КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Худика М.П.,

суддів Жук О.В.,

Ковальської В.В.

при секретарі судового засідання Легензевича С.С.

з участю:

прокурора Горбаня В.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12021100040000665 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 15 квітня 2021 року,

в с т а н о в и л а:

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 15 квітня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік.

Судом вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_1 у невстановлений досудовим розслідуванням час, в невстановленому досудовим розслідуванням місці через мережу «Інтернет» на сайті «ОLХ» придбав револьвер моделі «Ekol Major Eagle4,5» (країна виробник -Туреччина) № Е4УР-1340796 калібру 4,5 мм (Flobrer) та 27 набоїв калібру 5,6 мм, після чого, став зберігати за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 . У невстановлений досудовим слідством час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на незаконне носіння вогнепальної зброї та боєприпасів, без передбаченого законом дозволу.

Реалізуючи свій злочиний умисел, ОСОБА_1 взяв вищевказаний револьвер та 27 набоїв і пішов в напрямку залізно-дорожнього мосту, чим вчинив незаконне носіння вогнепальної зброї без передбаченого дозволу.

Цього ж дня, 04 березня 2021 року приблизно о 14 годині 45 хвилин ОСОБА_1 здійснивши незаконне носіння вогнепальної зброї та боєприпасів без передбаченого законом дозволу, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Березняківського 36-Б, був зупинений працівниками поліції, та в період часу з 19 години 51 хвилин до 20 години 06 хвилин під час проведення огляду місця події у нього було вилучено револьвер моделі «Ekol Major Eagle 4,5» (країна виробник - Туреччина) № Е4УР-1340796 та 27 набоїв.

Згідно висновку експерта № СЕ-19/111-21/11353 від 16березня 2021 року, наданий на дослідження револьвер - «Ekol Major Eagle 4,5 (країна виробник - Туреччина) № Е4VР-1340796 калібру 4,5 мм (Flobrer) належить до короткоствольної нарізної вогнепальної зброїта придатний для проведення пострілів.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/111-21/1 1355 БЛ від 12березня 2021 року, надані на дослідження патрони є спортивно-мисливськими патронами кільцевого спалаху гвинтів очного типу 5, 6 мм (.22БК) та належать до боєприпасів нарізної вогнепальної зброї. Досліджувані патрони придатні для стрільби.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 , просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати та постановити новий, яким призначити ОСОБА_1 покарання у виді трьох років позбавлення волі.

Згідно доводів апеляційної скарги, суд незаконно і невмотивовано застосував щодо ОСОБА_1 положення ст. 75 КК України, зважаючи на ті обставини, що вчинене ним кримінальне правопорушення має підвищений рівень суспільної небезпеки.

Також, на думку прокурора, судом першої інстанції не було враховано належним чином дані про особу обвинуваченого, який у 2018 році звільнений від кримінальної відповідальності за ст. 124 КК України у зв`язку зі зміною обстановки, що не є реабілітуючим рішенням, а також, що у провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, в рамках якого останнього було оголошено у розшук у зв`язку з систематичною неявкою до суду.

Не погоджується апелянт і з висновками суду першої інстанції щодо наявності у ОСОБА_1 обставини, яка пом`якшує покарання - щире каяття, вважаючи, що воно носить формальний характер.

Вище наведене, на думку прокурора, дає підстави вважати, що виправлення та перевиховання обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами, які досліджувалися в порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України, і ніким з учасників судового провадження не оспорюються. Тому колегія суддів не переглядає їх відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України.

За встановлених судом фактичних обставин кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 263 КК України - носіння та зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, є вірною.

Що стосується доводів прокурора з приводу того, що вирок суду в частині звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, є незаконним і необґрунтованим, оскільки виправлення та перевиховання обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства, то колегія суддів вважає їх безпідставними, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до положень ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Також, ч. 1 ст. 75 КК України передбачено, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Всупереч тверджень апелянта, суд першої інстанції дотримався вимог закону щодо загальних засад призначення покарання, зокрема врахував тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, дані про його особу, встановив наявність обставин, які пом`якшують покарання - щире каяття, а також відсутність обставин, якій його обтяжують.

Хоча вчинене ОСОБА_1 кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких, однак враховуючи, що він раніше не судимий, має постійне місце проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває,одружений, має на утриманні малолітню дитину, працює неофіційно, характеризується посередньо, приймаючи до уваги його ставлення до вчиненого, а саме, те, що він свою вину визнає, щиро розкаюється, що судом було визнано, як обставиною, яка пом`якшує покарання, а також враховуючи відсутність обставин, що обтяжують покарання, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність призначити ОСОБА_1 покарання у виді трьох років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік.

Наведені в апеляційні скарзі прокурора доводи щодо тяжкості вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення та характеру його дій, були враховані судом першої інстанції при визначенні останньому виду та розміру покарання.

Ті обставини, що у 2018 році ОСОБА_1 звільнений від кримінальної відповідальності за ст. 124 КК України у зв`язку зі зміною обстановки, а також, що у провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, в рамках якого останнього було оголошено у розшук, у відповідності до положень ст. 75 КК України, не є безумовними підставами, які забороняють звільненню особи від відбування покарання з випробуванням.

Інших відомостей, які б давали підстави вважати, що на час постановлення вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 15 квітня 2021 року, мали місце обставини, які забороняли застосувати щодо обвинуваченого положень ст. 75 КК України, прокурором не наведено та судом апеляційної інстанції не встановлено.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора з приводу того, що визнання судом першої інстанції ОСОБА_1 обставини, яка пом`якшує покарання - щире каяття, носить формальний характер, то вони спростовуються наданими суду матеріалами, з яких вбачається, що ОСОБА_1 свою вину у вчиненому визнав повністю, дав правдиві показання та своєю поведінкою довів, що щиро розкаюється у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Отже, призначене ОСОБА_1 покарання за своїм видом та розміром є справедливим, відповідає тяжкості вчиненого злочину та його особі і є достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження вчинення ним нових злочинів і в повній мірі відповідає вимогам ст. 65 КК України, а тому з доводами прокурора про м`якість призначеного обвинуваченому вироком суду першої інстанції покарання колегія суддів погодитись не може.

За наведеного, не маючи інших приводів та підстав для скасування чи зміни вироку, визнаючи його законним та обґрунтованим, колегія суддів вважає за необхідне залишити вирок суду першої інстанції без зміни, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 376, 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні залишити без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 15 квітня 2021 року, яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

_____________________ _____________________ ___________________

Худик М.П. Жук О.В. Ковальська В.В.