номер провадження справи 29/3/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про повернення заяви з кредиторськими вимогами

15.11.2021 Справа №908/2761/21

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Кричмаржевського В.А.

розглянувши матеріали заяви Концерну "Міські теплові мережі" (бул. Гвардійський, м. Запоріжжя, 69091, код в ЄДР-32121458) про визнання кредиторських вимог

у справі № 908/2761/21

про банкрутство Приватного акціонерного товариства "ПРИАЗОВКУРОРТ", код в ЄДР-02647763 (бульв. Тенистий, буд. 12, м. Бердянськ, Запорізька область, 71100)

Кредитор - Фізична особа-підприємець Ткаченко Анатолій Миколайович, ІПН НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

Розпорядник майна - арбітражний керуючий Швець Д.І. (адреса для листування: а/с 7338, м. Запоріжжя, 69124), -

Установив:

Згідно з ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.10.2021 у справі № 908/2761/21 відкрито провадження у справі № 908/2761/21 про банкрутство ПрАТ "ПРИАЗОВКУРОРТ", код в ЄДР-02647763, за заявою фізичної особи-підприємця Ткаченка Анатолія Миколайовича, ІПН НОМЕР_1 ; визнано грошові вимоги кредитора - ФОП Ткаченка А.М. до боржника в розмірі - 674.491 грн.; введені мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедура розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Швеця Д.І.; попереднє засідання суду призначено на 06.12.2021 о 10-00 год.

На офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет 12.10.2021 оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "ПРИАЗОВКУРОРТ".

До суду надійшла заява Концерну "Міські теплові мережі" про визнання кредиторських вимог на суму - 2.533.919,06 грн.

Загальні вимоги до заяви з вимогами до боржника визначені у статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі-КУзПБ).

Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна.

Заява кредитора має містити:

- найменування господарського суду, до якого подається заява;

- найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

- ім`я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

- розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені);

- виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування;

- відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог;

- перелік документів, що додаються до заяви.

До заяви в обов`язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.

Заява підписується кредитором або його уповноваженим представником.

Господарський суд зобов`язаний прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог цього Кодексу та Господарського процесуального кодексу України, про що постановляється ухвала, в якій зазначається дата попереднього засідання суду.

Відповідно до статті 46 КУзПБ господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу.

Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України (ч. 1 статті 2 КУзПБ).

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

За приписами статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до підпункту 20 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.

Згідно з підпунктом 11 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (в редакції Закону України від 02.06.2016 № 1401-VIII" Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)") представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 1311 та статті 1312 Конституції України виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Конституцією України врегульовані правила представництва в суді іншої особи, при цьому не заборонено особі представляти себе саму. Можливість реалізації права на самопредставництво передбачена відповідними положеннями ГПК України.

Статтею 58 ГПК України визначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

За частиною 1 статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Верховний Суд у своєму рішенні (постанова КГС ВС від 27.07.2018 у справі №910/9224/17) дотримується позиції, що процесуальне представництво юридичної особи може здійснюватись як в порядку самопредставництва, так і іншими особами - представниками юридичної особи за довіреністю.

У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами.

Відповідно, особа, яка представляє юридичну особу за довіреністю і виконує процесуальні дії на підставі повноважень, наданих їй довіреністю, виступає від імені цієї особи - довірителя, а не в порядку самопредставництва.

З огляду на викладене представник, звертаючись до суду від імені директора на підставі виданої ним довіреності, не діє у такому разі як законний представник в порядку самопредставництва.

Аналогічна правова позиція викладена і в постановах ВП ВС від 13.03.2018 у справі № 910/23346/16, від 21.03.2018 у справі № 916/3283/16, від 14.03.2018 у справі № 910/22324/16.

Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях (постанова КГС ВС від 01.04.2020 у справі № 904/5898/18, ухвали КГС ВС від 21.01.2020 у справі №924/440/19, від 18.03.2020 у справі №910/14830/18, від 01.04.2020 у справі № 922/2733/19) звернув увагу на те, що 29.12.2019 набрав чинності Закон України від 18.12.2019 №390-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення" (далі-Закон № 390), яким, зокрема, викладено в новій редакції частини третю і четверту статті 56 ГПК України:

"3. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

4. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника".

Процесуальний кодекс розмежовує такі юридичні категорії, як "самопредставництво" і "представництво" (ухвали КГС ВС від 13.03.2020 у справі № 922/2844/19, від 01.04.2020 у справі № 922/2733/19).

Прийнятий Закон визначає поняття "самопредставництво юридичної особи" шляхом закріплення такого права не лише за керівником, членом виконавчого органу юридичної особи, для держави та територіальної громади - за керівником відповідного органу, а й за іншими уповноваженими особами (ухвала КГС ВС від 21.01.2020 у справі № 924/440/19).

Верховний Суд у своїх рішеннях (ухвали КГС ВС від 13.03.2020 у справі № 922/2844/19, від 22.02.2021 у справі № 908/183/20) звернув увагу на те, що за загальним правилом у теорії права самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси за законом, статутом, положенням.

При цьому в згаданих ухвалах Верховний Суд зазначив, що для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначено її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності). В ухвалі від 21.01.2020 у справі № 924/440/19 Верховний Суд дотримується позиції, що працівник органу державної влади, органу місцевого самоврядування підтверджує право на звернення від імені такого органу в порядку самопредставництва, для чого надає суду:

- витяг з контракту, в якому визначено, що особа має повноваження представляти орган державної влади, орган місцевого самоврядування в суді в конкретній судовій справі без окремого доручення; або

- оригінал чи копію трудового договору (акта про призначення) або оригінал посвідчення та витяг з посадової інструкції, в якій визначено, що особа має повноваження представляти орган державної влади, орган місцевого самоврядування в суді без окремого доручення керівника; та

- окреме доручення (резолюцію) керівника, в якому визначено повноваження особи представляти інтереси державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування в суді в конкретній судовій справі, якщо посадовою інструкцією або контрактом не передбачено права такої особи представляти інтереси юридичної особи без такого доручення.

Водночас, якщо надані заявниками документи були прийняті до внесення Законом № 390 змін до статті 56 ГПК України і за своїм змістом не охоплюють зазначених змін, то такі документи не підтверджують наявності в особи повноважень діяти від імені органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах в порядку самопредставництва на підставі статті 56 ГПК України в чинній редакції (ухвали КГС ВС від 12.03.2020 у справі № 910/5097/19, від 16.03.2020 у справі № 920/691/18).

При цьому в своїх рішеннях Верховний Суд звертає увагу, що довіреність за відсутності доказів, передбачених частиною 4 статті 56 ГПК України (статуту, положення, трудового договору, контракту тощо), не підтверджує повноваження особи діяти від імені відповідного органу місцевого самоврядування та державної влади в порядку самопредставництва (ухвали КГС ВС від 21.01.2020 у справі № 924/440/19, від 07.02.2020 у справі № 17/495-08, від 17.02.2020 у справі № 914/1002/19, від 20.01.2020 у справі №910/3245/19, від 13.03.2020 у справі № 922/2844/19).

Ураховуючи вимоги частини 1 статті 58 ГПК України та частини 4 статті 1312 Конституції України, з 01.01.2020 представником юридичної особи незалежно від порядку її створення, який діє на підставі довіреності, може бути виключно адвокат (ухвали КГС ВС від 01.04.2020 у справі №922/2733/19, від 31.03.2020 у справі № 910/7694/19).

Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються офіційними, достовірними і можуть бути використані для будь-якого державного органу, яким є і суд.

З огляду на зазначену законодавчу норму Верховний Суд дотримується такої позиції: якщо до поданої заяви (скарги), клопотання не додано документів, які б підтверджували повноваження особи представляти юридичну особу в порядку самопредставництва в суді відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) на момент подання заяви (скарги), і такі документи відсутні в матеріалах справи, то суд не позбавлений права перевірити прізвище, ім`я, по батькові, дату обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи та уповноважені представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, а також дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, наведені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ухвали КГС ВС від 05.05.2020 у справі №916/3097/19, від 23.01.2020 у справі №926/1336/19, від 07.03.2018 у справі №921/502/17-г/8, від 13.03.2020 у справі №922/2844/19).

Також Верховний Суд зауважує, що за відсутності в матеріалах справи документів, які б підтверджували повноваження особи представляти юридичну особу як представника (адвоката) в суді або діяти від імені юридичної особи в порядку самопредставництва, та відсутності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей, що така особа уповноважена діяти від імені юридичної особи в суді без довіреності в порядку самопредставництва, касаційна скарга у справі не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню скаржнику (ухвали КГС ВС від 07.03.2018 у справі № 921/502/17-г/8, від 23.01.2020 у справі № 905/1144/19, від 02.03.2020 у справі № 910/6718/19, від 13.03.2020 у справі № 922/2844/19, від 23.01.2020 у справі № 926/1336/19).

Отже, вирішуючи питання наявності повноважень у особи, яка звертається від імені юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування в порядку самопредставництва, суд з урахуванням вимог частини 2 статті 86 ГПК України щодо оцінки вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності повинен дослідити документи, на підставі яких відповідна особа уповноважена діяти від імені органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, іншої юридичної особи незалежно від порядку її створення в порядку самопредставництва, а також перевірити наявність відповідних відомостей та документів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 3 статті 1312 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Водночас частиною 4 зазначеної статті встановлено, що законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Чинними нормами ГПК України, зокрема, частиною 2 статті 58 регламентовано, що при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

Подання заяви з кредиторськими вимогами не є винятком щодо представництва в суді.

Тому, у даному випадку реалізація кредитором права на звернення з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство є процесуальною дією в суді, яка має здійснюватися або самою юридичною особою у порядку самопредставництва, або її представником - адвокатом.

При цьому повноваження адвоката як представника повинні підтверджуватися в загальному порядку належним чином оформленими довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Заява концерну "МТМ" підписана юрисконсультом концерну "МТМ" - Бахшиєвим В.О. До заяви додана копія довіреності від 01.03.2021 №051/20-19.

Доказів того, що особа діє в порядку самопредставництва юридичної особи або є адвокатом, повноваження якого підтверджені довіреністю або ордером, до заяви не додано.

Судом перевірено дані, наведені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, щодо осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи - концерну "МТМ" без довіреності, та встановлено, що юрисконсульт Бахшиєв В.О. такою особою згідно з Реєстром не є.

Отже, за відсутності документів, які б підтверджували повноваження особи представляти юридичну особу як представника (адвоката) в суді або діяти від імені юридичної особи в порядку самопредставництва, суд не може прийняти заяву концерну "Міські теплові мережі" про визнання кредиторських вимог до розгляду та повертає її заявнику.

Керуючись статтями 2, 9, 45, 46 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 3, 12, 20, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Ухвалив:

Повернути заяву концерну "Міські теплові мережі", м.Запоріжжя, про визнання кредиторських вимог за вх. №23164/08-08/21 від 09.11.2021 і додані до неї документи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 15.11.2021 та може бути оскаржена до апеляційного суду в порядку та строк, визначені законом.

Копію ухвали надіслати заявнику - концерну "МТМ".

Додаток на адресу заявника: заява про визнання кредиторських вимог б/н від 08.11.2021 з додатками на 20-ти арк., у тому числі оригінал платіжного доручення №17657 від 02.11.2021 про сплату судового збору в розмірі 4 540грн.

Суддя В.А. Кричмаржевський