донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
19.06.2006 р. справа №7/4а
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Величко Н.Л. |
суддів | Агапов О.Л., Алєєвої І.В., |
при секретареві судового засідання | Дмитрієва В.А. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Кітаєва С.А.-за дов.№ 3 від 04.04.06р., |
від відповідача: | Кононенко О.А. - за дов. № 19531/9 від 15.06.06р., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Товариство з обмеженою відповідальністю "Цемент Донбаса" м.Єнакієве |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 25.04.2006 року |
по справі | №7/4а |
за позовом | Товариство з обмеженою відповідальністю "Цемет" м.Єнакієве |
до | Єнакієвська об'єднана державна податкова інспекція м.Єнакієве |
про | Про визнання недійсним акта |
В С Т А Н О В И В:
1.Стислий виклад суті постанови місцевого господарського суду
14.02.2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Цемет” м. Єнакієве звернулось з позовом до Єнакієвської об’єднаної державної податкової про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 05.01.05 р. № 0000022340/0 в сумі донарахованого податку у розмірі 9616,66 грн. та штрафних санкцій в сумі 4808,33 грн.
Ухвалою від 15.02.2006р. позовна заява була залишена без руху на підставі п.3, п.4 ст.106 Кодексу адміністративного судочинства.
Ухвалою суду від 28.02.2006р. відкрито провадження в адміністративній справі.
Постановою господарського суду Донецької області від 25.04.2006р. (постанова в повному обсязі виготовлена 03.05.2006р.) у справі № 7/4а (суддя Малашкевич С.А) у позові Товариству з обмеженою відповідальністю „Цемет” м. Єнакієве відмовлено.
Строк розгляду справи склав 1 місяць 27днів.
2.Підстави з яких порушено питання про перегляд постанови
Позивач з постановою суду від 25.04.2006р. не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Цемет”.
Доводи апеляційної скарги заявник обґрунтовує тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а також були порушені норми матеріального права.
Зазначає, що суд, посилаючись на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21.11.03 р. по справі № 6-6756/2003 р., яким статут ПП “Техноклімат”, його свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ визнані недійсними з 05.08.2003р. та встановлено, що Лубковський М. В. з моменту державної реєстрації ПП „Техноклімат” ніякої фінансово-господарської діяльності не вів, в якості посадових осіб нікого не призначав, зробив висновок, що особа, яка діяла від імені ПП “Техноклімат” не мала законних повноважень на здійснення господарських операцій та підписання документів податкової звітності.
Посилається на те, що в дійсності же рішенням Деснянського районного суду м. Києва встановлено, що ПП "Техноклімат" було зареєстровано 29.01.2003р., взято на податковий облік та видано свідоцтво платника податку ПДВ 10.07.2003р. № 35610771. Лубковський М.В. займався фінансово-господарською діяльністю до передачі прав та обов'язків ПП "Техноклімат" Беспалову Сергію Петровичу на підставі нотаріально засвідченої заяви від 05.08.2003р. Після передачі права власності, Лубовський М.В. до діяльності підприємства ніякого відношення не має.
Зазначає, що з податкової накладної № 180 від 17.10.2003р. та № 186 від 30.10.2003р. не вбачається уповноважена особа, яка здійснювала господарські операції, а відповідно, уповноваження даної особи. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва також не встановлена уповноважена особа, яка здійснила господарські операції, та встановлено, що податкова звітність ПП "Техноклімат" з 05.08.2003р. не надавалась.
Вважає, що судом не дана оцінка обставинам на які посилався позивач, а саме п.9.8 п.9 Закону України “Про податок на додану вартість" відповідно з яким реєстрація осіб як платників ПДВ діє до дати її анулювання. Випадки анулювання реєстрації, які перераховані цим пунктом не містять визнання недійсним свідоцтва платника податку ПДВ у судовому порядку , як підстава для його анулювання. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва ПП "Техноклімат" не було ліквідовано, так як ст.60 ЦК України (у редакції 1963р.), недійсність частини угоди не тягне за собою недійсності інших її частин, якщо можна передбачити, що угода була здійснена і без включення недійсної її частини. Тому, на думку позивача, визнання недійсними змін у засновницькі документи з моменту передачі права власності Беспалому С.П. не тягне за собою недійсність установчих документів з моменту їх реєстрації, тобто з 29.01.2003р. Зазначає, що законом передбачено, що платник податку на додану вартість втрачає право на нарахування податкового кредиту тільки у випадку анулювання реєстрації. Інших варіантів діючого законодавством не передбачено. Датою анулювання реєстрації являється складений акт від 20.05.2004р.
Посилається на те, що податкові зобов'язання у продавця виникли у жовтні 2003 року. За цій період був сформований і податковий кредит, що було відображено у податкової звітності ТОВ "Цемент" та ПП "Техноклімат" було зареєстровано як платник ПДВ, свідоцтво якого було визнано недійсним тільки 21.11.2003р. Вважає, що закон зв'язує наслідки припинення права на податковий кредит лише у випадку анулювання реєстрації платника, а не виданого свідоцтва, тому на момент виникнення податкових зобов'язань у продавця, у ТОВ "Цемент" були усі законні підстави для формування податкового кредиту.
3.Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу
Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу в якому зазначає, що при винесенні постанови від 25.04.2006 р. господарським судом Донецької області правильно застосовано норми матеріального права, висновки суду відповідають обставинам справи у повному обсязі та вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не обґрунтовані.
Зазначає, що враховуючи рішення місцевого суду Деснянського району м. Києва від 21.11.2003р. за № 6-6756/2003 та акт ДПІ в Дніпровському районі м. Києва № 19-321/164 від 20.05.2004 р. про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість В ПП "Тєхноклімат" № 35610771, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що податкові накладні, видані ПП "Тєхноклімат", установчі документи якого були визнані недійсними з 05.08.2003., не можуть вважатися підтвердженням права позивача на податковий кредит.
Вважає, ствердження позивача про відсутність законодавчих підстав для анулювання реєстрації ПП "Тєхноклімат" як платника ПДВ безпідставне, оскільки відповідно до Положення про реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України №79 від 01.03.2000. підставою для анулювання Свідоцтва платника ПДВ є ліквідація за рішенням суду з причин скасування державної реєстрації, визнання установчих документів недійсними, у зв'язку з банкрутством тощо.
Просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
4.Як встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами по справі:
Фахівцями Єнакієвської об’єднаної державної податкової інспекції була проведена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю "Цемет" за період з 01.04.2003 р. по 01.10.2004 р., за результатами якої складений акт від 31.12.04 р. № 215/23-1/31131783 (л.с.12-15).
Актом перевірки було встановлено порушення позивачем п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (зі змінами та доповненнями), а саме необґрунтоване віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 9616,66 грн. за податковими накладними, що видані особою, яка не є платником ПДВ, фінансово-господарські документи ПП „Техноклімат”, з яким мав відносини позивач, визнані недійсними рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21.11.03 р. по справі № 6-6756/2003 р.
Як встановлено в акті перевірки та не заперечується позивачем, ТОВ “Цемет” були отримані ТМЦ (шпатлевку, муку андезитову, розчинював, поліетполіамін) та юридичні послуги від ПП “Техноклімат” за усною угодою в жовтні 2003 р. за податковими накладними: № 180 від 17.10.03 р. на суму 7700,00 грн., у т. ч. ПДВ 1283,33 грн., № 186 від 30.10.03 р. на суму 50000,00 грн., у т. ч. ПДВ 8333,33 грн., всього на суму 57700,00 грн., у т. ч. ПДВ 9616,66 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 05.01.2005 р. № 0000022340/0, яким ТОВ „Цемет” визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 15807,00 грн., у тому числі 10538грн. основного платежу, 5269,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції (л.с.16).
Позивач просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення у частині визначення податкового зобов'язання податку на додану вартість у розмірі 9616,66 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4808,33 грн.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21.11.03 р. по справі № 6-6756/2003 р. статут ПП “Техноклімат”, його свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ визнані недійсними з 05.08.2003 р. Визнані недійсними фінансово-господарські документи, документи бухгалтерського та податкового обліку підписані від імені пп. „ Техноклімат” з моменту передачі права власності 5.08.2003 р. а саме : накладні, податкові накладні, транспортні накладні, рахунки-фактури, касові документи, векселі, акти заліків та інші документи
Зазначеним рішенням встановлено, що ПП „Техноклімат” з моменту зміни власника, а саме з 05.08.2003 р., передано у власність невстановленим особам. Підприємницька діяльність здійснюється цим підприємством протиправно, що суперечить інтересам держави і суспільства. Рішення суду набуло законної сили.
Державною податковою інспекцією в Дніпровському районі м. Києва складений акт № 19-321/164 від 20.05.2004 р. про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП "Тєхноклімат" № 35610771 з 05.08.2003р. (л.с.80).
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин встановлених судом першої інстанції.
