РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2021

м. Одеса

Справа № 522/14388/21

Провадження № 2/522/7715/21

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Ярема Х.С.

секретаря судового засідання - Насарая А.В.

розглянув у судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

02.08.2021 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 . Позивач просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Позивачв судовому засіданні позов підтримала, згодом надала заяву про розгляд справи з її відсутності.

28.10.2021 відповідач подав заяву про розгляд справи, проти позову не заперечує.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою сторін в судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 . В квартирі також зареєстрований її син ОСОБА_2 , який з 2019 за місцем реєстрації не проживає, так як давно офіційно проживає та працює в Німеччині. Перешкод у користуванні квартирою сину ніхто не чинить, його відсутність пов`язана лише з проживанням за кордоном, а факт реєстрації у квартирі підставою для сплати комунальних послуг в більшому розмірі. Пояснила, що в кінці жовтня син приїде в Україну на короткий строк та зможе самостійно підтвердити ці обставини.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності від 24.03.2006 серії НОМЕР_1 ).

ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1 та зареєстрований з 07.10.2015 за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до акту № 19 від 14.07.2021 складеного сусідами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та головою ОСББ «Довженко 4, 4-А» ОСОБА_6 , ОСОБА_2 не проживає за адресою АДРЕСА_1 більше двох років.

Вирішуючи спір суд виходив з наступного.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 Житлового кодексу Української РСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ними (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Статтею 317 ЦК України встановлено, що власникові належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 319 ЦПК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За змістом частини другої статті 386 ЦПК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно із статтею 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яких шляхом, який власник вважає прийнятним.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме порушене право та з яких підстав.

Статтею 405 ЦК України передбачено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до вказаної норми закону при вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.12.2020 у справі №209/2642/18.

Тривалість відсутності відповідача в належній позивачеві квартирі, об`єктивно свідчить про зміну його місця проживання, а тому визнання за ним втрати права на користування жилим приміщенням не буде свідчити про втрату ним житла взагалі. Крім того, судом з`ясовано, що відповідач у зареєстрованій квартирі не проживає за власним бажанням, живе та працює в Німеччині, перешкод йому ніхто не чинить, участі у сплаті житлово-комунальних послуг не бере з позивачем, спільне господарство не веде, спільним побутом з позивачем не пов`язаний, інтересу до збереження місця реєстрації немає. Тобто підстав для продовження терміну зберігання за відповідачем права користування спірним житлом, передбачених ст. 71 ЖК України, немає.

Керуючись ст.ст. 16, 317, 319, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 76-81, 89, 258, 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) таким, що втратив право користування житлом, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 16.11.2021.

Суддя Х.С. Ярема