УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       09.11.2021                         Справа № 425/2996/20

                                                                Провадження № 1-кп/425/203/21

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді                        Козюменської В.В.,

при секретарі                                                Рогожкіній І.Ю.,  

за участю прокурора                                  Немитих М.І.,  

обвинувачених                                               ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

їх захисників адвокатів Кизими В.В., Толокольнікова С.В.,                   

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рубіжанського міського суду Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Рубіжанського міського суду знаходиться зазначене кримінальне провадження.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, в ході досудового розслідування до обвинуваченого ОСОБА_2 були застосовані заходи забезпечення кримінального провадження - запобіжний захід у виді тримання під вартою, який, відповідно до ухвали Рубіжанського міського суду Луганської області від 22.09.2021 року, був продовжений на 60 днів, тобто по 20.11.2021 року включно.

Таким чином, строк тримання під вартою, встановлений обвинуваченому ОСОБА_2 ухвалою суду, закінчується 20 листопада 2021 року, однак судове провадження по даному кримінальному провадженню не закінчено, тому прокурором заявлено клопотання про продовження строків тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою, оскільки ризики, передбачені п. п. 1), 2), 3), 5) ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати та не зменшились.

На думку прокурора, про існування (наявність) ризику, передбаченого п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_2 переховуватися від суду, свідчить те, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, в якому він обвинувачується, що з великою часткою імовірності спонукатиме його до втечі у разі обрання більш м`якого запобіжного заходу. ОСОБА_2 ніде не працює, законного джерела доходів не має, на утриманні неповнолітніх дітей не має, що, на думку прокурора, свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків.

На думку прокурора, про наявність (існування) ризику, передбаченого п. 2) ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить той факт, що на теперішній час не встановлене місце зберігання всіх грошових коштів, які використовувалися при проведенні оперативних закупок, та які отримав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від продажу наркотичного засобу, у зв`язку з чим існує реальна загроза того що, даний факт спонукатиме ОСОБА_2 до їх переховування та знищення.

На думку прокурора, про наявність (існування) ризику, передбаченого п. 3) ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить факт особистого знайомства ОСОБА_2 із ОСОБА_3 , який виступав в якості покупця при проведенні оперативних закупок, що свідчить про те, що перебуваючи на свободі, ОСОБА_2 може чинити тиск на свідка, показання якого мають суттєве значення у даному кримінальному провадженні, враховуючи встановлену кримінальним процесуальним законодавством процедуру отримання показань на стадії судового розгляду, відповідно до яких, свідки допитуються безпосередньо в судовому засіданні.

На думку прокурора, про наявність (існування) ризику, передбаченого п. 5) ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить той факт, що ОСОБА_2 був засуджений 31.01.2020 р. Рубіжанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 309 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ст. 71 КК України, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 15.05.2018 р. у вигляді позбавлення волі строком на 1 місяць, остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки 1 місяць, вирок набрав законної сили 02.03.2020 р.. На теперішній час вирок суду не виконано, ОСОБА_2 , перебуваючи на свободі, після вступу вироку суду у законну силу, на шлях виправлення не став і вчинив ряд тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, що свідчить про те, що перебуваючи на свободі, останній може знову вчинити кримінальне правопорушення, у тому числі у сфері обігу наркотичних засобів. Про наявність зазначеного ризику, на думку прокурора, свідчить й те, що під час досудового розслідування були зафіксовані декілька фактів незаконного збуту ОСОБА_2 наркотичного засобу, що вказує на системність його дій та існування високого ступеню ризику продовження вчинення ним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, оскільки іншого заробітку він не має.

Прокурор акцентував увагу суду, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні ряду умисних тяжких кримінальних правопорушень, тобто його злочинні дії були спрямовані на отримання прибутку та на забезпечення свого матеріального становища, з урахуванням практики ЄСПЛ, є всі підстави вважати, що ОСОБА_2 в будь-який момент може вчинити спроби переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, значно підвищується, а тому, без продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не можливо іншим чином запобігти вказаним існуючим ризикам.

Прокурор звертав увагу суду на практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосудця. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.

Таким чином, прокурор вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам, тому вважає за доцільне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 на 60 днів.

Захисник обвинуваченого Лук`яненка Д.О. заперечували проти клопотання прокурора, просив суд змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та його захисник підтримали вказану позицію.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Як передбачено у ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (п. 79 рішення ЄСП у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року).

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до тяжких злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів. (відповідно до рішення ЄСПЛ «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р., врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитися від слідства).

Крім того, при вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою, суд враховує: наявність ризиків, передбачених п. п. 1), 2), 3), 5) ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки, суд вважає, що обвинувачений, не перебуваючи під вартою, може: переховуватись від суду, знаючи про тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання судом його винним у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень (останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна - у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів»); вчинити дії, спрямовані на знищення або переховування речових доказів, оскільки, на теперішній час не встановлене місце зберігання всіх грошових коштів, які використовувалися при проведенні оперативних закупок; незаконно впливати на свідків, оскільки закупний ОСОБА_3 є його знайомим та він не допитаний в ході судового розгляду, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки будучи судимим за ч. ч. 1, 2 ст. 309 КК України, вчинив низку кримінальних правопорушень (відповідно до обвинувачення), пов`язаних з незаконним обігом наркотичних засобів з метою отримання прибутку, про існування вказаного ризику також свідчить кількість епізодів протиправної діяльності обвинуваченого.

Суд враховує ризики, раніше враховані судом під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою, підстави, за яких судом було застосовано до обвинуваченого запобіжний захід в вигляді тримання під вартою не змінились, ризики не зменшились.

На підставі викладеного, суд вважає, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження, що на даний час жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти ризикам, раніше врахованим судом під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою та забезпечити виконання обвинуваченими своїх процесуальних обов`язків, з урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_2 , який раніше судимий за скоєння кримінальних правопорушень, пов`язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, судимості у встановленому законом порядку не знято та не погашено (згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах Сельчук проти Туреччини (Selcuk v.Turkey), Мацнеттер проти Австрії (Matznetter v.Austria), наявність судимостей вказує на наявність підстав для ризику вчинити інше кримінальне правопорушення), вчинив кримінальні правопорушення через незначний час після попереднього вироку суду, не одружений, дітей на утриманні не має, не навчається, не працює, що свідчить, на думку суду, про відсутність в нього міцних соціальних зв`язків, а також, враховуючи відсутності належних даних щодо незадовільного стану здоров`я обвинуваченого, що унеможливлює його тримання під вартою, та те, що судове провадження на даний час ще не закінчено, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_2 необхідно продовжити строк тримання під вартою на шістдесят днів.

З урахуванням вищезазначених обставин, суд вважає, що продовження строку дії запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 відповідає суспільному інтересу щодо охорони прав та інтересів інших осіб.

З п. 136 рішення ЄСПЛ «Ходорковський про Росії» вбачається, що національні органи влади повинні встановити справедливу рівновагу між важливістю забезпечення дотримання законного припису суду в демократичному суспільстві та необхідністю поважати право на свободу. Слід враховувати такі фактори як мета припису, можливість його виконання, та строк тримання під вартою. Арешт буде прийнятним в світлі положень Конвенції тільки, якщо обов`язок, передбачений законом, не може бути виконано більш м`якими засобами.

Так, суд зазначає, що ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21.10.2020 р. обвинуваченому ОСОБА_2 на стадії досудового розслідування обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави. Зазначена ухвала набрала законної сили. Тобто, в розумінні КПК України та у світлі практики ЄСПЛ, до обвинуваченого вже застосовано альтернативний запобіжний захід у виді застави, якими останній не скористувався. В даному конкретному випадку, з урахуванням суспільного інтересу, альтернативний запобіжний захід у виді застави відносно обвинуваченого ОСОБА_2 є найбільш дієвим.

З врахуванням викладеного, суд вважає зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт необґрунтованим, оскільки підстав на даний час щодо застосування відносно обвинувачених домашнього арешту немає, оскільки наведені прокурором ризики  наразі є реальними та триваючими, вони виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який, аніж застава, більш м`які альтернативні запобіжні заходи не забезпечать належний рівень гарантії доброчесної поведінки обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 331, 372, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, вважати продовженим строком на 60 днів, тобто по 07.01.2022 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_2 , його захиснику, прокурору та направити до ДУ «Старобільський СІЗО». 

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвалу може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а обвинуваченим ОСОБА_2 в той же строк та в тому ж порядку з моменту отримання ним копії ухвали.

Повний текст ухвали буде складено та оголошено 11.11.2021 року о 13 годині в приміщенні Рубіжанського міського суду Луганської області (м. Рубіжне, вул. Миру, 34).

Суддя В.В. Козюменська