Справа НОМЕР_3 -4721/10
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
15 листопада 2010 року Голосіївський райсуд м. Києва у складі
головуючого судді Шевченко Т.М.
з участю секретаря Загорулько Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про усунення перешкод у встановленні межових знаків та відшкодування моральної шкоди
та за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про спонукання до вчинення певних дій та відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и в:
позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися у суд з позовом, в якому просять усунути перешкоди з боку відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо встановлення позивачами паркану по межі земельних ділянок, виділених їм у користування за адресою: АДРЕСА_1, посилаючись на те, що сторони у справі є співвласниками зазначеного домоволодіння та на підставі рішення суду між ними визначений порядок користування земельною ділянкою, проте відповідачі створюють перешкоди у встановленні паркану по межі земельних ділянок, виділених сторонам у користування.
У липні 2010 р. позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися у суд з додатковою позовною заявою, в якій просять стягнути з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 моральну шкоду солідарно по 10 тис. грн. кожному, посилаючись на те, що позивачі за вини відповідачів тривалий час не можуть встановити паркан на земельній ділянці, яка виділена їм у користування на підставі рішення суду, внаслідок чого позивачі позбавлені можливості займатися благоустроєм земельних ділянок та вирішення питання щодо приватизації земельних ділянок, оскільки це можливо за умов встановлення зовнішніх меж кожної земельної ділянки.
В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_6 та ОСОБА_7, позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 підтримали свої вимоги та просили суд задовольнити позов з вищевказаних підстав.
Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та їх представник в судовому засіданні не визнали позовні вимоги та заперечували проти їх задоволення, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог. Відповідачі звернулися у суд із зустрічним позовом, в якому просять зобов’язати ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинити дії щодо виконання рішення Голосіївського райсуду м. Києва від 02.03.2009 р. у відповідності до вимог чинного законодавства України та звернутись до ВДВС Голосіївського РУЮ в м. Києві, а також зобов’язати відповідачів за зустрічним позовом запросити представників землевпорядної організації, що має відповідну ліцензію на здійснення геодезичних робіт для встановлення межових знаків земельних ділянок на виконання зазначеного судового рішення.
У листопаді 2010 р. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися у суд з додатковою зустрічною позовною заявою, в якій просять стягнути на їх користь солідарно по 15 тис. грн. кожному моральну шкоду, посилаючись на те, що позивачі за основним позовом у незаконний спосіб неодноразово ламали паркан, що знаходиться на межі земельних ділянок, якими фактично користуються сторони, внаслідок чого позивачі за зустрічним позовом нервували та в них погіршився стан здоров»я.
Вислухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
В судовому засіданні встановлено, що житловий будинок № 19/10 по вул. Криворізькій в м. Києві є власністю сторін по справі і належить їм у наступних частках:
- ОСОБА_1 - ? частина будинку, а саме 1/12 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Другою Київською державною нотаріальною конторою 27.06.1956 р., та 1/3 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Другою Київською державною нотаріальною конторою 29.03.1984 р., а також 1/12 частина на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Голосіївського райсуду м. Києва від 08.02.2006 р.;
- ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – ? частина будинку на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого на Українській біржі «Десятинна» 23.12.1996 р.;
- ОСОБА_5 та ОСОБА_4 – ? частина будинку на підставі договору дарування, посвідченого 24.01.2007 р. приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_8
Фактично ОСОБА_1 користується квартирою НОМЕР_1 казаного будинку, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 користуються квартирою НОМЕР_2, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 – квартирою НОМЕР_3.
Рішенням Голосіївського райсуду м. Києва від 02.03.2009 р., залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06.10.2009 р, уточненою ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19.01.2010 р., позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 про визначення порядку користування земельною ділянкою та зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визначення порядку користування земельною ділянкою – задоволено, визначено між сторонами у справі порядок користування земельною ділянкою розміром 0,1253 га за адресою: АДРЕСА_1, за варіантом № 4 висновку № 127/140/08 додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 25.11.2008 р. Цим судовим рішенням визначені площі земельних ділянок, які передаються у користування співвласникам житлового будинку та межі цих земельних ділянок.
Порядок користування земельною ділянкою визначений судом з урахуванням фактичного порядку користування будинком, що склався.
Таким чином співвласники житлового будинку набули право на користування відокремленою частиною земельної ділянки в межах, встановлених рішенням суду.
В судовому засіданні також встановлено, що на виконання зазначеного судового рішення позивачі розпочали встановлення паркану вздовж меж земельних ділянок, які були виділені їм на підставі рішення суду. Проте відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 чинять перешкоди у встановленні паркану.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6, яка діє в інтересах ОСОБА_1, 16.04.2010 р. зверталася до Голосіївського РУ ГУ МВС України зі скаргою про вчинення відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 сварок та скандалів, погроз фізичною розправою. Під час проведення перевірок за зверненнями встановлено, що 10.04.2010 р. на виконання рішення суду позивачі намагалися встановити новий паркан на земельній ділянці, яка виділена їм у користування, проте не змогли цього зробити. Постановами дільничного інспектора міліції Голосіївського РУ ГУ МВС України в м Києві від 14.04.2010 р. та 12.05.2010 р. відмовлено в порушенні кримінальних справ з приводу зазначених обставин та рекомендовано звернутися до суду. В судовому засіданні відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 також пояснили, що вони не згодні з рішенням суду щодо визначення порядку користування земельною ділянкою, а також вважають, що позивачі з метою виконання рішення суду зобов’язані звернутись до ВДВС Голосіївського РУЮ в м. Києві, а також запросити представників землевпорядної організації, що має відповідну ліцензію на здійснення геодезичних робіт для встановлення межових знаків земельних ділянок.
Відповідно до ст. 103 ч. 3 Земельного Кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок зобов’язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).
Оскільки відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 порушують правила добросусідства та права позивача ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою, що йому виділена рішенням суду, створюють йому перешкоди у благоустрої зазначеної земельної ділянки, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а тому необхідно усунути ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перешкоди у встановленні ОСОБА_1 паркану по межі земельної ділянки, виділеної йому у користування за адресою: АДРЕСА_1. на підставі рішення суду.
В частині вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перешкод у встановленні ними паркану по межі земельної ділянки, виділеної їм у користування за вказаною адресою, суд вважає необхідним відмовити, оскільки в судовому засіданні встановлено, що земельні ділянки, що виділені у користування ОСОБА_2 і ОСОБА_3, а також ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не є суміжними.
Також позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у своїй позовній заяві просять стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 моральну шкоду, посилаючись на те, що за вини відповідачів тривалий час не можуть встановити паркан на земельній ділянці, яка виділена їм у користування на підставі рішення суду.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ст. 60 ч. 1 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На думку суду, позивачі не довели факт заподіяння їм моральної шкоди, а тому в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди необхідно відмовити.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не підлягають задоволенню, оскільки, на думку суду, не ґрунтуються на вимогах закону. Посилання відповідачів щодо необхідності примусового виконання рішення суду шляхом звернення до органів виконавчої служби та запрошення представників землевпорядної організації для встановлення межових знаків земельних ділянок, межі яких визначені висновком № 127/140/08 додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 25.11.2008 р., є надуманими, а тому не можуть бути прийняті судом до уваги.
На підставі ст. 88 ЦПК України стягнути в рівних частках з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 8,50 грн. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 22 та 1167 ЦК України, ст. 95, 96 та 103 Земельного Кодексу України, ст.ст. 10, 12, 30, 60, 212 та 213 ЦПК України, суд -
в и р і ш и в:
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про усунення перешкод у встановленні межових знаків та відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.
Усунути ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перешкоди у встановленні ОСОБА_1 паркану по межі земельної ділянки, виділеної йому у користування за адресою: АДРЕСА_1.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
В задоволенні позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про спонукання до вчинення певних дій та відшкодування моральної шкоди – відмовити.
Стягнути в рівних частках з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 8,50 грн. судового збору та 37 грн. витрат на інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя