копія
справа № 2-545/2010/1605
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 вересня 2010 року Гребінківський районний суд Полтавської області у складі головуючого - судді Татіщевої Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Гребінківському районі Полтавської області про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання бездіяльності протиправною, зобов”язання нарахувати та виплатити недоотриману соціальну допомогу як дитині війни, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Гребінківському районі Полтавської області про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання діяльності відповідача щодо відмови у виплаті щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком неправомірною, нарахування та стягнення зазначеної допомоги, посилаючись на те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» та, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Просила зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену суму допомоги з 01 січня 2006 року по 30 червня 2010 відповідно до вимог Закону України «Про соціальний статус дітей війни».
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», а рішенням Конституційного Суду України № 10-рп2008 від 22 травня 2008 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», якими була зупинена дія положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на підставі яких їй повинна була бути нарахована соціальна допомога. Разом із тим, відповідач не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.
У судове засідання позивач не з'явилася, звернулася до суду з письмовим клопотанням, в якому позовні вимоги підтримала та просила розглянути справу за її відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відповідно до письмового клопотання просив розглянути справи у відсутності представника, у своїх запереченнях просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року стосувалося лише Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».Вказує на відсутність механізму нарахування підвищення до пенсії в розмірі, встановленому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006-2007р.р. у зв’язку з невизначеністю розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.
Зазначають, що, після внесення Законом України “„Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” на 2008 рік зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Управлінням Пенсійного фонду України в Гребінківському районі нарахована і виплачена щомісячна державна соціальна допомога ОСОБА_1 з 01.01.2008 р.- в сумі по 47,00 грн., з 01.04.2008 р.- в сумі по 48,10 грн., з 01.07.2008р.- в сумі по 48,20 грн., з 01.10.2008 р. в сумі по 49, 80 грн., у 2009 -2010 роках по 49, 80 грн.
Крім того у своїх запереченнях відповідач посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду з позовом за захистом своїх прав, який встановлений терміном в три роки.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, які заявили про розгляд справи за їх відсутності, на підставі наявних у справі доказів, в порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, повністю і всебічно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено, що позивач має статус «Дитини війни» в розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», і ця обставина підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 15 січня 1991 року ( а.с.08 ).
Відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік зупинено.
Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, запроваджені не були.
Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідачів не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.
Окрім того, надаючи перевагу Законам України „ Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „ Про внесення змін до Закону України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що з акони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.
Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік.
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає, що вони частково підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп/2007 року визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Гребінківському районі Полтавської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у 2008 році, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання и державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Гребінківському районі Полтавської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року - задоволенню не підлягають.
Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.
Стороною по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
Тому суд вважає визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Гребінківському районі Полтавської області, по не виконанню з 09.07.2007 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування на отримання доплати до пенсії.
Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому в 2009 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги обґрунтованими, виходячи з наступного.
Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із законом «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Отже, нарахування та виплата підвищення до пенсі або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм закону « Про соціальний захист дітей війни». Також обґрунтованими є вимоги позивача щодо зобов’язання здійснення перерахунку його пенсії з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком в розмірі визначеному ч.1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року.
Суд не вважає порушеним строк звернення позивача за захистом своїх порушених прав та інтересів в межах задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 88 ЦПУ України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує із другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому із відповідача на користь позивача слід стягнути 8 грн. 50 коп. та 37 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового розгляду справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України, ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч.1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Гребінківському районі Полтавської області – задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Гребінківському районі Полтавської області .
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Гребінківському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року; з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року; з 01 січня 2010 року по 30 травня 2010 року з урахуванням проведених виплат .
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Гребінківському районі Полтавської області на користь ОСОБА_1 8 грн. 50 коп. ( вісім гривень 50 коп.) сплаченого нею державного мита та 37 (тридцять сім ) грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового розгляду справи .
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя підпис Я.В. Татіщева
З оригіналом вірно:
Суддя
Гребінківського районного суду
Полтавської області Я.В. Татіщева