РІШЕННЯ

Іменем України

   24 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах  Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

                                              головуючого, судді  Шестакової Н.В.

                                                                    суддів:  Берзіньш В.С.

                                                                               Павловської І.Г.                                    

                                                   при  секретарі    Моногошевій В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування компенсації втрати частини відшкодування моральної шкоди у зв’язку з порушенням строку її виплати

  за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 15 вересня  2010 року,

В С Т А Н О В И Л А:

           В червні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом  до ОСОБА_3 про відшкодування збитків у зв’язку з порушенням строку  виплати моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що  вироком Апеляційного суду АРК від 10 серпня 2004 року частково задоволений її цивільний позов до відповідача, яким на її користь стягнено моральну шкоду у сумі  15000грн.; проте рішення до теперішнього часу боржником не виконано, тому на її користь підлягає стягненню з урахуванням індексу інфляції за період з вересня 2004 року по червень 2010 року 18630грн.

           Рішенням суду у задоволенні позову відмовлено.

           В апеляційній скарзі ОСОБА_2  просить рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову, посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду, невідповідність вимогам діючого законодавства і фактичним обставинам справи. Зокрема зазначає, що суд неправильно визначив суть позовної заяви, оскільки стягувана нею сума не є повторним стягненням моральної шкоди, а є різницею між проіндексованою сумою та сумою, стягненою за вироком суду.  

           Обговоривши наведені у скарзі доводи, заслухавши представника відповідача, перевіривши матеріали справи, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає  задоволенню, а рішення суду – скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову  з таких підстав.

          Відмовляючи у задоволенні  позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості  заявлених вимог та неприпустимості повторного відшкодування моральної шкоди.  

           Такі висновки суду не узгоджуються з матеріалами справи та зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права.                                                

          Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

         Судом встановлено, що вироком Апеляційного суду АРК від 10 серпня 2004 року, залишеного без змін ухвалою Верховного суду України від 11 листопада 2004 року,  частково задоволений її цивільний позов до ОСОБА_3, яким стягнено моральну шкоду у сумі  15000 грн. Згідно постанови від 28 серпня 2007 року відкрито виконавче провадження про примусове виконання рішення суду, однак на час подання позову зазначене рішення суду не виконано. Згідно до довідки Державного комітету статистики України від 11 червня 2010 року (а.с.11-12) та розрахунку, наданого позивачкою, індекс інфляції за період з вересня 2004 року по 1 червня 2010 року склав 224,2%.

                                                                                  -  2  -    

Відповідно до ч. 2 ст. 509 та п.5 ст. 11 ЦК України визначена сума є грошовим зобов’язанням, яке виникло з рішення суду. За порушення зобов’язання п. 4 ч.1 ст.  611 ЦК України передбачено настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

            За правилами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.  Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування в меншому або більшому розмірі.

            Враховуючи те, що зазначені норми ЦК України закріплюють принцип повного відшкодування збитків, слід виходити з того, що збитки, завдані невиконанням рішення суду про стягнення коштів навіть у відшкодування моральної шкоди, підлягають стягненню з урахуванням  індексу інфляції.

          Так, у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі  змінами та доповненнями) роз’яснено, що в тому разі, коли на час виконання рішення про відшкодування шкоди, виправлення пошкодження за одержані за рішенням кошти збільшились ціни на майно або роботи, на придбання чи проведення яких воно було присуджене, потерпілий з цих підстав може заявити додаткові вимоги до особи, відповідальної за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконання проводилося вже після збільшення цін і тарифів.

         На підставі наведеного, незалежно від того, що первісно між сторонами виникли недоговірні зобов’язання, колегія суддів дійшла висновку, що до спірних правовідносин належить застосувати правила ч. 2 ст. 625 ЦПК України,   якими встановлена відповідальність за порушення грошового зобов’язання, яке виникло у даному випадку на підставі судового рішення.  

         Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України  суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

            Крім того, відповідно до ст.14 ЦПК України 1963р., чинного на час ухвалення Апеляційним судом АРК вироку від 10 серпня 2004 року, ст.14 чинного ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові  для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

          Відповідно до ч. 1 ст. 303, п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; підставами  для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни його є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

              Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги  доведеність позовних вимог, рішення суду

першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову і стягнення  на користь позивачки збитків у сумі 18630 грн. за період з вересня 2004 року по 01 червня 2010 року.

        Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають також стягненню  витрати на інформаційно-технічне забезпечення, сплачені позивачем  при поданні позовної заяви, у розмірі 120 грн.

           На підставі  наведеного,  керуючись  ст.ст.303, 307,309   ЦПК України,  колегія суддів

                                        В И Р І Ш И Л А:

           Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

                                                                      -  3  -              

          Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 15 вересня  2010 року скасувати .

            Позов ОСОБА_2 задовольнити.  Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 18630грн. і витрати на ІТЗ у розмірі 120 грн.

          Рішення  набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Судді:        

              Шестакова Н.В.                                Берзіньш В.С.                              Павловська І.Г.