення боргу по розписці в примусовому порядку.
Враховуючи, що свої зобов'язання перед відповідачем позивач виконав, просив відмовити у задоволенні первісного позову ОСОБА_2, оскільки зобов'язання між сторонами по договору позики від 22 березня 2006 року є виконаними належним чином у повному обсязі.
У судовому засіданні суду першої інстанції сторони підтримали свої позовні вимоги, проти зустрічних вимог заперечували.
Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 23 вересня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 - відмовлено .
На дане рішення була принесена апеляційна скарга ОСОБА_1 , в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .
Заслухавши доповідача, яка доповіла зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 22 березня 2006 року був укладений договір позики грошей, за яким відповідач за первісним позовом отримав від позивача 10 000 доларів СІЛА на придбання трактору з умовою повернення боргу в кінці року після закінчення уборки врожаю. Однак, у домовлений між сторонами строк відповідач був не спроможний сплатити борг, тому попросив про відстрочку ще на один рік. В кінці 2006 року (що не заперечувалось сторонами), ОСОБА_1 повернув позивачу основну частину боргу в сумі 7 000 доларів США, а на решту – 3 000 доларів США написав розписку, якою взяв на себе зобов'язання повернути борг до березня 2009 року.
Відповідач ОСОБА_1 вказані обставини підтвердив, але категорично заперечував наявність боргу на день ухвалення рішення по справі, пояснюючи, що його він погасив 26 квітня 2009 року, коли повернув ОСОБА_2 всю суму боргу та суму процентів, і тому станом на вказану дату наявність заборгованості перед останнім відповідач не визнав. Однак, як вірно вказано у рішенні суду, докази повернення боргу позивачу відсутні.
За таких обставин, враховуючи наявність у позивача розписки позичальника, яка посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми, що підтверджує додержання встановленої ст. 1047 ЦК України форми договору позики, суд першої інстанції вірно визнав вимоги позивача ОСОБА_2 про стягнення з відповідача боргу в сумі 24 030 гривень, що еквівалентно 3 000 доларів США обґрунтованими, а відповідно такими, що підлягали задоволенню. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягали за відсутності у останнього належних доказів.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду.
Судова колегія не приймає до уваги посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на пояснення свідків, які б могли нібито підтвердити належне виконання останнім своїх зобов’язань перед ОСОБА_2, оскільки, виходячи зі змісту статті 59 ЦПК України та з урахуванням положень частини першої статті 218 ЦК України, не може підтверджуватися показаннями свідків наявність правовідносин, що виникають з правочинів, для яких законом встановлено письмову форму. Вказане положення роз'яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції».
Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та які б мали правове значення, у апеляційній скарзі не наведено.
Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 23 вересня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.
Головуючий : Г.О. Косогор
Судді : О.О. Ткачук
Н.В. Ісаєва
Заслухавши доповідача, яка доповіла зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_5 мешкає за адресою: АДРЕСА_1, та є споживачем послуг з енергопостачання, в розумінні пункту 2 ПКЕЕН, відповідно до особистого рахунку НОМЕР_1, а позивач здійснює постачання електричної енергії до цього будинку.
Представниками ВАТ «Енергопостачальної компанії Одесаобленерго» в особі ЦРЕМ ВАТ «Енергопостачальної компанії «Одесаобленерго» при здійсненні перевірок дотримання відповідачем ПКЕЕН було виявлено, що споживачем порушена пломба енергопостачаючої організації. У зв'язку з порушенням відповідачем п. 42 Правил користування електроенергією для населення, йому було виписано додатковий рахунок на суму 587, 50 гривень.
Згідно матеріалів справи, факт порушення був підтверджений актом ВАТ «Енергопостачальної компанії «Одесаобленерго» в особі ЦРЕМ ВАТ «Енергопостачальної компанії «Одесаобленерго» від 01 грудня 2005 року. На підставі цього акту відповідачу було нараховані збитки за період з 14 січня 2005 року по 01 грудня 2005 року, на суму 587, 50 гри.
Відповідач, звертаючись з позовом до суду вказував, що цей акт є незаконним за тими обставинами, що він був складений працівниками позивача без пояснення причин і підстав його складення, без доведення його змісту відповідачу, оскільки він вважав що відписав акт заміни електролічильника. Тільки після підписання відповідач дізнався, що акт складено внаслідок порушення ПКЕЕН, нарахований штраф. Спроби відповідача розібратися у ситуації що склалася, не дали для споживача результату.
Згідно з пунктом 53 Правил користування електричною енергією, у разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. Один примірник акта вручається споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Споживач має право внести до акта свої зауваження. У разі відмови споживача від підпису в акті робиться позначка про відмову. Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника.
На підставі акта енергопостачальник має право відключити споживача від електропостачання (у випадках передбачених пунктом 35 цих Правил), а також визначити величину збитків, завданих йому протиправними діям; споживача.
Розмір завданих енергопостачальнику збитків розраховується відповідно до оформленого акта про виявленню порушення за добовою величиною розрахункового споживання електричної енергії за кількістю днів з дня останньої, контрольного зняття представником енергопостачальника показань чи технічної перевірки приладу обліку до момент усунення порушення за тарифами (цінами) для населення, що діяли у період, за який нараховується розмір збитків але не більше терміну позовної давності.
Розмір відшкодування збитків, заподіяних енергопостачальнику внаслідок користування електричною енергією, обчислюється відповідно до Методики, затвердженої НКРЕ.
У разі відмови споживача відшкодувати збитки енергопостачальник передає справу до суду.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, відшкодування збитків - це спосіб захисту порушен: цивільних прав та охоронюваних інтересів, спрямований на відновлення порушеного майнового стану та на усунення негативних майнових наслідків, що настали.
Суд першої інстанції, розглядаючи справу, дійшов до вірного висновку, що працівниками ВАТ «Енергопостачальної компанії «Одесаобленерго» в особі ЦРЕМ ВАТ «Енергопостачальної компанії «Одесаобленерго», при складанні акту від 01 грудня 2005 року, не було роз'яснено споживачу у чому полягає допущене порушення, за який період будуть нараховуватися збитки.
За вказаних обставин судом було вірно встановлено, що акт порушення правил користування електричною енергією від 01 грудня 2005 року, на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, був складений зі значними порушеннями вимог закону. Тому факт безоблікового використання електроенергії відповідачем ОСОБА_6 зазначеним актом не доводиться, а будь-яких інших доказів на його підтвердження позивачем наведено не було.
Суд перевірив усі докази, які навели сторони у підтвердження своїх вимог та заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив вірний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Енергостачальної компанії «Одесаобленерго» в особі Центрального РЕМ ВАТ «Енергопостачальної компанії «Одесаобленерго» .
Доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та які б мали правове значення, у апеляційній скарзі не наведено.
Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Енергостачальної компанії «Одесаобленерго» в особі Центрального РЕМ ВАТ «Енергопостачальної компанії «Одесаобленерго» - відхилити.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 березня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.
Головуючий ___________________ Г.О. Косогор
Судді ___________________ О.С. Комлева
___________________ Н.В. Ісаєва