Справа: № 1-287/10

В И Р О К

Іменем України

11 жовтня 2010 року

    Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області  

в складі головуючого-судді                         Борисюка Р.М.

при секретарі                                                 Василенко Т.М.

з участю прокурора                                       Горбань М.М.                            

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Новоград-Волинському кримінальну справу по обвинуваченню  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, урод-

женця та мешканця с. Груд Новоград-Волинського району, громадянина України, українця, із середньою освітою, розлученого, не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, -

встановив:

Згідно рішення Московського районного суду м. Києва від 29.07.1993 року, по виконавчому листу №1447/11 від 29.07.1993 року, ОСОБА_1 зобов'язаний до сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі ј частини всіх видів заробітку, щомісячно, починаючи з 23.07.1993 року, і до повноліття доньки.

ОСОБА_1 навмисно, злісно ухиляється від сплати аліментів , на утримання доньки ОСОБА_3, з 1 червня 2004 року по 1 червня 2010 року, офіційно не працює, і не бажає працевлаштуватися , на облік в центр зайнятості не став, на попередження державного виконавця про погашення заборгованості не реагує, матеріальної допомоги на утримання доньки не надає, в результаті чого має заборгованість по аліментам в сумі 15522 грн. 76 коп.

Допитаний у судовому засіданні підсудний свою винність в інкримінованому злочині визнав повністю і показав, що рішенням суду він був зобов’язаний до сплати аліментів на утримання доньки.  Коли працював в колгоспіі, то сплачував аліменти. Потім колгосп розпався. Тривалий час вже не працює, так, як в селі роботи немає, живе за рахунок тимчасових заробітків, та за пенсію своїх пристарілих батьків, за якими доглядає. Офіційно оформлений в районному управлінняі праці та соціального захисту населення по догляду за матір’ю ОСОБА_4 Аліменти не сплачує, так, як немає в нього коштів. Суму заборгованості визнає повністю. Зобов’язується її погасити. Розкаюється у скоєному, просить суворо не карати.

    Крім повного визнання ОСОБА_1 своєї вини, його винність у вчиненому злочині повністю підтверджена і доведена доказами, дослідженими у судовому засіданні.

    Так, потерпіла ОСОБА_2 показала, що вона знаходилася в шлюбі з підсудним до 1993 року. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 1992 року народження. Потім вони розлучилися. Після розлучення підсудний став проживати з батьками в АДРЕСА_1 Останній не надавав матеріальної допомоги на доньку, тому була змушена звернутися до суду про стягнення з нього аліментів. Після винесення рішення судом, ОСОБА_2, як став проживати в селі, аліменти не сплачував і ніякої допомоги не надавав і не надає по даний час. Не заперечує, що розмір заборгованості по аліментам складає 15522 грн. 76 коп. Покарання підсудному просить призначити не пов’язане з обмеженням волі.

І з подання державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції від 23.06.2010 року видно, що ОСОБА_1 згідно виконавчого листа № 1447/11 від 29.07.1993 року , виданого Московським районним судом м. Києва, зобов'язаний виплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3, 1992 року народження, в розмірі 1/4  частини його доходів, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 23.07.1993 року, але від сплати аліментів боржник злісно ухиляється. Станом  на 01.06.2010 року заборгованість по аліментам складає 15522 грн. 76 коп.(а.с. 2-3).

Згідно копії виконавчого листа №1447/11 від 29.07.1993  року, рішенням Московського районного суду м. Києва  стягнуто із ОСОБА_1  на користь ОСОБА_2  аліменти в розмірі 1/4  частини його доходів, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 23.07.1993 року  (а.с. 4-5).

Із копій попереджень державного виконавця видно, що ОСОБА_1 тричі попереджувався про те, що у разі непогашення заборгованості по аліментам, відносно нього може бути порушена кримінальна справа за ч.1 ст. 164 КК України( а.с. 6-7).

Відповідно до копії акта державного виконавця   про неможливість стягнення від 23.06.2010 року,  майна на яке можна звернути стягнення по місцю проживання підсудного не виявлено(а.с.8).

Згідно довідки, виданої Новоград-Волинським міським центром зайнятості, ОСОБА_1 на обліку в центрі зайнятості з 2004 року по даний час не зареєстрований( а.с. 32).

Судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які не оспорюються учасниками процесу, зокрема показань свідків ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Проаналізувавши всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеною вину підсудного ОСОБА_1 у судовому засіданні і кваліфікує його дії за ст.164 ч.1 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей(аліментів).

    При обранні виду і міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого підсудним злочину, особу винного, обставини, які пом’якшують його покарання.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 вчинив злочин невеликої тяжкості, вину визнав повністю, раніше не судимий, розлучений, характеризується по місцю проживання негативно, не працює, здійснює догляд за пристарілою матір’ю - ОСОБА_4, 1925 року народження.

Обставинами, які пом’якшують покарання підсудного є щире каяття. Обставин, які обтяжують його покарання судом не встановлено.

             Враховуючи вище викладене, особу підсудного, те, що він здійснює догляд за пристарілою матір’ю ОСОБА_4, приймаючи до уваги думку потерпілої ОСОБА_2, суд обирає підсудному  покарання у вигляді обмеження волі, як передбачено санкцією частини 1 статті 164 КК України, застосовуючи при цьому ст. 75 КК України, оскільки саме таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

  Керуючись ст.ст. 323-324 КПК України, суд, -

                                                                засудив:

ОСОБА_1  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.164 КК України і призначити покарання у вигляді 2-х(двох) років обмеження волі у кримінально-виконавчій установі.

    Застосувати до засудженого  ст. 75  КК України та звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням іспитовим строком 2 роки.

    У відповідності до ст. 76 КК України покласти на нього такі обов’язки: - не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; - повідомляти ці органи про зміну місця проживання чи роботи.

    Міру запобіжного заходу засудженому залишити попередньо обрану – підписку про невиїзд.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту оголошення.

Головуючий: