АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 листопада 2010 року м. Київ.
Колегія суддів судової палати
з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого Ігнатюка О.В.
суддів Матюшка М.П., Сливи Ю.М.
з участю: прокурора Брагіна І.С.
виправданого ОСОБА_1
представника потерпілого ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції та апеляцією потерпілого ОСОБА_3 на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
Органом досудового слідства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Частівці, Козелецького району, Чернігівської області, українець, громадянин України, із середньою освітою, одружений, працюючий менеджером СФГ „Агріатік”, який мешкає в АДРЕСА_1, раніше не судимий
обвинувачувався у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 190 КК України. Відповідно до пред’явленого обвинувачення, у невстановлений досудовим слідством день та час, ОСОБА_1 за оголошенням у газеті про надання послуг у будівництві будинку з їх оплатою, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами шляхом обман, зателефонував до потерпілого ОСОБА_3 та запропонував надати йому указані послуги. 22 липня 2009 року ОСОБА_1 уклав з потерпілим договір № 1 про надання послуги з будівництва фундаменту та цоколю будинку на земельній ділянці, яка розташована в АДРЕСА_2. Не маючи наміру виконувати ці роботи у повному обсязі, чим обманув потерпілого. Цього ж дня ОСОБА_3 поблизу ТРЦ « Термінал», що знаходиться в місті Бровари, Київської області по вулиці Київська, 316 , будучи впевненим у виконанні ОСОБА_1 умов договору, передав останньому грошові кошти в розмірі 4000 гривень, а ОСОБА_1 їх отримав, заволодівши коштами потерпілого шляхом обману.
Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2010 року ОСОБА_1 виправдано за ч. 1 ст. 190 КК України в зв’язку із відсутністю в його діях складу злочину. У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено. Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що в діях виправданого відсутні ознаки суб’єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, що указує на відсутність в діях виправданого складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
В апеляції прокурора вказано на незаконність вироку та необхідність його скасування. В обґрунтування апеляції прокурор послався на те, що суд першої інстанції при постановленні вироку не врахував істотні для справи обставини, а саме те, що ОСОБА_1 отримавши кошти, не виконав і не мав наміру виконувати роботи за які отримав грошову винагороду, на даний час кошти не повернуті, що дає підстави вважати, що у виправданого наявний корисливий мотив та мета, а саме незаконне збагачення за рахунок чужого майна. Прямий умисел полягає в тому, що ОСОБА_1 передбачав спричинення матеріальної шкоди та усвідомлював, що посягає на чужу власність. На думку прокурора суд неналежно оцінив показання потерпілого ОСОБА_3 Прийнявши одні докази та відхиливши інші, суд зробив неправильний висновок, який не відповідає фактичним обставинам справи. Просив вирок скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.
В доповненні до апеляції прокурор указав на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи. Ця невідповідність проявилась у тому, що ОСОБА_1 був виправданий за відсутністю в його діях складу злочину, хоча із змісту мотивувальної частини вироку вбачається відсутність події злочину.
В апеляції потерпілого вказано на незаконність вироку, необхідність його скасування із постановленням нового вироку. В обґрунтування апеляції потерпілий послався на те, що ОСОБА_1 під час укладання договору з ним, знав, що не зможе приступити до виконання робіт у визначений договором строк і не зважаючи на це погодився з початком та терміном виконання робіт, для того щоб обманним шляхом отримати грошові кошти. Вважає, що ОСОБА_1 мав прямий умисел на вчинення шахрайських дій. Суд у вироку послався на обставини, які не доведені. Просив вирок скасувати та постановити новий вирок.
В запереченні на апеляцію прокурора, ОСОБА_1 указав на необґрунтованість даної апеляції. Вважав, що судом всі обставини справи були досліджено всебічно, повно і об’єктивно внаслідок чого був поставлений законний і обґрунтований вирок. Просив апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок без змін.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
прокурора, який підтримав апеляцію рокурора та доповнення до неї, не заперечував проти задоволення апеляції потерпілого, підтвердив доводи апеляції прокурора, просив її задовольнити, вирок скасувати справу повернути на новий розгляд;
представника потерпілого, який підтримав обидві апеляції, підтвердив доводи апеляції свого довірителя, просив вирок скасувати та постановити у справі обвинувальний вирок;
виправданого ОСОБА_1, який заперечував проти задоволення апеляцій прокурора та потерпілого, їх доводи вважав не обґрунтованими, вважав, що суд першої інстанції повно та об’єктивно зясував усі обставини справи, вирок суду вважав законним і обгрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляції - без задоволення;
дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що обидві апеляції підлягають до часткового задоволення.
У відповідності до ч. 2 ст. 367 КПК України невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи є підставою для скасування вироку.
Відповідно до ст. 369 КПК України вирок вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам справи коли висновки суду, викладені у вироку, містять істотні суперечності.
Постановлюючи вирок, суд першої інстанції вимог закону щодо відповідності вироку фактичним обставинам справи у повній мірі не дотримався.
Виправдавши ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу злочину, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що виправдувальний вирок із цієї підстави постановлюється у випадках, коли діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний (у даному випадку заволодіння чужим майном шляхом обману), мало місце, але кримінальний закон не визнає таке діяння злочином, зокрема: в силу малозначності діяння; вчинення його у стані необхідної оборони; вчинення його у стані крайньої необхідності, при затриманні особи, що вчинила злочин, при діянні, пов’язаному із ризиком, тощо. При цьому, суд першої інстанції не навів у вироку доводів, за яких він дійшов до висновку, що дійсно виправданий ОСОБА_1 заволодів майном потерпілого ОСОБА_3 шляхом обману, та у силу яких обставин, чи відповідно до вимог якого закону це діяння не вважається злочином. Пославшись у вироку на відсутність в діях виправданого суб’єктивної сторони злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, суд першої інстанції не врахував те, що відсутність у діянні особи суб’єктивної сторони за своїм змістом указує на відсутність такої, передбаченої ч.1 ст. 11 КК України, ознаки злочину, як «винність», що за певних обставин може указувати на відсутність не складу, а події злочину.
Суд також допустив у вироку суперечності між підставами виправдання та розвязанням цивільного позову, зокрема: виправдавши ОСОБА_1 із підстав відсутності у його діях складу злочину, суд одночасно відмовив в задоволенні позову потерпілому ОСОБА_3 При цьому поза увагою суду залишилося те, що відповідно до ч. 3 ст.328 КПК України, у випадку виправдання за відсутністю в діях підсудного складу злочину суд залишає позов без розгляду, а відмовляє у цивільному позові у випадках виправдання із підстав недоведеності участі підсудного у вчиненні злочину або при відсутності події злочину.
Наведене указує на те, що висновки, викладені судом у вироку Броварського міськрайонного суду щодо ОСОБА_1, містять істотні суперечності як у мотивувальній, так і у резолютивній його частинах, внаслідок чого цей вирок вважається таким, який не відповідає фактичним обставинам справи.
За наявності невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, яка могла вплинути на правильність застосування кримінального закону та вирішення питання про невинуватість виправданого вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2010 року,щодо ОСОБА_1 не може визнаватись законним та обґрунтованим, а тому він підлягає скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд в процесі якого необхідно врахувати наведене, дослідити докази, встановленим обставинам дати належну юридичну оцінку, прийняти у справі законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити частково.
Апеляцію потерпілого ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2010 року щодо ОСОБА_1 скасувати.
Справу по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України повернути на новий судовий розгляд до Броварського міськрайонного суду Київської області, іншим суддею.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 залишити без змін – підписку про невиїзд.
СУДДІ
Ігнатюк О.В. Матюшко М.П. Слива Ю.М.