Єдиний унікальний номер 242/945/15-ц

Номер провадження 22-ц/804/2358/21        

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2021 року         

м. Бахмут

справа № 242/945/15-ц

провадження № 22-ц/804/2358/21

Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого - Тимченко О.О.,

суддів:Мірути О.А., Хейло Я.В.,

за участю секретаря судового засідання – Цимбал Д.А.,

учасники справи:

позивач– Державна іпотечна установа,

відповідачі – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут цивільну справу № 242/945/15-ц за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за позовом ОСОБА_2 до Державної іпотечної установи, ОСОБА_1 про визначення договору поруки таким, що припинив свою дію,

за апеляційною скаргою Державної іпотечної установи,

на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 16 січня 2020 року (суддя Черков В.Г.),ухваленого в приміщенні Селидівського міського суду Донецької області,повне судове рішення складено 24 січня 2020 року,–

В С Т А Н О В И В:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Державна іпотечна установа звернулася до суду з позовом, в обґрунтування якого посилалася на те, що 24.03.2008 року між ТОВ «Універсальний комерційний банк «Камбіо» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит 500И/02-2008, за умовами якого останній надано грошові кошти у розмірі 505 000,00 грн строком з 24.03.2008 року до 24.03.2038 року включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. В забезпечення виконання зобов`язання, 24.03.2008 року між ТОВ «Універсальний комерційний банк «Камбіо» та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір поруки № б/н, за умовами якого останній зобов`язався відповідати перед банком за виконання боржником в повному обсязі боргових зобов`язань, що випливають із основного кредитного договору та відповідачі відповідають перед позивачем як солідарні відповідачі. В подальшому, 12.05.2008 року між Державною іпотечною установою та ТОВ «Універсальний комерційний банк «Камбіо» був укладений Договір відступлення права вимоги № 817/08, згідно з яким Банк передав позивачу всі права вимоги за Договором про іпотечний кредит, Іпотечним договором та Договором поруки. У зв`язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором, виникла заборгованість за кредитом у сумі 415 859 грн 10 коп., а саме: за основною сумою заборгованості – 398 388 грн 72 коп., нараховані відсотки – 16 797 грн 20 коп., пеня за прострочення сплати кредитних коштів – 39 грн 34 коп., інфляційні витрати – 633 грн 84 коп.

Представник позивача звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог, в якій додатково зазначив, що станом на 18.04.2019 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 641 396,34 грн, яка складається з: основна сума боргу – 398 388,72 грн; прострочені відсотки – 170 179,04 грн; інфляційні витрати – 72 828,58 грн.

Позивач просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів на користь Державної іпотечної установи заборгованість по іпотечному кредиту в сумі 641 396,34 та понесені судові витрати.

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної іпотечної установи, ОСОБА_1 про визначення договору поруки таким, що припинив свою дію, в якому зазначив, що додатковою угодою від 24.03.2008 року внесено зміни, відповідно до яких строк погашення сторонами визначений не пізніше 01 грудня 2011 року, а до суду представник Державної іпотечної установи звернувся тільки 17.03.2015 року, тобто після закінчення шестимісячного строку, передбаченого статтею 559 ЦК України, тому вважав, що договір поруки припинив свою дію. На підставі викладеного просив визнати договір поруки від 24.03.2008 року таким, що припинив свою дію та стягнути з відповідачів судові витрати.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 20 листопада 2019 року відповідно до статті 188 ЦПК України справу за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит, пені та інфляційних витрат та за позовом ОСОБА_2 до Державної іпотечної установи, ОСОБА_1 про визначення договору поруки таким, що припинив свою дію, об`єднано в одне провадження.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 16 січня 2020 року в задоволенні позову Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Позов ОСОБА_2 до Державної іпотечної установи, ОСОБА_1 про визначення договору поруки таким, що припинив свою дію, задоволено: визнано договір поруки, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Універсальний комерційний банк «Камбіо», ОСОБА_1 , від 24.03.2008 року, таким, що припинив свою дію. Стягнуто з Державної іпотечної установи та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 768,40 грн, а саме, по 384,20 грн з кожного.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до додаткової угоди, укладеної 24 березня 2008 року між ТОВ «Універсальний комерційний банк «Камбіо» та ОСОБА_1 , до договору про іпотечний кредит від 24 березня 2008 року № 500И/02-2008 сторони змінили строк дії кредитного договору з 24 березня 2038 року на 01 грудня 2011 року. Враховуючи те, що істотні зміни до кредитного договору щодо скорочення строку повернення кредиту були внесені 24 березня 2008 року без відома ОСОБА_2 як поручителя, то, починаючи з указаної дати, порука припинила свою дію на підставі частини першоїстатті 559 ЦК України. Крім того, судом встановлено, що строк повернення кредитних коштів сторонами було визначено 01 грудня 2011 року, до суду представник Державної іпотечної установи звернувся тільки 17 березня 2015 року, тобто поза межами строку позовної давності, визначеногостаттею 257 ЦК України. Тому позовні вимоги Державної іпотечної установи про стягнення кредитної заборгованості не підлягають задоволенню.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановою Донецького апеляційного суду від 07 липня 2020 року апеляційну скаргу Державної іпотечної установи залишено без задоволення. Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 16 січня 2020 року залишено без змін.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 липня 2021 року касаційну скаргу Державної іпотечної установи задоволено частково.

Постанову Донецького апеляційного суду від 07 липня 2020 року в частині позовних вимог Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит, пені та інфляційних втрат скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині позовних вимог Державної іпотечної установи та в частині зустрічного позову ОСОБА_2 постанову Донецького апеляційного суду від 07 липня 2020 року залишено без змін.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, Державна іпотечна установа посилається на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Державної іпотечної установи.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції всупереч статті 89 ЦПК України взагалі не були досліджені надані позивачем докази, зокрема: договір про іпотечний кредит № 500и/02-2008 від 24.03.2008р., а саме, пункт 1.4, в якому зазначено, що «Сукупна вартість (абсолютне значення подорожчання) кредиту для Позичальника у грошовому виразі становить 1 369 275,78 грн», з урахуванням кінцевого строку повернення кредиту саме 24 березня 2038 року; додаток № 1 до Договору про іпотечний кредит, в якому кінцевою датою повернення кредиту зазначено 24 березня 2038 року; орієнтовна сукупна вартість кредиту по Договору про іпотечний кредит, де також зазначено кінцевою датою повернення кредиту саме 24 березня 2038 року; договір відступлення права вимоги № 817/08 від 20.05.2008 року, в якому відсутні посилання на існуючу Додаткову угоду до Договору про іпотечний кредит.

Крім того, відповідно до розрахунку заборгованості, останній платіж в розмірі 4 655,88 грн був внесений згідно з умовами договору та додатку № 1 до договору 25 червня 2014 року, що на думку скаржника, заперечує існування додаткової угоди до договору про іпотечний кредит, якою був скорочений строк повернення кредиту до 01 грудня 2011 року.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ОСОБА_2 подавав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу Державної іпотечної установи залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не подавала.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник Державної іпотечної установи в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав , просив її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з`явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

24 березня 2008 року між ТОВ «Універсальний комерційний банк «Камбіо» та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит № 500И/02-2008, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 505 000,00 грн, строком з 24 березня 2008 року до 24 березня 2038 року включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

На забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором 24 березня 2008 року між ТОВ «Універсальний комерційний банк «Камбіо» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов`язався перед банком відповідати за виконання боржником у повному обсязі боргових зобов`язань, що випливають із кредитного договору, та у випадку невиконання ОСОБА_1 будь-якого зобов`язання за кредитним договором, відповідачі відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

12 травня 2008 року між Державною іпотечною установою та ТОВ «Універсальний комерційний банк «Камбіо» було укладено договір відступлення права вимоги № 817/08, згідно з яким банк передав Державній іпотечній установі всі права вимоги за договором про іпотечний кредит, іпотечним договором та договором поруки.

З наданого Державною іпотечною установою розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит станом на 18 квітня 2019 року становить 641 396,34 грн, з яких: 398 388,72 грн – основна сума заборгованості, 170 179,04 грн – нараховані відсотки, інфляційні втрати – 72 828,58 грн.

У матеріалах справи міститься копія додаткової угоди до договору про іпотечний кредит від 24 березня 2008 року № 500И/02-2008, укладеної між ТОВ «Універсальний комерційний банк «Камбіо» та ОСОБА_1 , відповідно до змісту якої сторони виклали пункт 1.2 кредитного договору у новій редакції: «Кредит надається строком погашення не пізніше 01 грудня 2011 року на поліпшення житлових умов квартири, яка розташована заадресою: АДРЕСА_1 ». У всьому іншому сторони керуються умовами договору про іпотечний кредит від 24 березня 2008 року№ 500И/02-2008.

Заочним рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 01 серпня 2016 року у справі за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної установи заборгованість за відсоткамиза договором про іпотечний кредит від 24 березня 2008 року № 500И/02-2008 у розмірі 14 189,20 грн.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Згідно із частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга Державної іпотечної установи підлягає частковому задоволенню.

МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову Державної іпотечної установи, суд першої інстанції виходив з того, що строк повернення кредитних коштів сторонами було визначено 01 грудня 2011 року, до суду представник Державної іпотечної установи звернувся тільки 17 березня 2015 року, тобто поза межами строку позовної давності, визначеногостаттею 257 ЦК України. Тому позовні вимоги Державної іпотечної установи про стягнення кредитної заборгованості не підлягають задоволенню.

Проте, погодитись з таким висновком суду першої інстанції не можливо з таких підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно із статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).

За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Колегія суддів, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти позивачу не повернуті, доходить висновку, що Державна іпотечна установа вправі вимагати захисту своїх прав через суду шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, яка згідно з довідкою про стан заборгованості за договором про іпотечний кредит № 500И/02-2008 від 24.03.2008р. становить 398 388,72 грн.

За умовами договору про іпотечний кредит № 500И/02-2008 від 24 березня 2008 року сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом, який наданий до                                    24 березня 2038 року.

Відповідно до додаткової угоди до договору про іпотечний кредит № 500И/02-2008 від 24 березня 2008 року ТОВ «Універсальний комерційний банк «Камбіо» та ОСОБА_1 домовились викласти п.п. 1.2. Розділу «Предмет договору» у наступній редакції: «1.2. Кредит надається строком погашення не пізніше «01» грудня 2011 року на поліпшення житлових умов квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .».

Верховний Суд, переглядаючи судове рішення суду апеляційної інстанції в даній справі, погодився з висновками судів про те, що додаткова угода до договору про іпотечний кредит від 24 березня 2008 року № 500И/02-2008 є належним та допустимим доказом, отриманим та дослідженим в порядку ЦПК України.

За таких обставин, строком погашення кредиту є 01 грудня 2011 року, а не 24 березня 2038 року.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Разом з тим, Державна іпотечна установа, звертаючись до суду з позовом, просила стягнути на свою користь прострочені відсотки за користування кредитом в розмірі 170 179,04 грн, нараховані за період з 24 серпня 2014 року до 24 березня 2019 року, тобто за межами строку дії договору.

Апеляційний суд виходить з того, що після зміни строку виконання зобов`язання усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, в даному випадку не мають правового значення, оскільки з урахуванням тексту додаткової угоди до договору про іпотечний кредит позичальник зобов`язаний був повернути кредит у повному обсязі до 01 грудня 2011 року.

Іншого графіку погашення іпотечного кредиту позивачем не надано, а тому правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 прострочених відсотків за користування кредитом у розмірі 170 179,04 грн відсутні.

Також відсутні підстави й для стягнення інфляційних втрат у розмірі 72 828,58 грн.

Згідно з наданою Міністерством соціальної політики України інформацією, наданою на запит Донецького апеляційного суду, ОСОБА_1 входить до переліку взятих на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та перебуває на обліку в Єдиній інформаційній базі даних внутрішньо переміщених осіб.

Так, за частинами 1, 2 статті 9? Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII загальна сума процентів за кредитним договором та/або договором позики, боржником за яким є внутрішньо переміщена особа, яка у період після 20 лютого 2014 року залишила або покинула своє місце проживання на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя або у період після 14 квітня 2014 року залишила або покинула своє місце проживання на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, території проведення антитерористичної операції та/або в районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, не може перевищувати суми процентів, нарахованої протягом строку, на який надавався кредит (позика), за мінімальною ставкою, визначеною договором. За невиконання чи неналежне виконання внутрішньо переміщеною особою, визначеною частиною першою цієї статті, зобов`язань за кредитним договором та/або договором позики не нараховується неустойка (штраф, пеня), не настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та процентів річних від простроченої суми, не застосовуються інші санкції майнового характеру.

Враховуючи вищезазначене та те, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, підстави для нарахування і стягнення з відповідача інфляційних втрат відсутні.

Стосовно застосування судом першої інстанції наслідків пропуску строку позовної давності, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг строку позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (стаття 261 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив строку позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у спорі, є самостійною підставою для відмови в позові.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц (провадження 14-252цс18) викладено правовий висновок про те, що, виходячи з вимог статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

За таких обставин застосування наслідків спливу строку позовної давності можливе за умови наявності порушеного права позивача, тобто обґрунтованості позовних вимог.

Вирішуючи спір за позовними вимогами Державної іпотечної установи, суд першої інстанції виходив з необхідності застосування наслідків пропуску строку позовної давності, посилаючись на наявність заяви представника відповідачів.

Проте, матеріали справи не містять ні письмової, ні усної заяви відповідачів про застосування позовної давності, поданої до суду першої інстанції.

При цьому, інтереси ОСОБА_1 з 18 червня 2019 року представляла адвокат Поліщук О.В., тоді як ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку самостійно подавав до суду процесуальні документи, що суперечить формулюванню суду про можливість подання такого клопотання представником від імені обох відповідачів.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не брали участі в судових засіданнях в суді першої інстанції.

Крім того, позовна давність застосовується лише до обґрунтованих позовів. Проте, судом першої інстанції зазначене не було враховано.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно із частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, колегія суддів враховуючи, що судом першої інстанції при вирішенні справи по суті були не в повній мірі з`ясовані обставини, що мають значення для справи, та зважаючи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, доходить висновку про скасування судового рішення в частині позовних вимог Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит, з ухваленням нового рішення в цій частині, а саме, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи заборгованості за договором про іпотечний кредит в розмірі 398 388,72 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц зазначено, що у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Враховуючи вищезазначене та те, що апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позову Державної іпотечної установи, з відповідача ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції в розмірі 4 370,90 грн, переглядом у суді апеляційної інстанції в розмірі 6 556,37 грн та переглядом у суді касаційної інстанції в розмірі 8 741,82 грн, що в загальній сумі становить 19 669,09 грн.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної іпотечної установи задовольнити частково.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 16 січня 2020 року в частині позовних вимог Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит, скасувати.

Позов Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи заборгованість за договором про іпотечний кредит 500И/02-2008 від 24 березня 2008 року  в розмірі 398 388 (триста дев`яносто вісім тисяч триста вісімдесят вісім) гривень 72 копійок.

В іншій частині позовних вимог Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи витрати по сплаті судового збору, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, переглядом у суді апеляційної та касаційної інстанції в загальному розмірі 19 669 (дев`ятнадцять тисяч шістсот шістдесят дев`ять) гривень 09 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий        О.О.Тимченко

Судді:         О.А. Мірута

          Я.В. Хейло

Повний текст постанови складено  03 листопада 2021 року.

Головуючого         О.О. Тимченко