Справа: №11-809. Головуючий у 1 інстанції–Парфененко О.Я.
Категорія:ст. 89 КК. Доповідач- Рудомьотова С.Г.
У Х В А Л А
І М” Я М У К Р А Ї Н И
09 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернігівської області в складі :
Головуючого – судді Рудомьотової С.Г.
Суддів – Акуленко С.О., Григор’євої В.Ф.
З участю прокурора – Гапеєвої Н.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на постанову Менського районного суду від 20 жовтня 2010 року про відмову в задоволенні клопотання про зняття судимості та встановлення факту відсутності судимості в період з 13.01.2006 року по 08.06.2006 року,
В С Т А Н О В И Л А :
Постановою Менського районного суду від 20 жовтня 2010 року засудженому ОСОБА_3, який відбуває покарання у Менській ВК-91, відмовлено в задоволенні клопотання про зняття судимості та визнання факту відсутності судимості в період з 13.01 по 08.06.2006 року.
На обґрунтування рішення місцевий суд вказав, що ОСОБА_3 покарання не відбув, в даний час перебуває у Менській виправній колонії № 91 смт. Макошине Чернігівської області і відбуває покарання за вироком Кіровського райсуду м. Донецька від 05.03.2002 року та вироком Апеляційного суду Запорізької області від 16.07.2004 року на загальний строк 11 років 6 місяців позбавлення волі.
Зокрема, місцевим судом встановлено, що ОСОБА_3 05.03.2002 року був засуджений Кіровським райсудом м. Донецька за ст.ст. 296 ч.1, 263 ч.2, 70 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі.
16.07.2004 року ОСОБА_3 засуджений Апеляційним судом Запорізької області за ст. 215-3 ч. 3 КК України 1960 року на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна з вказівкою на урахування йому засудження за вироком Кіровського райсуду м. Донецька від 05.03.2002 року на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, яке залишено без змін апеляційним судом Донецької області від 31.10.2003 року, і на підставі ст. 42 ч. 3 КК України 1960 року, остаточне покарання визначене у виді 11 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
З урахуванням повністю відбутого покарання за вироком Кіровського суду м. Донецька від 05.03.2002 року, початок відбування покарання ОСОБА_3 за останнім вироком визначено з 12.07.2001 року.
Ухвалою Верховного Суду України від 06.06.2006 року вирок Апеляційного суду Запорізької області від 16.07.2004 року залишено без змін.
Місцевий суд також встановив, що так як ОСОБА_3 останній злочин вчинив до постановлення першого вироку і вчинення першого злочину, а також, що ці злочини вчинив до набрання чинності КК України 2001 року, остаточне покарання йому визначено 11 років 6 місяців позбавлення волі із застосуванням ст. 42 ч. 3 КК України 1960 року, то відповідно до ст. 55 ч. 1 п. 8 КК України 1960 року, такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до позбавлення волі на строк більше 10 років, якщо вони протягом 8 років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину.
Суд також зазначив, що Апеляційний суд Запорізької області від 16.07.2004 року ОСОБА_3 у строк покарання зарахував відбуте ним повністю покарання за вироком від 05.03.2002 року, і початок відбуття покарання обчислив з 12.07.2001 року.
Відповідно до ст. 89 КК України 2001 року, такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом 8 років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину, а ОСОБА_3, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень КК України 2001 року, ст. 12 КК України, засуджений за особливо тяжкий злочин вироком від 16.07.2004 року.
Щодо клопотання ОСОБА_3 про визнання факту відсутності судимості з 13.01.2006 року по 08.06.2006 року, місцевим судом відмовлено за безпідставністю звернення.
В апеляції ОСОБА_3 просить скасувати рішення місцевого суду внаслідок порушення ним вимог КПК при розгляді справи, невірного розуміння судом поняття відбуття покарання та погашення судимості, невірного застосування ст. ст. 89-91 КК України 2001 року, а також ненадання йому можливості ознайомитися з протоколом судового засідання, вказуючи на те, що він відбув покарання за першим вироком 12.01.2003 року, строк погашення цієї судимості закінчився 13.01.2006 року, і до 08.06.2006 року він не мав судимості і вважається судимим тільки один раз - за другим вироком.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення рішення суду без змін, перевіривши матеріали справи в обсягу апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 засуджений
вироком Кіровського райсуду м. Донецька від 05.03.2002 року за ст. 196 ч.1, 263 ч. 2, 70 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі;
Апеляційним судом Запорізької області від 16.07.2004 року за ст. 215-3 ч. 3 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, з урахуванням його засудження вироком Кіровського райсуду м. Донецька від 05.03.2002 року, залишеного без змін апеляційним судом Донецької області від 31.10.2003 року, з призначенням остаточного покарання на підставі ст. 42 ч. 3 КК України 1960 року, - 11 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Ухвалою Верховного Суду України від 06.06.2006 року вирок Апеляційного суду Запорізької області від 16.07.2004 року щодо ОСОБА_3 залишено без змін.
На даний час ОСОБА_3 відбуває покарання у Менській ВК-91 Чернігівської області.
Місцевий суд цілком вірно вказав, що відповідно до ст. 55 КК України 1960 року, ст. 89-91 КК України 2001 року, Прикінцевих та перехідних положень КК України 2001 року, вказівок Постанови № 16 Пленуму ВС України від 26.12.2003 року „Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості”, ОСОБА_3 має дві судимості, відбув покарання за вироком Кіровського райсуду м. Донецька від 05.03.2002 року, але судимість не погашена і підстави для її зняття відсутні, що докладно обґрунтовано у вироку.
Цілком вірно судом відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні його клопотання про встановлення факту відсутності судимості за період з 03.01.2006 року по 08.06.2006 року, бо ці питання не передбачені Кримінально-процесуальним законодавством і не підпадають під юрисдикцію суду.
Щодо вимоги ОСОБА_3 про не ознайомлення його з протоколом судового засідання, то така його заява є голослівною, бо спростовується записом у його заяві-клопотанні на ім’я суду від 03.11.2010 року, де вказано про його ознайомлення повністю з матеріалами справи, в тому числі і протоколом судового засідання, який включений у матеріали справи і підшитий перед постановою суду /а. с. 37, 30/, яку він оскаржує.
За даних обставин постанова суду є обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає.
Керуючись ст. 356, 365-366, 377, 379 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Менського районного суду від 20 жовтня 2010 року, якою йому відмовлено в задоволенні клопотання про зняття судимості за вироком Кіровського районного суду м. Донецька від 05.03.2002 року та встановленні факту відсутності судимості з 13.01. по 08.06.2006 року, - без змін.
Головуючий –
Судді -