КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 30.11.2010                                                                                           № 30/234

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Кондратової  І.Д.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Резаненко А.Ю. – пред. за дов. № 83 від 30.08.2010 р.,

 від відповідача -не з’явились, про час і місце розгляду скарги повідомлені належним чином,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

 на рішення Господарського суду м.Києва від 14.09.2010

 у справі № 30/234 ( )

 за позовом                               Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

 до                                                   Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

 про                                                   стягнення 26140,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

 У серпні 2010 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення  з відповідача в дохід Державного бюджету України заборгованості за договором № 1048 від 12.10.2004 року оренди нерухомого майна, що належить до державної власності в розмірі  26 140,81 грн., з них 22 619,74 грн. – основний борг, 1 879,04 грн. – пеня, 1 642,03 грн. збитки від інфляції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушує умови договору, несвоєчасно і не в повному обсязі сплачує орендну плату, внаслідок чого у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 виникла заборгованість перед  Державним бюджетом України.

До вирішення спору по суті, представником позивача було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву просило суд стягнути з відповідача в доход Державного бюджету України  заборгованість за договором № 1048 від 12.10.04 року оренди нерухомого майна, що належить до державної власності: 21 678,66 грн. – основний борг, 1 078,64 грн. – пеня, 1 900,94 грн. – збитки від інфляції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2010 р. позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву задоволено частково, стягнуто з відповідача в доход Державного бюджету України 17 786 грн. 51 коп. – основного боргу, 1 077 грн. 79 коп. – пені, 1 408 грн. 06 коп. – збитків від інфляції, 202 грн. 72 коп. - державного мита та 194 грн. 02 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 3 892 грн. 15 коп. – основного боргу, 0,85 коп. –пені, 492 грн. 88 коп. – збитків від інфляції – відмовлено, з огляду на те, що матеріалами справи підтверджується сплата відповідачем орендної плати в сумі 8316,37 грн., а відповідно заборгованість відповідача по орендній платі за лютий 2009 року –грудень 2009 року становить 17786,51 грн. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем завищено суму пені, збитків від інфляції, а тому позовні вимоги в цій частині задоволені у розмірі, який визначений за розрахунком суду першої інстанції.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2010 р. у справі №  30/234 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, обставини, що мають значення для справи з’ясовані не в повному обсязі, висновки викладені у рішенні не відповідають обставинам справи. Зокрема, заявник апеляційної скарги відзначає, що судом першої інстанції безпідставно не було враховано, що платежі в сумі 3800,00 грн. та 4516,37 грн., які здійснені відповідачем 10.03.2009 р. та 14.04.2009 р. були спрямовані на погашення боргу за період до лютого 2009 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2010 р. апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.11.2010 р.

04.11.2010 р. представник позивача через загальний відділ документального забезпечення подав пояснення та додаткові доказ на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2010 р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2010 р. № 01-23/1/10 у зв'язку з  відпусткою судді Ропій Л.М., внесено зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 30/234 колегії суддів в наступному складі: головуючий суддя – Кондратова І.Д., судді: Григорович О.М., Попікова О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2010 р. розгляд справи відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв’язку з нез'явленням в судове засідання представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

Представник скаржника в судовому засіданні 30.11.2010 р. апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 30.11.2010р. не з’явився, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка представників сторін без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, правовідносини між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву  (надалі - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2  (надалі - орендар) виникли внаслідок укладеного  договору оренди № 1048 від 12.10.2004 р. (надалі - договір оренди), нерухомого майна, площею 68,00 кв.м, що належить до державної власності та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (далі –майно).

Факт передачі в оренду нежитлового приміщення (нерухоме майно, загальною площею 68,00 кв. м, розміщене за адресою: АДРЕСА_1) підтверджується актом прийому - передачі приміщення від 22.11.2004 року.

07.10.2005 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Приватним підприємцем ОСОБА_2 було підписано додаткову угоду № 1 про внесення змін і доповнень до договору на оренду нерухомого майна № 1048 від 12.10.04., відповідно до умов якої (п. 1), орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, загальною площею 66,60 кв. м, розміщене за адресою: АДРЕСА_1 (далі – майно), що знаходиться на балансі КП "Київтрактородеталь".

Факт передачі в оренду нежитлового приміщення (нерухоме майно, загальною площею 66,60 кв. м, розміщене за адресою: АДРЕСА_1) підтверджується актом прийому - передачі приміщення від 07.10.2005 року.

У відповідності до пункту 10.1 договору сторони погодили, що договір укладений строком на 11 місяців та діє з 12.10.2004 р. по 12.09.2005 р.

Згідно з частиною 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 25.05.2000 року № 02-5/237 та п. 10.5 договору оренди даний договір був продовжений на тих же умовах до 12.08.2006 р., 12.07.2007р., 12.06.2008 р. та 12.05.2009 р.

22.12.2009 року відповідач повернув позивачу орендоване майно за актом приймання-передачі (повернення) нерухомого майна.

Колегією суддів встановлено, що причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за весь період користування майном в розмірі 21678,66 грн. станом на 27.08.2010 р., а також нарахованої позивачем пені та  збитків від інфляції.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно статті 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до статей 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України договір є підставою для виникнення зобов'язання, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк, відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Даний договір за своєю правовою природою відноситься до договорів найму, різновидом якого є оренда. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 283 Господарського кодексу, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Згідно статті 18 цього Закону одним із основних обов'язків орендаря є внесення своєчасно і у повному обсязі орендної плати.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди. За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1 статті 762 Цивільного кодексу України).

Умовами пунктів 3.1, 3.2 договору оренди (в редакції додаткового договору № 1 від 19.03.2007 р.) встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України, і становить без ПДВ за перший (базовий) місяць розрахунку - січень 2007 року – 3754,35 грн. орендна плата за січень 2007р. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.3 договору оренди передбачено, що перерахування орендної плати здійснюється орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 70% орендної плати перераховується орендарем до Державного бюджету; 30% орендної плати перераховується орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Згідно п. 5.14 договору  в разі закінчення терміну дії договору оренди (його розірвання), орендар зобов’язаний сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна балансоутримувачу (орендодавцю) на підставі акту передачі-приймання.

За таких обставин, орендар зобов'язаний був сплати оренду плату за договором за весь період користування майном до 22.12.2009 р.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, за договором відповідач зобов’язаний був сплати 169190,91 грн. орендної плати до Державного бюджету України (за період жовтень 2004р. – грудень 2009 р.). Відповідач свої зобов'язання виконав частково, сплатив лише 147422,25 грн., внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 21768,66 грн.

В свою чергу, висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог визнається колегією суддів таким, що не відповідає обставинам справи, та зроблений при неповному з'ясуванні обставин справи.

Зокрема, місцевий господарський суд відзначив, що по сплаті орендної плати відповідачу було нараховано 26102,88 грн. за період з лютого 2009 року по грудень 2009 року, з них Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було сплачено 8316,37 грн., а відтак  суд першої інстанції дійшов висновку, що заборгованість відповідача по орендній платі за лютий 2009 року –грудень 2009 року становить 17786,51 грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, розрахунку заборгованості (а.с. 30, т. 1), позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог  (а.с. 29, т. 1) позивачем були заявлені вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати до державного бюджету по договору станом на 27.08.2010 р. за весь період користування майном, а не за лютий 2009 року –грудень 2009 року (як помилково зазначає суд першої інстанції). Крім того, навіть при визначенні заборгованості відповідача по орендній платі за лютий 2009 року –грудень 2009 року місцевий господарський суд безпідставно не врахував, що станом на 10.03.2009 р. у відповідача існувала заборгованість з орендної плати, а тому позивачем правомірно зараховані платежі в сумі 3800,00 грн. та 4516,37 грн., сплачені згідно платіжних доручень від 10.03.2009 р. та від 14.04.2009 р., в рахунок погашення заборгованості за період до лютого 2009 р.

Враховуючи те, що матеріалами справи доведений факт передачі позивачем відповідачу в оренду нежитлового приміщення за договором оренди, а також враховуючи ту обставину, що відповідачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів сплати останнім орендної плати в повному обсязі, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі   21768,66 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції, здійснюючи власний розрахунок інфляційних, безпідставно не нарахував інфляційні на суму боргу за квітень 2009 р. в сумі 3548,92 грн., які заявлялись позивачем та є предметом спору у даній справі. При цьому, відмовляючи в стягненні 492,88 грн. збитків від інфляції, суд першої інстанції не обґрунтував в цій частині рішення та не навів жодних мотивів, з яких він відхилив та не прийняв розрахунок позивача.

В свою чергу, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання, судова колегія дійшла висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення збитків від інфляції в розмірі 1900,94 грн. за період квітень 2009 р. - січень 2010 р. згідно правильного та обґрунтованого розрахунку позивача (а.с. 32 т. 1), оскільки позовні вимоги в цій частині відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, а також ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Статтею 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог п.п. 1,3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3.5 договору оренди сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному в п. 3.3 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення пені в розмірі 1078,64 грн., яка нарахована останнім від суми заборгованості окремо щодо кожного місяця оренди (липень 2009 р. – грудень 2009 р.) за шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано (розрахунок пені а.с. 31, т. 1).

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується прострочення виконання грошового зобов'язання щодо сплати орендної плати за липень 2009 р. – грудень 2009 р., колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача про стягненні пені в сумі 1078,64 грн. є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

В свою чергу, суд першої інстанції, здійснюючи власний розрахунок пені, безпідставно змінив період нарахування пені та розраховував пеню по 10 число відповідного місяця, при цьому, не врахувавши, що у відповідності до статті 253 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 254 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Таким чином, враховуючи п. 3.3 договору оренди, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання з 11 числа наступного за звітним місяцем, а шестимісячний строк для нарахування штрафних санкцій, встановлений  частиною 6 статті 232  Господарського кодексу України, спливає 11 числа відповідного місяця, а відповідно штрафні санкції мають нараховуватись до 11 числа включно, а не до 10, як помилково зазначив суд 1 інстанції.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до п. 2 ст. 103, ч. 1 п.п. 1, 4 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2010 року у справі № 30/234, яким суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову щодо стягнення з відповідача 3 892,15 грн. – основного боргу, 0,85 грн. –пені, 492,88 грн. – збитків від інфляції, прийнято при неправильному застосуванні вищенаведених норм матеріального права, а також неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню в цій частині з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

У відповідності до вимог пункту 10 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у постанові мають бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Судові витрати, пов’язані з розглядом справи в господарському суді першої та апеляційної інстанціях, повкладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  49, 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву задовольнити.

2.          Рішення  Господарського суду міста Києва від 14.09.2010 року у справі № 30/234 скасувати в частині відмови в позові щодо стягнення 3 892,15 грн. – основного боргу, 0,85 грн. –пені, 492,88 грн. – збитків від інфляції, прийнявши в цій частині нове рішення про задоволення позову.

3.          Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України (ВДК у Шевченківському районі м. Києва код 26077968, банк одержувача ГУДК в м. Києві, р/р 31111094700011, МФО 820019, КЕКД 22080300) 3 892,15 грн. – основного боргу, 0,85 грн. –пені, 492,88 грн. – збитків від інфляції.

4.          Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України 43,86 державного мита, 41,98 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2010 року у справі № 30/234 залишити без змін.

6.          Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України 51,00 грн. державного мита з апеляційної скарги.

7.          Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання зазначеної постанови суду.

8.          Матеріали справи № 30/234 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 06.12.10 (відправлено)