Справа № 22 Ц- 8186/2010 р. Суддя 1- інстанції: Гаврасієнко В.О.
Категорія-27 Суддя-доповідач апеляційної інстанції: Галущенко О.І.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
01 грудня 2010 р. Судова колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Галущенка О.І.
суддів: Кутової Т.З.
Шолох З.Л.
при секретарі: Єфіменко О.М.
за участю:
представника:
позивача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за
апеляційною скаргою
ОСОБА_4 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 20. 05. 2010 р. та додаткове рішення того ж суду від 20.07.2010 р., у справі за
позовом
ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» ( далі - ПАТ КБ «Приватбанк», або Банк) про визнання недійсними умов договору,
встановила:
23.02. 2009 р. ОСОБА_4 звернувся з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про зміну умов договору.
В подальшому він змінив підстави позову та вимагав визнання недійсною умови договору щодо права Банку в односторонньому порядку змінювати процентну ставку.
Позивач зазначав, що 14.08.2007 р. він уклав з Банком кредитний договір про відкриття кредитної лінії на 27.000 дол. США. Для придбання житла
За умовами цього договору позичальник мав щомісячними платежами, відповідно до графіку, погашати заборгованість перед Банком, у тому числі, частину кредиту та проценти за його користування у розмірі 11,04%.
Пунктом 2.3.1 зазначеного договору передбачається право Банку змінювати в односторонньому порядку процентну ставку за договором в залежності від подій, які впливають на вартість його кредитних ресурсів.
В жовтні 2008 р. Банк скористався своїм правом та збільшив встановлену договором процентну ставку до 13, 08% річних.
28.01.2009 р. він отримав повідомлення про повторне підвищення процентної ставки до 14, 77% річних.
Посилаючись на те, що умова про одностороннє підвищення процентної ставки суперечить вимогам закону, позивач просив визнати недійсним пункт 2.3.1 договору та виключити його з тексту договору.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 20. 05. 2010 р. постановлено про відмову у задоволенні позовних вимог про зміну умов договору, а додатковим рішенням того ж суду від 20.07.2010 р. про відмову у визнанні умов договору недійсними та виключення пункту 2.3.1. з договору.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішень місцевого суду та ухвалення нового про визнання умови договору про одностороннє підвищення розміру процентів за кредитним договором, недійсною та виключення її з тексту договору, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення в межах оскарження, визначених ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з таких підстав.
Згідно з приписами ст. ст. 203-204 ЦК України, зміст правочину не може суперечити положенням цього Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом.
При цьому, згідно з положеннями ст. 627 ЦК, сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог зазначеного Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що 14.08.2007 р. ОСОБА_4 уклав з Банком кредитний договір про відкриття кредитної лінії на 27.000 дол. США.
За умовами цього договору позичальник мав щомісячними платежами, відповідно до графіку, погашати заборгованість перед Банком, у тому числі, частину кредиту та проценти за його користування у розмірі 11,04%.
Пунктом 2.3.1 зазначеного договору передбачається право Банку змінювати в односторонньому порядку процентну ставку за договором в залежності від подій, які впливають на вартість його кредитних ресурсів.
В жовтні 2008 р. Банк скористався своїм правом та збільшив встановлену договором процентну ставку до 13, 08% річних.
28.01.2009 р. він отримав повідомлення про повторне підвищення процентної ставки до 14, 77% річних.
Зазначене рішення прийняте банком не пізніше 31.12.2008 р.( а.с.-36)
В подальшому Банк листом від 17.03.2009 р. відмовився від реалізації цього рішення.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12.12.2008 р. № 661-VI набрав чинності з 09.01.2009 р.
Цим законом ЦК України доповнено статтею 1056 -1.
Частинами 2 та 3 зазначеної статті визначено, що встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.
Наявна в договорі умова про зміну банком в односторонньому порядку розміру процентів є нікчемною.
Такого ж змісту застереженнями (ч.4) доповнена ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та ст. 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»
Відповідно до приписів ст. 5 Цивільного кодексу та змісту рішення Конституційного Суду України від 09.092.1999 р. № 1-рп/99 щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.58 Конституції України про зворотну дію у часі законів та інших нормативних актів, умови договорів щодо права Банків змінювати в односторонньому порядку розмір процентної ставки є нікчемними після 09.01.2009 р.
В той же час, залишаються правомірними ті рішення про підвищення процентної ставки, які були прийняті до цієї дати.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання нікчемного правочину недійсним не вимагається.
Суд належним чином дослідив зазначені обставини справи, у повному обсязі з’ясував питання щодо дії законів, які регулюють спірні правовідносини в часі і обґрунтовано ухвалив про відмову у визнанні нікчемної угоди договору недійсною.
При цьому суд вірно виходив з того, що на спірні правовідносини не розповсюджуються положення Закону України «Про захист прав споживачів»
В той же час, суд не врахував, що відповідно до положень ч. ч. 4, 5 ст. 216 ЦК України, особа права якої порушені, вправі вимагати застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Так, вимога позичальника про виключення з договору п.2.3.1 щодо права Банку на одностороннє підвищення процентної ставки направлена на усунення реальної загрози порушення його права, вона відповідає способам захисту цивільних прав, передбачених ст.16 ЦК.
Оскільки суду не врахував цих вимог закону та обставин справи, то рішення суду від 20.07.2010 р. в силу приписів ч. 1 ст. 309 ЦПК України, в частині відмови у застосуванні наслідків недійсності нікчемної частини кредитної угоди підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про виключення з тексту договору п. 2.3.1. щодо права Банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом.
Що стосується рішення суду від 20.05.2010 р. про відмову у зміні умови договору, то підстав для його скасування не вбачається, оскільки належними доказами доведена відсутність підстав для зміни договору.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, судова колегія
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 20.07.2010 р. в частині відмови у застосування наслідків недійсності нікчемної частини угоди –скасувати.
Постановити в цій частині нове рішення про виключення з тексту кредитного договору від 14.08.2007 р. пункту 2.3.1 . щодо права ПАТ КБ «Приватбанк» в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом.
В іншій частині це рішення та рішення від 20.05.2010 р. залишити без зміни.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий: О.І. Галущенко
Судді: Т.З. Кутова
З.Л. Шолох