Справа №430/2038/21

Провадження №1-кп/430/167/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2021 року смт. Станиця Луганська

Станично-Луганський районний суд Луганської області у складі: головуючого судді Дьоміної О.П., за участю прокурора Горбатової Ю.В., обвинуваченої ОСОБА_1 , секретаря судового засідання Золкіної А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за №12021136570000113 від 31.08.2021 року за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Красний Луч Луганської області, українки, громадянки України, з середньою освітою, незаміжньої, маючої на утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , такої, що офіційно не працює, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 3 ст. 357, ч. 1 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

1. 29.08.2021 року приблизно у першій половині дня ОСОБА_1 знаходилась у домоволодінні за місцем мешкання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_3 де, на прохання ОСОБА_5 перевірила залишок коштів на рахунку банківської платіжної картки АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , після чого, з метою особистого збагачення, переслідуючи корисливий мотив спрямований на таємне викрадення особистого офіційного документа, а саме: банківської платіжної картки, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи кримінально-протиправний характер своїх дій, шляхом вільного доступу, з середньої полки комоду таємно викрала банківську платіжну картку АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , емітовано на ім`я ОСОБА_5 , з метою подальшого викрадення з неї грошових коштів.

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 357 КК України, як викрадення, офіційного документа, вчинене з корисливих мотивів.

2. Крім того, 29.08.2021 року приблизно у першій половині дня ОСОБА_1 , знаходилась у домоволодінні за місцем мешкання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_3 де, на прохання ОСОБА_5 перевірила залишок коштів на рахунку банківської пенсійної платіжної картки АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_2 після чого, з метою особистого збагачення, переслідуючи корисливий мотив, спрямований на таємне викрадення особистого посвідчення особи пенсіонера, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи кримінально-протиправний характер своїх дій, шляхом вільного доступу, достовірно знаючи, що банківська пенсійна платіжна картка АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_2 є електронним пенсійним посвідченням, яка містить в собі банківську платіжну картку, на яку надходять пенсійні виплати та є посвідченням особи пенсіонера з персональними даними власника та електронним підписом, з середньої полки комоду таємно викрала електронне пенсійне посвідчення на ім`я ОСОБА_5 , з метою подальшого викрадення з неї грошових коштів.

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 357 КК України, як незаконне заволодіння іншим важливим особистим документом.

3. Також, 30.09.2021 року продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , з метою особистого збагачення, переслідуючи корисливий мотив, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме: грошових коштів, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи кримінально-протиправний характер своїх дій, віддала банківські картки АТ «Ощадбанк» своїй неповнолітній донці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомивши їй секретні ПІН-коди для зняття готівки та попросила щоб вона зняла кошти в банкоматах і розпорядилася ними на власний розсуд, не повідомивши їй, що банківські платіжні картки їй не належать. Після чого, ОСОБА_2 зняла з банківської пенсійної платіжної картки № НОМЕР_2 , яка є електронним пенсійним посвідченням, яке містить в собі банківську платіжну картку, на яку надходять пенсійні виплати та посвідченням особи пенсіонера з персональними даними власника та електронним підписом, 10 000 грн.

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Від потерпілої ОСОБА_5 до суду надійшла заява, в якій вона просила суд розглянути вказане кримінальне провадження за її відсутності, просила призначити покарання відповідно до вимог діючого законодавства.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, які вважали можливим за відсутності потерпілої з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішив питання про проведення судового розгляду без її участі.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у висунутому їй обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 357, ч. 1 ст. 185 КК України, визнала повністю, щиро розкаялася, підтвердила обставини вчинення нею кримінальних правопорушень, зазначивши час, місце і спосіб їх вчинення. Зокрема, вона пояснила, що дійсно 29.08.2021 року знаходилась у домоволодінні за місцем мешкання ОСОБА_5 де, на прохання останньої перевірила залишок коштів на рахунку банківської платіжної картки АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 та банківської пенсійної платіжної картки АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_2 , після чого, шляхом вільного доступу, з середньої полки комоду таємно викрала банківську платіжну картку АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 та банківську пенсійну платіжну картку АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_5 , з метою подальшого викрадення з них грошових коштів. 30.09.2021 року віддала банківську картку АТ «Ощадбанк» та пенсійне посвідчення своїй неповнолітній донці ОСОБА_2 , повідомивши їй секретні ПІН-коди для зняття готівки та попросила щоб вона зняла кошти в банкоматах не повідомивши їй, що банківські платіжні картки їй не належать. Після чого, ОСОБА_2 зняла з банківської пенсійної платіжної картки № НОМЕР_2 10 000 грн.

Враховуючи те, що обвинувачена та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їхньої позиції. Заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився показаннями обвинуваченої, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують її особу, визначивши відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Отже, суд, допитавши обвинувачену, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують її особу, приходить до висновку, що її вина викрадення, привласнення особистого офіційного документа, викрадення, банківської платіжної картки, яка є електронним посвідченням пенсіонера, тобто іншим важливим особистим документом та у викраденні, привласненні грошей по першому, другому та третьому епізодам, доведена повністю. Дії обвинуваченої підлягають кваліфікації за ч. 1, 3 ст. 357, ч. 1 ст. 185 КК України.

Згідно ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів. Обставин, відповідно до вимог ст.67 КК України, що обтяжують покарання судом не встановлено.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд, згідно з вимогами ст. ст. 65 та 68 КК України, враховує характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів, які в силу положення ст. 12 КК України є проступками, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, дані про особу обвинуваченої, а саме те, що вона незаміжня, офіційно не працює, має на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрована та фактично проживає за різними адресами, за фактичним місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше не судима, тому вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_1 покарання за ч. ч. 1, 3 ст. 357, ч. 1 ст. 185 КК України у межах санкцій цих статей.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Згідно вимог п. 20 Постанови ПВСУ за №7 від 24.10.2003 року з відповідними змінами «Про практику призначення судами кримінального покарання» - передбачені законом правила призначення покарання за сукупністю злочинів застосовуються у випадках самостійної кваліфікації вчиненого як за різними статтями, так і за різними частинами однієї статті кримінального закону, якими передбачено відповідальність за окремі склади злочинів і які мають самостійні санкції.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що відповідно до ст. 70 КК України остаточне покарання обвинуваченій потрібно призначити у виді штрафу, яке сприятиме її виправленню, оскільки таке покарання, на думку суду, є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Цивільний позов не заявлявся. Відносно обвинуваченої запобіжний захід не обирався.

Долю речових доказів по кримінальному провадженню суд вважає за необхідне визначити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 357, ч. 1 ст. 185 КК України, та призначити їй покарання:

- за ч. 1 ст. 357 КК України - у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на момент ухвалення вироку складає 510 грн.

- за ч. 3 ст. 357 КК України - у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на момент ухвалення вироку складає 850 грн.

- за ч. 1 ст. 185 КК України - у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на момент ухвалення вироку складає 17 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на момент ухвалення вироку складає 17 000 грн.

Речові докази: грошові кошти у сумі 7 950 грн., банківську платіжну картку АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 та банківську пенсійну платіжну картку АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_2 , на ім`я ОСОБА_5 , що передані на відповідальне зберігання, згідно розписки, потерпілій - залишити в розпорядженні ОСОБА_5 .

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Головуюча О.П. Дьоміна