______

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2021 року                                                                                  м. Чернівці

справа № 2-64/11

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого        Одинака О. О.

суддів Кулянди М.І., Половінкіної Н.Ю.

секретар Герман Я.І.

заявник  Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент»

боржники ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2

стягувач Відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра»,

апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на ухвалу Садгірського районного суду міста Чернівці від 28 вересня 2021 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Асташев С.А.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заяви

У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (далі - ТзОВ «Брайт Інвестмент») звернулося до суду із заявою про заміну стягувача у цивільній справі № 2-64/11.

Заява мотивована тим, що рішенням Садгірського районного суду міста Чернівці від 28 січня 2011 року у справі № 2-64/11 на користь ВАТ КБ «Надра» стягнуто солідарно з ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 738068 від 26 грудня 2007 року в сумі 245 217 гривень 4 копійки.

5 серпня 2020 року між ПАТ «Комерційний Банк «Надра» та ТзоВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» укладено договір № GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги, згідно умов якого ПАТ «Комерційний Банк «Надра»  відступило ТзОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» право вимоги до боржника ОСОБА_1 та поручителя  ОСОБА_2 за кредитним договором № 738068 від 26 грудня 2007 року та договорами, укладеними на його забезпечення.

30 вересня 2020 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» і ТзОВ «Брайт Інвестмент» було укладено договір про відступлення прав вимоги № GL48N718070_blank_01, відповідно до умов якого до ТзОВ «Брайт Інвестмент» перейшло право вимоги за кредитним договором № 738068 від 26 грудня 2007 року та договорами, укладеними на його забезпечення.

Таким чином, відбулася заміна кредитора у зобов`язанні, зокрема ТзОВ «Брайт Інвестмент» є новим кредитором у фінансових правовідносинах з боржниками.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Садгірського районного суду міста Чернівці від 28 вересня 2021 року заяву ТзОВ «Брайт Інвестмент» задоволено.

Замінено стягувача ПАТ «Комерційний Банк «Надра» на його правонаступника ТзОВ «Брайт Інвестмент» у цивільній справі № 2-64/11.

Ухвала суду мотивована тим, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги є правонаступництвом і звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України, а тому заява ТзОВ «Брайт Інвестмент» про заміну сторони виконавчого провадження є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі  ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви товариства про заміну стягувача у вказаній справі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заявником не надано доказів того, що до предмету договору про відступлення прав вимоги № GL48N718070_blank входило також право вимоги за кредитним договором № 738068 від 26 грудня 2007 року, укладеним між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 .

Окрім того, ТзОВ «Брайт Інвестмент» не надано також доказів на підтвердження того факту, що ТзОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» згідно платіжного доручення було сплачено ПАТ «Комерційний Банк «Надра» кошти за набуття права вимоги за договором відступлення права вимоги від 5 серпня 2020 року, а відтак такий платіжний документ не підтверджує факт набуття ТзОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» прав кредитора.

Наявні в матеріалах справи докази не містять об`єктивних даних на підтвердження того, що ТзОВ «Брайт Інвестмент» у повному обсязі та у встановлений строк провело розрахунок з ТзоВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» та у відповідності до пункту 2 договору про відступлення прав вимоги № GL48N718070_blank_01 від 30 вересня 2020 року набуло право вимоги за зобов`язаннями, що є предметом даної угоди, як новий кредитор.

ТзОВ «Брайт Інвестмент» не повідомив боржників про відступлення права вимоги за основними договорами протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності цим договором у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Інші учасники справи відзив на апеляційну скаргу не подавали.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Встановлено, що рішенням Садгірського районного суду міста Чернівці від 28 січня 2011 року у справі 2-64/11 задоволено позов ВАТ КБ «Надра», на користь якого з  ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2 стягнуто в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № 738068 від 26 грудня 2007 року в сумі 245 217 гривень 4 копійки (а.с. 39).

Згідно договору № GL48N718070_blank про відступлення права вимоги від 5 серпня 2020 року право вимоги за кредитним договором №738068 від 26 грудня 2007 року перейшло від ПАТ комерційний банк «Надра» до ТзОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», яке згідно договору № GL48N718070_blank_01 про відступлення права вимоги від 30 вересня 2020 року відступило право вимоги за цим же кредитним договором на користь ТзОВ «Брайт Інвестмент» (а.с.49-65).

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала не відповідає зазначеним вимогам закону.

Згідно частини 4 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до частини першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України«Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.

Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 29 березня 2021 року у справі № 2-5356/10.

Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18), від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18) та від 15 травня 2019 року у справі № 370/2464/17 (провадження 61-39193св18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20) зроблено висновок про те, що навіть після закінчення виконавчого провадження в учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов`язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов`язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.

Закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них. Питання процесуального правонаступництва у всіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва.

У вказаній постанові Великою Палатою Верховного Суду досліджувалося питання застосування правового механізму, передбаченого статтями 52,334 ГПК України, які не відрізняються за своїм змістом від приписів статей 55 та 442 ЦПК України відповідно та передбачають підстави та умови заміни особи у правовідносинах, у яких виник спір, та наслідки вибуття однієї із сторін виконавчого.

Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Отже, заміна у разі вибуття сторони виконавчого провадження правонаступником (стаття 334 ГПК України) має відбуватися з одночасною заміною правонаступником відповідного учасника справи.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 ГПК України (аналогічній статті 55 ЦПК України). У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою.

Таким чином, особа, яка вважає себе правонаступником позивача/стягувача та бажає набути та реалізувати існуючі процесуальні права, притаманні позивачу/стягувачу (на оскарження судового рішення та/або постанови державного виконавця, подати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), може заявити про заміну сторони у справі, ініціювавши відкриття відповідної стадії процесу.

Питання процесуального правонаступництва вирішується судом, який при вирішенні цього питання повинен дослідити по суті обставини правонаступництва та не може обмежитися встановленням формальних умов застосування відповідного припису. Здійснення заміни учасника справи та сторони виконавчого провадження за межами відкритої стадії господарського (цивільного) процесу не є можливою.

Такий правовий висновок також викладений Верховним Судом в постанові від 10 червня 2021 року у справі № 2-2106/12.

 У постановах від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17; від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13; від 21 серпня 2020 року у справі № 905/2084/14-908/4066/14; від 24 травня 2021 року у справі №911/4460/21; від 30 липня 2019 року у справі № 5/128 Верховний Суд дійшов висновку про те, що заміна сторони  виконавчого провадження (стягувача) неможлива, якщо заява про правонаступництво подана після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом.

Враховуючи наведені вище правові висновки, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20) дійшла  висновку про те, що при  вирішенні питання щодо наявності підстав для процесуального правонаступництва: заміни сторони виконавчого провадження ("стягувача у виконавчому провадженні з виконання наказу") або заміни сторони у справі судам необхідно враховувати, що здійснення заміни сторони у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження можливо лише, якщо строк пред`явлення наказу до виконання не сплив, крім випадків одночасного звернення із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання (постанови Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі №910/2954/17; від 25 червня 2019 року у справі №910/10031/13; від 21 серпня 2020 року у справі №905/2084/14-908/4066/14; від 24 травня 2021 року у справі №911/4460/21; від 30 липня 2019 року у справі №5/128).

У справі встановлено, що після ухвалення рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 28 січня 2011 року у справі 2-64/11 про стягнення з ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2 в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором № 738068 від 26 грудня 2007 року в сумі 245 217 гривень 4 копійки виконавчі листи не видавались, а тому відповідно виконавче провадження не відкривалось.

Рішення суду у вказаній справі набрало законної сили 8 лютого 2011 року.

Із 8 лютого 2011 року первісний кредитор ПАТ «КБ «Надра» до суду за видачею виконавчого листа не зверталося.

Відповідно до статті 1  Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на момент ухвалення рішення Садгірським районним судом міста Чернівці від 28 січня 2011 року, визначено строк пред`явлення виконавчого листа до виконання - протягом трьох років.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішень і вироків судів у частині майнових стягнень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення ст року, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Оскільки рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 28 січня 2011 року набрало законної сили 8 лютого 2011 року, то граничний термін пред`явлення виконавчого листа у даній справі до виконання закінчився 8 лютого 2014 року.

Суд має право поновити пропущений строк пред`явлення виконавчого листа до виконання за наявності відповідної заяви стягувача та поважності причин пропуску цього строку (стаття 433 ЦПК України, в редакції чинній на час розгляду заяви про заміну стягувача у даній справі).

Як вбачається з матеріалів справи, лише через 7 років після закінчення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання ТзОВ «Брайт Інвестмент» звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у цивільній справі № 2-64/11, проте заяву про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа до суду не подавало.

Заміна сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред`явлення до виконання наказу, означатиме, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість «штучно» збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Такі дії можуть порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права.

За таких обставин колегія суддів зазначає, що лише у разі ініціювання особою відкриття відповідної стадії процесу, а саме подання заяви про поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, вона може заявити про заміну стягувача у справі.

Оскільки ТзОВ «Брайт Інвестмент» не ініціював відповідну стадію процесу у справі, колегією суддів не вбачається підстав для здійснення заміни учасника справи за межами відкритої стадії цивільного процесу та у наведений заявником спосіб.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовими висновками, які викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 та Верховним Судом в постановах від 23 травня 2018 року у справі 5010/114/2011-12/5, від 11 березня 2021 року у справі № №  910/2954/17 та від 08 вересня 2021 року у справі № 369/7772/15-ц.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції вищевказані норми права та обставини не врахував та дійшов помилкового висновку про задоволення заяви ТзОВ «Брайт Інвестмент» про заміну стягувача у даній справі.

При цьому помилковими є аргументи апеляційної скарги про недоведеність заявником набуття ним та ТзОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» прав вимоги  до боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кредитним договором № 738068 від 26 грудня 2007 року та договорами, укладеними на його забезпечення,

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 роз`яснено, що саме після відкриття однієї зі стадій цивільного процесу судом можуть бути досліджені обставини та подані на їх обґрунтування докази щодо правонаступництва у спірних правовідносинах.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити з підстав, які зазначені в цій постанові.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи наведене вище, ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому її слід скасувати та в задоволенні заяви ТзОВ «Брайт Інвестмент» про заміну стягувача у цивільній справі № 2-64/11 відмовити.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382  ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Садгірського районного суду міста Чернівці від 28 вересня 2021 року скасувати.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» про заміну стягувача у цивільній справі № 2-64/11 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 11 листопада 2021 року.

Головуючий                                                О.О. Одинак

Судді:                                                        М.І. Кулянда

                                                               Н.Ю. Половінкіна