Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    2010 року листопада місяця 30 дня колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Новікова Р.В.

Суддів Кузнєцової О.О., Берещанської І.І.

При секретарі Фінайкіній І.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа – ОСОБА_8 про припинення права власності на  частку у спільній частковій власності та визнання права власності, за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення порядку користування домоволодінням та земельною ділянкою, за апеляційними скаргами ОСОБА_7 на рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 20 травня 2010 р. та  додаткове рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 01 червня 2010 р.,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_7,  третя особа – ОСОБА_8, про припинення права власності на  частку у спільній частковій власності та визнання права власності на частку будинку. Позовні вимоги мотивують тим, що їм на праві власності належить відповідно 1\6 та 4\6 частки, а відповідачці 1\6 частка жилого будинку № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1. Між сторонами склалися неприязнені стосунки, частка відповідачки у власності є незначною та не може бути реально виділена і вона забезпечена житлом, просять задовольнити позов на підставі ст. 365 ЦК України. В судовому засіданні позивачі уточнили позовні вимоги, просять припинити право спільної часткової власності на 1\6 частку спірного будинку відповідачки ОСОБА_7, визнати за ними у рівних частках право власності на зазначену 1\6 частку будинку.

ОСОБА_7 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення порядку користування домоволодінням та земельною ділянкою. Позовні вимоги мотивує тим, що  вона є співвласницею жилого будинку № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, їй належить 1\6 частка будинку, іншого житла не має. Просить встановити порядок користування будинком виходячи із загальної площі будинку 116,6 м.кв., виділити їй у користування жиле приміщення 1-4 площею 7,52 м.кв., залишити в загальному користуванні прихожу 1-1, коридор 1-3.  

Рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 20 травня 2010 р. позов ОСОБА_5, ОСОБА_6 задоволено. Припинено право власності ОСОБА_7 на 1\6 частку будинку № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1. Визнано  у рівних частках за ОСОБА_5, ОСОБА_6 право власності на 1\6 частку будинку № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1.

 У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 відмовлено.

 Додатковим рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 01 червня 2010 р. розподілені судові витрати у справі.

    В апеляційних скаргах апелянтом ОСОБА_7 ставиться питання про скасування рішення та додаткового рішення суду і про ухвалення нового рішення, з тих підстав, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи і вимогам закону. Зокрема апелянт вважає можливим визначити порядок користування у спірному будинку відповідно до часток  співвласників.

    Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін і представників, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому  задоволенню з  наступних підстав.

    Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_5, ОСОБА_6 про припинення права власності ОСОБА_7 на 1\6 частку будинку № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 та визнання у рівних частках за позивачами права власності на 1\6 частку будинку і відмовляючи у задоволенні зустрічного позову  ОСОБА_7 про встановлення порядку  користування будинком, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені вимоги позивачів засновані на законі.

    Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи, вимогам закону.

    Відповідно до ч.ч. 1, 4, 6 ст. 13 Цивільного кодексу України, цивільні права особа здійснює у межах наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні  цивільних прав особа повинна  додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою своїх прав, суд може зобов’язати  її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

    Згідно зі  ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого  немайнового або майнового права та інтересу. Але суд може відмовити  у захисті цивільного права та інтересу особі в разі порушення нею положень частин другої – п’ятої статті 13 цього кодексу.

    З матеріалів справи вбачається, що відповідно до правовстановлюючих  документів сторони по справі є співвласниками  жилого будинку № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1. ОСОБА_7 належить 1\6 частка на підставі свідоцтва про право на спадщину від 21.05.1982 року, ОСОБА_5  – 1\6 частка на підставі свідоцтва про право  на спадщину від 21.05.1982 року, ОСОБА_6 – 4\6 частки на підставі рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 05.10.2005 р.

