Справа № 22 Ц- 8426/ 2010 р. Суддя 1-ї інстанції: Царюк Л.М.
Категорія - Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко О.І
У Х В А Л А
01 грудня 2010 р. Судова колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Галущенка О.І.
суддів: Кутової Т.З..
Шолох З.Л.
при секретарі: Єфіменко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за
апеляційною скаргою
Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на ухвалу судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 05.10. 2010 р. у справі за
позовом
Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» ( далі СК - «Княжа») до Національної страхової компанії «Оранта» ( далі - СК «Оранта») та ОСОБА_4 про відшкодування шкоди в порядку регресу,
встановила:
16.09.2010 р. СК - «Княжа» звернулася з позовом до СК «Оранта» та ОСОБА_4 про відшкодування шкоди в порядку регресу,
Ухвалою судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 20.09.2010 р. було визначено ряд недоліків, які містить ця позовна заява та надано строк для її виправлення.
Ухвалою судді того ж суду від 05.10. 2010 р. постановлено про повернення позовної заяви як неподаної, оскільки позивач в наданий строк наявні недоліки заяви не усунув.
В апеляційній скарзі СК - «Княжа» ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали, посилаючись на її невідповідність вимогам процесуального закону.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Повертаючи позовну заяву як неподану, суддя виходила з того, що вона містить недоліки, які унеможливлюють відкриття провадження у справі.
Але з таким висновком повністю погодитись неможливо, оскільки він суперечить дійсному змісту позовної заяви та вимогам процесуального закону.
Так, вимоги до змісту та форми позовної заяви вичерпно визначені ст. 119 ЦПК України.
Зокрема п.п. 3-5 ч.2 зазначеної статті вимагають від позивача викладення змісту позовних вимог, зазначення обставини, якими він обгрунтовує свої вимоги та докази, якими, на його думку, підтверджуються позовні вимоги.
Крім того, він має вказати ціну позову щодо вимог майнового характеру.
При цьому, встановлення факту порушення, невизнання чи оспорювання права, визнання чи поновлення якого, вимагає позивач, згідно з приписами п. 3 ч. 6 ст. 130, ст. ст. 214-215 ЦПК України, є предметом доказування при судовому розгляді справи і не входить до переліку обставин, які мають з’ясовуватися суддею при вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі.
З тексту позовної заяви вбачається, що в ній викладено зміст позовних вимог про відшкодування шкоди в порядку регресу, зазначено обставини, якими обгрунтовуються заявлені вимоги та докази які, на думку позивача, їх підтверджують.
Залишаючи позовну заяву без руху, а згодом, повертаючи її як неподану у зв’язку з наявністю недоліків, суддя не врахувала цих вимог закону та безпідставно послалась на відсутність у позивача права на позов до НАСК «Оранта» та, що саме ОСОБА_4 має право вимоги до страхової компанії, а не навпаки.
Зазначене є неприпустимим, адже такі висновки судді до відкриття провадження у справі передрікають її вирішення по суті.
Інших недоліків, які б унеможливлювали відкриття провадження у справі суддею не зазначено.
В той же час, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі за правилами глави 2 ЦПК України, суддя перш за все має визначити юрисдикцію спору за правилами ст. 15 ЦК України.
Зазначена норма передбачає, що у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи інтересів, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших відносин, крім випадків коли розгляд таких справ провадиться за правилами іншого судочинства.
Згідно зі ст. 1, 12 ГПК України, розгляд спорів між юридичними особами, які виникли з підстав, передбачених законом, здійснюється за правилами господарської юрисдикції.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позов однієї юридичної особи до іншої про відшкодування шкоди та до фізичної особи є самостійними вимогами, які виникли з різних підстав та можуть бути розглянуті окремо за правилами відповідних юрисдикцій з урахуванням суб’єктного складу спірних правовідносин.
При цьому положення ст. 16 ЦПК України, не допускають об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.
Цих приписів закону суддя не врахувала, залишивши без вирішення таке процесуальне питання, яке є пріоритетним до відкриття провадження у справі.
Встановлене свідчить про необгрунтованність оскаржуваної ухвали та необхідність її скасування, у відповідності до вимог ст. 312 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, судова колегія
ухвалила:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» – задовольнити частково.
Ухвалу судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 05.10. 2010 р.– скасувати, а матеріали позову повернути до того ж суду для вирішення питання щодо правових наслідків звернення з позовом до суду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але оскарженню у касаційному порядку не підлягає, оскільки не перешкоджає провадженню у справі.
Головуючий: О.І.Галущенко
Судді: Т.З. Кутова
З.Л.Шолох