Справа № 22 Ц- 6333/2010 р. Суддя 1 інстанції: Тихонова Н.С.
Категорія-27 Суддя-доповідач апеляційної інстанції: Галущенко О.І.
У Х В А Л А
13 жовтня 2010 р. Судова колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Галущенка О.І.
суддів: Кутової Т.З.
Шолох З.Л.
при секретарі: Поліщук Ю.В.
за участю:
позивачки - ОСОБА_3
представника
відповідача - Животовської Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за
апеляційною скаргою
товариства з обмеженою відповідальністю Український промисловий банк ( далі – ТОВ «Укрпромбанк», або Банк) на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16. 04. 2010 р., у справі за
позовом
ОСОБА_3 до ТОВ «Укпромбанк» про розірвання договорів,
встановила:
07.12.2009 р. ОСОБА_3 звернулася з позовом до ТОВ «Укрпромбанк» про розірвання договорів.
Позивачка зазначала, що 26.03.2008 р. вона уклала з Банком договір №- 2/35К про участь у Фонді фінансування будівництва багатоквартирного житлового будинку з громадським центром по вул. АДРЕСА_1 біля будинку творчості молоді, а також договір кредиту № 147-004/ФК-08, за умовами якого отримала 303.000 грн. кредиту на придбання квартири №НОМЕР_1 в зазначеному житловому будинку, зобов’язавшись повернути отримані кошти до 25.03.2023 р.
За умовами цього договору позичальник мав щомісячними платежами, відповідно до графіку, погашати заборгованість перед Банком, у тому числі, частину кредиту та проценти за його користування у розмірі 12%.
Крім того, за договором № 148-004/ФК-08 від 26.03.2008 р. вона отримала кредит у розмірі 1096 грн. 39 коп. для оплати власних витрат на страхування предмета забезпечення за цим договором, яким є іпотека майнових прав на спірну квартиру, які виникли з укладеного нею договору іпотеки № 147-004/ZФК-08 від 26.03.2008 р.
На підставі договору уступки майнових прав від 26.03.2008 р. № 2/35К вона набула майнових прав на об’єкт інвестування, яким є названа квартира, заставною вартістю332.467 грн. 75 коп.
Уклавши договори позивачка сумлінно виконувала обов’язки, які взяла на себе за кредитними зобов’язаннями, але Управитель Фонду фінансування, яким є Банк, не виконав зобов’язань щодо закінчення будівництва до 01.12.2009 р. та видачі документів, що підтверджують право власності на квартиру.
Будинок на час звернення з позовом в експлуатацію не введено, документи про право власності вона не отримала.
Зазначені порушення договорів є суттєвими, що є підставою для розірвання кредитних договорів та договору іпотеки
Посилаючись на ці обставини, позивачка просила про розірвання договорів та стягнення на її користь коштів, сплачених на рахунок ФФБ у розмірі 19467 грн.75 коп., винагороду Банку у розмірі 200 грн., а також кошти сплачені на погашення кредитів у розмірі 92709 грн.98коп.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16. 04. 2010 р. постановлено про задоволення позову.
В апеляційній скарзі Банк ставить питання про скасування рішення, як незаконного і ухвалення нового про відмову у задоволенні позову, посилаючись на необгрунтованність висновків суду і порушення норм процесуального та матеріального права.
Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення в межах оскарження, визначених ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.
Згідно з положеннями ст. ст. 627,629 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору та у визначенні його умов, але виконання укладеного договору є обов’язковим для них.
При цьому, у разі порушення зобов’язання, яке виникло з укладеного договору, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, відповідно до приписів ч.1 ст.611 ЦК України, сторона права якої порушені, вправі вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Аналогічні правові наслідки суттєвого порушення договору встановлені приписами ч.2 ст. 651 ЦК.
З матеріалів справи вбачається, що 24.05.2006 р. Банком, як кредитором укладено з позивачкою два кредитні договору.
Крім того, Банком, як Управителем фонду фінансування будівництва укладено з позивачкою договір іпотеки, договір поруки та договір уступки майнових прав.
Перелічені договори пов’язані з договором про участь у Фонді фінансування будівництва багатоквартирного житлового будинку, оскільки вони укладені з метою забезпечення зобов’язань позивачки щодо фінансування об’єктів інвестування за останнім договором.
Зобов’язаною особою за цими договорами з однієї сторони є Банк як кредитор і як управитель ФФБ.
Більш того, договір про участь у Фонді фінансування будівництва є договором приєднання, у якому умови про фінансування об’єктів інвестування; строки закінчення будівництва та передачі позивачці документів, які посвідчують її майнові права, на придбану за рахунок кредитних і залучених коштів, квартиру, визначалися Банком без участі позивачки.
При судовому розгляді встановлено, що позивачка належним чином виконує свої зобов’язання за укладеними договорами.
В той же час, Банк не виконував належним чином свої обов’язки як управителя ФФБ, внаслідок чого будівництво будинку не завершено.
Більш того, Банк позбавлений можливості здійснити заходи щодо завершення будівництва, оскільки його ліцензія відізвана рішенням правління національного Банку України та відкрита процедура ліквідації.
Встановивши ці обставини, які свідчать про суттєве порушення умов договору про участь у ФФБ, суд з належних підстав розірвав цей та пов’язані з ним договори і стягнув з відповідача на користь позивачки усі збитки, які вона зазнала внаслідок цього порушення зобов’язань.
Доводи апелянта про те, що Банк не порушував умов договорів кредитування та договору про участь у ФФБ і не несе відповідальності за несвоєчасне закінчення будівництва, не заслуговують на увагу, оскільки внаслідок неналежного виконання обов’язків Управителя ФФБ, передбачених п.4.4.3 Правил ФФБ, позивачка позбавлена можливості отримання того, на що вона розраховувала при укладенні договору про участь у ФФБ та пов’язаних з ним договорів.
Посилання апелянта на заборону щодо розірвання договорів, передбачених ч.4 ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» № від 25.12.2008 р., не можуть бути враховані при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, оскільки, по-перше, позивачка не укладала угод з Забудовником про передачу їй завершеного об’єкта ( частини об’єкта) житлового будівництва, по-друге, предметом судового розгляду є договори, що укладені не з Забудовником, а з Управителем ФФБ.
При цьому наслідком розірвання договору є стягнення збитків не з Забудовника, на захист якого направлена ця норма, а з Банку, як Управителя ФФБ.
Доводи щодо відкликання банківської ліцензії також не заслуговують на увагу, оскільки зобов’язання відповідача виникли до прийняття рішення про його ліквідацію з 21.01.2010 р.
Встановлене свідчить про відсутність підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія
ухвалила :
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» - відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16. 04. 2010 р – залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: О.І. Галущенко
Судді: Т.З. Кутова
З.Л. Шолох