Ухвала

Іменем України

12 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 690/14/19

провадження № 51-5308 ск 21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Шевченко Т.В.,

суддів Антонюк Н.О., Бущенка А.П.,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Ватутінського міського суду Черкаської області від 31 березня 2021 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року,

встановив:

За вироком Ватутінського міського суду Черкаської області від 31 березня

2021 року

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Катеринополя Черкаської області, жителя АДРЕСА_1,

засуджено за ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання

у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області

від 23 квітня 2019 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 7 місяців, більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк

4 роки.

У строк відбування покарання ОСОБА_1 зараховано частину відбутого покарання за вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області

від 23 квітня 2019 року період з 07 листопада 2018 року по 30 березня 2021 року включно, з розрахунку один день позбавлення волі за один день позбавлення волі.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 у вигляді позбавлення волі рахується з 31 березня 2021 року.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він у липні 2017 року

у невстановлені слідством дні та час, перебуваючи у м. Ватутіне Черкаської області, повторно, з корисливих мотивів, шляхом віджиму метало-пластикових вікон проникав до квартир, звідки таємно викрав чуже майно, чим заподіяв потерпілим матеріальної шкоди, а саме: ОСОБА_2 на загальну суму

24 943 грн, ОСОБА_3 - 141 850 грн, ОСОБА_4 - 2 300 грн.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 рокувирок щодо

ОСОБА_1 залишено без змін.

У касаційній скарзі засуджений посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи,оскільки, як він пам`ятає, злочини, за які його засуджено, були ним вчинені у період до 09 травня 2017 року, а не в липні,

як зазначено у вступній частині вироку. У зв`язку з цим вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити судові рішення щодо нього і зарахувати в строк покарання строк попереднього ув`язнення на підставі ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону України № 838-VІІІ

від 26 листопада 2015 року, який втратив чинність 21 червня 2017 року,

з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та додані до неї копії судових рішень, Верховний Суд дійшов такого висновку.

З огляду на вимоги ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України

(далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати

та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції виходить з обставин справи, які встановлені судовими інстанціями.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 не оспорює висновків суду

про доведеність його винуватості та кваліфікації його дій. Посилаючись

на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність,

а саме ч. 5 ст. 72 КК, висловлює незгоду із встановленою судом першої інстанції датою вчинення злочину, що, згідно із названою нормою КПК, не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Крім того, суд апеляційної інстанції, як убачається зі змісту ухвали від 21 жовтня 2021 року, ретельно перевірив доводи ОСОБА_1 про не застосування закону, який, на думку обвинуваченого, підлягав застосуванню (Закон № 838-VІІІ

від 26 грудня 2015 року), дав мотивовану відповідь, зазначивши, з яких підстав

їх визнано необґрунтованими.

При цьому апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 вчинено злочини в липні 2017 року, тобто після втрати чинності № 838-VІІІ від 26 грудня 2015 року

та набранням чинності Законом № 2046-VІІІ від 18 травня 2017 року, яким ч. 5

ст. 72 КК викладено у такій редакції: «Попереднє ув`язнення зараховується судом

у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день

або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті».

Разом із цим, як видно з мотивувальної частини вироку суду першої інстанції, відомості про вчинення кримінального правопорушення (крадіжка майна

у потерпілої ОСОБА_2 ), було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017250140000766 - 05 липня 2017 року, а не в травні,

як вказує засуджений.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були

би безумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень, у касаційній скарзі засудженого не наведено.

Оскільки з наведених у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 мотивів убачається, що підстав для задоволення скарги немає, колегія суддів вважає

за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 .

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу

про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Ватутінського міського суду Черкаської області від 31 березня 2021 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду

від 21 жовтня 2021 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

С у д д і:

Т.В. Шевченко Н.О. Антонюк А.П. Бущенко