РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 01 листопада 2021 року                                                                          справа № 580/3474/21

  м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А.В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фермерського господарства “Мрія” про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з позовною заявою до фермерського господарства “Мрія”, в якій просить стягнути з відповідача 132  937 грн. 50 коп. адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2020 році та 1143 грн. 37 коп. пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що кількість осіб з інвалідністю, що мали працювати у відповідача відповідно до нормативу – одна особа. За звітний 2020 рік відповідачем не працевлаштовано жодної особи з інвалідністю. Таким чином, сума адміністративно-господарських санкцій за незайняте робоче місце для особи з інвалідністю  у відповідача складає 132 937 грн. 50 коп. У зв`язку з несплатою відповідачем зазначеної суми адміністративно-господарських санкцій у встановлений законом строк позивачу нарахована пеня у сумі 1143 грн. 37 коп.

Відповідач проти позову заперечив. 06.07.2021 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» прямо не передбачено, що на відповідача покладений обов`язок займатись пошуком інвалідів для їх працевлаштування. Такий обов`язок покладено на Державну службу зайнятості. Працевлаштування інвалідів є прямим обов`язком самого позивача. Відповідач упродовж 2019-2021 років подавав звіти за формою 3-ПН у Золотоніський міськрайонний центр зайнятості, та за формою 10-ПІ до територіального органу Фонду соціального захисту інвалідів в яких зазначав про наявність вільних робочих місць та потребу в працевлаштуванні інвалідів. Відповідач у 2020 році подаючи позивачу звіти, фактично повідомив позивача про наявність вільних робочих місць та потребу в працевлаштуванні інвалідів. Однак жодного інваліда у 2020-2021 році не було направлено до відповідача, для відповідного працевлаштування. Крім цього, позивач не надав доказів, які б свідчили, що ним, чи будь-яким іншим державним органом були направлені будь-які інші інваліди для працевлаштування у відповідача. Позивачем не надані належні докази, які б підтверджували, що протягом 2020 року інваліди, безпосередньо звертались до відповідача з відповідною метою працевлаштування чи державними органами, що здійснюють управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів або органами місцевого самоврядування направлялись інваліди для працевлаштування у відповідача і їм було відмовлено. Листом Золотоніської міськрайонної філії Черкаського обласного центру зайнятості №37.03-02/259 від 23.04.2021 підтверджено, що інваліди питанню працевлаштування до відповідача протягом 2020 року не звертались та не направлялись уповноваженими особами. З вказаних підстав просив у задоволенні позову відмовити.

15.07.2021 відповідач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що на позивача покладено функції сприяння до працевлаштування для осіб з інвалідністю. Сприяння здійснюється шляхом надання фінансової допомоги, цільової позики, дотацій роботодавцям на створення відповідних робочих місць. Відповідач не подав заяв до позивача щодо отримання фінансової допомоги, цільової позики чи дотації як роботодавець на створення відповідних робочих місць для осіб з інвалідністю. Відповідачем не направлено жодного листа на адресу позивача щодо необхідності отримання сприяння у підборі особи з інвалідністю для подальшого працевлаштування у відповідача. Форми 3-ПН підтверджують факт подання відповідачем інформації про вакансії до Золотоніської міськрайонної філії Черкаського обласного центру зайнятості. Вказана форма була подана позивачем одноразово. Інформація про звернення відповідача до базового центру зайнятості відсутня. Подання звітності до Золотоніської міськрайонної філії Черкаського обласного центру зайнятості у період 2020 року, не можна вважати належним виконанням вимог законодавства. Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що вакансія виникла саме 25.07.2020.

Ухвалою суду від 07.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.

Дослідивши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, подані письмові докази, суд встановив наступне.

Відповідач подав Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік (за формою №10-ПОІ (річна), відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу складає 16 осіб; кількість осіб з інвалідністю –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 1 особа.

29.07.2020 позивач подав до Золотоніської міськрайонної філії Черкаського обласного центру зайнятості звітність форми №3-ПН, відповідно до якого позивачем створена вакансія апаратника оброблення зерна для особи з інвалідністю.

Позивач листом №418/01-27 від 02.03.2021 повідомив відповідача, що останній повинен сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 132  937 грн. 50 коп.

Листом №1007/01-27 від 11.05.2021 позивач повідомив відповідача, що останній станом на 11.05.2021 повинен сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 132  937 грн. 50 коп. та пеню у сумі 691 грн. 34 коп.

Згідно з розрахунком суми позову станом на 28.05.2021 сума адміністративно-господарських санкцій складає 132  937 грн. 50 коп., сума пені складає 1143 грн. 37 коп., які на час розгляду справи не сплачені.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року N 129 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2011 року за N 528/19266 (далі – Положення №129), є неприбутковою бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Міністерством соціальної політики України.

Згідно з пунктом 12 Положення №129 Фонд утворює, ліквідовує та реорганізовує територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності працівників Фонду і коштів, передбачених на утримання Фонду, за погодженням з Мінсоцполітики.

Зі змісту п. 6 Положення №129 вбачається, що Фонд відповідно до покладених на нього завдань:

1) спрямовує, координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду з питань діяльності, визначеної в положеннях про відділення, у тому числі щодо:

організації прийому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до нормативу таких робочих місць, їх аналізу та перевірки правильності в них розрахунків;

збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю;

обліку заборгованості зі сплати сум адміністративно-господарських санкцій і пені, які нараховані підприємствам, установам, організаціям, у тому числі підприємствам, організаціям громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичним особам, які використовують найману працю;

ведення претензійно-позовної роботи в судах різних інстанцій.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів наділені повноваженнями здійснювати аналіз та перевірку правильності розрахунків у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів, а також займатися збором сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, в тому числі шляхом звернення до суду.   

Відповідно до частини другої  статті 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України.

Законом, що визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами є Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон № 875).

Частиною першою  статті 18 Закону № 875-XII  передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, у тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України( частина друга статті 18 Закону №875-Х11).

Відповідно до частини першої  статті 19 Закону № 875-XII  для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, частиною другою  статті 19 вказаного Закону  визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (частина третя статті 19 Закону №875-Х11).

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю ((частина дев`ята статті 19 Закону №875-Х11).

Частиною першою  статті 20 Закону № 875-XII  встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим  статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно частини другої статті 20 Закону №875-Х11 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів) (частина третя статті 20 Закону №875).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (частина четверта статті 20 Закону №875).

Так, відповідно до частин першої та другої  статті 218 Господарського кодексу України  підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у  статті 20 Закону № 875-XII.

Згідно з пунктом 4 частини третьої  статті 50 Закону України від 05.07.2012 №    5067-VI «Про зайнятість населення»  (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70  (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316  затверджено Форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Системний аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку, про те, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію у порядку, передбаченому  Законом «Про зайнятість населення»  та Наказом № 316; звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому  Законом № 875-ХІІ  та Порядком № 70; у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Водночас обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій  статті 18 Закону № 875-XII.

Аналогічна позиція викладена, зокрема в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №    П/811/693/17, від 13.06.2018 у справі №    819/639/17, від 20.05.2019 у справі №    820/1889/17, від 13.05.2021 у справі №    260/554/19.

Отже підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно вжило необхідних заходів по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 15.03.2019 (справа №823/2157/17), обов`язок щодо створення робочого місця для особи з інвалідністю виникає у роботодавця не з моменту виникнення вакансій, а з моменту утворення у роботодавця середньооблікової кількості штатних працівників від 8 осіб і більше.

Судом встановлено, що згідно Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік форми 10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу ФГ «Мрія» становила 20 осіб, а згідно Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік форми 10-ПІ за 2020 рік – 16 осіб.

Отже норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю починаючи з 1.01.2020 складав 1 робоче місце.

На виконання обов`язку щодо створення одного робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю відповідач 29.07.2020 подав до Золотоніської міськрайонної філії Черкаського обласного центру зайнятості звітність – Інформацію про попит на робочу силу (вакансії) форми №3-ПН, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України 31.05.2013 №316, згідно з якою створено робоче місце апаратника оброблення зерна за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, с. Хрущівка, вул. Гагаріна, 39.

Отже відповідач виконав обов`язок щодо створення робочого місця для особи з інвалідністю починаючи з 29.07.2020.

Посилання позивача на ту обставину, що Інформацію про попит на робочу силу (вакансії) форми №3-ПН подано не до базового центру зайнятості, а до Черкаської міськрайонної філії Черкаського обласного центру зайнятості, тому не є доказом створення робочого місця для особи з інвалідністю є необгрунтованим з огляду на таке.

Згідно пункту 2 Положення про державну службу зайнятості, затвердженого наказом  Міністерства соціальної політики України від 14.06.2019 №945, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.07.2019 за №733/33704, Служба складається з Державного центру зайнятості, Центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості (далі - регіональні центри зайнятості), міських, районних і міськрайонних центрів зайнятості (далі - базові центри зайнятості), Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, професійно-технічних навчальних закладів державної служби зайнятості, інших навчальних закладів державної служби зайнятості (далі - навчальні заклади Служби), а також підприємств, установ, організацій, утворених Службою (далі - підпорядковані Службі юридичні особи).

Регіональні центри зайнятості можуть створювати поза їх місцезнаходженням міські, районні, міськрайонні та районні у містах відокремлені підрозділи (далі - філії), які виконуватимуть функції, визначені для них відповідним регіональним центром зайнятості.

Отже Черкаський обласний центр зайнятості є регіональним центром зайнятості, а базовими центрами зайнятості є міські, районні і міськрайонні центри зайнятості.

Позивачем не доведено, що у м. Золотоноша крім Золотоніської міжміської філії Черкаського обласного центру зайнятості також окремо створений міський, районний чи міськрайонний центр зайнятості.

Крім цього, Золотоніською міжміської філії Черкаського обласного центру прийнято Інформацію про попит на робочу силу (вакансії) форми №3-ПН 29.07.2020 та здійснювалась щомісячна перевірка її актуальності.

Отже позивачем не доведено, що відповідач порушив порядок подання Інформації про попит на робочу силу (вакансії) форми №3-ПН форми №-3ПН.  

Судом також вважаються безпідставними доводи позивача про те, що перевірка актуальності інформації про наявність робочого місця для особи з інвалідністю здійснювалась центром зайнятості щомісячно всупереч пункту 4 Порядку подання форми звітності N 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом  Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316, згідно з яким актуальність зазначених у формі N 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку, оскільки вказане порушення допущено не відповідачем.

Судом встановлено, що згідно з листом Золотоніської міськрайонної філії Черкаського обласного центру зайнятості від 23.04.2021 №37.03.-02/259  протягом 2020 року на вакансію апаратника оброблення зерна особи з інвалідністю з числа безробітних не направлялись у зв`язку з відсутністю за місцем проживання відповідних осіб за даною посадою.

Ураховуючи вищезазначені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач порушив обов`язок щодо створення робочого місця для особи з інвалідністю у період з 01.01.2020 по 29.07.2020, тому зобов`язаний сплатити штрафні санкції.

Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20.06.2011 у справі № 21-60а11, Верховного Суду, викладеним у постановах від 14.02.2018 у справі № 820/2124/16, від 28.02.2018 у справі №807/612/16, від 11.09.2018 у справі №812/1127/18, від 19.12.2018 у справі №812/1140/18, від 23.07.2019 у справі №820/2204/16, від 31.07.2019 у справі №812/1164/18, від 13.05.2021 у справі №    260/554/19.

Процедура сплати підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (далі - сума адміністративно-господарських санкцій) визначається Порядком сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 №70 (далі – Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з Порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідач у Звіті про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю форми 10-ПОІ за 2020 рік штрафні санкції самостійно не обчислив.

Згідно з розрахунком суми позову щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, здійсненого відповідачем, сума адміністративно-господарських санкцій становить 132  937,5 грн. - одну середню річну заробітну плату штатного працівника відповідача за 2020 рік.  

Проте враховуючи, що відповідач допустив порушення щодо створення робочого місця за період з 01.01.2020 по 29.07.2020, тобто за 7 місяців, сума адміністративно-господарських санкцій становить: 132  937,5грн. /12 х 7 = 77  546,88 грн.

Пеня за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій станом на 28.05.2021 (дата розрахунку позивача) становить: 7,5% (ставка НБУ) х 120/365 дн = 0,02%.

Кількість днів прострочення з 16.04.2021 по 28.05.2021 включно – 43 дні.

Сума пені: (77  546,88 грн. х 0,02%)х 43 дн. =  666,90 грн.

Отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 78  213,78 грн. (77  546,88 грн + 666,90 грн.).   

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити частково.

Стягнути з фермерського господарства “Мрія” (вул. Гагаріна, 29, с. Хрущівка, Золотоніський район, Черкаська область, 19745, код ЄДРПОУ 25204318) на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Благовісна, 269/105, м. Черкаси, 18000; код ЄДРПОУ 21368023) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця інвалідами  за 2020 рік у сумі 77  546 (сімдесят сім тисяч п`ятсот сорок шість) гривень 88 копійок та пеню у сумі  666 (шістсот шістдесят шість) гривень 90 копійок, всього    78  213 (сімдесят вісім тисяч двісті тринадцять) гривень 78 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий                                                                                                    Алла РУДЕНКО