У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого, судді Берзіньш В.С.
суддів: Павловської І.Г.
Шестакової Н.В.
при секретарі Моногошевій В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, виконкому Євпаторійської міської ради, третя особа КРП БРТІ м. Євпаторії, про визнання недійсним свідоцтва про право власності
за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Євпаторійського міського суду АРК від 16 жовтня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Євпаторійського міського суду АРК від 16 жовтня 2010 року у позові ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, виконкому Євпаторійської міської ради, третя особа КРП БРТІ м. Євпаторії, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло від 12 жовтня 2000 року № НОМЕР_1 на ім’я ОСОБА_6 на 47/100 часток домоволодіння по АДРЕСА_1 недійсним – відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення з ухваленням нового рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що відповідно до ст.113 ЦК України в редакції 1963 року володіння, користування та розпорядження майном, яке знаходиться у спільній частковій власності, здійснюється тільки за взаємною згодою співвласників; судом не враховано відсутність письмової згоди всіх співвласників жилого будинку АДРЕСА_1 на перерахунок часток, що свідчить про незаконність такого перерахунку.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено незаконність видання на ім’я ОСОБА_6 свідоцтва про право власності, оскільки позивачка за первісним позовом ОСОБА_8 особисто отримала в БРТІ м. Євпаторії свідоцтво про право власності на 6/100 часток спірного домоволодіння у 2000 році, ніяких претензій на той час не висловлювала; крім того, ще в 1999 році ОСОБА_8 знала про розподіл часток у жилому будинку з виділенням її онуку – відповідачу по справі більшої частки, і була з цим згодна.
Висновки суду підтверджуються матеріалами справи та дослідженими доказами.
Як свідчать матеріали справи, первинно ОСОБА_8, спадкоємцем якої є ОСОБА_5, та ОСОБА_6 приватизували в рівних частках квартиру № 3 по АДРЕСА_1, яка складається з 3 кімнат, підсобних приміщень та господарських споруд, а саме сараю літ. «Г» на 2/4 часток сараю літ. «Б». Рішенням Виконкому Євпаторійської міської ради № 455 від 30 вересня 1994 року було надано дозвіл на переобладнання сараю літ. «Г» під приміщення на склад сім’ї з 4 чоловік, оскільки на той час з відповідачем проживали його дружина та син.
- 2 -
Рішенням виконкому Євпаторійської міської ради від 30 червня 2000 року № НОМЕР_1 переобладнаний у будинок сарай був прийнятий до експлуатації і на підставі цього за перерахунку часток на ім’я ОСОБА_6 було видано свідоцтво про право власності на 47/100 часток, на ім’я ОСОБА_8 на 6/100 часток.
Аналізуючи зазначені обставини і докази, надані сторонами по справі, колегія суддів звертає увагу на те, що порядок реєстрації права власності передбачає особисте подання заяви про реєстрацію до відповідного органу з подальшим особистим отриманням спеціального документу в цьому органі. За змістом свідоцтва (а.с.25-25,зв.) ОСОБА_8 особисто зареєструвала своє право власності на 6/100 часток жилого будинку у 2000 році, отримала свідоцтво про право власності, у якому зазначена її частка у праві власності 6/100, а також зазначено про затвердження перерахунку частки 05.09.2000 року, тобто вона дізналася про розмір належної їй частки у праві власності на жилий будинок у 2000 році при видачі їй свідоцтва, була згодна на той час з розміром частки, і з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право власності звернулася тільки у вересні 2007 року.
Зазначені обставини свідчать про те, що вона вважала правильним розподіл часток у праві власності на жилий будинок, при якому за нею визнано право власності на 6/100 часток жилого будинку, за відповідачем на 47/100 часток.
Крім того, враховуючи те, що правонаступник ОСОБА_8 не підтримала позову в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності на 6/100 часток жилого будинку та визнання права власності на 47/100 часток, провадження у справі за зазначеними вимогами було закрито у зв’язку зі смертю ОСОБА_8 За таких обставин є незрозумілою та суперечливою правова позиція її правонаступника, яка погодилася з часткою у праві власності її матері 6/100 і у той же час оспорила свідоцтво про право власності сина на 47/100 часток жилого будинку.
Відповідно до ст.76 ЦК України в редакції 1963 року, яка підлягає застосуванню, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Тобто матеріальний закон пов’язує початок перебігу строку позовної давності саме з обставинами щодо порушення права позивача.
Необхідно також врахувати ті обставини, що позов подано з пропуском строку позовної давності без поважних причин.
Оскільки спірні відносини виникли в період дії ЦК України в редакції 1963 року, за правилами ст.76 ЦК України позовна давність застосовувалася незалежно від того, чи зазначено дану обставину у позовній заяві.
Ствердження позивачки ОСОБА_8 у позовній заяві про те, що вона дізналася про порушення її прав тільки у 2005 року, спростовуються вищевикладеними доводами про те, що в дійсності їй було відомо про розмір частки у праві власності ще у 2000 році. За таких підстав позивачка пропустила строк давності для звернення до суду за захистом свого права, однак поважних причин його пропуску не надала.
Посилання позивачки на те, що вона дізналася про зміну часток тільки у 2005 році, спростовуються також встановленими судом першої інстанції даними плану визначення меж земельної ділянки, за яким частка ОСОБА_8 складала 9/100, а частка ОСОБА_6 37/100 і який особисто підписаний ОСОБА_8. На підставі зазначеного документу ОСОБА_6 рішенням виконкому Євпаторійської міської ради від 24 вересня 1999 року була надана у постійне користування земельна ділянка площею 0.0117 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та виданий державний акт від 06 жовтня 1999 року.
- 3 -
Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, яка встановлює принцип змагальності у цивільному судочинстві, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Доказування повинно ґрунтуватися на належних та допустимих доказах, як встановлено у ст.ст.58, 59 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності в архівних матеріалах по домоволодінню письмової згоди ОСОБА_8 на перерахунок часток у домоволодінні, що підтверджує не інформованість позивачки про зміну часток не на свою користь, не підтверджені ніякими доказами.
Інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і їм надана належна оцінка. Таким чином, підстав для скасування рішення за доводами апеляційної скарги немає.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Євпаторійського міського суду АРК від 16 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.
Судді:
Берзіньш В.С. Шестакова Н.В. Павловська І.Г.