КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Худика М.П.,

суддів Горб І.М.,

Сілкової І.М.

при секретарі судових засідань Гулієву М.Д.о

з участю прокурора Здрака С.В., Горбаня В.В.

захисника Мухи І.П.

потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12020100000000840 по обвинуваченню

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за апеляційними скарги прокурора у кримінальному провадженні та представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката Студзінського М.А. на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 13 травня 2021 року,

в с т а н о в и л а:

Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 13 травня 2021 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки.

Судом вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Судом визнано доведеним, що 15вересня 2020 року, близько 10 год. 04 хв., ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Daewoo Lanos», р.н. НОМЕР_1 , рухючись по проїзній частині вул. Йорданської у м. Києві зі сторони вул. М. Маліновського у напрямку вул. Архипенка, у другій смузі, проявив неуважність, створюючи небезпеку для руху, а також загрозу життю та здоров`ю громадян, виїхав на нерегульований пішохідний перехід, розташований навпроти будинку № 26 по вул. Йорданській у м. Києві, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 .

Під час руху ОСОБА_2 допустив порушення вимог п. 1.5, підпункт «б» п. 2.3 та п. 18.1 Правил дорожнього руху України:

- п. 1.5 дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- підпункт «б» п. 2.3 для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- п. 18.1 водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, від яких померла в Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги.

В апеляційній скарзі прокурор та представник потерпілого ОСОБА_1 - адвокат Студзінський М.А., не оспорюючи фактичних обставин справи та правильність кваліфікації дій ОСОБА_2 просять вирок суду в частині призначеного покарання скасувати та постановити новий, яким:

- прокурор просить призначити ОСОБА_2 покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки;

- представник потерпілого ОСОБА_1 - адвокат Студзінський М.А. просить призначити ОСОБА_2 покарання у виді п`яти років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки;

Згідно доводів апеляційної скарги прокурора вирок суду підлягає скасуванню в частині призначеного ОСОБА_2 покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення, в наслідок м`якості.

На думку прокурора, зважаючи на обставини дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, що обвинувачений грубо порушив Правила дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, що призвело до отримання потерпілою тілесних ушкоджень, в наслідок яких остання загинула, приймаючи до уваги тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких, виправлення ОСОБА_2 та запобігання вчиненню ним нових злочинів не можливе без ізоляції від суспільства.

В апеляційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_1 - адвокат Студзінський М.А., зазначає, що при призначенні ОСОБА_2 покарання судом першої інстанції не в повній мірі було враховано позицію прокурора, потерпілого та його представника, які просили призначити обвинуваченому реальну міру покарання.

Крім того, апелянт зазначає, що потерпілий вважає помилковими висновки суду щодо визнання ОСОБА_2 обставиною, яка пом`якшує покарання щире каяття, вважаючи, що вказана обставина не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду справи, оскільки ОСОБА_2 весь час намагався уникнути відповідальності, надаючи суду показання зміст яких зводився до того, що виною дорожньо-транспортної пригоди є поганий стан його здоров`я.

Зауважує апелянт і на те, що ОСОБА_2 так і не вибачився перед потерпілим та не намагався відшкодувати заподіяну шкоду.

Просить адвокат Студзінський М.А. врахувати і обставини вчинення кримінального правопорушення та непоправні тяжкі наслідки для потерпілого.

На подані апеляційні скарги захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Муха І.П. подав заперечення, згідно яких, вирок суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а призначене покарання таким, що відповідає особі обвинуваченого та тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, у зв`язку з чим він не підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді, прокурора та потерпілого, які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг, провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах поданої апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин, викладених у вироку, а також кваліфікація його дій, є правильними, обґрунтованими і в цій частині ніким з учасників по справі не оспорюються, а тому апеляційним судом у відповідності до вимог ст. 404 КПК України не перевіряються.

Порушення вимог КПК України при вирішенні судом першої інстанції цих питань колегією суддів не встановлено.

