АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 грудня 2010 року м. Сімферополь
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду
Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді: Дралла І.Г,
суддів: Пономаренко А.В, Білоусової В.В,
при секретарі: Бугайовій В.Є,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про визнання права користування житловим приміщенням, визначення порядку користування житловим приміщенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 30 серпня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про визнання права користування житловим приміщенням загальною площею 9,9 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1, визначення порядку користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1.
Вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 з 1972 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 Від шлюбу мають дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5 В 1997 році відповідно до ордеру № 523 від 20 травня 1997 року сім‘ї ОСОБА_3 була надана державна квартира АДРЕСА_1. Вказана квартира складається з трьох кімнат. У встановленому законному порядку на той час, позивачка не звернулась у відповідні органи для вирішення питання щодо прописки у квартирі але вселилася в квартиру та проживала в неї. Після припинення шлюбних відносин та розірвання шлюбу в 2000 році з відповідачем ОСОБА_3, колишній чоловік перешкоджає позивачці користуватись квартирою заперечуючи її право користування квартирою. З цього приводу позивачка звернулася до суду.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 30 серпня 2010 року позовні вимоги задоволені частково.
Визнано право на житлову площу в квартирі АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, постановлено при висновках суду, які не відповідають фактичним обставинам.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог ч.1 статті 64 ЖК України вони підлягають задоволенню в частині визнання права за позивачкою на житлову площу в спірній квартирі.
Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що вони необґрунтовані та не засновані на законі.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам та нормам матеріального права.
Відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення суду оскаржено тільки ОСОБА_3
ОСОБА_2 рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржила, у зв’язку з чим в цієї частині рішення суду не переглядається в апеляційному порядку.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставами для скасування чи зміни рішення суду.
Так, довід апеляційної скарги проте, що ОСОБА_2 не вселялася в квартиру та не проживала в неї, суд апеляційної інстанції до уваги взяти не може, оскільки цей довід спростовується доказами у справі, зокрема довідками Київського РВ СМВ ГУ МВС України в АРК та КРУ «Бюро СМЕ» (а.с.7,8), ордером на жиле приміщення (а.с.9), копією рішення суду від 16 січня 1998 року (а.с.11), копією ухвали суду від 14 лютого 1997 року, постановою про відмову в порушення кримінальної справи від 26 лютого 2009 року (а.с.27) та іншими доказами в їх сукупності з яких вбачається, що ОСОБА_2 поселилася у спірній квартирі разом з ОСОБА_3 але після розірвання шлюбу між ними встановилися неприязні стосунки і ОСОБА_3 заперечує право колишньої дружини на користування жилим приміщенням отриманим на всіх членів родини.
Також суд апеляційної інстанції бере до уваги ту обставину, що при розгляді справи в апеляційному порядку ОСОБА_3 пояснив, що він мав нову дружину, яка померла і яка проживала разом з ним у спірній квартирі, у зв’язку з чим між ними та ОСОБА_2 виникали чисельні конфлікти.
Позовних вимог про вселення ОСОБА_2 не заявила. З матеріалів справи, зокрема постанови про відмову у порушенні кримінальної справи (а.с.27) вбачається, що вона проживає у спірній квартирі але відповідач заперечує її право користування жилою площею у квартирі.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення норм матеріального права є необґрунтованими. Суд першої інстанції правильно застосував положення статті 64 ЖК України, оскільки ордер був отриманий на всіх членів сім’ї, у тому числі й на ОСОБА_2, яка вселилася у квартиру разом з ОСОБА_3, з яким на той час знаходилися у шлюбі, та набула право користування спірним жилим приміщенням. У встановленому законом порядку вона цього права не позбавлялася.
Доводи скарги щодо порушення судом норм процесуального права суд до уваги не бере, оскільки згідно з правилами статті 309 ч.3 ЦПК України, підставою для скасування рішення суду можуть бути тільки таки порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
У даному випадку немає підстав вважати, що справу вирішено неправильно.
Інші доводи апеляційної скарги не містять в собі посилань на правові підстави для висновку втому, що рішення суду не відповідає вимогам статті 213 ЦПК України.
Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів наданих сторонами в порядку правил статей 10, 11, 60 ЦПК України.
Рішення суду першої інстанції постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права при висновках суду, які відповідають фактичним обставинам і наданим сторонами доказам, що відповідно до правил ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів , -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 30 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді : Дралло І.Г. Білоусова В.В. Пономаренко А.В.