РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 10 листопада 2021 року                                                                               справа № 580/8257/21

  м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді                  Паламаря П.Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Придніпровського відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з адміністративним позовом до Придніпровського відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ (18028, м. Черкаси, пр. Хіміків, 50) в якому просить:

-визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Придніпровського відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ Капшитаря Володимира Олександровича у знятті арешту у межах ВП №58890093 із зарплатного рахунку IBAN № НОМЕР_1 в AT “Райффайзен Банк Аваль”, що належить ОСОБА_1 ;

-зобов`язати старшого державного виконавця Придніпровського відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ Капшитаря Володимира Олександровича зняти арешт у межах ВП №58890093 з банківського рахунку IBAN № НОМЕР_1 в АТ “Райффайзен Банк Аваль”, та коштів на вказаному рахунку відкритого на ім`я ОСОБА_1 для отримання заробітної плати;

-стягнути витрати на правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено у знятті арешту із зарплатного рахунку IBAN № НОМЕР_1 в AT “Райффайзен Банк Аваль”.

Відповідач відзив на позов не надав, причини не повідомив.

Сторони в судове засідання не прибули, наслідком чого в силу ч. 9 ст. 205, ч. 4 ст. 229 КАС України є розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що на виконанні у Придніпровському відділі ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження №58890093 з виконання вимоги Головного управління ДФС у Черкаській області від 09.11.2018 № ф-62122-17-у про стягнення з позивача на користь ДПІ у м. Черкаси боргу в сумі 20225,19 грн.

Постановою старшого державного виконавця Придніпровського відділу ДВС у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)  від 26.03.2020 ВП №58890093 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом та належать боржнику ОСОБА_1 .

На звернення позивача від 08.10.2021 щодо зняття арешту з коштів з банківського рахунку IBAN № НОМЕР_1 в АТ “Райффайзен Банк Аваль”, відкритого на ім`я ОСОБА_1 , відповідач не вчинив жодних дій щодо зняття вказаного арешту з коштів позивача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року №1404-VIII “Про виконавче провадження” (далі - Закон №1404-VIII).

Згідно пункту 1 частини 2 статті 18 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Згідно частин 1, 2 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, в тому числі здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 48 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України “Про електроенергетику”, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України “Про теплопостачання”, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26 1 Закону України “Про теплопостачання”, статті 18-1 Закону України “Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення”, на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України “Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки”, на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Приписами частин 1 та 2 статті 56 Закону №1404-VIII визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Таким чином, наведеними законодавчими положеннями обмежені права державного виконавця в частині накладення арешту на кошти боржника, а саме, на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на рахунках із спеціальним режимом використання, кошти на інших рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом.

Згідно матеріалів справи судом встановлено, що старшим державним виконавцем від 26.03.2020 ВП №58890093 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом та належать боржнику ОСОБА_1 .

Крім того, із наданих позивачем до суду копій довідок АТ “Райффайзен Банк Аваль”, судом встановлено, що станом на 19.08.2021 та 12.10.2021 на рахунок позивача IBAN № НОМЕР_1 накладено арешт (обмежений арештом).

Таким чином, у спірних правовідносинах саме АТ “Райффайзен Банк Аваль”, в якому відкрито рахунок позивача, виконало постанову відповідача про арешт коштів боржника у спосіб арешту вищевказаного рахунку, тому суд дійшов висновку про правомірність дій старшого державного виконавця при винесенні постанови від 26.03.2020 ВП №58890093 про арешт коштів боржника.

Разом з цим, із матеріалів справи судом встановлено, що рахунок IBAN № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 в АТ “Райффайзен Банк Аваль”, є соціальним рахунком боржника, на який позивач отримує заробітну плату від ТОВ “Сервіс Здоров`я+”.

Відповідно до статті 68 Закону №1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Про звернення стягнення на заробітну плату виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Згідно частини 1 статті 69 Закону №1404-VIII підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи-підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи-підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Таким чином, накладення арешту на кошти позивача, що містяться на рахунку IBAN № НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 в АТ “Райффайзен Банк Аваль” для виплати заробітної плати, означає неможливість позивачу розпоряджатися вказаними коштами.

Норми статті 41 Конституції України встановлюють принцип непорушності права приватної власності.

Статтею 59 Закону України “Про виконавче провадження” врегульовано порядок зняття арешту з майна, накладеного виконавцем.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Частиною 5 статті 13 Закону №1404 визначено, що постанова про зняття арешту приймається виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що у спірних правовідносинах з боку відповідача відсутні протиправні дії, водночас, відновлення прав ОСОБА_1 , яке полягає в отриманні належних їй заробітної плати, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту прав позивача є зобов`язання Придніпровського відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт у межах ВП №58890093 з банківського рахунку IBAN № НОМЕР_1 в АТ “Райффайзен Банк Аваль”, та коштів на вказаному рахунку відкритого на ім`я ОСОБА_1 для отримання заробітної плати та надіслати відповідну постанову в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно ОСОБА_1 .

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 287, 295, 370 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Придніпровський відділ ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт у межах ВП №58890093 з банківського рахунку IBAN № НОМЕР_1 в АТ “Райффайзен Банк Аваль”, та коштів на вказаному рахунку відкритого на ім`я ОСОБА_1 для отримання заробітної плати та надіслати відповідну постанову в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно ОСОБА_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Придніпровського відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 208 (двісті вісім) грн. 42 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя                                                                                                                Петро ПАЛАМАР