Натомість, доводи прокурора та представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката Студзінського М.А. про неправильне застосуванням судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного ОСОБА_2 покарання тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, колегія суддів вважає обґрунтованими, з огляду на наступні обставини.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до положень ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання судом першої інстанції було враховано ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, відсутність обставин, що обтяжують покарання та встановив обставину, що його пом`якшує - щире каяття. Крім того, судом було враховано ставлення ОСОБА_2 до вчиненого кримінального правопорушення, його позитивні характеристики за місцем роботи та проживання, стан здоров`я, відсутність судимостей у минулому, наявність на утриманні двох дітей, на підставі чого прийшов до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства призначивши йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки, та на підставі ст. 75 КК України звільнив ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки.

Однак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції в достатній мірі не врахував обставини вчинення кримінального правопорушення і характер злочинних дій, а також дані про особу обвинуваченого, що як наслідок вказують на не обґрунтованість призначеного судом першої інстанції ОСОБА_2 покарання та на безпідставне застосування щодо нього положень ст.75 КК України і ухвалення явно несправедливого вироку.

Так, у відповідності до вимог ст. 12 КК України вчинене ОСОБА_2 кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких. За доведених судом першої інстанції обставин, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом, здійснив порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілої. Крім того, згідно наданих суду матеріалів, ОСОБА_2 неодноразово порушував правила дорожнього руху, в наслідок чого притягувався до адміністративної відповідальності.

Враховуючи вказані обставини, а також конкретні обставини справи, зокрема, те, що ОСОБА_2 проявив неуважність, виїхав на нерегульований пішохідний перехід де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , приймаючи до уваги тяжкі наслідки у виді смерті ОСОБА_3 , думку потерпілої сторони, яка просила призначити обвинуваченому реальну міру покарання, те, що ОСОБА_2 не намагався відшкодувати заподіяну шкоду, колегія суддів, виходячи з завдань мети покарання, визначеної в статті 50 КК України, а також враховуючи положення ч.2 ст. 65 КК України щодо індивідуалізації призначеного покарання, зокрема, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, погоджується з доводами апелянтів з приводу безпідставного звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, скільки вважає, що наведенні обставини вказують про неможливість виправлення та перевиховання останнього без ізоляції від суспільства.

При цьому, колегія суддів, враховуючи дані про особу обвинуваченого, зокрема його вік та стан здоров`я, а саме те, що він має тяжке хронічне захворювання, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце проживання та реєстрації, двох дітей на утриманні, працює, позитивно характеризується, з огляду на відсутність обтяжуючих покарання обставин та наявності обставини яка пом`якшує покарання - щире каяття, вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді трьох років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

З огляду на вище наведене колегія суддів не знаходить підстав для призначення ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді п`яти років позбавлення волі, як про це просить представник потерпілого ОСОБА_1 - адвокат Студзінський М.А.

Доводи апеляційної скарги адвоката Студзінського М.А. про безпідставне визнання судом першої інстанції ОСОБА_2 обставини, яка пом`якшує покарання щире каяття, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Як вбачається з наданих суду матеріалів, ОСОБА_2 , з самого початку, свою вину у вчиненому визнав повність, щиро розкаявся, надав правдиві показання щодо обставин справи.

Ті обставини, що ОСОБА_2 у своїх показаннях зазначає, що проявив неуважність в наслідок поганого самопочуття, не може свідчити про відсутність у нього щирого каяття до вчиненого та розцінюватися, як намагання останнього уникнути кримінальної відповідальності, зважаючи на відомості про наявність у ОСОБА_2 тяжкого хронічного захворювання.

За таких обставин, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а апеляційна скарга представника потерпілого ОСОБА_1 , адвокат Студзінський М.А. - частковому задоволенню.

У відповідності до правил п.4 ч.1 ст. 420 КПК України оскаржуваний вирок Оболонського районного суду м. Києва від 13 травня 2021 року відносно ОСОБА_2 підлягає скасуванню з постановленням за правилами п.4 ч.1, ч.2 ст.420 КПК України апеляційним судом нового вироку.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 374, 404, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити.

Апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_1 , адвокат Студзінський М.А. -задовольнити частково.

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 13 травня 2021 року, яким ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, скасувати в частині призначеного покарання та звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Призначити ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді трьох років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Строк відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_2 у зв`язку з виконанням вироку.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без зміни.

Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.

Вирок Київського апеляційного суду може бути оскаржений в касаційному порядку протягом трьох місяців з моменту його проголошення.

Судді:

_____________________ _____________________ ___________________

Худик М.П. Горб І.М. Сілкова І.М.