    Рішенням виконкому Добровської сільської ради Сімферопольського району № 69-в від 19.12.1997 року у приватну власність ОСОБА_7 передано для обслуговування будинку і господарських споруд у АДРЕСА_1, НОМЕР_1 земельну ділянку 0,08 га, із яких вилучено із землекористування ОСОБА_9 земельну ділянку 0,05 га та закріплена земельна ділянка 0,03 га із свобідного фонду Добрівської сільської ради Сімферопольського району в АДРЕСА_1, НОМЕР_1.

    Також з матеріалів справи вбачається, що після прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10 у 1982 році, відповідачці за згодою всіх спадкоємців була виділена літня кухня «Г», яка використовувалася нею тоді як жиле приміщення, сарай літер «Ж», уборна «С». Всі зазначені будови знаходилися на земельній ділянці, яка була згодом їм виділена у власність.

    Матеріали Сімферопольського районного БТІ, висновки експертиз по справі свідчать про те, що ОСОБА_7 частку майна зруйнувала (сарай та уборну), а літню кухню переобладнала, до неї прибудувала житлову будівлю і згодом на самовільно зведене отримала право власності та будинку була присвоєна нова адреса: АДРЕСА_1, НОМЕР_2.

    Таким чином спадкоємець ОСОБА_7 на свій розсуд, за згодою співвласників розпорядилася своєю часткою спадкового майна: на належній їй земельній ділянці (держакт а.с. 22 т. 1) розпорядилася належною їй часткою будівлі № НОМЕР_1 з наданням окремої літери. Таким чином у теперішній час це окрема садиба.

    Згідно висновків експертизи (Т.2 а.с. 21 – 23) фактично склався порядок користування, згідно якого домоволодіння №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 розподілено на два окремих домоволодіння, кожне з яких має окрему земельну ділянку  з державним актом на право власності, окремим в’їздом на АДРЕСА_1. Станом на момент проведення експертизи 16 липня 2009 року  в користуванні співвласників ОСОБА_10 знаходилося домоволодіння № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, що складає 57/100 від двох домоволодінь №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2, а в користуванні ОСОБА_7 – 43\100 частки.

    Експерт приходить до висновку, що при наявності окремих домоволодінь, при наявності окремих земельних ділянок з державними актами на право власності на землю, окремих адресів для кожного домоволодіння, а також беручи до уваги, що  ОСОБА_7 фактично користується  26\100 долями спадкового домоволодіння станом на 1982 р., а  у теперішній час це складає 43\100 домоволодіння НОМЕР_1 та НОМЕР_2, варіанти порядку користування не пропонувалися.  

    Виходячи з наведеного, був здійснений добровільний виділ доли ОСОБА_7 і таким чином сталося припинення права спільної часткової власності.

    Відповідно до  ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній  частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

    Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_10, вони бажають збільшити свою власність на 1\6 долі, однак це неможливо, оскільки виділ долі вже відбувся в добровільному порядку за  мовчазною згодою співвласників. Таким чином вони не можуть претендувати на збільшення  своєї власності.

    Припинення спільної часткової власності призвело до того, що тепер позивачі вправі ставити питання про свою долю, як єдине ціле. Між тим такій позов ніким не заявлявся.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами  для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення  нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, невідповідність висновків суду  обставинам справи.

    Виходячи з наведеного,  також колегія суддів відмовляє у захисті, як  вважає ОСОБА_7  її права на визначення порядку користування будинком № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1.

    Той факт, що на теперішній час власником домоволодіння № НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 є ОСОБА_8 не має правового значення для вирішення спору.

    На підставі вказаного і керуючись статтями  303, 307, 309, 314, 316          Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати  у цивільних справах,

ВИРІШИЛА:

    Апеляційні скарги ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 20 травня 2010 р. та  додаткове рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 01 червня 2010 р. скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа – ОСОБА_8 про припинення права власності на  частку у спільній частковій власності та визнання права власності відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення порядку користування домоволодінням та земельною ділянкою відмовити.

    Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.  

    Судді: