ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2021 року

м. Черкаси

Справа № 705/4746/20

Провадження № 22-ц/821/1764/21

категорія: 310020000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Єльцова В.О.,

суддів: Василенко Л.І., Карпенко О.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 09.06.2007 вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який було розірвано відповідно до рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24.05.2019. Від вказаного шлюбу вони мають трьох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ще до розірвання шлюбу відповідач перестав піклуватися про їхніх спільних дітей та приймати участь у їх вихованні та утриманні. Після розпаду сім?ї діти залишилися проживати з позивачем та перебувають на її утриманні, а відповідач добровільно матеріальної допомоги на їх утримання не надає, тому позивач з даним позовом вимушена звернутися до суду та просить стягнути з відповідача на її користь на утримання дочки ОСОБА_3 та синів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 аліменти в розмірі 1/2 частини усіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 квітня 2021 року позов задоволено.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованої та проживаючої по АДРЕСА_1 , аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/2 частини всіх видів його доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01.12.2020 до досягнення дітьми повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп.

На підставі п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, допущено негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду 1 інстанції мотивовано тим, що відповідач добровільно не виконує свого обов`язку по утриманню дітей, з огляду на вік дітей, які є малолітніми, прожитковий мінімум для них, обов`язок батьків забезпечувати достатнє утримання дітей, належні умови для їх розвитку, навчання тощо, зважаючи на працездатний вік батька, який взмозі мати доходи на своє та утриманців проживання, суд вважає, що позовні вимоги з приводу їх стягнення та розміру знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У серпні 2021 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на оскаржуване рішення, в якій просить скасувати рішення Уманського міськрайонного суду від 13.04.2021 та прийняти нове рішення , яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що він не погоджується з твердженнями позивача про те, що він перестав піклуватися про дітей та відмовився надавати матеріальну допомогу та не погоджується з твердженням суду 1 інстанції про те, що діти перебувають на утриманні ОСОБА_1 .

Стверджує, що після фактичного розпаду сім'ї діти та колишня дружина залишились проживати та нині проживають разом з ним у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належав йому на праві приватної власності на підставі договору дарування частини житлового будинку та договору дарування земельної ділянки.

Зазначає, що твердження позивача, що діти перебувають на її утриманні не підтвердженні жодними доказами, так як нею не надана навіть довідка про розмір заробітної плати помічника вихователя ДНЗ ясла-садок комбінованого типу №5 в м. Умані, за допомогою якої згідно твердження ОСОБА_1 вона здійснює утримання.

Вказує, що ним, як батьком, неодноразово надавалися кошти на одяг та ліки, а також кошти для забезпечення морального та духовного розвитку їхніх дітей, саме він здійснював оплату комунальних платежів. У зв`язку з тим, що фактично вони проживають разом в одному будинку, ним неодноразово надавалися кошти на харчування, щодня після робочого дня він забезпечує своїх дітей продуктами харчування.

Враховуючи положення ст. 89 СК України, на підставі усної домовленості між ним та ОСОБА_1 , взамін сплати майбутніх аліментів ним 25.10.2019 було укладено договір дарування будинку, належного йому на праві приватної власності за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки. Обдарованою стороною вказаних договорів (копії договорів додаються) є їхні діти, а саме: дочка ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 , син ОСОБА_5 .

Крім спільних дітей на його утриманні перебуває його мати, яка досягла пенсійного віку та у зв`язку з віком має незадовільний стан здоров`я та потребує лікування.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

30 серпня 2021 року до Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Супровідним листом №705/4746/20/15226/2021 від 30.08.2021 Черкаським апеляційним судом витребувано матеріали цивільної справи №705/4746/20 з суду 1 інстанції.

06 вересня 2021 року матеріали цивільної справи №705/4746/20 надійшли до Черкаського апеляційного суду.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 27 вересня 2021 справу призначено до розгляду в письмовому провадженні без повідомлення (без виклику) учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом 1 інстанції встановлено, що з 09.06.2007 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано відповідно до рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24.05.2019.

