ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2021 р.     м.Львів                                     Справа №921/628/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                                                І.Б. Малех

суддів                                                                                                    Т.Б. Бонк

          Н.А. Галушко

секретар судового засідання                    Кіра М.C.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Аско”, м. Тернопіль б/н та дати (вх. № 01-05/3314/20 від 18.11.2020)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.10.2020 (суддя Н.В. Охотницька, повний текст рішення складено 27.10.2020, м. Тернопіль)

у справі №921/628/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Аско”, м. Тернопіль

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Автотехсервіс”, м. Тернопіль

про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 01.09.1998 в редакції договору із зміненим п.2 та зміненим п.4, де наявний підпункт 4.5 та про визнання недійсним додатку №1 без дати до договору про спільну діяльність від 01.09.1998

за участю представників учасників справи:

від позивача:Фольчик А.С., Стасишин Б.І.;

від відповідача: не з`явились;

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2019 року ТОВ "Аско" звернулось до Господарського суду Тернопільської області із позовною заявою до ТОВ "Автотехсервіс" про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 01.09.1998 у редакціях договорів із зміненими пунктами 2 та 4, де наявний підпункт 4.5 та про визнання недійсним додатку №1 без дати до договору про спільну діяльність від 01.09.1998 (Т-1, а.с.4-8).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договори про спільну діяльність від 01.09.1998 у редакціях із зміненими пунктами 2 та 4, а також додаток № 1 до вказаного договору є підробленими, оскільки ТОВ "Аско" не виявляло своєї волі на вчинення вказаних правочинів, а уповноважені особи товариства їх не підписували. Як на підставу для звернення до суду позивач посилається на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 31.05.2018 у справі №607/5641/18, яка залишена без змін ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 14.11.2018, відповідно до якої провадження у кримінальній справі закрито та звільнено від кримінальної відповідальності, відповідно до частини першої статті 364-1 Кримінального кодексу України, директора ТОВ "Аско" - Андрійчука Т.Д., у зв`язку з закінченням строків давності. Вказує, що в даних процесуальних документах, зібраних у кримінальній справі №607/5641/18 та кримінальному провадженні №12014210010000625 підтверджується факт підроблення укладеного між ТОВ «Аско» та АТЗТ «Автотехсервіс» договору про спільну діяльність від 01.09.1998, у редакціях договорів із зміненими пунктами 2 та 4, де наявний підпункт 4.5 та про визнання недійсним додатку №1 без дати до договору про спільну діяльність від 01.09.1998. Зокрема посилається на висновок експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документів №1202/14-22 від 26.11.2014 та на висновок експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документів від 27.03.2014 за №149/15-22. Отже, стверджує, що відповідно до ч.6 ст. 75 ГПК України, в чинній на той час редакції, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовної якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою. А тому, позивач вказує, що ухвала у кримінальній справі підтверджує факт підроблення договору про спільну діяльність від 01.09.1998 в редакції договору із зміненим п.2 та зміненим п.4 , де наявний підпункт 4.5 та додатку №1 без дати до договору про спільну діяльність від 01.09.1998. В обґрунтування даного посилається на положення ч.1 ст. 41, 48 ЦК УРСР, ст. 202, ч.ч.1-5 ст. 203, ч.1 ст. 215, ч.1 ст. 216 ЦК України, ч.6 ст. 75, ст. ст. 91, 164 ГПК України (в редакціях на час подання позову).

Відповідач ТОВ «Автотехсервіс», в свою чергу у відзиві та письмових запереченнях, заперечує доводи позивача, вказуючи на те, що обставини на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, які встановлені ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 31.05.2018 по справі №607/5641/18 про закриття провадження у кримінальній справі та відповідно до якої директора ТОВ «Аско» Андрійчука Т.Д. звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 364-1 КК України ,у зв`язку із закінченням строків давності, не є преюдиційними, згідно ч.6 ст. 75 ГПК України та не мають будь-якого доказового значення для вирішення по суті спору у справі №921/628/19 та можуть бути застосовані судом виключно, щодо з`ясування обставин пов`язаних з укладенням Андрійчуком Т.Д., як представником ТОВ «Аско» додатку №1 до договору від 01.09.1998. Також, вважає, безпідставним посилання позивача, як на підставу позову, на ту обставину, що згідно з висновком експерта №1202/14-22 від 26.11.2014 підтверджується факт підроблення договору про спільну діяльність, в редакціях зі зміненими пунктами 2 та 4, оскільки даний висновок експерта не може бути прийнятий судом до уваги, з огляду на те, що такий проводився не по оригіналу документа. При цьому, відповідач просить застосувати у даній справі строк позовної давності, який позивачем, на думку відповідача, пропущений без поважних причин. Вказує, що положення ст. 203 ЦК України не можуть застосовуватись до оспорених позивачем договорів з огляду на ту обставину, що такі договори були укладені та завершили свою дію до набрання чинності ЦК України (01.01.2004), що випливає з п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. При цьому, також вказує, що у справі №7/86-1298 суд приймав до уваги і досліджував оригінал договору саме в оспореній редакції (із зміненими п.2 та п.4), що вбачається із описової частини рішення, а також про це вказує сам позивач у відповіді на відзив. Оспорені редакції правочинів були також предметом судового дослідження у справах №6/7/921/39/13 та №9/43/5022-681/2012; в матеріалах справи №7/86-1298 знаходиться нотаріально посвідчена заява директора ТОВ «Аско» Флекея О.П. від 07.03.2012, який вказує, що він підписував договір про спільну діяльність від 01.09.1998 і що будівництво та реконструкція АЗС була проведена виключно за власні кошти АТЗТ «Автотехсервіс», ТОВ «Аско» не вносило у спільну діяльність будь-яких коштів чи матеріальних цінностей. Висновок експерта №1202/14-22 від 26.11.2014 вважає, таким, який складено з істотним порушенням норм матеріального права, а щодо заяви свідка ОСОБА_1 то вказує, що він безпосередньо підписував звернення на ім`я Тернопільського міського голови, в якому не заперечував, щодо оформлення права власності на майно АЗС по АДРЕСА_1 за АТЗТ «Автотехсервіс».

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 19.10.2020 у справі №921/628/19 у позові - відмовлено.

Дане рішення суду мотивоване тим, що станом на момент розгляду даної справи, відповідно до приписів частини шостої статті 75 Господарського процесуального кодексу України преюдиційне значення надається лише вироку суду у кримінальному провадженні. Тому обставини, вказані в інших процесуальних документах, в даному випадку в ухвалі Тернопільського міськрайонного суду від 31.05.2018, не мають преюдиційного значення при розгляді цієї господарської справи. Виконання умов договору про спільну діяльність від 01.09.1998, в редакції із зміненим пунктом 4, де наявний підпункт 4.5, яким передбачено, що побудоване спільне майно (автозаправочна станція), протягом 30 календарних днів, з моменту підписання сторонами акту вводу майна в експлуатацію переходить на баланс АТЗТ "Автотехсервіс", а також щодо правомірності набуття/оформлення права власності на будівлю автозаправочної станції по вул. Микулинецькій, 40 в м. Тернополі за АТЗТ "Автотехсервіс", встановлені судовим рішенням у справі №7/86-1298 і, в силу частини четвертої статті 75 ГПК України, не потребують повторного доведення у справі, що розглядається.

З огляду на вищенаведене, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову ТОВ "Аско" в частині позовних вимог про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 01.09.1998, укладеного між ТОВ "Аско" та АТЗТ "Автотехсервіс" в редакції договору із зміненим п.2, де замість обов`язку ТОВ "Аско" "передати для цілей спільної діяльності право користування земельною ділянкою в АДРЕСА_1 ", зазначено обов`язок "після прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкту, право власності та розпорядження об`єктом (майно АЗС) переходить до АТЗТ "Автотехсервіс", а також в редакції договору із зміненим пунктом 4, де наявний підпункт 4.5, яким передбачено, що побудоване спільне майно (автозаправочна станція), протягом 30 календарних днів, з моменту підписання сторонами акту вводу майна в експлуатацію переходить на баланс АТЗТ "Автотехсервіс".

При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що ухвала Тернопільського міськрайонного суду від 31.05.2018 у справі №607/5641/18, показання свідка ОСОБА_1 , викладені письмово у нотаріально засвідченій заяві від 27.11.2019 та висновок експертизи від 27.03.2014 № 149/15-22 не є належними та допустимими доказами, у відповідності до статей 73, 77 ГПК України, на підтвердження обставин підроблення додатку № 1 до договору про спільну діяльність від 01.09.1998, у зв`язку з чим в частині позову про визнання недійсним додатку № 1 до договору про спільну діяльність від 01.09.1998 укладеного між ТОВ "Аско" та АТЗТ "Автотехсервіс", за умовами якого Сторона-2 (АТЗТ "Автотехсервіс") сплачує Стороні-1 (ТОВ "Аско") частку яка складає 10% і майно залишається за Стороною-2. Частка майна Сторони 2 складає -100% суд також відмовлено.

Водночас, Господарський суд Тернопільської області зазначив, що оскільки судом не встановлено підстав для визнання недійсними редакцій договору про спільну діяльність від 01.09.1998 із зміненим пунктом 2 та із зміненим пунктом 4, а також додатку № 1 до вказаного договору, що відповідно свідчить про відсутність порушення прав позивача та є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, а тому питання пропущення позовної давності не впливає на суть винесеного рішення.

Позивач ТОВ «Аско», не погодившись з винесеним рішенням подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що останнє прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи.

В апеляційній скарзі, скаржник вказує на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що між сторонами укладено, крім початкової редакції договору (яка не заперечується позивачем) ще дві редакції договору про спільну діяльність від 01.09.1998 (редакція 2 і редакція 3), оскільки матеріали справи не містять жодного доказу у підтвердження фактичного укладення спірних редакцій договору та додатку до нього. Натомість, згідно з висновком експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документів № 1202/14-22 від 26.11.2014, проведеної Тернопільським відділенням КНДІСГ, підписи від імені тодішнього директора ТОВ «Аско» ОСОБА_2 у договорі про спільну діяльність у редакціях із зміненими п.2 та п.4 не відповідають підпису цієї особи в оригіналі договору. Також, згідно із вказаним висновком експерта, на договорі про спільну діяльність від 01.09.1998, в якому наявний пункт 4.5. міститься відтиск печатки ПрАТ «Автотехсервіс» нового зразка, відмінний від відтиску на договорах в редакціях 1 та 2, який міг бути нанесений не раніше, ніж 15.02.2000. Цей висновок зроблено за результатами дослідження експертом низки бухгалтерсько - звітної документації АТЗТ «Автотехсервіс». яке засвідчило, що печатка нового зразка була виготовлена у період між 15.02.2000 (останньою встановленою датою використання печатки старого зразка, яка існувала на дату укладення договору і відтиск якої міститься на редакціях договору №1 та №2) та 15.02.2001 (першою встановленою датою використання печатки нового зразка, відтиск якої міститься на редакції договору №3).

Окрім цього, скаржник зазначає, що враховуючи ч.10 ст.81 ГПК України, та те, що відповідач не подав оригіналів договору у редакції 2 і 3, спірного додатку до договору, покликаючись, то на їх знищення (хоча акт про знищення відсутній), то на вилучення у кримінальному провадженні (хоча на адвокатський запит Головне управління національної поліції зазначило, що такі договори не вилучались), суд першої інстанції безпідставно не визнав факту підроблення договору у редакціях 2 і 3, та додатку до договору.

Відповідно до цього, просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.10.2020 у справі №921/628/19 та ухвалити нове рішення, яким позов – задоволити.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 (головуючий суддя Матущак О.І., судді – Бойко С.М., Якімець Г.Г.) у справі №921/628/19 апеляційну скаргу ТОВ «Аско» задоволено. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.10.2020 скасовано. Прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги у повному обсязі. Визнано недійсним договір про спільну діяльність від 01.09.1998, укладений між ТОВ "Аско" та АТЗТ «Автотехсервіс» у редакції договору із зміненим пунктом 2, згідно з яким «після прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкту, право власності та розпорядження об`єктом (майном АЗС) переходить до сторони 2»; визнано недійсним договір про спільну діяльність від 01.09.1998, укладений між ТОВ "Аско" та АТЗТ "Автотехсервіс" у редакції договору з наявним пунктом 4.5, згідно з яким «побудоване спільне майно (автозаправочна станція) протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання сторонами акту вводу майна в експлуатацію переходить на баланс АТЗТ "Автотехсервіс"; визнано недійсним додаток №1 до договору про спільну діяльність від 01.09.1998, укладений між ТОВ "Аско" та АТЗТ "Автотехсервіс", згідно з яким «сторона-2 сплачує стороні-1 частку, яка складає 10% і майно залишається за стороною-2, частка майна якого складає 100%».

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала суду у кримінальному провадженні, експертний висновок, ненадання відповідачем витребуваних спірних правочинів, пояснюючи факт то вилученням вказаних документів, то їх знищенням, у зв`язку зі строками, зазначення у своїй же апеляційній скарзі у кримінальному провадженні про неукладення спірних правочинів та підписання додатку до нього, протилежні пояснення у даній справі дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що такий факт, як підроблення документів скоріше був (мав місце), аніж не був. Тобто, надані докази позивачем та відсутність будь-яких доказів відповідачем, за винятком пояснень, які є протилежними, свідчить про те, що більш вірогідними є докази, подані позивачем, на підтвердження своїх вимог про підроблення договору про спільну діяльність від 01.09.1998 у редакціях із зміненим пунктом 2 та із зміненим пунктом 4, а також додатку № 1 до вказаного договору.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.08.2021 (головуючий суддя Булгакова І.В., суддів – Колос І.Б., Малашенкової Т.М.) касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотехсервіс" задоволено частково. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 зі справи №921/628/19 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.

В даній постанові Верховний суд звернув увагу на те, що суд апеляційної інстанції розглянувши позовні вимоги TOB "Аско" та задовольнивши позовну заяву не врахував доводи ТОВ "Автотехсервіс", які мають значення для правильного вирішення справи, не вирішив клопотання останнього про наявність чи відсутність підстав для застосування строку позовної давності.

Позивач – ТОВ «Аско» у заяві, б/н і б/д (вх. № апеляційного суду 01-04/6913/21 від 05.10.2021 (Т-3, а.с.112-116), яка подана на розгляд апеляційного суду, вказує, що лише за результатами розслідування відкритого за заявою ТОВ «АСКО» кримінального провадження та розгляду Тернопільським міськрайонним судом кримінальної справи №607/5641/18 і винесення ухвали від 31.05.2018 залишеної без змін ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 14.11.2018, йому стало достеменно відомо про підроблення оспорених редакцій договору та додатку №1 до договору, а отже й про порушення своїх прав та обставини їх порушення. Вказує, що до набрання чинності вказаною ухвалою суду у позивача не було й не могло бути інформації та належних і допустимих доказів про підроблення цих договорів, а отже й правових підстав для звернення з позовом. В обґрунтування даного посилається на правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 у справі №910/14328/17, від 07.04.2021 у справі №911/2669/19.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2021 склад колегії по розгляду справи визначено головуючий суддя Малех І.Б., судді – Зварич О.В., Гриців В.М. (Т-3, а.с.76).

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.09.2021 прийнято справу №921/628/19 до розгляду колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Малех І.Б., суддів Зварич О.В., Гриців В.М. (Т-3, а.с.77-78)

В подальшому, суддею Зварич О.В. заявлено самовідвід в даній справі, який ухвалою суду від 27.09.2021 задоволено; справу передано для здійснення автоматизованого розподілу в порядку, встановленому ст. 32 ГПК України (Т-3, а.с.81-83).

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2021 склад колегії по розгляду справи №921/628/19 визначено: головуючий суддя Малех І.Б., судді – Бонк Т.Б., Гриців В.М. (Т-3, а.с.86).

30.09.2021 представником відповідача подано заяву про відвід судді Гриців В.М. , яка ухвалою суду від 04.10.2021 задоволена і відведено суддю Гриців В.М. від участі у справі №921/628/19. Матеріали справи №921/628/19 передано на повторний автоматизований розподіл для заміни судді Гриців В.М., відповідно до ст. 32 ГПК України (Т-3, а.с.104-107).

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2021 склад колегії по розгляду справи визначено : головуючий суддя Малех І.Б., судді – Галушко Н.А., Бонк Т.Б. (Т-3, а.с.110).

06.10.2021 представником відповідача подано заяву, б/н від 05.10.2021 (вх. № апеляційного суду 01-04/6925/21 від 06.10.2021), згідно якої просить відвести від участі у справі №921/628/19 суддю Бонк Т.Б., в задоволенні якої ухвалою суду від 06.10.2021 відмовлено (Т-3, а.с.126-129).

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.10.2021 (головуючий суддя Малех І.Б., судді - Бонк Т.Б., Галушко Н.А.) відкладено розгляд справи №921/628/19 в судове засідання на 13.10.2021.

13.10.2021 представником позивача подано клопотання б/н і б/д (вх. № апеляційного суду 01-04/7111/21 від 13.10.2021), згідно якого просить дослідити у судовому засіданні докази, якими підтверджується факт підроблення договору про спільну діяльність від 01.09.1998, в оскаржених редакціях та додатку №1 до договору; технічний запис судових засідань Господарського суду Тернопільської області від 19.11.2019 та 21.09.2020, в частині надання пояснень ТОВ «Автотехсервіс», щодо причин невиконання ухвал Господарського суду Тернопільської області від 21.10.2019 та 19.11.2019 про надання оригіналів договору про спільну діяльність в редакціях 2 та 3. Просить, визнати факт підроблення договору про спільну діяльність у спірних редакціях у відповідності з приписами ч.4 ст. 81 ГПК України, у зв`язку з невиконанням ТОВ «Автотехсервіс» ухвал Господарського суду Тернопільської області від 21.10.2019 та 19.11.2019, про надання оригіналів договору у цих редакціях і неповідомленням суду про причини їх неподання.

В судових засіданнях 13.10.2021, 21.10.2021 представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги та заяви, з мотивів наведених в таких. Представник відповідача заперечив доводи такої, рішення місцевого господарського суду вважає вірним та просить залишити таке без змін.

Щодо клопотання позивача б/н і б/д (вх. № апеляційного суду 01-04/7111/21 від 13.10.2021), то представники сторін в судовому засіданні 21.10.2021 залишили таке на розгляд суду, відтак судова колегія ухвалила дане клопотання відхилити.

27.10.2021 в канцелярію суду від представника ТОВ «Автотехсервіс» поступили письмові пояснення, б/н від 26.10.2021, в яких останній вказує, що в порядку доведення перед судом відсутності волевиявлення позивача, щодо укладення спірних договорів, позивач посилається на висновки судових експертиз №1202/14-22 від 26.11.2014 та №149/15-22 від 27.03.2014, у відповідності до яких нібито встановлено факт підроблення спірних договорів. Однак, вказує, що таких фактів обумовленими експертизами не встановлено. В свою чергу також зазначає про те, що висновок №1202/14-22 від 26.11.2014 було складено з істотними порушеннями Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, а також науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998, у зв`язку з чим такий не може бути прийнятий до уваги. Щодо експертизи №149/15-22 від 27.03.2014 то вказує, що в такій в резолютивній частині зокрема вказано «…встановити, що було нанесено раніше у досліджуваному документі – відтиск печатки АТЗТ «Автотехсервіс» чи друкований текст – не видається можливим. Підпис від імені директора АТЗТ «Автотехсервіс» виконано поверх відтиску печатки АТЗТ «Автотехсервіс». Встановити , що було нанесено раніше : підпис від імені директора АТЗТ «Автотехсервіс» чи друкований текст на цьому документі, не видається можливим». Отже, відповідно до цього вказує, що вказані висновки експертиз не містять жодних тверджень про те, що спірні договори були підписані не уповноваженими на те, особами тобто що було відсутнє волевиявлення осіб, уповноважених на підписання договорів, щодо укладення таких договорів. Таким чином, вказує, що позивачем не надано достатніх, допустимих та належних доказів, які підтверджують викладені позивачем у позовній заяві обставини, а відтак не могли слугувати підставою для задоволення заявлених вимог.

Також, 27.10.2021 в канцелярію апеляційного суду від відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи, в зв`язку з тим, що представник Авдєєнко В.В. хворий і не може з`явитися до суду. Вказує, що докази на підтвердження даного будуть подані в наступному судовому засіданні.

В судове засідання 27.10.2021 з`явились представники позивача, які заперечили проти відкладення розгляду справи.

Судова колегія апеляційного суду врахувавши те, що пояснення представників сторін були заслухані в попередніх судових засіданнях, нових доказів чи пояснень сторонами не подавалось, а відтак з огляду на дане, ухвалила відмовити в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Представники позивача в судовому засіданні 27.10.2021 в судових дебатах просили апеляційну скаргу задоволити, з підстав наведених в апеляційній скарзі.

Вивчивши матеріали та обставини справи в сукупності з апеляційною скаргою, відзивом на неї та письмовими поясненнями сторін, оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, врахувавши вказівки Верховного Суду, дані в постанові від 31.08.2021 у даній справі, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про не відповідність рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.10.2020 у справі №921/628/19 нормам чинного матеріального та процесуального права, обставинам та матеріалам справи, виходячи з наступного.

Обставини справи:

01.09.1998 ТОВ "Аско" та АТЗТ "Автотехсервіс", правонаступником якого є ТОВ "Автотехсервіс", укладено договір про спільну діяльність від 01.09.1998 (Т-1, а.с.23-26), відповідно до якого сторони зобов`язуються, шляхом об`єднання майна та зусиль спільно діяти у сфері розробки, будівництва, запуску та експлуатації автозаправної станції (АЗС) за адресою м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 40.

Згідно з підпунктом 2.1 договору ТОВ "Аско", зобов`язалось передати для цілей спільної діяльності право користування земельною ділянкою в м. Тернополі по вул. Микулинецька, 40 та передати попередню проектну документацію на АЗС.

Відповідно до підпункту 2.2 договору АТЗТ "Автотехсервіс" зобов`язалось оформити документи для прийняття в експлуатацію АЗС; надати для цілей спільної діяльності обладнання для АЗС; провести будівництво АЗС: організувати роботу АЗС; забезпечувати постачання паливно - мастильних матеріалів та таке інше; організувати найм персоналу для забезпечення діяльності АЗС.

За умовами пункту 4.1 Договору ТОВ "Аско" для цілей спільної діяльності за даним договором передає право користування земельною ділянкою по вул. Микулинецькій, 40 в м. Тернополі на проектну документацію на АЗС.

Згідно з підпунктом 4.2 Договору, АТЗТ "Автотехсервіс", для цілей спільної діяльності за даним договором передає обладнання АЗС та здійснює фінансування усіх робіт, необхідних для експлуатації АЗС.

Підпунктом 4.3 Договору встановлено, що частка ТОВ "Аско" у спільній діяльності складає - 10%, а АТЗТ "Автотехсервіс" - 90%. Сторони зобов`язалися зробити свої внески у повному обсязі в місячний термін з моменту підписання договору.

Відповідно до підпункту 4.4 Договору передбачено, що при зміні обсягів робіт, що виконуються, сторони вносять відповідні зміни та доповнення до даного договору, у тому числі уточнюючи свою часткову участь у сумісній діяльності.

Згідно з підпунктом 8.1 Договору визначено, що умови договору мають однакову зобов`язальну силу для сторін і можуть бути змінені за взаємною згодою з обов`язковим складанням письмового документа.

Приписами підпунктів 7.1, 7.2 Договору передбачено, що договір набуває чинності, з моменту його підписання сторонами, діє до 01.09.2003 та автоматично пролонгується на невизначений термін в разі виконання сторонами своїх зобов`язань по договору.

В подальшому, як стверджує позивач, відповідачем було підроблено договір про спільну діяльність від 01.09.1998 у редакції 2 і редакції 3 (Т-1, а.с.27-28).

Так, у редакції 2 договору про спільну діяльність від 01.09.1998, в підпункті 2.1, замість обов`язку ТОВ "Аско" «передати для цілей спільної діяльності право користування земельною ділянкою в м.       Тернопіль по вул. Микулинецькій,40» зазначено обов`язок «після прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкту, право власності та розпорядження об`єктом (майном АЗС) переходить до АТЗТ "Автотетехсервіс".

В редакції 3 договору про спільну діяльність від 01.09.1998, міститься підпункт 4.5, яким передбачено, що побудоване спільне майно (автозаправочна станція), протягом 30 (тридцяти) календарних днів, з моменту підписання сторонами акту вводу майна в експлуатацію переходить на баланс АТЗТ "Автотехсервіс".

Окрім того, позивач стверджує, що відповідачем також підроблено додаток № 1 до договору про спільну діяльність від 01.09.1998, відповідно до якого сторона-2 (АТЗТ "Автотехсервіс") сплачує стороні-1 (ТОВ "Аско") частку, яка складає 10% і майно залишається за стороною-2. Частка майна сторони 2 складає -100% (Т-1, а.с.70).

Вищезазначені обставини були предметом дослідження у кримінальному провадженні у справі № 607/5641/18.

Згідно з ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 31.05.2018 у справі №607/5641/18 (Т-1, а.с.33-38), залишеною без змін ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 14.11.2018 (Т-1, а.с.39-43), кримінальне провадження, щодо ОСОБА_1 у справі закрито в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до відповідальності, однак вину встановлено на підставі доказів, показань свідків та визнання вини особи. Водночас ухвалою при встановленні вини, встановлено, що в процесі здійснення реконструкції, а надалі після її завершення, невстановлені у ході досудового розслідування посадові особи АТЗТ "Автотехсервіс" вживали заходів з метою оформлення права власності на реконструйоване приміщення АЗС по вул. Микулинецька, 40, за АТЗТ "Автотехсервіс". У зв`язку із зазначеним, вказані особи використовували копії договору про спільну діяльність від 01.09.1998, але вже із зміненим змістом істотних умов договору, а саме: договір про спільну діяльність від 01.09.1998 із зміненим пунктом 2 та договір про спільну діяльність від 01.09.1998 із зміненим пунктом 4.

Зокрема, договір про спільну діяльність від 01.09.1998 із зміненим пунктом 2, де замість обов`язку TOB "Аско" «передати для цілей спільної діяльності право користування земельною ділянкою в м. Тернопіль по вул. Микулинецька, 40» зазначено обов`язок «після прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкту, право власності та розпорядження об`єктом (майно АЗС) переходить до АТЗТ "Автотехсервіс".

Договір про спільну діяльність від 01.09.1998 із зміненим пунктом 4, де на відміну від інших зазначених договорів, наявний підпункт 4.5, яким передбачено, що побудоване спільне майно (автозаправочна станція) протягом 30 (тридцяти) календарних днів, з моменту підписання сторонами акту вводу майна в експлуатацію переходить на баланс АТЗТ» "Автотехсервіс".

Відтак, наслідком зміненого договору про спільну діяльність від 01.09.1998 в редакції договору із зміненим п.2 та зміненим п.4, де наявний підпункт 4.5 та додатку №1 без дати до договору про спільну діяльність від 01.09.1998 стало оформлення права власності за відповідачем (ТОВ «Автотехсервіс») на АЗС за адресою: м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 40, що прослідковується в господарській справі №7/86-1298.

Окрім того TOB "Аско" неодноразово в судових інстанціях оспорювало дії АТЗТ "Автотехсервіс", а далі його правонаступника ТОВ "Автотехсервіс", в ході чого названі сторони самостійно під час вирішення спору, під час судового розгляду у справі від 11.04.2013 №6/7/921/39/13 визнали, що договір із зміненим пунктом 2, у якому замість обов`язку TOB "Аско" «передати для цілей спільної діяльності право користування земельною ділянкою в м. Тернопіль по вул. Микулинецька, 40» зазначено обов`язок «після прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкту, право власності та розпорядження об`єктом (майно АЗС) переходить до АТЗТ "Автотехсервіс" фактично не укладався.

В ухвалі місцевого суду у кримінальному провадженні також встановлено, що договір про спільну діяльність від 01.09.1998 із зміненим пунктом 4, який доповнено підпунктом 4.5, посадовими особами TOB "Аско" не підписувався та печаткою товариства не скріплявся, оскільки, відтиск печатки АТЗТ "Автотехсервіс", який послужив оригіналом для його виготовлення, нанесений не 01.09.1998, а його нанесено не раніше ніж 15.02.2000. В свою чергу підпис від імені ОСОБА_2 в оригіналі договору про спільну діяльність від 01.09.1998 без зміненого змісту не послугував оригіналом при виготовленні копії підпису від імені ОСОБА_2 у договорі про спільну діяльність від 01.09.1998 із зміненим пунктом      2 та договорі про спільну діяльність від 01.09.1998 із зміненим пунктом 4. Наведене свідчить про те, що договір із зміненим пунктом 4, який доповнено підпунктом 4.5 є підробленим.

Також у цій же ухвалі встановлено, що продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, ОСОБА_1 на початку грудня 2002 року достовірно знаючи, що договір про спільну діяльність від 01.09.1998 не затверджений загальними зборами TOB "Аско", не зареєстрований у передбаченому чинним на той час законодавством порядку, в силу чого, не був діючим, підписав та скріпив печаткою товариства чисті аркуші формату A4, які в подальшому передав невстановленим у ході досудового розслідування посадовим особам АТЗТ "Автотехсервіс", які використали їх для оформлення не передбаченого договором про спільну діяльність від 01.09.1998 додатку №1 до вказаного договору, за умовами якого АТЗТ "Автотехсервіс" сплачує TOB "Аско" частку, яка складає 10% і майно залишається за АТЗТ "Автотехсервіс", частка майна якого складає 100%.

У вказаній ухвалі, суд, дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 , з огляду на сукупність доказів, зокрема, висновку експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документів від 14.10.2014 №983/14-22, згідно якого всі три надані на дослідження документи виготовлено шляхом копіювання на електрофотокопіювальних пристроях. Оригіналом для виготовлення документу №1 послужив інший документ, ніж для документів №2 і №3. У документах №1 та № 2 виявлено сліди монтажу. У документі №3 слідів монтажу не виявлено, проте цей документ виготовлено, шляхом кількаразового копіювання.

Крім цього, вказана ухвала ґрунтується на доказі - висновку експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документів від 26.11.2014 № 1202/14-22, відповідно до якого відтиск печатки АТЗТ "Автотехсервіс", котрий послужив оригіналом для копіювання при виготовленні документу №2 копії договору про спільну діяльність від 01.09.1998, в якому відсутній пункт 4.5, а в підпункті 2.1.2. зазначено «після прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкту право власності та розпорядження об`єктом (майном АЗС) переходить до сторони 2» нанесений до 15.02.2000. Встановити, чи був він нанесений у період з 15.02.2000 по 15.02.2001 не видається можливим через відсутність зразків за цей проміжок часу. Відтиск печатки АТЗТ "Автотехсервіс", котрий послужив оригіналом для виготовлення документу №3-копії договору про спільну діяльність від 01.09.1998, в якому наявний пункт 4.5, а в підпункті 2.1.2 зазначено: «передати попередню проектну документацію на АЗС», нанесений не 01.09.1998, а не раніше, ніж 15.02.2000.

Таким чином, згідно вказаної ухвали встановлено факт підроблення договору про спільну діяльність від 01.09.1998 в редакції договору із зміненим пунктом 2 та зміненим пунктом 4, де наявний підпункт 4.5 та додаток №1 без дати до договору про спільну діяльність від 01.09.1998 (Т-1, а.с.33-38, 39-43).

При перегляді рішення місцевого господарського суду, судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно вимог ч.1-2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Обставинами справи встановлено, що між ТОВ "Аско" (Сторона-1) та АТЗТ "Автотехсервіс" (Сторона-2), правонаступником якого є ТОВ "Автотехсервіс", ймовірно було укладено договір про спільну діяльність від 01.09.1998 у трьох редакціях, відповідно до якого сторони зобов`язуються, шляхом об`єднання майна та зусиль спільно діяти у сфері розробки, будівництва, запуску та експлуатації автозаправної станції (АЗС) за адресою м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 40.

Згідно умов п. 2.1 договору у редакції 1, Сторона -1 (ТОВ "Аско") зобов`язалось передати для цілей спільної діяльності право користування земельною ділянкою в м. Тернополі по вул. Микулинецька, 40 та передати попередню проектну документацію на АЗС.

Відповідно до п.2.1 договору у редакції 2, Сторона -1 (ТОВ "Аско") зобов`язалось передати Стороні-2 проектну документацію для будівництва АЗС; після прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкту, право власності та розпорядження об`єктом (майном АЗС) переходить до Сторони -2.

У свою чергу, АТЗТ "Автотехсервіс", згідно з п. 2.2 Договору (у всіх трьох редакціях), зобов`язалось оформити документи для прийняття в експлуатацію АЗС; надати для цілей спільної діяльності обладнання для АЗС; провести будівництво АЗС: організувати роботу АЗС; забезпечувати постачання паливно - мастильних матеріалів та така інше; організувати найм персоналу для забезпечення діяльності АЗС.

Відповідно до п. 4.1 Договору (у всіх трьох редакціях), ТОВ "Аско" для цілей спільної діяльності за даним договором передає право користування земельною ділянкою по вул. Микулинецькій, 40 в м. Тернополі на проектну документацію на АЗС.

Згідно з п. 4.2 Договору (у всіх трьох редакціях), АТЗТ "Автотехсервіс" для цілей спільної діяльності за даним договором передає обладнання АЗС та здійснює фінансування усіх робіт, необхідних для експлуатації АЗС.

Пунктом 4.3 Договору (у всіх трьох редакціях) встановлено, що частка ТОВ "Аско" у спільній діяльності складає - 10%, а АТЗТ "Автотехсервіс" - 90%. Сторони зобов`язалися зробити свої внески у повному обсязі в місячний термін, з моменту підписання договору.

Пунктом 4.4 Договору (у всіх трьох редакціях) передбачено, що при зміні обсягів робіт, що виконуються, сторони вносять відповідні зміни та доповнення до даного договору, у тому числі уточнюючи свою часткову участь у сумісній діяльності.

Згідно п.4.5 Договору у редакції 3,   побудоване спільне майно (автозапровочна станція) протягом 30 (тридцяти ) календарних днів, з моменту підписання Сторонами акту вводу майна в експлуатацію переходить на баланс АТЗТ "Автотехсервіс".

Пунктом 8.1 Договору (у всіх трьох редакціях) визначено, що умови договору мають однакову зобов`язальну силу для сторін і можуть бути змінені за взаємною згодою з обов`язковим складанням письмового документа.

Відповідно до пунктів 7.1, 7.2 Договір (у всіх трьох редакціях) набуває чинності з моменту його підписання сторонами, діє до 01.09.2003 та автоматично пролонговується на невизначений термін в разі виконання сторонами своїх зобов`язань по договору.

Також, в матеріалах справи наявна копія додатку №1 до договору про спільну діяльність від 01.09.1998 , згідно п.1.1. якого сторона 2 сплачує стороні 1 частку яка складає 10% і майно залишається за стороною 2. Частка майна сторони 2 складає 100%. Дана копія знята з оригіналу в судовому засіданні 03.12.2019 з матеріалів кримінального провадження 12014210010000625 (Т-1, а.с.70).

Позивач, як в суді першої так і апеляційної інстанції стверджує, що визначені договором від 01.09.1998 (в першій редакції) зобов`язання сторонами впродовж терміну його дії не виконувались. АТЗТ "Автотехсервіс", на яке за умовами договору покладалось керівництво сумісною діяльністю, не здійснило у встановленому законом порядку реєстрації такої діяльності в податкових органах. ТОВ "Аско", у свою чергу, не передало для цілей спільної діяльності земельну ділянку за вищевказаною адресою, яка перебувала у нього на праві постійного користування, на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ТР № 12 від 11.05.1994, а також не замовляло та не передавало проектну документацію на будівництво автозаправної станції, а відповідно сторонами не здійснювалось будівництво нової АЗС. Натомість, 2001 році проведено реконструкцію уже існуючої за вказаною адресою автозаправної станції, збудованої та прийнятої в експлуатацію у 1998 році на підставі дозвільної документації, виданої ТОВ "Аско".

Стверджує позивач, що договір про спільну діяльність від 01.09.1998 припинив свою дію 01.09.2003 і жодні зміни чи доповнення за підписом уповноважених осіб ТОВ «Аско» не вносились.

При цьому, між сторонами у справі виникли правовідносини, щодо встановлення підстав для визнання недійсним договору про спільну діяльність від 01.09.1998 в редакціях із зміненим пунктом 2 та із зміненим пунктом 4, а також додаток №1 до вказаного договору.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Отже, предметом позову є договір у двох редакціях та додаток до нього, які на думку позивача є підробленими, тобто факт дійсності підробленого договору продовжує існувати, а тому до спірних правовідносин, в частині позовних вимог про визнання правочинів недійсними до застосування підлягає Цивільний кодексу України.

Статтею 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Отже, правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів – набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин – це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо його сторони у відповідній формі дійшли згоди у відношенні всіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Приписами ч.3 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства, щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Як у ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, так і у ст.ст. 229-233 Цивільного кодексу України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Позовні вимоги ТОВ «Аско» мотивує тим, що при укладенні договору про спільну діяльність від 01.09.1998 в редакції договору із зміненим п.2 та зміненим п.4, де наявний підпункт 4.5 та про визнання недійсним додатку №1 до договору про спільну діяльність від 01.09.1998 не було дотримано вимог, встановлених ч.ч. 2, 3 ст. 203 ЦК України, а саме були відсутні необхідний обсяг цивільної дієздатності та вільне волевиявлення ТОВ «Аско» на укладення даних правочинів.

Згідно вимог ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Матеріалами та обставинами справи встановлено, що разом з позовом ТОВ «Аско» було подано клопотання про витребування у ТОВ «Автотехсервіс» договору про спільну діяльність від 01.09.1998 в редакції договору із зміненим п.2 та зміненим п.4 , де наявний підпункт 4.5 та додатку №1 до договору про спільну діяльність від 01.09.1998 (Т-1, а.с.20-21).

Ухвалами Господарського суду Тернопільської області від 21.10.2019 та від 19.11.2019 було витребувано у відповідача вищевказані документи (Т-1, а.с.49-51, а.с.58).

Відповідач витребувані документи не подав, як в суді першої, так і апеляційної інстанції пояснює це тим, що такі знищені в зв`язку із закінченням строку зберігання, однак відповідного акту, який згідно Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України №1000/5 від 18.06.2015 повинен бути, відповідачем не подано .

З огляду на наведене місцевим господарським судом необґрунтовано та бездоказово прийнято заперечення відповідача, щодо знищення в зв`язку із закінченням строку зберігання договору про спільну діяльність від 01.09.1998 в редакції договору із зміненим п.2 та зміненим п.4 , де наявний підпункт 4.5 та додатку №1 до договору про спільну діяльність від 01.09.1998.

Крім цього, щодо пояснень відповідача про відсутність оригіналів документів у зв`язку з їх вилученням правоохоронними органами, в ході досудового слідства, то Головне управління Національної поліції у Тернопільській області Тернопільській відділ поліції листом від 02.12.2019 вих. №Ц-10/9/2-2019 на адвокатський запит, датований 20.11.2019 повідомило, що в ході розслідування кримінального провадження №12014210010000625 під час здійснення слідчих дій, на запит слідчого СВ ТМВ УМВС України, директором ПрАТ «Автотехсервіс» Богайчуком Б.І. надано відповідь, у якій зазначено, що оригінали документів, які просить орган досудового розслідування надати у своєму лист, неодноразово вилучалися. Також повідомляє, що минув термін їх зберігання. До відповіді надано оригінал додатку до договору від 01.09.1998. При цьому директор ПрАТ «Автотехсервіс» інформує, де знаходяться інші оригінали документів йому невідомо. (Т-1, а.с.96, 97,103).

03.12.2019 в судовому засіданні слідчим ГУНП Тернопільської області Остапчуком Ю.М. надано для огляду в судовому засіданні додаток №1 без дати до договору про спільну діяльність від 09.09.1998 між ТОВ «АСКО» та АТЗТ «Автотехсервіс», що підтверджується протоколом судового засідання від 03.12.2012 (Т-1, а.с.72-73). Однак, ТОВ «Аско» заперечило, щодо підписання такого додатку, в підтвердження чого посилається на ухвалу в кримінальному провадженні.

З позовної заяви вбачається, що в обґрунтування даного подано ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 31.05.2018 у справі №607/5641/18, яка залишена без змін ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 14.11.2018, якою встановлено підроблення спірних договорів у редакції 2 і 3 та додатку до договору (Т-1, а.с.33-38, 39-43).

При зверненні із даним позовом (вх. № 773 від 02.10.2019) ТОВ "Аско" у тексті позовної заяви покликається на ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Однак, відповідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 139-IX від 20.09.2019 внесено зміни до деяких законодавчих актів України, в тому числі і до господарського процесуального Закону України, а саме: частину шосту ст. 75 Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції: "Обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою".

Частиною 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Отже, станом на момент розгляду даної справи, апеляційний суд керується чинною редакцією ч. 6 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, зокрема із змінами, внесеними згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" № 139-IX від 20.09.2019.

Відтак, за приписами статей 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як уже зазначалось вище, частиною шостою статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Аналіз зазначених норм права вказує, що преюдиціальне значення надається лише вироку суду у кримінальному провадженні. Тому обставини, вказані в інших процесуальних документах не мають преюдиціального значення при розгляді господарських справ.

Відтак, судова колегія апеляційного суду не бере до уваги ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 31.05.2018 у справі №607/5641/18, яка залишена без змін ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 14.11.2018, якою встановлено підроблення спірних договору у редакції 2 і 3 та додатку до договору 1998 року. Крім цього, слід зазначити, що ухвала Тернопільського міськрайонного суду від 31.05.2018 по справі №607/5641/18 стосується директора ТОВ «Аско» Андрійчука Т.Д., який не укладав та не підписував договір від 01.09.1998, а підписував лише додаток №1 до договору від 01.09.1998.

Однак, позивачем поряд з вищенаведеними доказами також подано висновок експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документів від 26.11.2014 №1202/14-22 (Т-1, а.с.30-32), яким встановлено, що: «встановити, чи виготовлено надані на дослідження документи №2 та №3, шляхом демонтажу за допомогою комп`ютерної або копіювально-розмножувальної техніки не видається можливим з причин, вказаних у дослідницькій частині висновку. Відтиск печатки ПрАТ «Автотехсервіс» , котрий послужив оригіналом для копіювання при виготовленні документа №2 , нанесений до 15 лютого 2000 року. Встановити, чи був він нанесений у період з 15.02.2000 по 15.02.2001 не видається можливим через відсутність зразків за цей проміжок часу. Відтиск печатки ПрАТ «Автотехсервіс» , котрий послужив оригіналом для виготовлення документа №3 , нанесений не 1 вересня 1998 року. Його нанесено не раніше, ніж 15 лютого 2000 року. Підпис від імені Флекея О.П. у оригіналі документу №1 не послугував оригіналом при виготовленні копії підпису від імені ОСОБА_2 у документах №2 та №3.

Згідно п.3.5 вищезгаданої Інструкції (в редакції на момент здійснення експертного дослідження) коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта, його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

Однак, місцевий господарський суд відхилив експертний висновок від 26.11.2014 на підставі того, що відповідно до вищезгаданої Інструкції експертне дослідження здійснюється за оригіналами документів в редакції п.3.5 вказаної Інструкції на даний момент, а тому копії документів виведені з переліку основних об`єктів дослідження почеркознавчих експертиз та технічних експертиз документів.

Такий висновок місцевого господарського суду є помилковим, а покликання суду на редакцію п.3.5 Інструкції на даний момент є недоречним, з огляду на те, що експерт користується нормативно-правовим актом, який дійсний на момент виконання експертизи. А отже, оскільки на момент виконання експертизи, експерт вправі був здійснювати експертизу на підставі копій документів, такий експертний висновок є належним доказом.

Також, слід зазначити, що у поданій заяві свідка ОСОБА_1 (Т-1, а.с.95), останній вказав, що як директор ТОВ «Аско» ніколи не підписував і не завіряв печаткою додаток №1 до договору про спільну діяльність від 01.09.1998, за умовами якого АТЗТ «Автотехсервіс» сплачує ТОВ «Аско» частку , яка складає 10% і майно залишається за АТЗТ «Автотехсервіс», частка майна якого складає 100%. Також до нього ніхто ніколи не звертався з приводу підписання такого додатку, на що він мав права без рішення загальних зборів учасників товариства, і за час його перебування на посаді директора у розпорядженні ТОВ «Аско» ніколи не було такого додатку. При цьому він зазначив, що для виготовлення цього додатку могли бути використані раніше підписані ним і завірені печаткою товариства чисті листи паперу, які він віддав комусь із службових осіб АТЗТ «Автотехсервіс» взамін на їх обіцянки про надання матеріальної допомоги товариству.

Ці пояснення свідка повністю співвідносяться з додатково поданим суду висновком експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документів від 27.03.2014 за №149/15-22, проведеної Тернопільським відділенням Київського НДІСЕ на виконання постанови слідчого (Т-2, а.с.23-32), згідно з яким у додатку №1 до договору про спільну діяльність від 01.09.1998 спершу було нанесено відтиск печатки ТОВ «Аско», а поверх нього – друкований текст, підпис від імені директора ТОВ «Аско» виконано поверх відтиску печатки ТОВ «Аско». Встановити, що було нанесено раніше: підпис від імені директора ТОВ «Аско» чи друкований текст у цьому документі , не видається можливим з причин , вказаних у дослідницькій частині висновку. Про даний доказ, як вказує позивач, йому стало відомо лише після ознайомлення 01.04.2020 адвокатом Свиріпою-Депутат В.З. в Тернопільському відділі поліції ГУНП Тернопільської області з матеріалами кримінального провадження №12014210010000625 (Т-1, а.с.1214, 17, 18-19).

Щодо покликань місцевого господарського суду на те, що договір про спільну діяльність від 01.09.1998 був предметом судового дослідження у справі №6/7/921/39/13, в тому числі і з підстав зазначених вище, зокрема, судами встановлено відсутність в діях директора ТОВ «Аско» перевищення своїх повноважень при підписанні договору про спільну діяльність від 01.09.1998, то суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними, з огляду на те, що підставою позовних вимог у даній справі є ухвала Тернопільського міськрайонного суду від 31.05.2018 у кримінальній справі №607/5641/18, залишена без змін ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 14.11.2018, яка на момент прийняття рішень у справі №6/7/921/39/13 ще не існувала. А відтак, обставини в ракурсі встановленого факту підроблення договору в редакції 2 і 3, додатку до договору, що встановлено у кримінальному провадженні у 2018 році, не могли бути досліджені у 2013 році. При цьому, слід зазначити, що суд апеляційної інстанції в постанові від 15.07.2013 у справі №6/7/921/39/13 на арк. 5 постанови зазначив, « що вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про те, що оспорюваний договір укладений сторонами саме у варіанті №3, з огляду на наступне: В суд першої інстанції було надано копії трьох різних за змістом примірників оспорюваного договору. Однак, місцевий господарський суд, не дослідивши, який саме за змістом договір укладався між сторонами, обмежився покликанням на факти встановлені рішенням Господарського суду Тернопільської області від 09.04.2012 у справі №7/86-1298, при вирішені якої суди не досліджували дійсність договору про спільну діяльність від 01.09.1998 та це питання не було предметом спору у вказаній справі. Відтак, правова оцінка оспорюваного договору, надана господарськими судами при розгляді справи №7/86-1298, не має преюдиційного значення в даному спорі, а покликання місцевого господарського суду на факти, встановлені судовими рішеннями у справі №7/86-1298 є необґрунтованим».

Щодо дослідження оригіналу договору про спільну діяльність від 01.09.1998 в спірних редакціях у справі №7/86-1298 то судова колегія апеляційного суду зазначає, що предметом спору в даній справі є визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно - будівлю автозаправочної станції, літ. "А", загальною площею 39,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 40, та про зобов`язання скасувати його реєстрацію за ТОВ «Автотехсервіс», а також про визнання права власності на спірне майно та про зобов`язання здійснити його реєстрацію за ТОВ «Аско». Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 09.04.2012, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2012  у позові ТОВ "Аско" було відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 13.11.2012 року, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2012 року було залишено без змін. В даній справі не давалась юридична оцінка спірним редакціям договору.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог також посилався на те, що визначені договором від 01.09.1998 зобов`язання сторонами впродовж терміну його дії не виконувались. Зокрема, вказує на те, що АТЗТ «Автотехсервіс» , на яке за умовами договору покладається керівництво сумісною діяльністю, не здійснило у встановленому законом порядку реєстрації такої діяльності в податкових органах, а ТОВ «Аско» у свою чергу , не передало для цілей спільної діяльності земельну ділянку за адресою м. Тернопіль, вул.. Микулинецька, 40 , яка перебувала у нього на праві постійного користування на підставі Державного акта на право користування землею серії ТР №12 від 11.05.1994, а також не замовляло, не виготовляло та не передавало проекту документацію на будівництво автозаправної станції, а відповідно сторонами не здійснювалось будівництво нової АЗС. Натомість, як вказує «Аско» у 2001 році проведено реконструкцію уже існуючої за вказаною адресою автозаправної станції, збудованої та прийнятої в експлуатацію у 1998 році на підставі дозвільної документації виданої ТОВ «Аско».

Щодо даного судова колегія апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції вірно зазначено, про те, що договір про спільну діяльність від 01.09.1998, був предметом судового дослідження у справі №6/7/921/39/13 за позовом ТОВ "Аско" до відповідача ПАТ "Автотехсервіс" про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 01.09.1998, в тому числі і з підстав зазначених вище, за наслідками розгляду якої рішенням Господарського суду Тернопільської області від 11.04.2013, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.07.2013, в позові відмовлено. Зокрема, в даному рішенні судом встановлено: відсутність в діях директора ТОВ "Аско" перевищення своїх повноважень при підписанні договору про спільну діяльність від 01.09.1998 року, а також те, що для чинності договору про спільну діяльність від 01.09.1998 достатньо було укладення останнього лише у письмовій формі, відповідно твердження позивача про недотримання сторонами при укладенні оспорюваного договору вимог про його державну реєстрацію, а саме: порушення п.п. 4.12.3   наказу ДПА України №80 від 19.02.1998"Про затвердження порядку обліку платників податків, зборів (обов`язкових платежів)"   щодо необхідності взяття на облік договору про спільну діяльність органами державної податкової служби визнані безпідставними. Вказані обставини, в силу ч. 4   ст.75 ГПК України, є преюдиціальними та не потребують повторного доведення у даній   справі.

Поряд з вищенаведеним, при прийнятті постанови, апеляційний господарський суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, згідно якої правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним в судовому порядку, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Відтак, враховуючи наведене договір про спільну діяльність у редакції 2 і 3, додаток до договору фактично не укладались, тобто волевиявлення та внутрішня воля учасника правочину щодо його укладення були відсутніми, а отже вказані правочини, необхідно визнати недійсними (нікчемними). При цьому слід зазначити, що додатковою підставою захисту порушеного права позивача у спосіб визнання недійсним правочину є факт використання такого правочину у редакціях 2 і 3 відповідачем з метою оформлення за собою права власності , тобто настали негативні наслідки для позивача.

З огляду на вищенаведене, експертні висновки, ненадання відповідачем витребуваних спірних правочинів, пояснюючи факт то вилученням вказаних документів, то їх знищенням у зв`язку зі строками, зазначенням у своїй же апеляційній скарзі у кримінальному провадженні про неукладеність спірних правочинів та підписання додатку до нього та зовсім протилежні пояснення у даній справі дозволяють зробити висновок, що такий факт, як підроблення документів скоріше був (мав місце), аніж не був. Отже, з огляду на наведене більш вірогідними є докази, подані позивачем, на підтвердження своїх вимог про підроблення договору про спільну діяльність від 01.09.1998 в редакціях із зміненим п.2 та із зміненим п.4, а також додатку №1 до вказаного договору.

Поряд з цим, відповідачем в суді першої інстанції у відзиві (Т-2, а.с.6-7), заявлено про застосування строку позовної давності, який позивачем, як вказує останній пропущено без поважних причин. 02.03.2021, під час перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним господарським судом, ТОВ "Автотехсервіс" знову наголошувало про пропуск TOB "Аско" строку позовної давності, що також знаходить своє підтвердження у поданій TOB "Аско" заяві з приводу заперечень відповідача на апеляційну скаргу подану 22.03.2021.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину починається за загальними правилами, визначеними у частині першій   статті 261 ЦК України, тобто від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про вчинення цього правочину.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування   Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод   (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (близька за змістом позиція міститься також у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №922/1425/17).

Якщо позовні вимоги визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення   статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу, тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право.

Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України у визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. За змістом наведеної норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

При цьому аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що подання позову з іншими матеріально-правовими підставами не перериває перебігу позовної давності, але, разом з тим, з урахуванням конкретних обставин справи, може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №902/326/16 та від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18).

Як свідчать обставини справи про наявність двох оспорюваних редакцій договору та додатку №1 до договору, ТОВ «Аско» скаржнику, стало відомо під час розгляду Господарським судом Тернопільської області справи №7/86-1298 за позовом ТОВ «Аско» до АТЗТ «Автотехсервіс», виконавчого комітету Тернопільської міської ради, 3-тя особа , яка не заявляє самостійних вимог ТОВ «МБТІ» про визнання права власності на будівлю автозаправочної станції, рішення у якій було ухвалено 09.04.2012. Дане рішення постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 13.11.2012 залишено без змін. Мотивовано судові рішення у даній справі тим, що ТОВ «Аско» не набуло право власності на спірне майно , оскільки таке створювалось за рахунок АТЗТ «Автотехсервіс» під час виконання договору про спільну діяльність від 01.09.1998 (підроблені редакції якого визнаються недійсними у даній справі).

          Тобто з даного вбачається, що станом на момент проголошення рішення у справі №7/86-1298 позивачу не було відомо про факти підробки договору. Дані обставини стали відомі лише 29.08.2013, що підтверджується ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 15.10.2013, якою відмовлено у перегляді за нововиявленими обставинами, рішення в даній справі, які стосуються факту підроблення редакцій договору про спільну діяльність. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2014 дану ухвалу скасовано, та задоволено заяву ТОВ «Аско» про перегляд за нововиявленими обставинами, рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.04.2012 скасовано та прийнято нове про задоволення позову шляхом визнання права власності на спірний об`єкт. В подальшому, постановою Вищого господарського суду від 20.05.2014 скасовано постанову апеляційного суду, а ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

          Враховуючи наведене вбачається висновок, що позивач дізнався про факт порушення свого права з підстав підробки редакцій договору починаючи з 29.08.2013, а тому трьохрічний строк позовної давності на звернення до суду розпочинається з 29.08.2013 , однак на період розгляду справи переривається до прийняття остаточного рішення – 20.05.2014 (постанова касаційного суду).

Окрім того, ТОВ «Аско» звернулось з позовом про визнання недійсним додатку №1 до договору в межах іншої справи №9/43/5022-681/2012, остаточне рішення по якій прийнято 24.12.2014, а тому за правилами ч..3 ст. 624 ЦК України після переривання перебігу строку позовної давності починається заново, а тому трьохрічний строк позовної давності розпочав свій перебіг 24.12.2014.

Враховуючи те, що судове рішення у справі №9/43/5022-681/2012 було покладено в основу другої заяви ТОВ «Аско» про перегляд рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.04.2012 у справі №7/86-1298 (про визнання права власності) , то відповідно перебіг строку позовної давності знову перервався та розпочався заново після остаточного рішення касаційної інстанції з цього приводу – 19.05.2015.

В межах трьохрічного строку 06.07.2018 ТОВ «Аско» втретє звернулося до суду із заявою про перегляд рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.04.2012 у справі №7/89-1298 (про визнання права власності) за ново виявленими обставинам з підстав набрання чинності ухвалою Тернопільського міськрайонного суду 31.05.2018 у справі №607/5641/18 (якою встановлено факт підробки редакцій договорів), однак ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04.02.2019 відмовлено у перегляді за нововиявленими обставинами. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.05.2019 цю ухвалу скасовано, задоволено заяву ТОВ «Аско» про перегляд за нововиявленими обставинами, рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.04.2012 скасовано та прийнято нове про задоволення позову, шляхом визнання права власності на спірний об`єкт. Постановою Верховного Суду від 28.11.2019 скасовано постанову апеляційного суду, а ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

При цьому, з обставин справи вбачається, що оригінал договору у варіанті із зміненим п.2.1. жодного разу не надавався відповідачем для огляду у судовому засіданні, ні у даній справі, ні у справах дотичних до даної. Щодо оригіналу договору з наявним п.4.5., то як вбачається з ухвали Господарського суду Тернопільської області від 03.04.2012, у вказаній справі №7/86-1298 він надавався суду відповідачем для огляду у судовому засіданні 14.02.2012, у зв`язку з чим у клопотанні ТОВ «Аско» про повторне його витребування для огляду у присутності представника позивача відмовлено, а подане клопотання про витребування оригіналу договору та призначення судової почеркознавчої експертизи, з метою перевірки його достовірності залишено судом без розгляду.

Також, позивач вказує, що клопотання про призначення судової експертизи, оспорених редакцій договору, заявлялось ТОВ «Аско» в справі №6/7/921/39/13 у задоволенні якого відмовлено зіславшись зокрема, на преюдиційність фактів, встановлених судовим рішення у справі №7/86-1298.

Отже, враховуючи наведене, судова колегія апеляційного суду вважає обґрунтованим твердження скаржника про те, що ТОВ «Аско» об`єктивно було позбавлене можливості з`ясувати обставини укладення договору про спільну діяльність у цих двох редакціях та перевірити їх на предмет достовірності.

Враховуючи вищенаведене та те, що навіть за тієї умови, що ТОВ «Аско» могло дізнатись про обставини, які є підставами позову в даній справі №921/628/19 на момент пред`явлення позову у справі №7/86-1298 (05.08.2010), проте зважаючи на тривале перебування цієї справи в провадженні судових органів, а саме до 07.09.2021, враховуючи численні провадження про перегляд справи за нововиявленими обставинами, що описано вище, вважає обґрунтованим твердження скаржника про те, що строк позовної давності є пропущеним з поважних причин, а відтак на підставі п.5 ст. 267 ЦК України порушене право позивача підлягає захисту.

Аналогічний правовий висновок викладено у п.123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №904/3405/19 у якому зазначено, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій, на думку добросовісного розсудливого спостерігача, виключає необхідність вчинення процесуальних дій, спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі інших позовів, заяв про закриття провадження у справі тощо. Подібний правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19 .

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3 ст. 86 ГПК України). Зазначене положення кореспондується з приписами ч. 5 ст.236 ГПК України, у якій визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є нез`ясування обставин, які мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.10.2020 у справі №291/628/19 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

У зв`язку з задоволенням апеляційної скарги ТОВ «Аско» на рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.10.2020 в даній справі, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 5763,00 грн та даної апеляційної скарги в розмірі 8   644,50 грн. на ТОВ «Автотехсервіс»». Судовий збір по розгляду даної справи в суді касаційної інстанції залишити за ТОВ «Автотехсервіс»

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -   

П О С Т А Н О В И В :

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Аско”, м. Тернопіль б/н та дати (вх. № 01-05/3314/20 від 18.11.2020) - задоволити.

2.          Рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.10.2020 у справі №921/628/19 скасувати. Прийняти нове рішення, якими задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

Визнати недійсним договір про спільну діяльність від 01.09.1998, укладений між ТОВ «Аско» та АТЗТ «Автотехсервіс» в редакції договору із зміненим п. 2, згідно якого «після прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкту, право власності та розпорядження об`єктом (майном АЗС) переходить до сторони 2».

Визнати недійсним договір про спільну діяльність від 01.09.1998, укладений між ТОВ «Аско» та АТЗТ «Автотехсервіс» в редакції договору з наявним п. 4.5, згідно якого «побудоване спільне майно (автозаправочна станція) протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання сторонами акту вводу майна в експлуатацію переходить на баланс АТЗТ «Автотехсервіс».

Визнати недійсним додаток №1 до договору про спільну діяльність від 01.09.1998, укладений між ТОВ «Аско» та АТЗТ «Автотехсервіс», згідно якого «сторона-2 сплачує стороні-1 частку, яка складає 10% і майно залишається за стороною-2, частка майна якого складає 100%».

3.          Стягнути з ТОВ «Автотехсервіс» (46003, м.Тернопіль, вул. За Рудкою,33; код ЄДРПОУ 23588912) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аско» (46006, м.Тернопіль, вул.Микулинецька,40; код ЄДРПОУ 05482788) 5763,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

4.          Стягнути з ТОВ «Автотехсервіс» (46003, м.Тернопіль, вул. За Рудкою,33; код ЄДРПОУ 23588912) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аско» (46006, м. Тернопіль, вул.Микулинецька,40; код ЄДРПОУ 05482788) 8   644,50 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5.          Судовий збір по розгляду даної справи в суді касаційної інстанції залишити за ТОВ «Автотехсервіс».

6.          Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

7.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

8.          Матеріали справи №921/628/19 повернути Господарському суду Тернопільської області.

Повний текст постанови складено та підписано 08.11.2021

Головуючий суддя                                                                      І.Б.Малех

Суддя                                                                                          Т.Б.Бонк

Суддя                                                                                          Н.А.Галушко