У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         «29» листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді: Ісаєва Г.А.

          Суддів: Підлісної І.А.

Белинчук Т.Г.

                      При  секретарі: Урденко Г.В.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Комунального підприємства «Управління благоустрою міста та капітального будівництва» про зміну підстави звільнення та стягнення моральної шкоди,          

за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Управління благоустрою міста та капітального будівництва» на рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 17 серпня 2010 року, -

В с т а н о в и л а :

ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до КП «Управління благоустрою міста та капітального будівництва» про зміну підстави звільнення та стягнення моральної шкоди.

Свої вимоги мотивує тим, що 01 квітня 2010 року вона була прийнята на роботу в КП «Управління благоустрою міста та капітального будівництва» головним економістом. 17 травня 2010 року вона подала заяву про звільнення з роботи у зв’язку з доглядом за дитиною до досягнення 14 річного віку по ст. 38 КЗпП України. В першій половинні дня 17 травня 2010 року вона перебувала у лікаря педіатра, який видав їй довідку про тимчасове звільнення від роботи по догляду за хворою дитиною. Зазначену довідку вона передала відповідачу, а 18 травня 2010 року відповідач звільнив її за прогул без поважних причин, вважає підстави свого звільнення незаконними, оскільки вона була відсутня на роботі з поважних причин. Просить змінити підставу звільнення та стягнути на її користь моральну шкоду, яку вона оцінює в 10000 грн.    

Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 17 серпня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені частково. Визнано незаконним наказ № 41 від 18 травня 2010 року про звільнення ОСОБА_5 за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин. КП «Управління благоустрою міста та капітального будівництва» зобов’язано змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_5 з п. 4 ст. 40 КЗпП України на ст. 38 КЗпП України, про що внести відповідний запис до її трудової книжки. В решті позову відмовлено. З КП «Управління благоустрою міста та капітального будівництва» стягнуто на користь держави мито в розмірі 07 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 75 грн.  

В апеляційній скарзі КП «Управління благоустрою міста та капітального будівництва» ставить питання про скасування рішення суду в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_5, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду  не відповідають обставинам справи. Зазначає, що судом першої інстанції неповно з’ясовані усі обставини справи, в довідці  наданій позивачкою про те, що вона 17 травня 2010 року перебувала у лікаря не зазначено час прийому, у зв’язку із чим неможливо перевірити чи на справді вона перебувала у лікаря, крім того зазначена довідка була пред’явлена за місцем роботи лише 18 травня 2010 року.  

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з’явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний  суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Постановляючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності в частині визнання незаконним наказу № 41 від 18 травня 2010 року про звільнення ОСОБА_5 за п. 4 ст. 40 КЗпП України та зобов’язання КП «Управління благоустрою міста та капітального будівництва»змінити формулювання причин звільнення з п. 4 ст. 40 КЗпП України на ст. 38 КЗпП України, в решті позивач не надав суду достатніх доказів тих обставин на які він посилається як на обґрунтування своїх позовних вимог.

З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону і підтверджені зібраними по справі доказами.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК  України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що 01 квітня 2010 року ОСОБА_5 була прийнята на роботу в КП «Управління благоустрою міста та капітального будівництва» головним економістом, а 18 травня 2010 року наказом № 41 була звільнена за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин

17 травня 2010 року в першій половині дня  позивачка звернулася до лікарні з хворою дитиною,  та отримала  довідку про  тимчасове  звільнення від роботи по догляду за дитиною. (а.с. 4).

17 травня 2010 року ОСОБА_5 звернулася до керівника КП «Управління благоустрою міста та капітального будівництва» із заявою про звільнення її по догляду за дитиною до досягнення нею чотирнадцяти річного віку з 17 травня 2010 року, дану заяву вона зареєструвала під № 117 (а.с. 2).    

Згідно наказу № 41 від 18 травня 2010 року ОСОБА_5 звільнена по п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважної причини, на підставі службової записки заступника начальника по фінансовій та економічній роботі ОСОБА_6 В судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_6 пояснила, що ОСОБА_5 17 травня 2010 року, була відсутня на робочому місці з 08.00 до 11.30 годин.    

За таких обставин колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що наказ про звільнення ОСОБА_5 по п. 4 ст. 40 КЗпП України є незаконним оскільки в даному випадку відсутня підстава звільнення тобто факт «прогулу без поважної причини», оскільки ОСОБА_5 надала суду належні докази поважності відсутності її на робочому місці і відповідно до вимог ч. 3 ст. 235 КЗпП України формулювання підстав звільнення повинно бути зміненим.      

Таким чином, доводи апеляційної скарги КП «Управління благоустрою міста та капітального будівництва» не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування  рішення немає.

         Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315, 325     Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Управління благоустрою міста та капітального будівництва» відхилити.  

Рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 17 серпня 2010 року залишити без змін.          

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

                   Ісаєв Г.А.                            Підлісна І.А.                          Белинчук Т.Г.