Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/582/21

Провадження №2/377/356/21

05 листопада 2021 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої – судді Бабич Н.С., з участю секретаря судового засідання – Гуміної В.М., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

У С Т А Н О В И В:

27 вересня 2021 року до суду надійшла зазначена позовна заява, у якій позивач просить розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 16 липня 2016 року Славутицьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 73, та стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 908 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач та відповідач перебувають у шлюбі, зареєстрованому 16 липня 2016 року Славутицьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 73. Від шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого є відповідач. Причиною звернення до суду стало те, що в силу психологічної несумісності характерів нормальні сімейні стосунки між сторонами так і не склалися. Як виявилося з часом, у кожного з них різні погляди на сімейне життя, подружні права та обов`язки, відповідач свої особисті інтереси ставить вище за сімейні, внаслідок чого між ними погіршилися стосунки, вони почали відчувати себе чужими людьми та почуття любові між ними втрачено, що призвело до припинення шлюбних відносин та більше двох місяців сторони проживають окремо, не ведуть спільне господарство, у кожного окремий бюджет. Позивач категорично налаштована на розлучення та просить суд не давати термін на примирення. Дитина залишається проживати разом з позивачем, яка зобов`язується не чинити перешкоди у спілкуванні батька з дитиною. Одночасно позивачем подано заяву про видачу судового наказу про стягнення з відповідача аліментів на утримання спільної дитини. Спірних питань щодо майна, набутого за час шлюбу, у сторін на даний час немає.

Ухвалою судді від 11 жовтня 2021 року, після виконання вимог, передбачених ч. 6 ст. 187 ЦПК України, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 05 листопада 2021 року.

У призначене судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, про дату, часу і місце розгляду справи повідомлена належним чином. Через канцелярію суду подала заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, у призначене судове засідання не з`явився. Через канцелярію суду подав заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 16 липня 2016 року Славутицьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, копія якого долучена до матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 16 липня 2016 року зареєстрували шлюб у Славутицькому міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про що 16 липня 2016 року складено відповідний актовий запис за № 73. Після укладення шлюбу присвоєні прізвища: чоловіку – ОСОБА_4 , дружині – ОСОБА_4 (а.с.10).

Під час шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого є ОСОБА_2 , відповідач у справі, що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 18 жовтня 2016 року Славутицьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис за № 164, копія якого долучена до матеріалів справи (а.с.11).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, причиною звернення позивача до суду стало те, що шлюбні відносини між позивачем та відповідачем фактично припинені, між ними відсутнє взаєморозуміння та у них різні погляди на сімейне життя, подружні права та обов`язки. Сторони припинили шлюбні відносини та не ведуть спільне господарство, у кожного окремий бюджет, сімейні стосунки поновлювати не бажають.

Відповідно до положень ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка, примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Зі статті 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 р., ратифікована Україною 17 липня 1997 р.) вбачається, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Згідно з ч. 2 ст. 18, ст. 51, ч. 3 ст. 56, ч. 1 ст. 110 СК України дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред`явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним з подружжя.

Відповідно до ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що за час сімейного життя у сторін склалася обстановка, що виключає можливість спільного проживання, почуття любові один до одного між сторонами втрачено. Примирення між подружжям та збереження сім`ї неможливе.

За таких обставин суд дійшов до висновку, що сім`я розпалася остаточно, а шлюб існує формально, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача і відповідача.

Враховуючи відсутність обставин, що перешкоджають розірванню шлюбу, передбачених ч. 2 ст. 110 СК України, суд вважає за необхідне позов про розірвання шлюбу задовольнити, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що не суперечать закону та не порушують права інших осіб.

Як вбачається з доводів позовної заяви, не спростованих відповідачем, домовленостей щодо виховання дитини між сторонами досягнуто, син буде проживати разом із позивачем, питання щодо утримання дитини відповідачем позивач вирішує у судовому порядку,  спірних питаньщодо майна, набутого за час шлюбу, у сторін на даний час немає.

Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Зі свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_3 , виданого 27 червня 2019 року Славутицьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, копія якого долучена до матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_5 змінила ім`я, про що 27 червня 2019 року складено відповідний актовий запис за № 6. Прізвище, ім`я, по батькові після державної реєстрації зміни імені: ОСОБА_1 (а.с.13).

Позивач ОСОБА_1 у позовній заяві просила залишити їй після розірвання шлюбу прізвище – ОСОБА_6 .

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

За змістом ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Виходячи з наведеного, враховуючи, що відповідач подав заяву про визнання позову до початку розгляду справи по суті, то на користь позивача з державного бюджету підлягає поверненню 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, тобто 454 гривні, інша частина судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 16 липня 2016 року Славутицьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 73.

Після розірвання шлюбу дружині залишити прізвище ОСОБА_6 .

Головному Управлінню Державної казначейської служби України у Київській області (01196, м. Київ, площа Лесі Українки, будинок 1) повернути ОСОБА_1 454 гривні сплаченого при поданні позову судового збору згідно з квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» №0.0.2270126344.1 від 17 вересня 2021 року, оригінал якої зберігається в матеріалах цивільної справи № 377/582/21.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 454 гривні.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Відповідно до п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Повне рішення суду складено 05 листопада 2021 року.

Суддя                                                                         Н. С. Бабич