Від вказаного шлюбу сторони мають трьох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 ; сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 ; сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 . Відомостями, зазначеними у вказаних свідоцтвах про народження дітей підтверджується те, що відповідач ОСОБА_2 є їхнім батьком.

Після фактичного розпаду сім`ї діти залишилися проживати з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідними довідками про реєстрацію місця проживання особи за №№ 6386323, 6386399, НОМЕР_6 та НОМЕР_7 та на даний час знаходяться на її утриманні.

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційні скарги ОСОБА_2 не підлягає до задоволення.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду 1 інстанції відповідає.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Як зазначено в ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Положеннями ст.182 СК України, встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбаченихст.184 СК України.

Обов`язок утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому обов`язком особистим, індивідуальним, який не залежить від віку батьків. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дітей не звільняє їх від обов`язків щодо дітей. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток.

Виконання передбачених ст.150 СК України обов`язків батьків щодо виховання та розвитку дитини, пов`язане з належним утриманням дитини, від якого залежить забезпечення умов для розвитку дитини здоровою як фізично так і духовно. Тому, визначений на законодавчому рівні прожитковий мінімум для дитини певного віку має забезпечуватись насамперед батьками дитини.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З матеріалів справи вбачається, що з 09.06.2007 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано відповідно до рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24.05.2019.

Від вказаного шлюбу сторони мають трьох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 ; сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 ; сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 . Відомостями, зазначеними у вказаних свідоцтвах про народження дітей підтверджується те, що відповідач ОСОБА_2 є їхнім батьком.

Після фактичного розпаду сім`ї діти залишилися проживати з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідними довідками про реєстрацію місця проживання особи за №№ 6386323, 6386399, НОМЕР_6 та НОМЕР_7 та на даний час знаходяться на її утриманні.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції, встановлюючи обставини по справі, взяв до уваги вищезазначені факти та, в сукупності з наданими сторонами доказами, оцінив їх під час постановлення своїх висновків.

Таким чином, суд 1 інстанції вірно дійшов висновку, що у зв`язку з тим, що відповідач добровільно не виконує свого обов`язку по утриманню дітей, з огляду на вік дітей, які є малолітніми, прожитковий мінімум для них, обов`язок батьків забезпечувати достатнє утримання дітей, належні умови для їх розвитку, навчання тощо, зважаючи на працездатний вік батька, який взмозі мати доходи на своє та утриманців проживання, суд вважає, що позовні вимоги з приводу їх стягнення та розміру знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Такі висновки суду 1 інстанції ґрунтуються на матеріалах справи і відповідають вимогам закону.

Доводи апелянта, про те, що на підставі усної домовленості між ним та ОСОБА_1 , взамін сплати майбутніх аліментів, було укладено договір дарування будинку та земельної ділянки, належних йому на праві власності, на користь їхніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що у розумінні ст. 89 СК України є договором про припинення права на утримання взамін набуття права власності на житловий будинок, є помилковим. Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до преамбули Договору дарування 1/5 частки у праві власності на житловий будинок від 25.10.2019, при укладенні даного договору сторони керувалися главою 55, а також ст. 202-204, 626, 627 ЦК України та відповідно до п.1.1 даного договору, дарувальник безоплатно передав у власність обдарованим 1/5 частину у праві власності на житловий будинок, а обдаровані прийняли у відповідних частках в дар 1/5 частку у праві власності. Отже, вказаний договір за своїм змістом відповідно до наведених вище норм ЦК України є договором дарування, а не договором про припинення права на утримання взамін набуття права власності на житловий будинок. Колегія суддів звертає увагу, що договір, який встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, так як правовою метою договору дарування є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом 1 інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Крім того, наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться лише до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо їх оцінки.

У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Головуючий В.О. Єльцов

Судді Л.І. Василенко

О.В. Карпенко