Справа № 2-а-275/10                                              

                                                                         ПОСТАНОВА

                                           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    19 листопада 2010 року        Ржищівський міський суд Київської області в складі:

    головуючої  судді                  Козіної С.М.

    при секретарі                         Мироненко А.І.

    розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Ржищів в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кагарлицького взводу ДПС при УДАІ ГУ МВС України в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

                           ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1 16.11.2010 року звернувся до Ржищівського міського суду  в порядку адміністративного судочинства з позовом до Кагарлицького взводу ДПС при УДАІ ГУ МВС України в Київській області, у якому просить визнати протиправною постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АІ № 413510 від 07.11.2010 року та скасувати її.

    Викладаючи обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач зазначає, що його піддано адміністративному стягненню за те, що він, керуючи автомобілем перевищив швидкость руху в межах населеного пункту.

    Обґрунтовуючи свої доводи щодо незаконності постанови позивач, посилається на те, що його 07.11.2010 року на 44 км а/д Київ-Знам'янка було зупинено інспектором ДПС Кагарлицького взводу ст. сержантом міліції Кулініченком В.В.

    Вищевказаним інспектором позивачу було роз’яснено, що ним було порушено правила дорожнього руху, а саме – перевищив встановлене обмеження швидкості руху в межах населеного пункту на 23 км/год. Швидкість вимірювалась приладом “Візир 0812475”.  

    07.11.2010 року відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення  серії АІ1 № 136637 від 07.11.2010 року про порушення п.12.4 ПДР, за що передбачена відповідальність згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП.

    Після чого інспектором Кагарлицького взводу ст. сержантом міліції Кулініченком В.В. було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АІ № 413510 від 07.11.2010 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 260 грн.

    З вищевказаною постановою позивач не згідний, оскільки вона є незаконною, необґрунтованою, не відображає дійсних обставин справи, складена за відсутності належних доказів та з грубим порушенням норм чинного законодавства.

    Згідно п.12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю 60 км/год.

    Згідно п.12.6 ПДР поза населеними пунктами рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю 90 км/год.        

    Відповідно до ч. 1 ст. 122  КУпАП, водій несе адміністративну відповідальність передбачену цією статтею у разі перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.

    Позивач  рухався зі швидкістю близько 80 км/год, відповідно не перевищив швидкість руху більш як на 20 км/год та не порушив ні п.12.4 ні п.12.6 ПДР.    

    Зазначена постанова винесена за результатами застосування приладу фіксації порушень ПДР “Візир 0812475”.

    Згідно зі ст. 14-1 КУпАП, фіксація порушень ПДР приладом “Візир” можлива, якщо порушення зафіксовано приладом, який працює в автоматичному режимі. Оскільки адміністративно-процесуальне законодавство не конкретизує поняття автоматичного режиму роботи приладу, можливо звернутися до формально-логічного тлумачення цього поняття, відповідно до якого, автоматичним – є такий режим роботи приладу, який виконується без втручання в його діяльність сторонніх факторів, без участі людини. Прилад “Візир”, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксацій порушень ПДР України, не є автоматичним засобом фото- чи відео фіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп’ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, або що, об’єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо). Між тим, ст. 14-1 КУпАП передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація проводилась саме засобами фото – кіно – або відео зйомки, які працюють у автоматичному режимі. За інших умов така фіксація не відповідає вимогам закону.

    На підтвердження того факту, що вказаний прилад “Візир” не є засобом автоматичної фіксації, є інструкція, відповідно до розділу 2 “Основні технічні характеристики” якої визначено, що прилад працює виключно у режимах вимірювання швидкості як Стаціонарний або Патрульний але ніяк не автоматичний.

    Крім того, вказаний у постанові прилад може за своїми технічними можливостями фіксувати швидкість іншого автомобілю, який рухається поруч, а не того, який зазначено на відео. Прилад має регулювання поля зору і воно може бути спеціально звужено при використанні прибору, щоб в це поле не попав сусідній автомобіль.

    Отже, відсутні жодні підстави, підтверджені належними доказами, що швидкість, нібито зафіксована на відео, належить саме автомобілю, яким керував позивач.

    Жодного фотознімку до постанови долучено не було. Жодних об’єктивних даних, які б могли підтвердити географічну локацію даного автомобілю відсутні. У постанові про адміністративне правопорушення відсутні докази належності виміряної швидкості саме автомобілю, яким  керував позивач.

    Також у постанові відсутні посилання на те, хто саме проводив фото- , відео фіксацію, ким вона проводилася, тощо. Між тим, це повинно бути зафіксовано, оскільки у відповідальності до п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено наказом МВС 13.11.2006 №1111), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. При оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників.

    Додатково, на підтвердження моїх доводів зазначаю, що Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва № 2-а-4268/09/2670 від 19.02.2010 року визнано неправомірними дії Міністерства внутрішніх справ України та Департаменту державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України з використання радіолокаційних відеозаписуючих вимірювачів швидкості “Візир” з метою виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху та заборонено його використання.

    Враховуючи вищевикладене, позивач вважає постанову незаконною та винесеною з грубим порушенням адміністративно-процесуального законодавства, а також такою, що підлягає скасуванню.    

    Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився з поважних причин.

    Представник відповідача в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча про час, день та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

    Враховуючи, що представник відповідача в судове засідання не з'явився, а згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, то відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

    Дослідивши письмові докази, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

    07.11.2010 інспектором ДПС Кагарлицького взводу ДПС при УДАІ ГУ МВС України в Київській області Кулініченком В.В. було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АІ № 413510 від 07.11.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 260 грн.    

    Позивачем в адміністративному позові обґрунтовано позовні вимоги з посиланням на докази у спосіб та у порядку визначеному законом щодо незаконності постанови по справі про адміністративне правопорушення.

    Відповідачем у судовому засіданні не доведено у порядку та у спосіб передбаченому законом, що позивачем по справі ОСОБА_1 було вчинено правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, а при винесенні постанови були виконані вимоги ст.ст. 252, 258, 280 КУпАП.

    Суд приходить до висновку, що при винесенні постанови інспектором не доведено, що автомобіль позивача рухався в зоні дії дорожнього знаку 5.45 “Початок населеного пункту”. Оскільки зазначене правопорушення не фіксувалося технічними засобами, то будь-які дані, про наявність такого знаку відсутні.

    Отже, якщо на даній ділянці дороги не має обмеження швидкості руху 60 км/год, то відповідно водій автомобіля “Hyndai Santa Fe”, державний номерний знак НОМЕР_1 рухався зі швидкістю, яка згідно  п.12.6 ПДР  є дозволеною.    

    Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер.

    Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.        

    Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами,   показаннями   технічних   приладів,   які   використовуються   при   нагляді   за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

    Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

    Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

    Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; викладення обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

    Згідно  ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.        

    За таких обставин суд приходить до обґрунтованого висновку, що постанова щодо  ОСОБА_1 винесена на припущеннях та не ґрунтується на зібраних у справі доказах, а тому рішення про притягнення до адміністративної відповідальності є таким, що прийняте у спосіб передбачений Конституцією та законами України, упереджено, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є неправомірним та підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю за відсутністю складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КупАП.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 61 Конституції України, ст.ст. 6, 9, 7, 71, 158-163, 167,185,186 КАС України, ст. 7, ч.1 ст.122 ст. 251, 252. 258, 280, 283, 288 КУпАП, суд,-

                    ПОСТАНОВИВ:

    Адміністративний позов ОСОБА_1 до Кагарлицького взводу ДПС при УДАІ ГУ МВС України в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити.

    Визнати  постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АІ № 413510 від 07.11.2010 року, якою ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню за  вчинення  правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, протиправною та скасувати її.    

    Від сплати державного мита сторони звільнити.

    Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Ржищівський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

    Суддя: