Справа: № 1-220/10

В И Р О К

Іменем України

6 жовтня 2010 року

    Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області  

в складі головуючого-судді                              Борисюка Р.М.

при секретарі                                                      Василенко Т.М.

з участю прокурора                                           Смірнова М.А.                                      

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Новоград-Волинський кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки смт. Роздільня Роздільнянського району Одеської області, громадянки України, українки, із середньою освітою, не заміжньої, неповнолітніх дітей немає, не працюючої, проживаючої в АДРЕСА_1, не судимої  

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, -

встановив:

2 серпня 2009 року близько 11 години ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись в будинку ОСОБА_2 в АДРЕСА_1, під час розмови з власником будинку вирішила здійснити викрадення його особистого майна, а саме мобільного телефону, який в цей час лежав на  серванті однієї із кімнат будинку, де вони вони і знаходилися. Реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 цього ж дня близько 11 год. 30 хв., продовжуючи знаходитися в будинку потерпілого ОСОБА_2, вибравши момент, коли останній не спостерігав за її діями, надіючись на його неуважність в зв'язку з похилим віком, з метою викрадення чужого майна підійшла до серванту та з полички таємно викрала мобільний телефон моделі «Нокіа 1200», вартістю 301 грн. 92 коп. з сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Djuice», вартістю 25 грн., який належить потерпілому ОСОБА_2

 Після цього, ОСОБА_1 разом із викраденим майном покинула місце вчинення злочину, і телефоном розпорядилася на власний розсуд, чим спричинила потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 326 грн. 92 коп.

Допитана у судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 свою вину не визнала і показала, що 02.08.2009 року, близько 5 години ранку вона прийшла до свого сусіда ОСОБА_2 для того, щоб виготовити горілку. Він погодився і до 9 години ранку вони зробили горілку. Потім ОСОБА_2 запропонував поснідати. В ході розлиття спиртних напоїв, під час розмови ОСОБА_2 сказав, щоб вона дала гроші за електроенергію, яка витратилась під час виготовлення для неї горілки. Так як грошей не було, вони посварилися і ОСОБА_2 забрав горілку, яку щойно вони виготовили. Вона пішла від нього. Через деякий час повернулася, щоб  забрати свою горілку. На подвір’я йшла по стежці через городи. В тому місці де ОСОБА_2 виливав брагу на стежці побачила його мобільний телефон. Підняла, прийшла до будинкуу, постукала, але він їй не відкрив.  Тоді пішла в село, в бар, де потрібно було віддати борг. Там працювала ОСОБА_3, яка сказала, що розраховується і і попросила повернути борг. Так як грошщей не було,  то запропонувала їй цей телефон. ОСОБА_3 його купила за 100 грн. Потім повернулася додому, її син ОСОБА_4 повідомив, що приходив сусід ОСОБА_2 і розповідав, що зник мобільний телефон, казав, що вона його викрала. Свою вину в злочині, вона не визнає, так як наполягає на тому, що крадіжку мобільного телефона не вчиняла. Просить її виправдати.

Хоча підсудна свою вину не визнала, її винність в інкримінованому злочині повністю доведена і підтверджена доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Із показань потерпілого ОСОБА_2 видно, що 02.08.2009 року, близько 11 години до нього додому прийшла його сусідка ОСОБА_1 Вона попросила в борг 50 грн. на що він їй відмовив. Після цього, вони ще деякий час порозмовляли, і ОСОБА_1 пішла з його будинку. Через півгодини після того, як ОСОБА_1 пішла, він виявив, що його мобільний телефон марки "Нокіа 1200" зник. Оскільки, того дня до його будинку крім ОСОБА_1 більше ніхто не заходив, а мобільний телефон з будинку він взагалі ніколи не виносив,  запідозрив в крадіжці телефону ОСОБА_1 Після цього, він пішов до неї щоб забрати свій телефон, але ОСОБА_1 дома не було. Запитав у її сина ОСОБА_4, чи не бачив він у  матері мобільного телефона марки "Нокіа 1200", на що ОСОБА_5 відповів, що не бачив, після чого він пішов до свого домоволодіння. Наступного дня приїхала його донька ОСОБА_6, якій він розповів про крадіжку телефону.

Свідок ОСОБА_7 показав, що ОСОБА_1 в денний час в АДРЕСА_1, підходила до нього і пропонувала продати йому мобільний телефон. Марки мобільного телефона він не бачив, але на її пропозицію  він відмовив.

Згідно показань свідка ОСОБА_6,   мобільний телефон марки "Нокіа 1200", її батьку – ОСОБА_2 подарували на день народження в Російській Федерації. Останній ніколи з вказаним мобільним телефоном з будинку не виходив, оскільки вона завжди сама телефонує йому двічі на день.

При допиті свідка ОСОБА_3 встановлено, що 2 серпня 2009 року, близько 16 години, вона знаходилась на своєму робочому місці в барі в АДРЕСА_3. В цей час в бар зайшла односельчанка ОСОБА_1, яка їй запропонувала придбати у неї мобільний телефон «Нокіа 1200» за 100 грн., при цьому остання пояснила, що даний мобільний телефон належить її сину, і що він придбав собі новий телефон. На таку пропозицію вона погодилась і купила вказаний мобільний телефон у ОСОБА_1 11 грудня 2009 року працівниками міліції у неї було вилучено зазаначений телефон.

Свідок ОСОБА_5 під час досудового слідства показав, що 02.08.2009 року близько 12 години до нього додому в АДРЕСА_3, приходив сусід ОСОБА_2, який йому розповів про те ,що після того, як його матір ОСОБА_1 пішла з його будинку, то він виявив відсутність свого мобільного телефона марки "Нокіа 1200". Також запитував чи не було в матері такого телефону, на що він відповів йому, що такого мобільного телефона він не бачив. Наступного дня він розповів своїй матері про те, що до нього додому приходив ОСОБА_2, та розпитував у нього про свій мобільний телефон. На той час в нього не було власного мобільного телефону, якого б могла продати його матір ОСОБА_1

Відповідно до протоколу огляду місця події від 04.08.2009 року, в ході огляду встановлено, що в АДРЕСА_3 знаходиться будинок потерпілого ОСОБА_2(а.с. 5).

Згідно  протоколу огляду місця події від 11.12.2009 року в с. Красилівка Новоград-Волинського району у громадянки ОСОБА_3 працівниками міліції було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Нокіа 1200» (а.с. 35).

    Відповідно до висновку товарознавчої експертизи №5/4 від 14.01.2010 року, вартість мобільного телефону марки «Нокіа 1200», що був наданий на дослідження, складає 301 грн.92 коп.(а.с. 47).

Як видно із протоколів очної ставки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 09.09.2009 року та від 25.02.2010 року, в ході їх проведення, потерпілий ОСОБА_2 в повному обсязі підтвердив свої показання, щодо обставин вчинення крадіжки його мобільного телефона (а.с. 21, 69).

Згідно протоколу очної ставки, проведеної між ОСОБА_1 та свідком ОСОБА_3 від 25.02.2010 року, в ході її проведення остання повністю підтвердила обставини придбання нею у ОСОБА_1 мобільного телефона марки «Нокіа 1200» 2 серпня 2009 року (а.с. 67-68).

В судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 свою вину не визнала, стверджує, що крадіжку телефона не здійснювала. Однак, враховуючи непослідовність у показах підсудної, їх  неузгодженість із показами потерпілого ОСОБА_2, свідків та іншими доказами по справі, суд приходить до висновку, що позиція ОСОБА_1 обумовлюється її розумінням тяжкості скоєного злочину і безповоротністю покарання за вчинене, однак намаганням будь-яким чином його уникнути.

Проаналізувавши всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеною вину підсудної ОСОБА_1 в судовому засіданні і кваліфікує її дії за ч.1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна.

    При обранні виду і міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної обставини, які  обтяжують її покарання.

    Судом встановлено, що ОСОБА_1 скоїла злочин середньої тяжкості, вину не визнала, раніше не судима, не заміжня, на утриманні малолітніх дітей немає, не працює, характеризується посередньо.

    Обставин, які пом’якшують покарання підсудної судом не встановлено.

    Обставинами, які обтяжують її покарання є вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння.

    Враховуючи вище викладене, те що від злочину тяжких наслідків не настало, підсудна не працює, приймаючи до уваги її матеріальний стан, суд вважає за необхідне призначити покарання у вигляді громадських робіт, як передбачено санкцією ст. 185 ч.1 КК України, оскільки саме таке покарання буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження скоєння іншого злочину.

    Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 суд залишає попередньо обрану – підписку про невиїзд. Речові докази, які знаходяться на зберіганні у потерпілого, підлягають залишенню йому у власність. Цивільний позов відсутній. Судові витрати підлягають стягненню із підсудної.

    Керуючись ст.ст.323-324 КПК України, суд, -

засудив:

    ОСОБА_1   визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України та призначити покарання у вигляді  200 годин громадських робіт.

    Міру запобіжного заходу засудженій залишити попередньо обрану – підписку про невиїзд.

Речові докази: мобільний телефон марки «Нокіа 1200», що знаходиться на зберігання у потерпілого ОСОБА_2 - залишити йому у власність.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області (р/р 31258272211843 код ЄДРПО 25574601 МФО 811039 ГУДКУ в Житомирській області) судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи в сумі 150 грн. 24 коп.

    На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд протягом п’ятнадцяти днів з моменту оголошення.

Головуючий: