Справа № 737/658/21

Провадження № 2/737/304/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2021 року смт Куликівка

Куликівський районний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Рубаненко Н.Ю., за участю секретаря Чередниченка С. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача: Переверзєв Олександр Олександрович

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович,

приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Коваль Віталій Олександрович,

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

учасники справи не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка), діючи через свого представника Переверзєва О. О. , звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі - відповідач) про визнання виконавчого напису №30490 від 18 березня 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Гораєм Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідача заборгованості у розмірі 9 306 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що вказаний виконавчий напис є незаконним і має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, оскільки заборгованість, яка стягнута з неї, не є безспірною, вона її не визнає. Крім того, зазначає, що Київським апеляційним адміністративним судом визнано незаконною та нечинною постанову КМУ №662 від 26 листопада 2014 року в частині пункту 2 змін, що вносилися до переліку документів, за якими на підставі виконавчих написів нотаріусів у безспірному порядку могло проводитися стягнення за кредитними договорами. Також зазначає що жодних кредитних договорів з ТОВ «Кредитна Установа «Європейська Кредитна Група» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вона не укладала.

Позовна заява надійшла до суду 16 вересня 2021 року.

Ухвалою судді Куликівського районного суду Чернігівської області від 22 вересня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явились. При пред`явленні позову було заявлено клопотання про розгляд справи у відсутність сторони позивача.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» в судове засідання свого представника не направило.

27 жовтня 2021 року на адресу суду від представника за довіреністю ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» Самойліченко О. Д. надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, виходячи з наступних підстав.

04.03.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитна Установа «Європейська Кредитна Група» з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони, було укладено Індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту №2602103763/250044.

Кредит надавався строком на 21 день з 04.03.2019 р. по 24.03.2019 р. зі сплатою комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом.

ТОВ «Кредитна Установа «Європейська Кредитна Група» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало в повному обсязі, надавши їй кредитні кошти, в свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання перед ТОВ «Кредитна Установа «Європейська Кредитна Група» не виконала, відповідно до умов Кредитного договору мала повернути кредитні кошти згідно з графіком погашення кредиту, передбаченим у Додатку № 1 до Договору про надання фінансового кредиту №2602103763/250044 від 04.03.2019 року.

17.11.2020 року між ТОВ «Кредитна Установа «Європейська Кредитна Група» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», було укладено Договір відступлення прав вимоги № ЕМ-4 від 17.11.2020 року, в результаті якого останнє отримало право грошової вимоги в тому числі і до ОСОБА_1 . Після цього пеня або будь-які штрафи позивачці не нараховувалися.

Зазначає, що виконавчий напис було здійснено приватним нотаріусом у відповідності до законодавства, яке регулює порядок вчинення виконавчих написів.

Також вважає заявлені стороною позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 гривень значно завищеними та такими, що не відповідають складності справи.

Треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С. та приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Коваль В. О. про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, в судове засідання не з`явились, своїх представників не направили, однак дані обставини не перешкоджають розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Безпосередньо дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 04 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитна Установа «Європейська Кредитна Група» з однієї сторони та ОСОБА_1 , з другої сторони, було укладено Індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту №2602103763/250044, згідно з яким ТОВ Кредитна Установа «Європейська Кредитна Група» надала ОСОБА_1 фінансовий кредит в розмірі 6 000 грн., а остання мала повернути вказані кошти до 24.03.2019 року та сплати проценти за користування кредитом. Вказаний договір підписаний сторонами електронними підписами (а.с.18-19).

17 листопада 2020 року між ТОВ «Кредитна Установа «Європейська Кредитна Група» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги № ЕМ-4, в результаті якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників (а.с.75-79).

Згідно з реєстру боржників до Договору відступлення права вимоги № ЕМ-4 від 17 листопада 2020 року одним з боржників є ОСОБА_1 , загальний розмір її заборгованості становить 9 306 гривень (а.с.80)

18 березня 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області Горай О.С. вчинено виконавчий напис за реєстровим номером №30490 про стягнення з позивачки на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» грошових коштів у якості заборгованості за кредитним договором №2602103763/250044 від 04.03.2019 року у розмірі 9 306 грн., зокрема: простроченої заборгованості за сумою кредиту у розмірі 6 000 грн. та простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 3 306 грн., а також плати за вчинення виконавчого напису у розмірі 930 грн. Згідно вказаного вище виконавчого напису стягнення заборгованості за кредитним договором з позивачки здійснюється за період з 17 листопада 2020 року по 27 грудня 2020 року (а.с. 24).

На підставі вказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Ковалем В. О. було відкрито виконавче провадження №65772603 про стягнення з позивачки на користь відповідача 10 236 грн. (а.с. 17).

Матеріали нотаріальної справи на підставі якої приватним нотаріусом був вчинений вищезазначений виконавчий напис витребовувались ухвалою суду у приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича. Останнім надано до суду відповідь про неможливість надання нотаріальної справи, оскільки 28 липня 2021 року в нотаріальній конторі були проведені слідчі дії, в результаті яких вилучені документи нотаріального діловодства та архіву відповідно до ухвали слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 27.07.2021 року (а.с.92).

Однак відповідачем було додано до відзиву окрім всього іншого, копію заяви, адресовану приватному нотаріусу Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., в якій відповідач просить вчинити виконавчий напис для стягнення заборгованості у розмірі 9 306 грн. з ОСОБА_1 . У додатках до заяви містяться кредитний договір №2602103763/250044 від 04.03.2019 року; копії реєстру поштових відправлень рекомендованих листів; розрахунок суми заборгованості; копія довіреності представника ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (а.с.82).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити і зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів (Постанова Верховного Суду від 06 травня 2020 року по справі № 320/7932/16-ц).

Зі змісту оспорюваного виконавчого напису вбачається, що при його вчиненні приватний нотаріус керувався статтею 87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Пунктами 1.1, 1.2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, визначено наступне: для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів; перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік документів, на підставі яких може бути видано виконавчий напис нотаріуса передбачений положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 внесено зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Зокрема, доповнено перелік після розділу Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості".

На зазначений пункт посилався нотаріус у виконавчому написі.

Проте, при вчинені виконавчого напису не враховано, що пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року був визнаний судом незаконним та не чинним, а саме Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року по справі № 826/20084/14, яка набрала законної сили.

Як вбачається з мотивувальної частини постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року: "…оскаржувані зміни порушують рівність кредитора та позичальника перед законом, визнаючи суб`єктивну і необґрунтовану належним (передбаченим законом) чином позицію заінтересованої особи (сторони кредитора) як істину на шкоду законним інтересам і сторони правочину (сторони позичальника). Оскільки оскаржувані положення Змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, можуть бути застосовані до необмеженого кола фізичних осіб у зв`язку з укладенням ними кредитних договорів та існуванням у них простроченої заборгованості, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважає за необхідне визнати нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів в частині, з моменту її прийняття".

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені Офіційний вісник України від 21 березня 2017 року № 23.

В подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін.

Велика Палата Верховного Суду Постановою від 20 червня 2018 року відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.

Частиною 2 статті 265 КАС України, якою врегульовано наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним, встановлено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватним нотаріусом, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Кредитна Установа «Європейська Кредитна Група» у простій письмовій формі, оскільки пункт 2 Переліку з 22 лютого 2017 року визнаний нечинним відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду.

Отже, оспорюваний виконавчий напис було вчинено нотаріусом 18 березня 2021 року - в період часу, коли законодавством не було передбачено можливості вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору.

Враховуючи, що на момент вчинення виконавчого напису за реєстровим № 30490 від 18 березня 2021 року приватний нотаріус керувався нечинними положеннями Закону, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Щодо розподілу судових витрат суд дійшов наступних висновків:

25.08.2021 року між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «РЯБІНІН, ПЕРЕВЕРЗЄВ та ПАРТНЕРИ» в особі адвоката Переверзєва О. О. був укладений договір про надання правової допомоги, предметом якого є подання позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та повернення безпідставно отриманих коштів зокрема і у виконавчому проведженні, де зазначений розмір гонорару 4000 грн. (а.с.14).

Наявна квитанція про сплату ОСОБА_1 адвокатському об`єднанню суми у розмірі 4 000 гривень (а.с. 13).

У акті прийняття-передачі наданих послуг від 13 вересня 2021 року, окрім консультації - 500 грн., складання та направлення запитів - 500 грн., складання позову, виготовлення додатків - 2 500 грн. зазначена плата за учать у судовому засіданні, яка складає 500 грн. (а.с. 12).

З даного приводу суд вважає за необхідне зазначити таке: учасники Адвокатського об`єднання «РЯБІНІН, ПЕРЕВЕРЗЄВ та ПАРТНЕРИ», в тому числі Переверзєв О. О. чи Рябінін Д.Д. участі у судових засіданнях не приймали жодного разу.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.2,3 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Згідно з ч.2 ст. 138 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

За обставинами даної справи заявлені витрати на оплату правничої допомоги підлягають зменшенню на 500 гривень, оскільки акт прийняття-передачі наданих послуг не відповідає обсягу фактично наданих послуг - жоден з адвокатів Адвокатського об`єднання «РЯБІНІН, ПЕРЕВЕРЗЄВ та ПАРТНЕРИ» участі у судових засіданнях не приймав.

В іншій частині заявлений до відшкодування розмір витрат на правову допомогу суд вважає співмірним з обсягом виконаних робіт, розумним та необхідним,факт оплати підтверджено належними та допустимими доказами.

Також відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 362 гривні.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 81, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 30490 від 18.03.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» коштів за кредитним договором № 2602103763/250044 від 04.03.2019 у розмірі 9 306 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит- Капітал» (м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, код ЄДРПОУ 35234236) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1 362 (одна тисяча триста шістдесят дві) гривні та витрати на правничу допомогу частково, в розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 10 листопада 2021 року.

Суддя Н. Ю. Рубаненко