Єдиний унікальний номер 237/6539/19

Номер провадження 22-ц/804/2393/21        

Єдиний унікальний номер 237/6539/19

Номер провадження 22-ц/804/2393/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 листопада 2021 року Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Халаджи О. В.

суддів: Кішкіної І.В., Мірути О.А.,

секретар Кіпрік Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 на рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 08 липня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки на період навчання (суддя першої інстанції Сметаняк О.Я. повний текст рішення складено 09 липня 2021 року),

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року позивачка ОСОБА_3 звернулась до Мар`їнського районного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки на період навчання. Просила стягувати з ОСОБА_1 на аліменти на утримання ОСОБА_3 , як повнолітньої дитини, що продовжує навчання в розмірі 2000 гривень щомісячно і до закінчення навчання.

Рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 08 липня 2021 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки на період навчання задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1   на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання па період навчання в розмірі 2000 гривень, щомісячно починаючи з 10.12.2019 року і до закінчення нею навчання, але не довше ніж до досягнення двадцяти трьох років

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави з зарахуванням до спеціального бюджету судовий збір у розмірі 768 гривень 40 копійок.

Рішення в частині стягнення аліментів допущено до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

Із вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 , та через свого представника ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, вважає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду на яких ґрунтується рішення не відповідають дійсності.

В обґрунтування доводів зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що дохід відповідача від земельних ділянок за 2019 рік складає 8480 гривень та не спростував факт того, що відповідач отримує пенсію у розмірі 3135,25 грн. Дохід від земельної ділянки є відносним поняттям, яке не можливо заздалегідь зпрогнозувати та обрахувати, вважаючи погодні умови конкретного року.

Вказує на те, що заявляючи позовні вимоги про стягнення аліментів в розмірі 2000 гривень, щомісячно позивач зовсім не звернув уваги на розмір аліментів, який відповідач, як батько сплачував на її користь до досягнення повноліття, який навіть не встановив суми в розмірі 1000 гривень з урахуванням розміру доходу відповідача, який з того часу не збільшився. Маючи у власності жилий будинок, він не отримує доходу від цього, який би дозволив сплачувати донці аліменти у зазначеному розмірі. Оригінали доданих чеків підтверджують той факт, що відповідач витрачає кошти у підтримання будинку та товари для його обслуговування, оскільки будинок розташований у сільській місцевості.

Наголошує на тому, що наявний у нього автомобіль ВАЗ 2106, 1990 року випуску, належав ще його батькові, право власності належним чином не оформлене через невідповідність вартості послуги за процедуру переоформлення у порівнянні з технічним станом транспортного засобу. На утримання даного автомобіля відповідач також постійно витрачає кошти.

Зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції врахував розмір пенсії відповідача 3135,25 грн., та і матеріальну допомогу своєї дружини в розмірі 2000 грн. щомісячно, яку вона йому надає добровільно враховуючи проживання з відповідачем однією родиною, а також враховуючи, що розмір пенсії відповідача не лає йому змогу в сучасних економічних реаліях купувати паливо. Господарчі товари та інші необхідні в побуті речі.

Судом першої інстанції не взято до уваги дохід позивача у вигляді адресної державної допомоги переміщеним особам на проживання, оскільки зі змісту довідки вбачається, що ця допомога отримується позивачем в складі сім`ї ОСОБА_5 .

Вказує на те, що враховуючи наявність у позивача двох пільг, а саме, як доньки учасника АТО та як ВПО, вона має підстави для того, щоб скористатися пільгами визначеними ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Отже у відповідача існує сумнів в тому, що позивач в подальшому не матиме намір на переведення на бюджетну форму навчання з можливістю повернення оплати за минулий навчальний рік.

ОСОБА_2 просила рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 08 липня 2021 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на її утримання на період навчання в розмірі 750 грн., щомісячно, починаючи з 10 грудня 2019 року  і до часу закінчення нею навчання, але не довше ніж до досягнення двадцяти трьох років.

Від представника ОСОБА_3 ОСОБА_6 надійшов відзив на апеляційну скаргу, представник позивача просив рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 08 липня 2021 року залишити без змін.

Учасники справи у судовому засіданні доводи апеляційної скарги та відзиву на неї підтримали.

Позивач ОСОБА_3 та третя особа ОСОБА_4 до судового засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступного.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що батьками позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є мати ОСОБА_4 та батько, відповідач ОСОБА_1 , шлюб між батьками розірвано 27.07.2012 року (т.1 а.с. 4-7, 31-32).

