АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 грудня 2010 року м. Київ.
Колегія суддів судової палати
з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого Ігнатюка О.В.
суддів Матюшка М.П., Сливи Ю.М.
з участю:
прокурора Скрипки І.М.
захисника ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 жовтня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 жовтня 2010 року
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Києва, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, працюючого начальником відділення оперативних заходів зі скорочення податкового боргу відділу податкової міліції ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області, який мешкає в АДРЕСА_1, раніше не судимого
засуджено за ч.2 ст. 368 КК України до 5-ти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, пов’язані з виконанням функцій представника влади строком на 3 роки;
на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі звільнено із випробуванням та встановлено іспитовий строк тривалістю у 3 роки;
ОСОБА_2 зобов’язано не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу КВІ, повідомляти КВІ про зміну місця проживання;
стягнуто із ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ ГУ МВС України в Київській області 1876 грн. 95 коп. в рахунок відшкодування витрат, пов’язаних із проведенням експертизи;
вирішене питання про речові докази.
Згідно із вироком, злочин засудженим був вчинений за наступних обставин.
Наказом № 233-о від 28.05.2009 року по особовому складу податкової міліції ДПА в Київській області, ОСОБА_2 було призначено на посаду начальника відділення оперативних заходів зі скорочення податкового боргу відділу податкової міліції ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області. Займаючи посаду працівника правоохоронного органу, який проводить оперативно-розшукову діяльність та будучи наділеним правом надавати вказівки правового характеру, ОСОБА_2 здійснював функції представника влади у зв’язку із чим відносився до службової особи, яка займає відповідальне становище. 22.04.2010 року ОСОБА_2, разом із своїм підлеглим, старшим оперуповноваженим ОСОБА_3 прибув на територію майданчика, розташованого в АДРЕСА_2 на якому здійснював свою діяльність приватний підприємець ОСОБА_4 Достовірно знаючи про те, що законних підстав для проведення перевірки діяльності приватного підприємця ОСОБА_4 у нього нема, ОСОБА_2 віддав наказ ОСОБА_3 відібрати пояснення у працівників ПП ОСОБА_4, а сам почав проводити огляд місця події, склавши відповідний протокол, після чого висунув вимогу директору ТОВ «Акватіс» ОСОБА_5, у якого із ПП ОСОБА_4 був укладений договір оренди земельної ділянки площею 3140 м2, що розташована за адресою АДРЕСА_2, прибути 26.04.2010 року до ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі та надати йому усі документи, що стосуються виробництва бетонних кілець на будівельному майданчику. В подальшому, перебуваючи на автодорозі, яка веде в напрямку м. Боярка Київської області ОСОБА_2, в розмові із ОСОБА_5 висунув вимогу про передачу йому ОСОБА_4 400 доларів США за знищення протоколу огляду місця події та не порушення щодо останнього кримінальної справи за незаконне виготовлення бетонних кілець. У разі не надання йому зазначеної грошової суми, ОСОБА_2 пообіцяв закрити виробництво та порушити щодо ОСОБА_4 кримінальну справу за фактом здійснення безліцензійної діяльності. 26.04.2010 року близько 10-ї години перебуваючи на території майданчика, розташованого за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_2, через ОСОБА_5 повторно висунув вимогу про передачу йому ОСОБА_4 400 доларів США за не порушення щодо нього кримінальної справи за незаконне виготовлення бетонних кілець. 26.04.2010 року близько 13-ї год. у своєму службовому кабінеті, розташованому за адресою м. Вишневе Києво-Святошинського району, вул. Святошинська, 29, ОСОБА_2 пригрозив ОСОБА_4 порушенням щодо нього кримінальної справи за ст. 202 КК України, достовірно знаючи те, що діяльність, якою займався ОСОБА_4 не підлягала обов’язковому ліцензуванню, підтвердивши тим самим свої вимоги про передачу йому хабара у розмірі 400 доларів США та створюючи умови за яких ОСОБА_4 був вимушений дати хабар. 28.04.2010 року близько 11 год. 30 хв. перебуваючи у своєму службовому кабінеті, який знаходився у приміщенні ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області, розташованому за адресою м. Вишневе Києво-Святошинського району, вул. Святошинська, 29, ОСОБА_2 одержав від ОСОБА_4 400 доларів США, що відповідно до курсу НБУ складало 3170 грн. 36 коп., у якості хабара за припинення перевірки та невжиття заходів за наслідками виявлених порушень.
В апеляції прокурора вказано на незаконність вироку в частині призначеного покарання, необхідність його скасування у цій частині із постановленням нового вироку. В обґрунтування апеляції прокурор, послався на те, що призначене засудженому покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м’якості, а призначивши засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, суд неправильно застосував кримінальний закон. На думку апелянта при призначенні покарання суд не врахував тяжкість злочину поєднаного із вимаганням, поведінку засудженого, який вину не визнав і намагався ввести в оману слідство та суд. Вважав, що призначене засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, застосування якої судом належним чином не мотивоване, не досягне мети покарання і є надто м’яким. Окрім того вважав, що ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 54 КК України необхідно призначити додаткове покарання у виді позбавлення спеціального звання – майора податкової міліції. Просив вирок в часині покарання скасувати, постановити у справі новий вирок, яким ОСОБА_2 за ч.2 ст. 368 КК України призначити покарання у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків строком на 3 роки, з позбавленням спеціального звання майор податкової міліції, з конфіскацією усього майна, яке належить йому на праві власності.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
прокурора, який апеляцію підтримав у повному обсязі, підтвердив доводи апеляції, просив її задовольнити, вирок в частині покарання скасувати, та постановити новий вирок, призначивши покарання, зазначене прокурором у апеляції;
захисника, який заперечував проти апеляції, її доводи вважав не обґрунтованими, вважав, що суд відповідно до вимог закону звільнив його підзахисного від відбування покарання із випробуванням, підстав для посилення покарання не вбачав, просив апеляцію залишити без задоволення, а вирок – без змін;
засудженого, який заперечував проти задоволення апеляції, підстав для посилення призначеного йому покарання не вбачав, вирок вважав законним і обґрунтованим і просив залишити його без змін;
вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора не підлягає до задоволення.
Висновки суду щодо доведеності події злочину за обставин, наведених у вироку та доведеності вини засудженого у його вчиненні стверджуються зібраними у справі доказами, дослідженими у ході судового слідства і учасниками судового розгляду не оспорюються.
Кваліфікація дій засудженого учасниками судового розгляду не оспорюється. Розглядаючи дану справу, відповідно до вимог ч.1 ст. 365 КПК України, в межах апеляції, за відсутності апеляції щодо правильності кваліфікації дій засудженого, колегія суддів будь-яких висновків щодо законності вироку в частині кваліфікації дій засудженого не робила.
Щодо доводів апеляції про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м’якості та неправильного застосування кримінального закону, то вони не ґрунтуються як на матеріалах справи, так і на вимогах закону.
За змістом ст. 65 КК України при призначенні покарання враховується тяжкість вчиненого злочину, особа винного, обставини що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.
Як вбачається із вироку, суд, при призначенні покарання врахував тяжкість злочину, дані про особу засудженого, обставини, які пом’якшують покарання. Із урахування сукупності усіх обставин, які враховуються при призначенні покарання, суд дійшов до обґрунтованого висновку про можливість звільнення засудженого від відбування основного покарання із випробуванням, встановивши йому іспитовий строк та поклавши на нього частину обов’язків, передбачених ст. 76 КК України. Із дотриманням вимог закону засудженому було призначене і додаткове покарання.
Щодо доводів апеляції прокурора про необхідність посилення призначеного покарання та про відсутність підстав для застосування ст. 75 КК України, то вони на думку колегії суддів не ґрунтуються на матеріалах справи. Наявні у справі дані про особу засудженого та наявність обставин, які пом’якшують його покарання, дають підстави стверджувати те, що виправлення засудженого можливе без відбування ним покарання, а тому суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про можливість звільнення засудженого від відбування покарання із випробуванням.
У зв’язку із застосуванням до засудженого ст. 75 КК України, суд обґрунтовано, відповідно до вимог ст. 77 КК України не застосував щодо засудженого додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Із урахуванням того, що до засудженого застосоване додаткове покарання у виді позбавлення права займати певні посади та займатися певною діяльністю, а також враховуючи дані про особу засудженого, його позитивну характеристику за місцем проходження служби, колегія суддів не вбачає підстав для застосування щодо засудженого додаткового покарання у видії позбавлення його спеціального звання.
Вцілому, призначене засудженому покарання колегія суддів вважає таким, яке є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів, за своїм видом та розміром воно є таким, яке відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, підстав для посилення цього покарання колегія суддів не вбачає.
Наведене у своїй сукупності указує на необґрунтованість апеляції прокурора у зв’язку із чим суд залишає цю апеляцію без задоволення, а вирок - без змін.
Колегією суддів встановлено те, що у мотивувальній частині вироку допущені неточності у написанні ініціалів засудженого. Із урахуванням структури викладення обставин злочину, зазначених у мотивувальній частині вироку, та структури вироку вцілому, колегія суддів приходить до висновку, що неточності у написанні ініціалів засудженого в мотивувальній частині вироку є опискою, яка не є підставою для скасування вироку і може бути виправлена в порядку ст. 409, 411 КПК України.
Керуючись ст. 365, 366 КПК України колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора залишити без задоволення.
Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.
Кримінальну справу направити до Києво-Святошинського районного суду для виправлення допущених описок в порядку ст.ст. 409, 411 КПК України.
СУДДІ
Ігнатюк О.В. Матюшко М.П. Слива Ю.М.
(підпис) (підпис) (підпис)
«З оригіналом згідно»
Суддя Ігнатюк О.В.