Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 – 10196/ 10 Головуючий у 1 інстанції:Васецька В.В.
Суддя-доповідач: Пільщик Л.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«08» грудня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Пільщик Л.В.
суддів: Краснокутської О.М.
Сапун О.А.
при секретарі: Петровій О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництва МАГНАТ» про зміну формулювання причини звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку , моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Видавництва МАГНАТ» про зміну формулювання причини звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку , моральної шкоди.
В позовній заяві зазначав, що 01 вересня 2003 він був прийнятий по переводу на посаду менеджера по рекламі в ТОВ «Видавництво МАГНАТ», 01.03.2006 року його було переведено на посаду старшого менеджера по рекламі. 03 листопада 2008 року він написав заяву, в якій просив надати відпустку без збереження заробітної плати з 01.09.2008 року по 31.12.2008 року, хоча він весь цей час працював. 26.11.2008 року йому повідомили, що відпустку такою тривалістю надати не можуть і запропонували написати заяву про звільнення за власним бажанням з 01.09.2008 року, проте він відмовився.
29 листопада 2008 року він отримав лист з Києва, в якому йому було запропоновано отримати трудову книжку.
Копію трудової книжку він отримав лише 17 грудня 2008 року, в якій було записано, що він звільнений за прогул 01.09.2008 року.
Вважає, що звільнення є незаконним , оскільки він прогул не вчиняв, 04 грудня 2008 року написав заяву про звільнення за власним бажанням з 10 грудня 2008 року.
Відповідачем не виплачена заробітна плата у розмірі 4000 грн. за період з вересня 2008 року по грудень 2008 року, яку він розраховує із середньої заробітної плати. Крім того, неправомірними діями відповідача йому було завдана моральна шкода, яку він оцінює в 20000 грн.
З огляду на зазначене, просив змінити формулювання причини звільнення, зобов’язати ТОВ «Видавництво «Магнат» м. Київ, визнати запис, внесений в трудову книжку про звільнення за прогул незаконним, внести в його трудову книжку запис про розірвання трудового договору за ст.. 38 КЗпП України. Стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 4000 грн. за період з вересня 2008 року по 17 грудня 2008 року, середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 18 грудня 2008 року , а також моральну шкоду у розмірі 20000 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3, представників відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня , коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
З матеріалів справи вбачається, що звільнення ОСОБА_3 з роботи відбулося 01 вересня 2008 року, вручений наказ про звільнення і видана трудова книжка 17 грудня 2008 року (а.с 63,89 ).
Беручи до уваги, що з позовом ОСОБА_3 звернувся 25 серпня 2009 року, висновок суду про те, що він пропустив строк на звернення до суду, передбачений ст.233 КЗпП України, є правильним. Звертаючись з позовом, позивач не зазначав, які обставини перешкоджали звернутися до суду в передбачений закон строк та не просив поновити строк.
Оскільки не встановлено поважність причин пропуску строку, суд обґрунтовано дійшов висновку , що вимоги не підлягають судовому захисту.
У спростування зазначених висновків апеляційна скарга не містить доводів.
Що стосується вимог про стягнення заробітної плати, то ці вимоги є похідними від вимог про зміну причин та дати звільнення. Суд обґрунтовано виходив з того, що оскільки звільнено ОСОБА_3 , то підстав нараховувати заробітну плату після 1 вересня 2008 року немає, а тому борг по заробітній платі відсутній. Посилання апелянта на акт прийому-здачі виконаних робіт від 4 грудня 2008 безпідставні, оскільки виконання цих робіт проводилося не за трудовим договором , в акті зазначений ОСОБА_3 як приватний підприємець (а.с.75).
Суд встановив фактичну сторону справи из додержанням норм процессуального права, дав правильну юридичну оцінку встановленим обставинам, застосував норми матеріального права ,які регулюють спірні правовідносини.
Рішення відповідає вимогам ст.ст.213,214 ЦПК України.
У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Керуючись ст.ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: