- Захисник: Санченко Р.Г.
- Захисник: Поета Ю.В.
- обвинувачений: Черненко Віталій Валерійович
- обвинувачений: Савенко Володимир Іванович
- Прокурор: Рудик Р.Ю.
Ім`я | Замінене і`мя | Особа |
---|
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ЄУН: 381/101/17
Справа № 11-кп/824/444/2021 Головуючий у І-й інст.:Суботін А.В.
Категорія: ч.3 ст.368 КК України Доповідач: Юденко Т.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді: Юденко Т.М.
суддів: Васильєвої М.А. та Кепкал Л.І.
секретаря судового засідання: Кичігіної О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду кримінальне провадження № 12016110000000279 від 17.08.2016 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше не судимого, та
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_6 , раніше не судимого,
за апеляційною скаргою прокурора Фастівської місцевої прокуратури Рудика Р.Ю. на вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2019 року,
за участю сторін кримінального провадження:
- прокурора Кравчук Л.І.
- захисників Сенченка Р.Г. і Поети Ю.В.
- обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст.368 КК України визнано невинуватим та виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.
ОСОБА_2 визнано винуватим за ч.1 ст.190 КК України та йому призначено покарання у виді штрафу в розмiрi 50 (п`ятидесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.
Вирішено питання цивільного позову, запобіжного заходу, процесуальних витрат та речових доказів по справі.
Органами досудового розслідування ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обвинувачувались у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, оскільки на початку липня 2016, точної дати не встановлено, ОСОБА_1 , призначений наказом №26-к від 25.02.2016 на посаду заступника директора з економічних питань комунального підприємства Фастівської міської ради «Фастівводоканал» та який згідно наказу 50-к від 06.04.2016 виконував обов`язки директора вказаного підприємства, погодився на пропозицію головною енергетика цього ж підприємства ОСОБА_2 вчинити вимагання неправомірної вигоди у фізичної особи підприємця ОСОБА_3 .
Діючи згідно заздалегідь розподіленим ролям, ОСОБА_2 мав створити умови, за яких приватний підприємець ОСОБА_3 буде змушений погодитись надати йому та ОСОБА_1 неправомірну вигоду за розміщення ліній волокно-оптичного кабелю зв`язку «Інтернет» для населення на опорах ліній електропередач, належних комунальному підприємству Фастівської міської ради «Фастівводоканал».
Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на вимагання неправомірної вигоди та маючи на меті одержання неправомірної вигоди, ОСОБА_2 на початку липня 2016 року, у денний період часу, неподалік будинку АДРЕСА_3 зустрівся з ОСОБА_3 та повідомив йому, що зустрічався з керівництвом КП «Фастівводоканал», маючи на увазі в.о. директора ОСОБА_1 , і що питання розміщення ліній волокно-оптичного кабелю на опорах ліній електропередач, належних цьому підприємству, найближчим часом буде розглянуто.
Усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, ОСОБА_2 наступного дня, в денний період часу, у тому ж місці, знову зустрівся з ОСОБА_3 та передав йому аркуш паперу з розрахунком, з якого вбачалося, що ОСОБА_3 за використання опор ліній електропередач має сплатити 22000 грн. і додав, що цю суму він зможе зменшити до 20000 грн., на що ОСОБА_3 погодився.
Через декілька днів після цього ОСОБА_2 приніс до офісу ФОП « ОСОБА_3 » за адресою: АДРЕСА_3 , проект договору між комунальним підприємством Фастівської міської ради «Фастівводоканал» та ФОП « ОСОБА_3 » про розміщення ліній волокно-оптичного кабелю на опорах ліній електропередач комунального підприємства Фастівської міської ради «Фастівводоканал» з орендною платою 676 грн. 80 коп. на рік.
01.09.2016, ОСОБА_1 , діючи згідно з розробленим планом, підписав надані йому ОСОБА_2 два примірники вказаного договору і повернув їх ОСОБА_2 , який мав віднести їх для підпису ОСОБА_3 , що і було зроблено в подальшому.
Після укладення договору ОСОБА_2 , дотримуючись заздалегідь розробленого злочинного плану з ОСОБА_1 , повідомив ОСОБА_3 , що договір буде реалізований лише у випадку передачі йому неправомірної вигоди в сумі 20000 грн., та в завуальованій формі вимагання неправомірної вигоди повідомив, що в іншому випадку лінії волокно - оптичиого кабелю з опор ліній електропередач будуть демонтовані.
02.09.2016 близько 15 год., ОСОБА_2 в приміщенні спортивного клубу в АДРЕСА_3 підтвердив ОСОБА_1 досягнуті домовленості про розміщення ліній волокно-оптичного кабелю на опорах ліній електропередач і, розділивши в рівних частках отриману неправомірну вигоду в сумі 20000 грн., передав одну із них ОСОБА_1 в приміщенні КП «Фастівводоканал» по вул. Калинова (Чичеріна), 15-а в м.Фастів, Київської області, під час передачі яких ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були затримані.
Дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковані як одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення чи не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, за ч.3 ст.368 КК України.
Разом з тим, дослідивши надані сторонами докази, допитавши обвинувачених, свідків, та оцінивши кожний доказ окремо та у сукупності і взаємозв`язку між собою, суд першої інстанції прийшов до висновку, що органом державного обвинувачення не доведено той факт, що ОСОБА_2 отримав гроші за розміщення кабелю інтернету на електроопорах, які знаходяться на балансі КП «Фастівводоканал», оскільки лінії електропередач 10 кв. по вул.Скригалівська в м.Фастів в напрямку с.Скригалівка, диспетчерська назва РП-7/ТП-411, на яких ОСОБА_3 розташував кабель інтернету, не знаходяться на балансі КП ФМР «Фастівводоканал».
Крім того, суд 1-інстанції визнав недопустимими доказами дані, які містить заява, подана ОСОБА_3 до ГУ СБУ в м.Києві та Київській області 17.08.2016, оскільки вона не пройшла офіційну процедуру реєстрації в СБУ, за змістом не відповідає вимогам чинних галузевих актів, а також не передана для вирішення за підслідністю до відповідного слідчого підрозділу СБУ, а не прокуратури Київської області, яка і там не була офіційно зареєстрована, але відомості до ЄРДР були внесені при тому, що слідчий прокуратури з підстав зазначених порушень чинного законодавства не вправі був проводити досудове слідство.
Також, за висновком суду 1-ї інстанції, стороною державного обвинувачення були порушені вимоги кримінально процесуального закону при виконанні ст. 290 КПК України щодо відкриття доказів, які знаходились у сторони обвинувачення до відкриття матеріалів, що в подальшому потягло за собою визнання їх недопустимими.
Зокрема, суд 1-ї інстанції визнав недопустимим доказом протокол обшуку від 02.09.2016, проведений слідчим СВ Фастівського ВП Васильківського відділу ГУ НП в Київській області Шкабарою О.С. за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки ухвалою слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Соловей Г.В. надано дозвіл на обшук прокурорам Фастівської місцевої прокуратури ОСОБА_10 та Папу В.В., а не слідчому Шкабарі О.С., якого в постанові про призначення групи слідчих від 02.09.2016 немає і відсутнє доручення на проведення такої слідчої дії.
З вказаних підстав суд 1-ї інстанції визнав недопустимими доказами по справі протокол огляду квартири ОСОБА_1 АДРЕСА_5 та протоколи проведення слідчих експериментів за участю ОСОБА_2 .
Також, суд 1-ї інстанції визнав недопустимим доказом протокол обшуку від 02.09.2016, під час проведення якого в кабінеті ОСОБА_1 знайдені грошові кошти в сумі 10000 грн. та протокол затримання ОСОБА_2 , під час якого у останнього вилучені кошти в сумі 20000 грн., оскільки всі номери купюр є ідентичними або автентичними даним протоколу затримання ОСОБА_2 02.09.2016 та які повторно визнані органом досудового слідства речовими доказами.
Висновок щодо відсутності в діях ОСОБА_1 ознак злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, суд 1-ї інстанції обґрунтовує тим, що органом досудового розслідування 02.09.2016 складені протоколи виготовлення, використання заздалегідь ідентифікованих засобів (грошових коштів) з метою викриття у вимаганні хабара ОСОБА_2 , що свідчить про відсутність на цей час у органів досудового розслідування достатніх даних щодо протиправної діяльності інших осіб і це відповідає даним протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 02.09. 2016.
При цьому суд вважає, що загальна сума матеріальної шкоди, яка складає 20000 грн., не є значною, у зв`язку з чим перекваліфікував дії ОСОБА_2 з ч. 3 ст.368 КК України на ч.1 ст.190 КК України.
Прокурор у кримінальному провадженні Рудик Р.Ю. подав на вирок суду 1-ї інстанції апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, дослідити докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 і ОСОБА_2 винуватими за ч. 3 ст. 368 КК України та призначити їм покарання у виді 5 років позбавлення волі кожному з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов`язків строком на 1 рік, з конфіскацією майна.
Вважає, що вина обвинувачених за ч. 3 ст. 368 КК України повністю доведена під час судового провадження доказами здобутими у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, однак показання свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які не є зацікавленими особами, і мають істотне значення для справи, не були узяті до уваги суду на відміну від показань обвинувачених про їх непричетність до вчинення злочину.
Зазначає, що ні КПК України, ні Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затверджене Наказом ГПУ від 06.04.2016 №139, не містять обов`язкових вимог та реквізитів щодо заяв та повідомлень про вчинення злочину, а тому, визнання судом заяви ОСОБА_3 від 17.08.2016 недопустимим доказом вважає безпідставним.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обвинувачених та їх захисників, які проти неї заперечили, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинувачених, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно вимог діючого законодавства, вирок суду повинен бути ухвалений судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими з точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність доказів повинна бути достатньою та взаємозв`язаною для прийняття законного, обґрунтованого і вмотивованого судового рішення.
При вирішенні питання про вину обвинуваченої особи не можна виходити з припущень, повинні бути належні докази, які підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, коли усунені всі суперечності, що мали місце, і відсутні будь-які сумніви у тому, що вина обвинуваченої особи доведена.
Перевіривши висновки суду першої інстанції про недоведеність винуватості ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, колегія суддів апеляційного суду вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, є обґрунтованими, підтвердженими зібраними у встановленому законом порядку доказами, ретельно перевіреними та дослідженими в судовому засіданні.
Так, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заява подана ОСОБА_3 до ГУ СБУ в м.Києві та Київській області 17.08.2016 не може бути визнана належним доказом, оскільки вона не пройшла офіційну процедуру реєстрації в СБУ, за змістом не відповідає вимогам чинних галузевих актів, а також не передана для вирішення за підслідністю до відповідного слідчого підрозділу СБУ, а не прокуратури Київської області, яка однак і там не була офіційно зареєстрована, а тому слідчий прокуратури не вправі був проводити досудове слідство, що унеможливило визнання інших похідних доказів по справі належними та допустимими. Доводами апеляційної скарги цей висновок суду не спростовано жодним чином.
Також, на переконання колегії суддів, є законним та обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції про те, що порушення стороною обвинувачення вимог кримінального процесуального закону при виконанні ст. 290 КПК України щодо відкриття доказів, які знаходились у сторони обвинувачення, в подальшому під час їх дослідження в судовому засіданні потягло за собою визнання їх недопустимими, і довід апеляційної скарги про відкриття протоколів негласних слідчий (розшукових) дій прокурором під час судового розгляду (майже через рік), цього висновку суду не спростовують.
Так суд 1-ї інстанції визнав недопустимим доказом протокол обшуку від 02.09.2016, проведений слідчим СВ Фастівського ВП Васильківського відділу ГУ НП в Київській області Шкабарою О.С. за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки ухвалою слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Соловей Г.В. надано дозвіл на обшук прокурорам Фастівської місцевої прокуратури ОСОБА_10 та Папу В.В., а не слідчому Шкабарі О.С., якого в постанові про призначення групи слідчих від 02.09.2016 немає і відсутнє доручення на проведення такої слідчої дії, тобто вказана слідча дія проведена незаконно. З цих же підстав суд 1-ї інстанції визнав недопустимими доказами по справі протокол огляду квартири ОСОБА_1 АДРЕСА_5 та протоколи проведення слідчих експериментів за участю ОСОБА_2 .
Крім того, суд 1-ї інстанції обґрунтовано визнав недопустимим доказом протокол обшуку від 02.09.2016, під час проведення якого в кабінеті ОСОБА_1 знайдені грошові кошти в сумі 10 000 грн. та протокол затримання ОСОБА_2 , під час якого у останнього вилучені кошти в сумі 20 000 грн., та звернув увагу на очевидну невідповідність цих обставин, оскільки всі номери купюр є ідентичними або автентичними даним протоколу затримання ОСОБА_2 02.09.2016, однак які повторно визнані органом досудового слідства речовими доказами по епізоду вилучення 10 000 грн. в кабінеті ОСОБА_1 .
Також суд першої інстанції у вироку вказує на те, що органом досудового розслідування 02.09.2016 складені протоколи виготовлення, використання заздалегідь ідентифікованих засобів (грошових коштів) з метою викриття у вимаганні хабара ОСОБА_2 , а не протиправної діяльності іншої особи, що не відповідає даним протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 02.09. 2016.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що за зверненням свідка ОСОБА_3 до СБУ в м.Києві ним повідомлено про прохання головного енергетика КП ФМР «Фастівводоканал» ОСОБА_2 передати йому 20 000 грн. за розміщення на опорах ліній електропередач волокно-оптичного кабелю інтернету, з надання послуг якого він, ОСОБА_3 , займається як приватний підприємець.
В судовому засіданні ОСОБА_3 показав, що гроші він передав особисто ОСОБА_2 та які, на його переконання, той залишив собі. Розмов про опори з ОСОБА_1 він ніколи не мав.
Сам обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні показав, що коли він побачив, як після буревію позривало провід з опор ліній електропередач та він дізнався, що ті опори нікому не належать, він вирішив поправити свій майновий стан. Для цього він звернувся до ОСОБА_3 із пропозицією укласти договір на їх використання, запевнивши останнього, що опори перебувають на балансі КП ФМР «Фастівводоканал». Розрахунок ціни узяв на сайті КП «Фастівобленерго», за три роки вийшло 18 000 тис., але з директором КП «Фастівобленерго» про це він не розмовляв. З ОСОБА_1 він також не розмовляв і не узгоджував жодних своїх дій, лише сказав, що треба укласти договір, який потім передав юрисконсульту. Укладення договорів входило в його обов`язки як головного енергетика.
З показань свідка ОСОБА_7 в судовому засіданні вбачається, що йому, як начальнику Фастівського районного підрозділу КП «Фастівобленерго» відомо, що на опорах ліній електропередач, які знаходяться на балансі їхнього підприємства, встановлено інтернет, про що є договір з ОСОБА_3 . Також їхнє підприємство має договір з КП ФМР «Фастівводоканал» на постачання електроенергії, межа між опорами яких знаходиться на території совхоза «Унавський», а у Фастівському районі опор немає.
Те, що лінії електропередач, на яких розташовано кабель інтернету ОСОБА_3 не знаходяться на балансі КП ФМР «Фастівводоканал» підтвердили і свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , який також зазначив, що вказані опори є взагалі безхозними.
За таких обставин, висновки суду про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_2 ознак заволодіння чужим майном (у даному випадку грошима ОСОБА_3 ) шляхом обману чи зловживанням довірою (шахрайство), відповідальність за які передбачена ч.1 ст.190 КК України, є обґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у в діях ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відсутні ознаки злочину, відповідальність за які передбачена ч.3 ст. 368 КК України.
Як показав обвинувачений ОСОБА_2 у суді, він отримані від ОСОБА_3 гроші в сумі 20 000 грн. хотів залишити собі, однак йому прокурор ОСОБА_10 сказав, що гроші необхідно передати ОСОБА_1 . Саме через наполегливість прокурора та обіцянку зробити його свідком, він поклав у папку договір та гроші і заніс їх до кабінету ОСОБА_1 , поклавши на стіл, про що одразу повідомив співробітників.
Те, що при цьому жодних розмов, окрім передачі договорів для вивчення, з ОСОБА_1 не велось, а поведінка останнього наглядно свідчить про необізнаність з намірами ОСОБА_2 , підтверджується відеозаписом вказаної події, якому суд 1-ї інстанції приділив належну увагу, оглянувши його в судовому засіданні і фактично зробив правильний висновок про те, що відеозапис жодним чином не доказує вини ОСОБА_1 в інкримінованому кримінальному правопорушенні, і доводами апеляційної скарги це не спростовано.
На підтвердження таких висновків суд у вироку також послався на показання ОСОБА_2 в судовому засіданні про те, що оскільки питаннями енергетики на підприємстві займався він, то складений ним договір між КП ФМР «Фастівводоканал» та ФОП « ОСОБА_3 » на розміщення ліній волокно-оптичного кабелю на опорах ліній електропередач належних КП ФМР «Фастівводоканал» з орендною платою 676 грн.80 коп. на рік, виконуючий на той час обов`язки директора ОСОБА_1 підписав, але про 20 000 грн. зверху, які він запросив з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 нічого не знав.
Отже, довід апеляційної скарги прокурора про те, що ОСОБА_2 на вимогу ОСОБА_3 приніс два екземпляри договору, підписаних ОСОБА_1 , що свідчить про змову між обвинуваченими на вчинення вимагання неправомірної вигоди у сумі 20 000 грн. з ОСОБА_3 , є безпідставним.
Посилання в апеляції на те, що суд поклав в основу вироку лише показання обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і не врахував належним чином показання свідків по справі, не відповідають дійсності, оскільки показання свідків сприйняті судом безпосередньо в судовому засіданні та досліджені у сукупності з іншими доказами по справі, на підставі яких у визначеному законом порядку суд встановив наявність або відсутність в діях ОСОБА_2 та ОСОБА_1 суспільно небезпечного кримінального діяння, а також дослідив інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, і доводами апеляційної скарги висновки суду не спростовані, оскільки прокурором не зазначено, що саме з показань свідків не враховано судом.
Як правильно вказано у вироку, всі ці фактори вказують на відсутність в діях ОСОБА_1 окремих ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, оскільки з одного боку не охоплюються об`єктивною стороною у тій частині, що ОСОБА_1 , як встановлено судом, неправомірну вигоду як таку, для себе чи третіх осіб не одержував, на уповноважених осіб не впливав, що виключає ще й ознаку вимагання; а з іншого боку, за суб`єктивною стороною, ОСОБА_1 взагалі не мав будь-якого злочинного умислу на вчинення інкримінованих йому дій, і це нівелює корисливий момент складу даного злочину, який за характером спрямованості протиправних дій повинен бути вирішальним.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що зазначені кваліфікуючі ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, будь-якими належними та допустимими об`єктивними доказами не доведені. Не надано їх і апеляційному суду.
Проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази з точку зору їх належності, достовірності, допустимості та взаємозв`язку між собою, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом те, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, за яким йому висунуте обвинувачення, та виправдав його за ч.3 ст.368 КК України, з чим погоджується апеляційний суд.
Крім того, суд першої інстанції, виходячи з фактичних достовірних обставин справи у сукупності з дослідженими в судовому засіданні доказами, які визнані судом допустимими і належними, правильно перекваліфікував дії ОСОБА_2 з ч.3 ст.368 КК України на ч.1 ст.190 КК України, як шахрайство.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що винуватість ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України доведена дослідженими у суді доказами, спростовуються матеріалами провадження, а отже задоволенню не підлягають.
Таким чином, не вбачаючи підстав для скасування вироку з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, наведених в апеляції прокурора, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а щодо ОСОБА_2 в порядку ст.404 КПК України на підставі ч.5 ст.74 КК України змінити та звільнити ОСОБА_2 від призначеного судом покарання у виді штрафу на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, задовольнивши тим самим апеляцію прокурора частково.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора Фастівської місцевої прокуратури Рудика Р.Ю. задовольнити частково.
Вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
В порядку ст.404 КПК України цей же вирок відносно ОСОБА_2 , засудженого за ч.1 ст.190 КК України, змінити.
На підставі ст.74 КК України ОСОБА_2 звільнити від призначеного судом покарання у виді штрафу на підставі ст. 49 КК України.
В іншій частині вирок суду залишити без зміни.
Касаційна скарга може бути подана до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді _____________ ______________ ___________
Юденко Т.М. Васильєва М.А. Кепкал Л.І.
- Номер: 1-кп/381/19/19
- Опис:
- Тип справи: на кримінальне провадження
- Номер справи: 381/101/17
- Суд: Фастівський міськрайонний суд Київської області
- Суддя: Юденко Тамара Миколаївна
- Результати справи:
- Етап діла: Направлено до апеляційного суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 12.01.2017
- Дата етапу: 11.03.2019