Справа № 2-3409/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

(заочне)

26 листопада 2010 року  

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі:

головуючої-судді                        Білінської Г.Б.

при секретарі                               Морганюк Ю.Є.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про примусове виселення з нежитлового приміщення, стягнення боргу за комунальні послуги та відшкодування моральної шкоди, -

у с т а н о в и в:

10.11.2010 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про примусове виселення з нежитлового приміщення.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що йому на праві приватної власності належить нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 у м. Львові згідно договору купівлі-продажу. Приблизно три роки тому відповідачі самовільно зайняли вищевказане приміщення, використовують його у своїх цілях, замінили вхідні двері та замки, і внаслідок цього він, позивач, не має можливості   користуватись належним  йому на праві власності майном. За час незаконного користування нежитловим приміщенням відповідачі користувались наданими комунальними послугами та не оплачували за них. Такі дії відповідачів завдали йому моральної шкоди.  

Звільнити самовільно зайняте приміщення відповідачі відмовляються, тому він змушений звернутись до суду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позов підтримала,  давши суду пояснення аналогічні тим, що викладені в поданій до суду позовній заяві. Просить позов задовольнити.

           Відповідачі в судове засідання не з’явилися з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлялись про час та місце слухання справи, що підтверджується відмітками в журналі реєстрації вихідної кореспонденції. Заперечень на позовну заяву відповідачами в суд подано не було, а тому, так як в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без їх участі, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст.ст. 169, 224 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов є підставним та його слід задовольнити частково.  

В судовому засіданні встановлено, що  ОСОБА_2 на праві приватної власності належить нежитлове приміщення, загальною площею 46,1 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що стверджується копією договору купівлі – продажу нежитлових приміщень від 01.06.2007 р. та копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Однак відповідачі самовільно зайняли дане нежитлове приміщення, замінили вхідні двері та замки, використовують його у своїх цілях, своїми діями вони порушили право власності позивача, він не може користуватись та розпоряджатись своїм майном на власний розсуд та відповідно до своєї волі.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.  

Виходячи з вищенаведеного суд вважає, що позов в частині примусового виселення відповідачів з нежитлового приміщення підлягає до задоволення.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідачів боргу за комунальні послуги, а саме за теплопостачання і приєднане теплове навантаження у розмірі 4049,48 грн. суд вважає, що в цій частині позов не підлягає до задоволення, оскільки власником нежитлових приміщень є ОСОБА_2 та ним не подано жодних доказів, які б свідчили, що відповідачі були споживачами наданих комунальних послуг.

Стосовно моральної шкоди завданої позивачу, то ст. 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. У відповідності до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31.03.1995р. № 4, позивачем має бути доведено в чому полягає ця шкода, з яких міркувань він виходив визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується. Позивач ОСОБА_2  в судовому засіданні не навів міркувань, які б підтвердили завдання такої шкоди, а тому дана позовна вимога є безпідставною.

Враховуючи вищенаведене, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково.

Крім того з відповідача слід стягнути  в користь позивача 120  грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, сплачені позивачем при подачі позову до суду.

З відповідача також слід стягнути і витрати по сплаті судового збору в користь держави.

  На підставі вищенаведеного, оскільки в судовому засіданні встановлено, що відповідачі неправомірно вселилась у спірне приміщення не маючи права користуватись ним, суд вважає, що позов є підставним у частині виселення їх з приміщення та підлягає до  часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 57, 60, 209, 212, 213-215 ЦПК України, ст. 23,  316- 321, 386, 387 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Виселити  ОСОБА_3, ОСОБА_4 з нежитлового приміщення  по АДРЕСА_1.

У решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

                  Заочне рішення може бути переглянуте Шевченківським районним судом м. Львова за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

            Позивачем рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя                         Г.Б.Білінська