Справа № 22ц-8275,8276,8277/10 Суддя першої інстанції: Серебрякова Т.В.
Категорія 05 Суддя-доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.
У Х В А Л А
іменем України
02 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої Данилової О.О.,
суддів: Лівінського І.В.,
Шаманської Н.О.,
при секретарі судового засідання Голубкіній О.О . ,
за участю: позивачки ОСОБА_3, її представника – ОСОБА_4,
відповідачки ОСОБА_5,
представника ОСОБА_6 – ОСОБА_7,
прокурора Дзюбан О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою
Вознесенської міської ради Миколаївської області
на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 серпня 2010 року, ухвали того ж суду від 25 вересня 2007 року та 13 травня 2010 року, постановлених за
позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_5, треті особи – Вознесенська міська рада Миколаївської області, відділ Держкомзему у м. Вознесенськ Миколаївської області, про визнання права власності на частку земельної ділянки, та
зустрічними позовами
ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_6, треті особи – Вознесенська міська рада Миколаївської області, відділ Держкомзему у м. Вознесенськ Миколаївської області, Друга Вознесенська державна нотаріальна контора Миколаївської області, про встановлення факту належності документа та визнання права власності на частку земельної ділянки, та
ОСОБА_6 до ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_5, треті особи – Вознесенська міська рада Миколаївської області, відділ Держкомзему у м. Вознесенськ Миколаївської області, про визнання права власності на частку земельної ділянки,
в с т а н о в и л а:
В серпні 2007 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 про визнання права власності на частку земельної ділянки.
Позивачка зазначала, що їй належить 11/50 частин домоволодіння АДРЕСА_1 Миколаївської області на підставі договору дарування укладеного нею з ОСОБА_9 Інші частки належать ОСОБА_6 ОСОБА_10 та ОСОБА_5, які успадкували їх після смерті ОСОБА_6 ОСОБА_11 та ОСОБА_12 відповідно.
Земельна ділянка, на якій розташовано цей будинок площею 0,1456 га, належала на праві спільної сумісної власності попереднім власникам будинку – ОСОБА_13, ОСОБА_12 та ОСОБА_14 на підставі державного акту на право приватної власності на землю, виданого 26 жовтня 1993 року виконкомом Вознесенської міської ради Миколаївської області.
Позивачка просила визнати за нею право власності на 11/50 часток спірної земельної ділянки, посилаючись на те, що отримавши у власність 11/50 часток будинку, вона набула право власності на відповідну частку земельної ділянки, яка закріплена за цим будинком.
Під час розгляду справи ОСОБА_6 та ОСОБА_5 звернулись з зустрічними позовами, в яких просили визнати за ними право власності на 3/5 та 9/50 частин спірної земельної ділянки відповідно.
Свої вимоги вони обґрунтовували тим, що отримавши у власність вказані частки будинку в порядку спадкування вони не можуть отримати свідоцтво на право власності на відповідні частки земельної ділянки, оскільки ця ділянка знаходилась на праві спільної сумісної власності, а спадкодавці за життя не виділяли свої часки ділянки в натурі.
Крім того, ОСОБА_5 просила встановити факт належності зазначеного державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_12, посилаючись на те, що є розбіжності в прізвищі, яке зазначено в цьому акті, а також в свідоцтві про її смерть.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 вересня 2007 року до участі у справі в якості третіх осіб залучено Вознесенську міську раду та Другу Вознесенську державну нотаріальну контору.
Ухвалою того ж суду від 13 травня 2010 року відмовлено в задоволенні клопотання Вознесенської міської ради про зупинення провадження у справі.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 серпня 2010 року позовні заяви ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 задоволено.
В апеляційній скарзі Вознесенська міська рада, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила ухвалу від 25 вересня 2007 року змінити та залучити її до участі у справі як відповідача, ухвалу від 13 травня 2010 року скасувати та постановити нову про зупинення провадження у справі, а рішення скасувати.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, із матеріалів справи вбачається, що співвласникам житлового будинку АДРЕСА_1 – ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, Вознесенською міською радою передана в приватну власність земельна ділянка площею 0,1456 га для обслуговування їх житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства. В 1993 році їм виданий державний акт на право власності на цю ділянку.
В подальшому співвласниками вказаного будинку стали ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 При цьому, ОСОБА_3 отримала 11/50 частки будинку на підставі договору дарування, укладеного нею 6 листопада 2001 року з ОСОБА_9 Інші 3/5 частки будинку отримав у спадщину ОСОБА_6 після смерті його матері – ОСОБА_6 ОСОБА_11, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 7 березня 1995 року. ОСОБА_5 належить 9/50 часток, отриманих нею у спадщину за заповітом 30 червня 2006 року після смерті ОСОБА_12
Нові співвласники будинку ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 поставили питання про визнання за ними права власності на частки спірної земельної ділянки відповідно до їх часток у праві власності на будинок.
Із змісту положень ст. 30 ЗК УРСР, яка діяла на час набуття права власності на частку вказаного житлового будинку ОСОБА_3 та ОСОБА_6, а також ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України, в редакції що діяла на час отримання спадщини ОСОБА_5, вбачається, що при переході права власності на частину житлового будинку до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про можливість визнання за ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 права власності на відповідні частки спірної земельної ділянки.
Також, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення вимог ОСОБА_5 встановити факт належності зазначеного державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_12
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не дав правову оцінку державному акту на право власності на спірну земельну ділянку, не заслуговують на увагу, оскільки це не було предметом спору.
Безпідставними є також посилання апелянта на необхідність залучення Вознесенської міської ради в якості відповідача по даній справі.
Як вбачається із матеріалів справи, спір виник між співвласниками будинку щодо часток у праві власності на земельну ділянку, закріпленою за цим будинком. Такий спір має вирішуватись між цими співвласниками, а тому Вознесенська міська рада не є стороною по даній справі.
Також не заслуговує на увагу твердження апелянта про те, що провадження по даній справі має бути зупинено в зв’язку з оскарженням ним в касаційному порядку рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 травня 2009 року та ухвали апеляційного суду Миколаївської області від 24 вересня 2009 року, якими Вознесенській міській раді відмовлено у визнанні недійсним спірного державного акту на землю. Таке твердження є наслідком помилкового тлумачення положень статей 201-202 ЦПК України.
Таким чином, апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду чи доводили б порушення ним вимог матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Вознесенської міської ради Миколаївської області відхилити.
Ухвали Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 вересня 2007 року та 13 травня 2010 року та рішення того ж суду від 27 серпня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча: Судді: