КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 11-кп/824/4256/2021 Категорія КК: ч. 2 ст.186 КК України
Головуючий в суді 1-ої інстанції:Линник В.Я.
Головуючий в апеляційній інстанції: Маліновський О.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
Головуючого, судді-доповідача: Маліновського О.А.
Суддів: Ігнатова Р.М., Сітайло О.М.
при секретарі: Котик І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в режимі відеоконференції з ДУ «Київський слідчий ізолятор» кримінальне провадження № 12019110040000112 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 22 вересня 2021 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 обвинуваченому у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,-
за участю прокурора: Заїки О.В.
обинуваченого: ОСОБА_1
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 22 вересня 2021 року задоволено клопотання прокурора та продовжено дію запобіжного заходу у вигляд тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 на 60 днів до 20.11.2021 року включно.
У задоволенні клопотання захисника про зміну виду запобіжного заходу - відмовлено.
Рішення суду обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого умисного насильницького злочину, в той час як мав непогашену судимість за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185 КК України, а отже суд першої інстанції вважає, що такі обставини вказують на наявність ризиків того, що перебуваючи на волі, він зможе вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того суд вважає, що оскільки обвинувачений вже засуджувався за насильницький злочин і знову обвинувачується у вчиненні насильницького злочину, вказує на те, що існують ризики, що перебуваючи на волі він зможе незаконно впливати на потерпілого, який ще не допитаний в судовому засіданні, а тому наявність таких ризиків спонукав суд продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою, поскільки інший, більш м`який запобіжний захід, не забезпечить запобіганню вказаного ризику.
Не погоджуючись с прийнятим рішенням обвинувачений ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та обрати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .
Вважає ухвалу суду необґрунтованою, невмотивованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
В обґрунтування зазначених вимог, обвинувачений ОСОБА_1 зазначає, що суд зобов`язаний перевірити можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу. В своїх рішеннях ЄСПЛ за скаргою № 40107/02 від «10» лютого 2011 року по справі «Харченко проти України», п. 80; за скаргою № 20808/02 від 04.03.2010 р. у справі «Шалімов проти України», суд визнає порушенням Конвенції продовження/обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за умови, якщо національні суди «...не розглянули жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів...» та вважає, що в матеріалах кримінального провадження, відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що більш м`якший запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК України, проте судом не було розглянуто жодного з альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів та не надано обґрунтування неможливості їх застосування.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 вважає, що до нього можливо застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки до цього незаконного та необґрунтованого затримання він працював та його життя почало налагоджуватися.
Розглянувши кримінальне провадження в межах апеляційної скарги, заслухавши суддю - доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора Заїки О.В., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши надані суду апеляційної інстанції матеріали контрольного провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У відповідності зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
За приписами ст..131 КПК України запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, суд першої інстанції зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 КПК України на суд покладено такий самий обов`язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Судом першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 за ч.2 ст.186 КК України, були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону, повно та об`єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження такого запобіжного заходу з зазначенням в ухвалі відповідних мотивів.
Суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 врахував обставин вчинення злочину, особу обвинуваченого, який на момент вчинення злочину мав непогашену судимість за ч.2 ст.186, ч.3 ст.185 КК України, обвинувачується у вчиненні насильницького злочину та обґрунтовано зазначив, що обвинувачений вже засуджувався за насильницький злочин і знову обвинувачується у вчиненні насильницького злочину, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що існують ризики, що перебуваючи на волі він зможе незаконно впливати на потерпілого, який ще не допитаний в судовому засіданні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991р.).
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1 на те, що йому можливо застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки він не збирається вчиняти злочинів та до цього працював, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не впливають в даному випадку на рішення про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , оскільки він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, маючи при цьому маючи непогашену судимість за ч.2 ст.186, ч.3 ст.185 КК України та стосовно нього існують доведені ризики передбачені ст.177 КПК України.
Інші більш м`які запобіжні заходи недостатні для запобігання зазначеним ризикам і не забезпечать дієвість кримінального провадження.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду про необхідність продовження строку тримання обвинуваченому ОСОБА_1 під вартою є законним, обґрунтованим і вмотивованим, постановлене згідно норм кримінального процесуального закону з дотриманням вимог, передбачених КПК України, та ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, натомість, доводи та твердження обвинуваченого, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, у зв`язку з чим приходить до висновку про залишення поданої апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1 без задоволення, а ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 22 вересня 2021 року - без змін.
Керуючись ст. 131, 177, 331,404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 22 вересня 2021 року у кримінальному провадженні № 12019110040000112, якою ОСОБА_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, продовжено строк тримання під вартою на 60 днів до 20 листопада 2021року включно - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
_________________ _______________ _______________
Маліновський О.А. Ігнатов Р.М. Сітайло О.М.