ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27 жовтня 2021 року  м. ОдесаСправа № 916/1796/18

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів головуючого судді Лавриненко Л.В.

суддів: Аленіна О.Ю., Бєляновського В.В.

секретар судового засідання – Герасименко Ю.С.

розглянувши матеріали апеляційної скарги заступника прокурора Одеської області

на рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2019 р.

по справі № 916/1796/18

за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області  

до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Трансінвестсервіс” с. Визирка, Одеська область

про стягнення 21 251 383,20 грн.  

суддя суду першої інстанції: Цісельський О.В.

час та місце ухвалення рішення: 10.10.2019 р., м. Одеса, пр. – т Шевченко, 29, Господарський суд Одеської області

повний текст складено та підписано: 21.10.2019 р.

за участю:

прокурора: Ейсмонт І.С.

представників сторін:

від Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області: Твардовський О.В.

від Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Трансінвестсервіс” с. Визирка, Одеська область: Різун Н.О.

          Ухвалою Південно – західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2019 р. по справі  № 916/1796/18.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

В серпні 2018 р. заступник прокурора Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Трансінвестсервіс” с. Визирка про стягнення збитків в сум 21     251     383,20 грн., які завдані внаслідок несплати коштів з пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.          

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що відповідач, ухиляючись від виконання передбаченого законом обов`язку укласти договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області і не сплачуючи кошти за таким договором, завдає збитки органу місцевого самоврядування в особі територіальної громади.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.11.2018 р. у справі № 916/1796/18, яке залишено без змін постановою Південно – західного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 р., у задоволенні позовних вимог заступника прокурора Одеської області відмовлено у повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 16.07.2019 р. рішення Господарського суду Одеської області від 15.11.2018 р. та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 р. у справі №   916/1796/18 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Направляючи справу  №  916/1796/18 на новий розгляд до Господарського суду Одеської області, Верховний Суд зазначив про необхідність:

1) розглянути клопотання заступника прокурора Одеської області про призначення судової будівельно-технічної експертизи;

2) надати оцінку доводам прокурора про наявність у нього обґрунтованих сумнівів щодо правильності висновку експерта від 05.11.2018 р. № 379, які були викладені у клопотанні про призначення будівельно-технічної експертизи;

3) з урахуванням положень ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, на підставі належних та допустимих доказів встановити обставини щодо віднесення чи не віднесення відповідного об`єкта будівництва до об`єктів транспортної інфраструктури;

4) вирішити питання про наявність правових підстав для здійснення перевірки наявності складу цивільного правопорушення у діях Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Трансінвестсервіс” с. Визирка.

За результатами нового розгляду справи №  916/1796/18, рішенням Господарського суду Одеської області від 10.10.2019 р.  заступнику прокурора Одеської області у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Наведене рішення мотивоване тим, що об`єкт будівництва - зерновий склад підлогового зберігання об`ємом 120 тисяч тонн (місцезнаходження: Одеська обл., Лиманський р., с/рада Визирська, вулиця 1-й кілометр автодороги на морський торгівельний порт  "Южний", будинок 1 "А"/2) є об`єктом транспортної інфраструктури, оскільки є складовою частиною у технологічному процесі перевалки зернових вантажів, у зв`язку з чим у відповідача не виникло зобов`язань на укладення договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, заступник прокурора Одеської області оскаржив його до Південно – західного апеляційного господарського суду.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що судом першої інстанції не вірно застосовано приписи ст. ст. 5, 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, п. 3.9 ДБН А.2.2-3:2014 “Склад та зміст проектної документації на будівництво”, Державного класифікатора будівель і споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстату України від 17.08.2000 р. № 507.

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Трансінвестсервіс” с. Визирка в поданому відзиві проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечує та просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд апеляційної інстанції встанови наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.05.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІС-Зерно" (інвестор) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс", с. Визирка (товариство) було укладено інвестиційний договір, за умовами якого інвестор здійснює дії, направлені на самостійне проектування та  будівництво об`єкту інвестування - зерносховище об`ємом 120 тис. тонн за адресою: 1-й кілометр автодороги на морський торгівельний порт "Южний" на території Визирської сільської ради, Комінтернівського району, Одеської області, а Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" сприяє оформленню дозвільної документації на будівництво об`єкту інвестування та прийняття його в експлуатацію.

01.09.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІС-Зерно" (інвестор) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс", с. Визирка укладено додаткову угоду до вищезазначеного договору, якою було погоджено змінити назву об`єкту інвестування з "зерносховище" на "зерновий склад підлогового зберігання зерна".

02.08.2016 р. Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області за №ОД143162151542 зареєстрована декларація про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності – зерновий склад підлогового зберігання зерна об`ємом 120 тис. тонн, розташованого за адресою: Одеська область, Лиманський район, територія Визирської сільської ради, 1-й кілометр автодороги на морський торговий порт "Южний" ДК 1252.8, ІІІ категорії складності, замовник - Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс".

У пункті 20 вказаної декларації зазначено, що кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією складає 21 2513,812 тис. грн., у тому числі витрати на будівельні роботи 133 980,708 тис. грн, витрати на машини, обладнання та інвентар 30 870,732 тис. грн.

30.09.2016 р. за Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІС-Зерно" було зареєстровано право власності за реєстраційним № 1043437751227 на зерновий склад підлогового зберігання зерна об`ємом 120 тис. тонн, розташований за адресою: Одеська область, Лиманський район, територія Визирської сільської ради, 1-й кілометр автодороги на морський торгівельний порт "Южний", будинок 1"А"/2.

Рішенням Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області від 15.02.2018 р. № 711-VІІ “Про затвердження Положення про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі (внеску) фізичних та юридичних осіб у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Визирської сільської ради” затверджено:

- Положення про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі (внеску) фізичних та юридичних осіб у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Визирської сільської ради;

- Положення про Комісію з питань встановлення розміру пайової участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Визирської сільської ради;

- Типову форму договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Визирка.

Відповідно до абз. 9 п. 1.5., абз. 1, 2 п. 2.6., п. 3.1., 7.2., 7.3. «Положення про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі (внеску) фізичних та юридичних осіб у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Визирської сільської ради» до пайової участі не залучаються забудовники у разі здійснення будівництва об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу).

Розмір пайової участі замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Визирської сільської ради визначається у відповідності до п. п. 2.2., 2.3. цього Положення і становить у разі будівництва: нежитлових будівель та споруд (за винятком тих, що перелічені у п.1.5. цього Положення) до 10% загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населених пунктів Визирської сільської ради здійснюється на підставі договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів, що укладається між замовником будівництва та Визирською сільською радою.

У разі несплати або несвоєчасної сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населених пунктів, передбаченої договором про пайову участь, замовник будівництва несе відповідальність згідно з умовами договору щодо перерахування в повному обсязі коштів визначених у Розрахунку до договору, сільрада здійснює необхідні заходи щодо примусового стягнення вказаних коштів у судовому порядку.

Пунктом 3 «Положення про комісію з питань встановлення розміру пайової участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Визирської сільської ради», що є додатком № 2 до рішення від 15.02.2018 р. №711-VІІ передбачено, що комісія розглядає наданий замовником пакет документів та встановлює величину його пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів.

Заступник прокурора Одеської області, посилаючись на приписи Державних будівельних норм А.2.2-3:2014 та Державного класифікатора будівель і споруд ДК 018-2000, стверджує, що збудований відповідачем об`єкт будівництва «зерновий склад підлогового зберігання об`ємом 120 тисяч тонн» не відноситься до інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Трансінвестсервіс” с. Визирка повинно сплатити Визирській сільській раді пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту в розмірі 10% загальної кошторисної вартості об`єкта будівництва, що складає 21 251 381,20 грн.

Також заступник прокурора у поданому позові зазначає, що не укладення відповідачем договору пайової участі свідчить про бездіяльність та є протиправною поведінкою останнього, внаслідок якої позивач позбавлений права отримати кошти на розвиток інфраструктури населеного пункту.

Відповідно до преамбули Закону України "Про планування містобудівної діяльності" цей Закон встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно з п. п. 4, 13 ст. 1 Закону України "Про планування містобудівної діяльності" замовник це фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Територія - це частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси.

За приписами п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про планування містобудівної діяльності" планування і забудова територій - це діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема реконструкцію існуючої забудови та територій.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України "Про планування містобудівної діяльності" право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Частинами 2, 3, 5 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого  самоврядування.

 Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 40 Закону України “Про планування містобудівної діяльності” до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу);

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про транспорт» єдину транспортну систему України становлять: транспорт загального користування (залізничний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, а також міський електротранспорт, у тому числі метрополітен); промисловий залізничний транспорт; відомчий транспорт; трубопровідний транспорт; шляхи сполучення загального користування.

Єдина транспортна система повинна відповідати вимогам суспільного виробництва та національної безпеки, мати розгалужену інфраструктуру для надання всього комплексу транспортних послуг, у тому числі для складування і технологічної підготовки вантажів до транспортування, забезпечувати зовнішньоекономічні зв`язки України.

За приписами ст. 24 цього Закону до складу морського транспорту входять підприємства морського транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, судна, судноремонтні заводи, морські шляхи сполучення, а також підприємства зв`язку, промислові, торговельні, будівельні і постачальницькі підприємства, навчальні заклади, заклади охорони здоров`я, фізичної культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу морського транспорту.

Згідно зі ст. 25 Закону України «Про транспорт» до земель морського транспорту належать землі, надані в користування під: морські порти з набережними, майданчиками, причалами, вокзалами, будівлями, спорудами, устаткуванням, об`єктами загальнопортового і комплексного обслуговування флоту; гідротехнічні споруди і засоби навігаційної обстановки, судноремонтні заводи, майстерні, бази, склади, радіоцентри, службові та культурно-побутові приміщення та інші споруди, що обслуговують морський транспорт.

До земель морського транспорту не належать території, насипані або намиті в акваторії за кошти портів.

Спорудження на підходах до портів (каналів) мостових, кабельних і повітряних переходів, водозабірних та інших об`єктів, а також спорудження радіосистем у зоні радіонавігаційних об`єктів погоджується з адміністрацією портів.

Відповідно до ч.1 ст. 67 Земельного кодексу України до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об`єктів транспорту.

За приписами ч. 1 ст. 69 Земельного кодексу України до земель морського транспорту належать землі під:

а) морськими портами з набережними, майданчиками, причалами, вокзалами, будівлями, спорудами, устаткуванням, об`єктами загальнопортового і комплексного обслуговування флоту;

б) гідротехнічними спорудами і засобами навігаційної обстановки, судноремонтними заводами, майстернями, базами, складами, радіоцентрами, службовими та культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, що обслуговують морський транспорт.

Згідно з витягом з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки № 1242/0/200-17, земельна ділянка під зерновим складом підлогового зберігання об`ємом 120 тис. тонн (державний акт на право постійного користування землею ІІ-ОД №001541 від 13.03.2001) має цільове призначення: секція J 12.02 - для розміщення та експлуатації будівель та споруд морського транспорту.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про морські порти України» морський термінал - розташований у межах морського порту єдиний майновий комплекс, що включає технологічно пов`язані об`єкти портової інфраструктури, у тому числі причали, підйомно-транспортне та інше устаткування, які забезпечують навантаження-розвантаження та зберігання вантажів, безпечну стоянку та обслуговування суден і пасажирів.

Згідно з п. 8 та п. 9 ч. 1 ст. 1 цього Закону об`єкти портової інфраструктури - рухомі та нерухомі об`єкти, що забезпечують функціонування морського порту, у тому числі акваторія, гідротехнічні споруди, доки, буксири, криголами та інші судна портового флоту, засоби навігаційного обладнання та інші об`єкти навігаційно-гідрографічного забезпечення морських шляхів, системи управління рухом суден, інформаційні системи, перевантажувальне обладнання, залізничні та автомобільні під`їзні шляхи, лінії зв`язку, засоби тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інші засоби, обладнання, інженерні комунікації, розташовані в межах території та акваторії морського порту і призначені для забезпечення безпеки мореплавства, надання послуг, забезпечення державного нагляду (контролю) в морському порту; об`єкти портової інфраструктури загального користування - акваторія, залізничні та автомобільні під`їзні шляхи (до першого розгалуження за межами території порту), лінії зв`язку, засоби тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інженерні комунікації, інші об`єкти, що забезпечують діяльність двох і більше суб`єктів господарювання у морському порту.

Морський порт - це визначена межами територія та акваторія, обладнана для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов`язаних з цим видів господарської діяльності (п. 6 ч. 1 ст.1 Закону).

Нормативним документом, що регламентує та визначає послуги в морських портах, є Правила надання послуг у морських портах України, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 05.06.2013 р. № 438.

Відповідно до п. 8.1. зазначених Правил портові оператори (оператори термінала) здійснюють технологічні процеси ВО (вантажних операцій), що є сукупністю технологічних операцій, пов`язаних з передачею вантажів з одного виду транспорту на інший через склад, або минаючи його, на підставі, зокрема, робочих технологічних карт, які повинні регламентувати технологічні процеси ВО.

При цьому робоча технологічна карта - технологічна документація, що розробляється в порту на підставі карт типових технологічних процесів для кожного вантажу (групи однорідних у технологічному відношенні вантажів) і в сукупності охоплює всю номенклатуру вантажів, які перевантажуються в порту за затвердженими технологічними схемами відповідно до п.2.1. Правил.

Як свідчать матеріали справи, будівництво зернового складу підлогового зберігання об`ємом 120 тисяч тонн здійснено на території морського терміналу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-ЗЕРНО» в порту «Южний» з метою реалізації діяльності по здійсненню технологічних операцій, пов`язаних з перевантаження та перевалкою зернових та масляничних вантажів через морський термінал, на підставі Робочої технологічної карти від 07.06.2016 р. №ТЗ-09.16, затвердженої директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-ЗЕРНО».

Відтак, мета використання зернового складу підлогового зберігання об`ємом 120 тисяч тонн зумовлена виключно цілями технологічних операцій, пов`язаних з перевантаження та перевалкою зернових та масляничних вантажів, що є свідченням того, що такий об`єкт належить до транспортної інфраструктури.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що на виконання вказівок Верховного Суду, ухвалою Південно – західного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 р. призначено у справі № 916/1796/18 судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

На вирішення судової будівельно-технічної експертизи поставлено наступне питання, чи відноситься зерновий склад підлогового зберігання об`ємом 120 тис. тон, розташований за адресою: Одеська область, Лиманський район, територія Визирської сільської ради, 1 – км автодороги на морський торговий порт «Южний» до об`єктів транспортної інфраструктури?

За результатами проведеного експертного дослідження, експертом до суду апеляційної інстанції було направлено висновок від 24.06.2021 р. № 20-7508, відповідно до якого: зерновий склад підлогового зберігання об`ємом 120 тис. тон, розташований за адресою: Одеська область, Лиманський район, територія Визирської сільської ради, 1 – км автодороги на морський торговий порт «Южний» є необхідною технологічною складовою єдиного (цілісного) майнового комплексу морського терміналу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС – ЗЕРНО» та з урахуванням ст. ст. 21, 25 Закону України «Про транспорт» відноситься  до об`єктів транспортної інфраструктури.

Отже, зерновий склад підлогового зберігання об`ємом 120 тис. тон є об`єктом транспортної інфраструктури, оскільки є складовою частиною у технологічному процесі перевалки вантажів, у зв`язку з чим відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у відповідача не виникло зобов`язань по прийняттю участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Визирка і укладення відповідного договору.

Посилання заступника прокурора Одеської області, як підставу віднесення об`єкту будівництва до тієї чи іншої категорії об`єктів відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки зерновий склад підлогового зберігання об`ємом 120 тис. тон згідно його характеристик та застосування в процесі перевалки вантажу, відноситься до об`єктів транспортної інфраструктури, а тому його визначеність не може обмежуватись лише кодами класифікації об`єктів будівництва.

З огляду на встановлені обставини справи, а також враховуючи відсутність правових підстав для сплати відповідачем пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо недоведеності прокурором наявності цивільно-правових складових збитків, як-то: протиправної поведінки відповідача, причинно-наслідкового зв`язку між збитками та діями відповідача, вини останнього у заподіянні збитків.

Враховуючи викладене, підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2019  р. по справі № 916/1796/18, у суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 296, 270, 275, 276, 281 - 283 Господарського процесуального кодексу України, суд -          

                                                   ПОСТАНОВИВ :

Рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2019 р. по справі № 916/1796/18 залишити без змін, апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду, в порядку та випадках, передбачених ГПК України.

У зв`язку з перебуванням судді – учасника колегії Бєляновського В.В. з 01.11.2021 р. 10.11.2021 р. у відпустці, повний текст постанови складено та підписано 11.11.2021 р.

Головуючий суддя :                                                             Л.В. Лавриненко

Судді:                                                                                 О.Ю. Аленін

                                                                                                    В.В. Бєляновський