ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2021 року          м.Дніпро         Справа №  904/10957/16

          Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,                                                                                                

суддів Вечірка І.О., Коваль Л.А.,

секретар судового засідання Крицька Я.Б.,

     розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Південного регіонального виробничо - комерційного відділу концерну "УКРАГРОТЕХСЕРВІС" на ухвалу  Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2021 (суддя Камша Н.М.) у справі

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "ДУКЛА", м. Дніпро

до боржника товариства з обмеженою відповідальністю "ДУКЛА", м. Дніпро  

ВСТАНОВИВ:

         І.  Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2021 у прийнятті скарги Південного регіонального виробничо - комерційного відділу концерну "УКРАГРОТЕХСЕРВІС" від 06.08.2021 №б/н на бездіяльність голови ліквідаційної  комісії Толстих А.В., на якого покладено функції ліквідатора ТОВ "ДУКЛА" за період  з 20.12.2016 по 27.03.2019 - відмовлено.

          Ухвала місцевого господарського суду мотивована посиланням на те, що зважаючи на суб`єктний  склад сторін спору щодо якого подано скаргу (відповідач - фізична особа), відсутність вимог до банкрута - ТОВ "ДУКЛА",  у прийнятті скарги слід відмовити, на підставі п.1 ч1. ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 7, 60 Кодексу України з процедур банкрутства (спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства). Спір про стягнення з гр. ОСОБА_1 завданої шкоди має розглядатись  районним судом за місцезнаходженням відповідача за правилами цивільного судочинства.

        ІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи

         2.1 Доводи осіб, які подали апеляційну скаргу

          Не погодившись з ухвалою суду, Південний регіональний виробничо - комерційний відділ концерну "УКРАГРОТЕХСЕРВІС" звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати повністю і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

          Аргументуючи апеляційну скаргу заявник вказує, що саме ОСОБА_1 , який діяв без статусу арбітражного керуючого, як голова ліквідаційної комісії на якого покладено функції ліквідатора банкрута у відповідності до вимог ст.ст.37-48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тобто з певними повноваженнями за які він також несе відповідальність в межах чинного законодавства України, у тому числі, але не виключно, межах Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або  визнання його банкрутом".

          ПРВКВК "Украгротехсервіс" неодноразово зверталось до голови ліквідаційної комісії ОСОБА_1 , на якого покладено функції ліквідатора банкрута ТОВ "Дукла", однак ОСОБА_1 не здійснив жодних реальних дій, направлених на передачу майна  ПРВКВК "Украгротехсервіс" та у будь-який можливий спосіб ухилявся від передачі майна.

          За твердженнням скаржника, голова ліквідаційної комісії, на якого покладено функції ліквідатора банкрута ОСОБА_1 допустив бездіяльність по невиконанню наказу господарського суду від 08.09.2017 у справі №916/1674/15 та ухвали господарського суду від 13.05.2019, оскільки не передав корів, власником яких був ПРВКВК "Украгротехсервіс".

          Заявник апеляційної скарги вважає, що скарга ПРВКВК "Украгротехсервіс"  на бездіяльність голови ліквідаційної комісії Толстих А.В., на якого покладено функції ліквідатора ТОВ "Дукла" за період з 20.12.2016 по 27.03.2019 повинна розглядатися в межах справи про банкрутство, оскільки безпосередньо має відношення до боржника ТОВ "Дукла", кредитора/власника майна ПРВКВК "Украгротехсервіс" та голови ліквідаційної комісії Толстих А.В., на якого покладено функції ліквідатора ТОВ "Дукла".

          2.2 Доводи інших учасників справи

           ОСОБА_1 у наданих поясненнях зазначає, що ухвала господарського суду прийнята у повній відповідності з нормами процесуального права, а саме ст.20 п.1 ч.1 ст.175 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.7,60 Кодексу України з процедур банкрутства, а отже підлягає залишенню в силі.

            В обґрунтування своєї правової позиції ОСОБА_1 зазначає, що він не є учасником справи у даній справі про банкрутство в розумінні ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства. Фактично він є фізичною особою в розумінні Цивільного кодексу України, яка в проміжок часу в період з 20.12.2016 по 27.03.2019 виконувала повноваження ліквідатора у справі про банкрутство ТОВ "Дукла".

          Подана    ПРВКВК "Украгротехсервіс" скарга на дії ліквідатора не підлягає розгляду в межах провадження у справі про банкрутство ТОВ "Дукла", оскільки не підпадає під жодну категорію спору відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства та Господарського процесуального кодексу України, який вирішується судом в межах провадження у справі про банкрутство.

          Товариство з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Львів" просить ухвалу господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з посиланням на те, що після звільнення ОСОБА_1 від виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Дукла", ОСОБА_1 не є учасником справи про банкрутство, у зв`язку з чим у суду першої інстанції були відсутні підстави приймати відповідну скаргу ПРВКВК "Украгротехсервіс" в межах провадження цієї справи про банкрутство.

               ІІІ. Апеляційне провадження

          3.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді      

Згідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.09.2021 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді  Вечірко І.О., Коваль Л.А.

Розпорядженням керівника апарату суду від 13.09.2021 призначено повторний розподіл судової справи, у зв`язку з відпусткою судді Коваль Л.А. та для вирішення питання про відкриття провадження у справі визначена колегія у наступному складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді  Вечірко І.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Південного регіонального виробничо - комерційного відділу концерну "УКРАГРОТЕХСЕРВІС" на ухвалу  Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2021; призначено справу до розгляду на 02.11.2021 на 12 годин 00 хвилин.

          Розпорядженням керівника апарату суду від 02.11.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з усуненням обставин, що зумовили заміну судді Коваль Л.А.

          Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від -02.11.2021 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді  Вечірко І.О., Коваль Л.А.

           02.11.2021 у судове засідання з`явилися представник скаржника,   ОСОБА_1 ,  ТОВ "Агроцентр-Плюс",  ТОВ "Приват-Агро-Львів", які надали відповідні пояснення.

          Інші учасники справи наданим їм процесуальним правом не скористалися та не забезпечили в судове засідання явку повноважних представників.

          Колегія суддів вважає, що неявка інших учасників справи не перешкоджає розгляду справи.

           02.11.2021 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

           3.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2016 порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ДУКЛА".

Постановою господарського суду від 20.12.2016 товариство з обмеженою відповідальністю "ДУКЛА", визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором голову ліквідаційної комісії Толстих Андрія Володимировича.

Ухвалою господарського суду від 27.03.2019 звільнено голову ліквідаційної комісії Толстих Андрія Володимировича від виконання обов`язків ліквідатора у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ДУКЛА" та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Моісєєва Юрія Володимировича.

10.08.2021 до господарського суду надійшла скарга №б/н від 06.08.2021 Південного регіонального виробничо - комерційного відділу концерну "УКРАГРОТЕХСЕРВІС" на бездіяльність голови ліквідаційної комісії Толстих А.В., на якого покладено функції ліквідатора ТОВ "ДУКЛА" за період  з 20.12.2016 по 27.03.2019, в якій заявник просив: визнати протиправною бездіяльність голови ліквідаційної комісії Толстих А.В., на якого покладено функції ліквідатора банкрута ТОВ "ДУКЛА", яка полягає у непередачі майна ПРВКВК "Украгротехсервіс", а саме, великої рогатої худоби, яка належить ПРВКВК "Украгротехсервіс", та незабезпечення його збереження за період з 23.08.2017 по 27.03.2019; встановити розмір завданої шкоди ПРВКВК "Украгротехсервіс" головою ліквідаційної комісії Толстих А.В., на якого покладено функції ліквідатора банкрута ТОВ "ДУКЛА", яка полягає у непередачі майна ПРВКВК "Украгротехсервіс", а саме, великої рогатої худоби, яка належить ПРВКВК "Украгротехсервіс", та незабезпечення його збереження у розмірі 13 866 261,00 грн;  стягнути завдану шкоду в розмірі 13 866 261,00 грн з голови ліквідаційної комісії Толстих Андрія Володимировича, на якого покладено функції ліквідатора банкрута ТОВ "ДУКЛА" на користь Південного регіонального виробничо-комерційного відділу концерну "УКРАГРОТЕХСЕРВІС" в частині непередачі майна ПРВКВК "Украгротехсервіс", а саме, великої рогатої худоби, яка належить ПРВКВК "Украгротехсервіс", та незабезпечення його збереження.

           3.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі

      Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні учасників  справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, дослідивши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, враховуючи таке.

          Положенням статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

          Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

          За приписами ч.6 ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" власник майна боржника (уповноважена ним особа), керівник боржника, голова ліквідаційної комісії (ліквідатор), які допустили порушення вимог частини першої цієї статті, несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів.

          Питання порушення власником майна боржника (уповноваженою ним особою), керівником боржника, головою ліквідаційної комісії (ліквідатором) вимог частини першої цієї статті підлягає розгляду господарським судом при проведенні ліквідаційної процедури відповідно до цього Закону. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора банкрута, що є підставою для подальшого звернення кредиторів до власника майна боржника (уповноваженої ним особи), керівника боржника, голови ліквідаційної комісії (ліквідатора).

           21.10.2019 набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

          Відповідно до ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

          Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

          Відповідно до ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури; боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав.

Частиною другою ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Отже, наведеною правовою нормою передбачено концентрацію розгляду господарським судом у межах справи про банкрутство всіх майнових спорів за участю боржника незалежно від того, якою стороною спору він є (відповідачем чи позивачем) і це вимоги до боржника або його позови про витребування майна, відшкодування шкоди тощо.

Згідно п.п.8,12 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України; справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.

Згідно  із  положеннями ст.60 Кодексу України з процедур банкрутства у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає  скарги  на дії (бездіяльність) ліквідатора та здійснює інші повноваження, передбачені цим  Кодексом; розглядає  вимоги  поточних кредиторів.

У даному випадку ПРВКВК "Украгротехсервіс" звернулося до господарського суду зі скаргою на дії або бездіяльність голови ліквідаційної  комісії Толстих А.В., на якого покладено функції ліквідатора ТОВ "ДУКЛА" за період  з 20.12.2016 по 27.03.2019.

Колегія суддів враховує, що Толстих А.В. було призначено ліквідатором банкрута як голову ліквідаційної комісії, а не як арбітражного керуючого. Отже, суд позбавлений можливості розглянути подану заявником скаргу на дії  або бездіяльність голови ліквідаційної  комісії Толстих А.В.

Не можна розцінити цю скаргу також як спір між юридичною та посадовою особами (у розумінні спору, розгляд якого передбачено п.12 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України).

Також апеляційний господарський суд звертає увагу, що  ПРВКВК "Украгротехсервіс"  заявлено вимогу про стягнення завданої шкоди в розмірі 13 866 261,00 грн з голови ліквідаційної комісії Толстих Андрія Володимировича, а не з боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "ДУКЛА".

          Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

          Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

           За вимогами частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

           При цьому Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у параграфі 24 свого рішення від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

           Таким чином, важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

          Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

           Критеріями визначення судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов`язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ та/або спорів.

          Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

          Умовами відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

          Вирішуючи питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 Господарського кодексу України.

          Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18 визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин;  наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

          Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №646/6644/17 зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб`єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли між фізичною та юридичною особами; спірні вимоги до боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "ДУКЛА" не заявлялися, тому місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що  приватно-правовий характер та повинен бути розглянутий за правилами цивільного судочинства.

При цьому, колегія суддів враховує, що у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплене "право на суд" разом з правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства"). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутності цих прав (рішення ЄСПЛ від 17.01.2012 у справі "Станєв проти Болгарії").

Згідно з п.1 ч.1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

          Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновку Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

          У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

      3.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами апеляційного перегляду.  

            Аргументи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, не приймаються апеляційним господарським судом, оскільки вони спростовуються викладеними приписами законодавства та встановленими обставинами у справі, і не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки судом апеляційної інстанції не було встановлено невірне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при розгляді справи.

         3.5. Розподіл судових витрат.         

        Відповідно до приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.              

      Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд,

ПОСТАНОВИВ:

               У задоволенні апеляційної скарги Південного регіонального виробничо - комерційного відділу концерну "УКРАГРОТЕХСЕРВІС" відмовити.

          Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2021 у справі   №904/10957/16 залишити без змін.

          Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

      Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

          Постанова складена у повному обсязі  12.11.2021.

          Головуючий суддя                                                    В.О.Кузнецов

          Судді                                                                            І.О.Вечірко

                                                    Л.А.Коваль