З договору № 972/19-БД укладеного між Запорізьким національним університетом та матір`ю ОСОБА_7 , довідки про реєстрацію місця проживання від 17.09.2019 року, довідок про навчання № 190014 від 12.09.2019 року, № 190286 від 16.09.2020 року, № 200125 від 19.04.2021 року, встановлено, що позивач ОСОБА_3 навчається на 2-му курсі факультету менеджменту Запорізького національного університету, денної форми навчання, за контрактом, власних доходів не має, отримує адресу державну допомогу переміщеним особам на проживання у складі сім`ї ОСОБА_5 зареєстрована у гуртожитку по АДРЕСА_1 .

Установлено, що вартість навчання з 2019 року по 2023 рік становить 11900 грн. на рік. Вартість проживання у гуртожитку за період з 01.09.2019 року по 30.06.2021 року склала 10256,20 грн.

Із квитанцій про сплату вартості навчання, проживання у гуртожитку, оплати інтернет послуг, придбання продуктів харчування встановлено, що витрати по утриманню позивача здійснює її мати ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 8-12, т. 2 а.с. 20, 41, 34-41, 55, 59-60, 63-68, 98-102, 104, 141, 145, 149, 190, 191, 220-237, т. 3 а.с. 1-70, 120).

Відповідно до повідомлення ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 25.02.2020 року та повідомлення пенсійного фонду від 23.12.2019 року за матір`ю позивача ОСОБА_4 зареєстровано на праві власності дві земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зокрема, площею 3,7584 га та 3,6589 га. ОСОБА_4 на утримання доньки ОСОБА_3 у 2019 році отримала аліменти у розмірі 6642,72 грн. ( т. 2 а.с. 11).

Із копії паспорту громадянина України, про обстеження щодо факту проживання ОСОБА_8 , встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований в АДРЕСА_2 , разом із ним у зазначеному будинку проживає ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , його співмешканка, що встановлено також в ході судового розгляду і не оспорювалось відповідачем (т. 1 а.с. 24-28, т. 3 а.с. 71-76).

Посвідченням УБД від 16.11.2015 року, довідкою про доходи від 04.06.2021 року, декларацією про майновий стан відповідача встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є пенсіонером ДСНС України, отримує пенсію у розмірі 3135,25 грн. щомісячно, а також соціальні виплати, зокрема, у період за 2019 рік його доход у вигляді пенсії склав 32434,78 грн., за період з 2020 року по травень 2021 року його доход у вигляді пенсії та соціальних виплат склав 55950,25 грн. Крім того відповідач за 2019 рік отримав доход у загальній сумі 8480 грн. (т 1 а.с. 33, т. 2 а.с. 111-114, 214-215, т. 3 а.с. 89).

Із заяв про призначення соціальної допомоги, квитанцій про сплату комунальних послуг, квитанцій про сплату земельного податку, встановлено, що відповідач є отримувачем соціальних виплат на житлово-комунальні послуги, сплачує їх із урахуванням наданої державної допомоги, та сплачує земельний податок, військовий збір ( т. 1 а.с. 72-80, 231-234, т. 3 а.с. 80-102).

Із договору № 226/01/01 від 19.03.2021 року, рахунку на проведення робіт із землеустрою установлено, акту виконаних робіт що відповідачем ОСОБА_9 в рахунок проведення робіт із розробки землеустрою щодо земельної ділянки по АДРЕСА_2 сплачено 7892 грн. у березні 2019 року ( т. 1 а.с. 220-223).

Відповідачу на праві приватної власності належать: земельна ділянка з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,090 га, розташована на території Максимілянівської сільської ради, земельна ділянка площею, 3,1900 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельна ділянка площею, 3,0862 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельна ділянка площею, 3,0900 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які він обробляє, що встановлено державним актом серії ДН № 186340 від 12.04.2007 року, свідоцтвом про право на спадщину за законом від 03.10.2014 року та витягом з державного реєстру речових права від 03.10.2014 року, свідоцтвом про право на спадщину від 26.02.2019 року та витягом з державного реєстру речових права від 26.02.2019 року, свідоцтвом про право на спадщину за законом від 03.10.2014 року та витягом з державного реєстру речових права від 03.10.2014 року (т. 1 а.с. 29, 52, 119-120, 123-129, 133-134, 163-164, 169-171, 175-177, 179, 183, т. 3 а.с. 103-110).

Крім того, з матеріалів цивільної справи встановлено, що відповідач ОСОБА_9 також доручив його цивільній дружині ОСОБА_8 , обробляти зазначені земельні ділянки, зокрема, ОСОБА_8 , яка є підприємцем з 18.02.1999 року, купує інвентар, насіння, добрива, картоплю та худобу, що також знайшло підтвердження в ході судового розгляду (т. 1 а.с. 28, 67-69, 87-118, 121, 218, т. 3 а.с. 106-110, т. 3 а.с. 129).

Встановлено, що відповідачу на праві приватної власності належить житловий будинок з надвірними побудовами по АДРЕСА_2 придбаний 18.06.2001 року відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Красногорівської державної нотаріальної контро за № 888 (т. 1 а.с. 30), та легковий автомобіль ВАЗ 2106.

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу під час її навчання та не надав достатніх доказів які б підтверджували б його неплатоспроможність аліментів у визначеному позивачем розмірі.

Апеляційний суд апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Як на підставу позовних вимог, позивачка посилалася на те, що наявні підстави для стягнення з відповідача аліментів на її утримання, особи яка продовжує навчання, оскільки відповідач отримує пенсійні виплати, має у власності транспортний засіб, земельні ділянки призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, нерухоме майно  - житловий будинок, на утримані інших осіб не має. У зв`язку з цим позивачка просила суд стягнути з відповідача на свою користь аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 гривень щомісячно, починаючи з дня подачі заяви, з 09.12.2019 року та до 30.06.2023 року, до закінчення навчання.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Відповідно до статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

За статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому Сімейний кодекс України виходить із принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітнім сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх дитина.

Аналіз наведених правил дає підстави для висновку, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про встановлення розміру аліментів в розмірі 2000 грн. щомісячно, починаючи з 10.12.2019 року і до часу закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення двадцяти трьох років, врахувавши при цьому вимоги ст.182 СК України, а саме: стан здоров`я, матеріальне становище сторін по справі та можливість відповідача надавати допомогу на утримання доньки, яка продовжує навчання.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 є власником будинку по улиці АДРЕСА_2 , земельні частки у Максимільянівській сільській раді для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 12,46 га, транспортний засіб та отримує пенсію.

Вирішуючи спір суд першої інстанції врахував стан здоров`я та матеріальне становище платника та отримувача аліментів, розмір доходів відповідача, наявність на праві власності об`єктів майна, а тому висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення аліментів з відповідача в сумі 2000 грн. щомісячно, відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі стовно отримання позивачкою адресної допомоги є безпідставним, оскільки дана допомога не є такою, що значно поліпшувала її майновий стан і цей дохід не є постійним.

Також є безпідставними посилання в апеляційні скарзі стовно утримання будинку, оскільки на підтвердження даного факту не надано жодного документа. Надані до апеляційної скарги експрес-накладні на придбання різноманітних товарів не можуть вважатися допустимими доказами, оскільки з даних накладних вбачається, що одержувачем товару є ОСОБА_8 , а не сам ОСОБА_1 , а тому доводи на складне утримання будинку є безпідставними.

Не знайшли свого підтвердження доводи скарги, на закупівлю хімічних речовин для господарських потреб насіння та інше, оскільки з даних накладних вбачається, що одержувачем товару є ОСОБА_8 , а не сам ОСОБА_1

ОСОБА_1 ні в суді першої інстанції ні в суді першої інстанції не було надано доказів вартості посіву земельної ділянки та не було надано доказів отримання прибутку після збирання врожаю, а тому неможливо встановити, що значна сума доходу відповідача витрачена на утримання земельної ділянки.

Докази та обставини, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

До того ж слід зазначити, що апеляційний суд перевіряє справу на момент винесення рішення судом першої інстанції, а тому докази та обставини, які виникли після ухвалення цього рішення апеляційним судом не можуть бути враховані. Тому суд апеляційної інстанції не бере до уваги ту обставину, що у серпні 2021 року у навчальному закладі звільнилось бюджетне місце і ОСОБА_3 було переведено на звільнене місце, що підтверджується довідкою від 1.08.2021 року (Т.№ а.с. 234)

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував та є однаковими з доводами які були викладені у позовній заяві.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин у справі, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін

Керуючись статтями. 259, 374, 375,381 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 08 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та  оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 3 листопада 2021 року.

Судді:          О. В. Халаджи

          І.В. Кішкіна           

О.А. Мірута