П О С Т А Н О В А

іменем України

Справа №377/700/21

Провадження №3/377/177/21

10 листопада 2021 року суддя Славутицького міського суду Київської області Бабич Н.С., без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що надійшла з відділення поліції № 2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючого водієм в ТОВ «АН-ТРАНС», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,-

У С Т А Н О В И Л А:

Згідно з протоколом від 01.11.2021 року серії ВАБ № 553581, 30 жовтня 2021 року, о 23 годині 30 хвилин, біля гаража № 257 гаражного кооперативу «Престиж» в м. Славутичі, ОСОБА_1 вчинив сварку зі своєю дружиною ОСОБА_2 , в ході якої ображав дружину, висловлювався нецензурною лайкою, чим могла бути завдана шкода психічному здоров`ю ОСОБА_2 . Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку SMS на абонентський номер ОСОБА_1 , що міститься у матеріалах справи.

Враховуючи, що присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою для розгляду даної справи за правилами ст.268 КУпАП, то справа розглянута за відсутності ОСОБА_1 .

Дослідивши наявні матеріали справи, вважаю необхідним зробити такий висновок.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно із статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Частиною 1 статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Як зазначено у статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Суть правопорушення, зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення від 01 листопада 2021 року серії ВАБ № 553581, не відповідає диспозиції частини 1 статті 173-2 КУпАП.

Так, у складеному протоколі зазначено, що 30 жовтня 2021 року, о 23 годині 30 хвилин, біля гаража № 257 гаражного кооперативу «Престиж» в м. Славутичі, ОСОБА_1 вчинив сварку зі своєю дружиною ОСОБА_2 , в ході якої ображав дружину, висловлювався нецензурною лайкою, чим могла бути завдана шкода психічному здоров`ю ОСОБА_2 .

Проте, диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисного вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.

Аналіз вказаної статті свідчить про те, що адміністративна відповідальність наступає, зокрема, за вчинення домашнього насильства.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Таким чином, викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, що ОСОБА_1  вчинив домашнє насильство та вид домашнього насильства, а інкриміноване йому лише те, що він вчинив сварку з дружиною, в ході якої ображав її, висловлювався в її адресу нецензурною лайкою, чим завдав шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_2 .

Крім того, доказів того, що саме ОСОБА_1 своїми одноособовими діями впливав на психіку ОСОБА_2 та, що від цих дій була завдана чи могла бути завдана шкода її психічному здоров`ю матеріали справи не містять.

Протокол про адміністративне правопорушення фактично ґрунтується лише на заяві потерпілої, її поясненнях, поясненнях ОСОБА_3 , в яких зазначається виключно про конфлікт, що стався між потерпілою ОСОБА_2 та її чоловіком ОСОБА_1 , в результаті непорозумінь, які виникли у них відносно ОСОБА_4 . Проте, сам факт одноразового конфлікту між ОСОБА_2 та її чоловіком ОСОБА_1 , який виник через непорозуміння, не може вказувати на наявність дій психологічного характеру одного члена сім`ї на іншого, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Інші докази, які б підтверджували вчинення ОСОБА_1 дій та настання для потерпілої наслідків, зазначених у ч.1 ст.173-2 КУпАП, у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, матеріали справи не містять достатньої кількості належних та допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у диспозицій ч.1 ст. 173-2 КУпАП, та настання для потерпілої ОСОБА_2 наслідків, вказаних у цій статті.

Крім того, вважаю, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, суд позбавляється статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі ст. 62 Конституції України відсутність та неповнота доказів трактується на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

У своїй сукупності наведені обставини вказують на відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин необхідно відмовити у притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 279, 280, 283-285 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                                         Н. С. Бабич