У апеляційній скарзі позивач посилається лише на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
5.Мотиви за якими апеляційна інстанція виходила при прийнятті ухвали
Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
Відповідно до Закону України від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР “Про податок на додану вартість” податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7 статті 1). Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7). Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку з операцій поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, не підтверджених податковими накладними (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).
Вимоги до змісту податкової накладної, що надається покупцю платником податку-продавцем, визначено підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”. Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, яким передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця (пункт 6); усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (пункт 18).
Згідно з рахунку № 180 від 17.10.2003р., накладною від 17.10.2003р. ПП “Техноклімат” поставило ТОВ “Цемент” ТМЦ (шпатлевку, муку андезитову, розчинював, поліетполіамін) на суму 7700грн., у тому числі ПДВ 1283грн.33коп. (л.с.26-27); згідно з рахунком № 186 від 30.10.2003р. та актом виконаних робіт від 30.10.2003р. надало ТОВ "Цемент" юридичні послуги на суму 50000грн., у тому числі ПДВ 8333грн.33коп. (л.с.29-30). Зазначені рахунки та накладні підписані невідомою особою. ПП "Техноклімат" були виписані податкові накладні: № 180 від 17.10.03 р. на суму 7700,00 грн., у т. ч. ПДВ 1283,33 грн., № 186 від 30.10.03 р. на суму 50000,00 грн., у т. ч. ПДВ 8333,33 грн., всього на суму 57700,00 грн., у т. ч. ПДВ 9616,66 грн. В зазначених податкових накладних відсутнє прізвище особи, яка склала податкову накладну.
Статтею 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (із змінами та доповненнями) встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в підтвердження здійснених господарських операцій надані копії накладних, які не відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (із змінами та доповненнями), оскільки в них не зазначена посада особи, яка здала товарно-матеріальні цінності, та яка отримала продукцію, і відповідає за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також не зазначені данні, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; у накладних у графі “прийняв” не зазначено посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. У рахунках також не зазначено хто їх підписував від імені ПП "Техноклімат" (л.с.26-27,29-30).
Надані документи не мають обов’язкових реквізитів, тому не можуть вважатися письмовими доказами в розумінні ст.69 КАС України, на підставі яких суд може встановити наявність тих чи інших фактичних обставин.
Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21.11.2003 р. по справі № 6-6756/2003 р. були визнанні недійсними з 05.08.2003р. (з дати передачи власності) статут ПП “Техноклімат”, його свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, визнані недійсними фінансово-господарські документи, документи бухгалтерського обліку (накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, касові документи (видаткові та прибуткові ордери), векселі та інші, які складені (підписані) від імені ПП "Техноклімат" з моменту передачи права власності з 05.08.2003р.
Судом встановлено, що ПП „Техноклімат” з моменту зміни власника, а саме з 05.08.03 р., передано у власність невстановленим особам. Підприємницька діяльність здійснюється цим підприємством протиправно, що суперечить інтересам держави і суспільства.
На момент проведення податковим органом перевірки позивача рішення Деснянським районним судом м. Києва від 21.11.2003р. набуло законної сили.
Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованого у Мінюсті 23.07.97 р. податкова накладна складається особою, яка зареєстрована у якості платника податку у податковому органі і якому присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ. Пунктом 5 цього порядку передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у випадку її заповнення іншою особою ніж вказано у п.2
Фактичні обставини встановлені рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21.11.2003р. свідчать, що у господарських операціях з позивачем від імені ПП "Техноклімат" на стороні продавця діяла особа, яка не мала законних повноважень на здійснення господарських операцій та підписання податкових накладних, а відтак такі податкові накладні є недійсними. Недійсні податкові накладні не породжують будь-яких правових наслідків, і не можуть вважатися такими, що підтверджують право платника податку на податковий кредит.
За таких підстав судова колегія вважає, що податковий орган при визначенні податкового зобов’язання діяв на підставі Закону України „ Про податок на додану вартість”, Порядку заповнення податкової накладної затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованого у Мін'юсті 23.07.97 р., та у межах наданих йому повноважень .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.184,195,198,205,206,212, п.6, п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія ,
У Х А Л И Л А :
Постанову господарського суду Донецької області по справі № 7/4а від 25.04.2006р. (постанова в повному обсязі виготовлена 03.05.2006р.) залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемент" м. Єнакієве без задоволення.
Ухвала Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після складання повного тексту ухвали. Касаційна скарга подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Дата виготовлення повного тексту ухвали 22.06.2006р.
Головуючий: Н.Л. Величко
Судді: О.Л. Агапов
І.В. Алєєва
Надруковано: 4 примір.
1 –позивачу
1 –відповідачу
1 –до справи
1 –ДАГС