Справа № 148/1227/16-ц

Провадження №2/367/1614/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

04 листопада 2021 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Мерзлому Л.В.,

при секретарі судових засідань Кузнєцовій П.О.,

представника позивача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" про стягнення заробітної плати, компенсації та інфляційних нарахувань,-

в с т а н о в и в :

У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (далі - ТОВ «Комплекс Агромарс») звернулося до Тульчинського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником.

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Тульчинського районного суду Вінницької області зі зустрічним позовом до ТОВ «Комплекс Агромарс» про стягнення, з урахуванням уточнених позовних вимог, заробітної плати в сумі 10 965,00 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку станом на 02.03.2017 р. у сумі 264 585,00 грн., 838,34 грн. компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за період роботи з 23.12.2014 р. до 10.08.2015 р., 1 991,15 грн. інфляційних нарахувань. Також ОСОБА_1 просив визнати недійсним наказ від 10.08.2015 р. № 232-2 про утримання із заробітної плати ОСОБА_1 грошових коштів.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 12.05.2017 р. у справі № 148/1227/16-ц у задоволенні позовних вимог ТОВ «Комплекс Агромарс» відмовлено; зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з ТОВ «Комплекс Агромарс» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату в сумі 10 965,00 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку станом на 02.03.2017 р. у сумі 32895,00 грн., компенсацію за невикористану відпустку за період роботи 23.12.2014 р. до 10.08.2015 р. у розмірі 838,34 грн., та 1 991,15 грн. інфляційних нарахувань; у решті позовних вимог відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 19.07.2017 р. у справі № 148/1227/16-ц рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 12.05.2017 р. у частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 11.09.2017 р. у справі № 148/1227/16-ц, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 30.10.2017 р., відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення у вказаній цивільній справі.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 р. у справі № 148/1227/16-ц рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 12.05.2017 р. та рішення апеляційного суду Вінницької області від 19.07.2017 р. у частині вирішення зустрічного позову скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій, касаційний суд наголосив на тому, що судом першої інстанції та при перегляді судового рішення і апеляційним судом не встановлено розміру недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини, за яких було встановлено наявність/відсутність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Поряд із цим, 25.09.2019 р. ОСОБА_1 здійснив уточнення позовних вимог, відповідно до яких просив суд визнати недійсним та скасувати Наказ № 232-2 від 10.08.2015 р. «Про відображення результатів інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей та нематеріальних активів, що рахуються у матеріально-відповідальної особи - завідуючого центральної лабораторії виробничого управління ТОВ «Компанія Агромарс» ОСОБА_1» про утримання із заробітної плати ОСОБА_1 коштів в розмірі 68 409,79 грн., але не більше середньомісячного заробітку працівника; стягнути з ТОВ «Комплекс Агромарс» на користь ОСОБА_1 заробітну плату в розмірі 10920,20 грн., компенсацію за невикористану щорічну відпустку за період роботи з 23.12.2014 р. по 10.08.2015 р. в розмірі 3897,29 грн., середній заробіток час затримки розрахунку станом на 25.09.2019 р. у сумі 770755,00 грн., інфляційні нарахування в розмірі 7136,72 грн. Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 26.09.2019 р. матеріали справи № 148/1227/16-ц направлено за підсудністю до Ірпінського міського суду Київської області.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 08.11.2019 р. вказану справу прийнято до провадження судді ОСОБА_2 .

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку, справу № 148/1227/16-ц на підставі повторного автоматичного розподілу згідно з розпорядженням від 16.02.2021 р. розподілено на суддю Мерзлого Л.В.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 09.03.2021 р. суддею Мерзлим Л.В. прийнято справу № 148/1227/16-ц до свого провадження.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, проте відповідач подавав до суду заяву про розгляд справи без участі його представника. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відповідач просив відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 23.12.2014 р. ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в ТОВ «Комплекс Агромарс» на посаду завідувача центральної лабораторії виробничого управління, згідно наказу № 129 КА/к-п на період перебування ОСОБА_3 у відпустці для догляду за дитиною до дня фактичного її виходу на роботу, зі строком випробування 3 місяці, з оплатою праці відповідно до штатного розпису.

На підставі наказу № 229 від 06.08.2015 «Про проведення інвентаризації та передачу основних засобів, товарно-матеріальних цінностей та нематеріальних активів, що рахуються у матеріально-відповідальної особи - завідувача, центральної лабораторії виробничого управління ТОВ «Комплекс Агромарс» ОСОБА_1» та у зв`язку із звільненням завідувача центральної лабораторії виробничого управління відповідача, на підприємстві проведено інвентаризацію та передачу матеріальних цінностей, які рахувалися в підзвіті матеріально-відповідальною особи ОСОБА_1 .

За результатами протоколу засідання інвентаризаційної комісії №523/2 по інвентаризації підзвітних відповідачу матеріальних цінностей та згідно висновку по результатам інвентаризації від 10.08.2015, виявлено недостачу матеріальних цінностей на загальну суму 32932,68 грн.

У зв`язку з цим, ТОВ «Компанія Агромарс» прийнято наказ № 232-2 від 10.08.2015 р. «Про відображення результатів інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей та нематеріальних активів, що рахуються у матеріально-відповідальної особи - завідуючого центральної лабораторії виробничого управління ТОВ «Компанія Агромарс» ОСОБА_1» про утримання із заробітної плати ОСОБА_1 коштів в розмірі 68 409,79 грн., але не більше середньомісячного заробітку працівника.

У подальшому, наказом від 10.08.2015 р. № 115 КА/к-з він був звільнений за власним бажанням згідно із статтею 38 КЗпП України.

Також, зазначеним наказом затверджено обов`язок ТОВ «Комплекс Агромарс» виплатити ОСОБА_1 компенсацію за 15 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 23.12.2014 р. до 10.08.2015 р.

Відповідно до Форми ОК-5, виданої управлінням Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області, ОСОБА_1 нараховано за липень 2015 року 3826,09 грн., за серпень 2015 року 5047,80 грн., що у сумі складає 8 873,89 грн.

За домовленістю між працівником та роботодавцем розмір щомісячної заробітної плати ОСОБА_1 становив 9 765,00 грн., що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків від 10.07.2016 р., відповідно до яких нарахований дохід (заробітна плата) становить: за 1 квартал 2015 року 20 587,81 грн., тобто по 6 862,60 грн. (20 587,81:3 місяці) з/п щомісяця; за 2 квартал 2015 року 27 660,20 грн., тобто до 9 220,06 гри. (27 660.20:3 місяці) з/п щомісяця; за 3 квартал 2015 року 8873,89 грн. 8873.89 грн. з 1 місяць.

Крім того, відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5), відповідно до яких сума заробітку для нарахування пенсії становить: за січень 2015 рік 6822,81 грн., за лютий 2015 рік 4000,00 грн., за березень 2015 рік 9 765,00 грн., за квітень 2015 рік 9 765,00 грн., за травень 2015 рік 8 130,20 грн., за червень 2015 рік 9 765,00 грн., за липень 2015 рік 3 826,09 грн., за серпень 2015 рік 5047,80 грн.

Так, відповідно до розрахунку при звільненні № КА-00001159 від 10.08.2015 дохід за основним заробітком становить: за січень 2015 рік 6822,81 грн. за 10 відпрацьованих днів, 151 година, за лютий 2015 рік 4000,00 грн. за 20 відпрацьованих днів, 160 годин, за березень 2015 рік 9 765,00 грн. за 21 відпрацьований день, 168 годин, за квітень 2015 рік 9 765,00 грн. за 21 відпрацьований день, 167 годин, за травень 2015 рік 8 130,20 грн. за 17.відпрацьованих днів, 135 годин, за червень 2015 рік 9 765,00 грн. за 20 відпрацьованих днів, 160 годин, за липень 2015 рік 3 826,09 гри. за 22 відпрацьовані дні, 176 годин.

Згідно з довідкою від 08.11.2016 № 907, виданою головним бухгалтером ТОВ «Комплекс Агромарс» Мізерним.О.В., ОСОБА_1 нарахована заробітна плата: за липень 2015 рік 8130,20 грн., за серпень 2015 рік 9765,00 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Серед випадків, коли працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, п. 2 частиною 1 ст. 134 КЗпП України зокрема визначено такі, майно та інші, цінності були одержані працівниками під звіт за разовою довіреністю або іншими разовими документами.

Розмір збитків на підставі ст. 135-3 КЗпП України визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами. У разі розкрадання, недостачі, умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди.

Згідно ст. 136 КЗпП України покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, а керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом, подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Обов`язок доказування наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника за завдану шкоду згідно ст. 138 КЗпП України покладається на власника або уповноважений ним орган, який для цього повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» визначено, що суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі ст. ст. 130, 135-1,135-3,137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню.

Зокрема, з`ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Проте ТОВ «Комплекс Агромарс» не доведено, що внаслідок порушення ОСОБА_1 трудових обов`язків ТОВ «Комплекс Агромарс» завдано матеріальної шкоди, та в чому саме полягають винні й протиправні дії ОСОБА_1 під час виконання своїх трудових обов`язків, що призвело до покладення на ОСОБА_1 повної матеріальної відповідальності.

Згідно зі ст. 135-1 КЗпП договір про повну матеріальну відповідальність обов`язково укладається письмово і лише з особами, які досягли 18-річного віку. Договір укладається в двох примірниках, перший з яких зберігається в адміністрації, а другий у працівника. При цьому він має відповідати типовому договору, затвердженому згаданою вище постановою від 28 грудня 1977 р. № 447/24.

Разом із цим, матеріали справи не містять доказів укладення між ТОВ «Комплекс Агромарс» та ОСОБА_1 договору про повну матеріальну відповідальність.

Крім того, матеріали справи не містять доказів повідомлення ОСОБА_1 про проведення інвентаризації та її результати, що суперечить ч. 5.ст. 1 Розділу II Положення про Інвентаризацію активів та зобов`язань, що затверджений Наказом Кабінету Міністрів України від 02.09.2014 р. № 879.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним та скасування наказу № 232-2 від 10.08.2015 р. «Про відображення результатів інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей та нематеріальних активів, що рахуються у матеріально-відповідальної особи - завідуючого центральної лабораторії виробничого управління ТОВ «Компанія Агромарс» ОСОБА_1» про утримання із заробітної плати ОСОБА_1 коштів в розмірі 68 409,79 грн., але не більше середньомісячного заробітку працівника.

Щодо пред`явлених позовних вимог про стягнення заробітної плати в розмірі 10920,20 грн., компенсації за невикористану щорічну відпустку за період роботи з 23.12.2014р. по 10.08.2015р. в розмірі 3897,29 грн., середнього заробітку час затримки розрахунку станом на 25.09.2019 р. у сумі 770755,00 грн., суд зауважує наступне.

Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ч.1 ст.21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входить:

- основна заробітна плата. Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців;

- додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 року № 6-39цс11 роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Пунктом 2 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 3 розділу 3 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки, виробничі премії тощо.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

При визначенні середньомісячної заробітної плати судом враховано, що відповідно до п. 8 розд. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Встановлюючи розмір невиплаченої заробітної плати судом взято до уваги, що відповідно до Форми ОК-5, виданої управлінням Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області ОСОБА_1 нараховано за липень 2015 року 3826,09 грн., за серпень 2015 року 5047,80 грн.

Згідно розрахунку при звільненні ОСОБА_1 заробітна плата останньому за липень 2015 року виплачена в сумі 3826,09 грн., а також 10.08.2015 сплачено компенсацію за невикористану відпустку в сумі 3847,80 грн.

Частина перша статті 47 КЗпП України передбачає, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Відтак, заробітна плата за липень 2015 року мала бути виплачена ОСОБА_1 не пізніше 07.08.2015, який був робочим днем, та за відпрацьовані дні за серпень 2015 року по день звільнення. До того ж, із заробітної плати не підлягали вирахуванню утримані з ОСОБА_1 на підставі наказу № 232-2 від 10.08.2015 р. грошові кошти в сумі 5587,18 грн. за заподіяну шкоду.

Таким чином, ТОВ «Компанія Агромарс» мало виплатити ОСОБА_1 станом на день звільнення заробітну плату в розмірі 10920,20 грн., доказів чого матеріали справи не містять.

Судом також встановлено, що сума заробітної плати за два місяці, які передували звільненню, а саме за червень 2015 року в розмірі 9765,00 грн. та липень 2015 року в розмірі 9765,00 грн., загалом становить 19 530,00 грн., без врахування утриманих з ОСОБА_1 5587,18 грн. за заподіяну шкоду.

Згідно поданого розрахунку сума середнього заробітку, що підлягав сплаті ОСОБА_1 за час затримки розрахунку за період з 15.08.2015 р. по 25.09.2019 р.(1507 днів) становить 700755,00 грн.; кількість відпрацьованих днів за два місяці, що передували звільненню - 42 дні.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок середнього заробітку час затримки розрахунку та встановлено, що останній зроблено у відповідності до обставин справи та норм чинного законодавства, а саме: 465,00 грн. (розмір середньої заробітної плати за один день) * 1507 днів затримки = 700 755,00 грн.

Обставин щодо зменшення розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні судом не встановлено. При цьому, виходячи з презумпції вини роботодавця, суд зауважує, що обставини невиплати ОСОБА_1 гарантованих законом виплат при звільненні ТОВ «Компанія Агромарс» жодним чином не вмотивовані.

Частиною першою статті 83 КЗпП України та частиною першою статті 24 Закону України «Про відпустки» передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-інваліда з дитинства підгрупи А І групи.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (частина перша статті 6 Закону України «Про відпустки»).

Розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі статтею 83 КЗпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки, тільки в разі звільнення його з роботи. Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

У той же час, нарахування ТОВ «Компанія Агромарс» компенсації за 15 днів у розмірі 3847,80 грн. здійснено за вирахуванням незаконного утриманих коштів з ОСОБА_1 згідно наказу № 232-2 від 10.08.2015 р.

За наданим позивачем розрахунком компенсації за невикористану щорічну відпустку залишок невиплаченої компенсації за невикористану відпустку становить за період з 23.12.2014р. по 10.08.2015р. 3897,29 грн., а саме: 465,00 грн. (розмір середньої заробітної плати за один день) * 15 (кількість днів невикористаної щорічної відпустки) = 6 975,00 грн. - 3077,71 = 3 897,29 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для виплати ОСОБА_1 3 897,29 грн. компенсації за невикористану відпустку за період з 23.12.2014р. по 10.08.2015р.

При вирішенні питання щодо стягнення інфляційних нарахувань, суд застосовує вимоги ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги.

Індекси інфляції склали: серпень 2015 - 99,2; вересень 2015 - 102,3; жовтень 2015 - 98,7; листопад 2015 - 102,0; грудень 2015 - 100,7; сукупний за 2016 рік - 112,4; сукупний за 2017 рік - 113,7; сукупний за 2018 рік - 109,8; за січень 2019 року - 101,0; за лютий 2019 року - 100,5; за березень 2019 року - 100,9; за квітень 2019 року - 101,0; за травень 2019 року - 100,7; за червень 2019 року - 99,5; за липень 2019 року 99,4; за серпень року - 99,7; за вересень 2019 року - 100,7.

За арифметичним перерахунком суду, станом на 25.09.2019 розмір інфляційних втрат становить 7136,72 грн., у зв`язку з чим відповідна позовна вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа "Суханов та Ільченко проти України" заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини", заява N9 42527/98 тощо) "майно" може являти собою "існуюче майно" або засоби, включаючи "право вимоги" відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання"/ "правомірне очікування" (legitimateexpectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

З огляду на вище зазначені норми чинного законодавства, що регулюють даний вид правовідносин, не виконання відповідачем обов`язку щодо своєчасної виплати заробітної плати, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час невиплати заробітної плати, компенсації за невикористану щорічну відпустку та інфляційних нарахувань є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню. Також судом встановлені вище обставини щодо наявності правових підстав для визнання недійсним та скасування Наказу № 232-2 від 10.08.2015 р. «Про відображення результатів інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей та нематеріальних активів, що рахуються у матеріально-відповідальної особи - завідуючого центральної лабораторії виробничого управління ТОВ «Компанія Агромарс» ОСОБА_1».

Керуючись ст. ст. 97, 110, 115-117? ? КЗпП України, ст. ст. 12, 81, 89, 133, 137, 141, 229, 258, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" про стягнення заробітної плати, компенсації та інфляційних нарахувань - задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати Наказ № 232-2 від 10.08.2015 р. «Про відображення результатів інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей та нематеріальних активів, що рахуються у матеріально-відповідальної особи - завідуючого центральної лабораторії виробничого управління ТОВ «Компанія Агромарс» ОСОБА_1» про утримання із заробітної плати ОСОБА_1 коштів в розмірі 68 409,79 грн., але не більше середньомісячного заробітку працівника.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (Код ЄДРПОУ 30160757) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заробітну плату в розмірі 10920,20 грн., компенсацію за невикористану щорічну відпустку за період роботи з 23.12.2014р. по 10.08.2015р. в розмірі 3897,29 грн., середній заробіток час затримки розрахунку станом на 25.09.2019 р. у сумі 770755,00 грн., інфляційні нарахування в розмірі 7136,72 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Повний текст судового рішення складено 15.11.2021

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua

Суддя: Л.В. Мерзлий