Справа № 2-10911/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2009 p. Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді - Науменко А.В.,

при секретарі - Плешко К.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки в спільній сумісній власності,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2009 року, позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення частки в спільній сумісній власності. Свою вимогу позивачка мотивує тим, що після смерті її батька ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 який заповіту на користь будь-якої особи не залишив, залишився спадок у вигляді частини квартири АДРЕСА_1. Зазначена квартира належить позивачці, відповідачці, яка є матерю позивачки та ОСОБА_3 на праві приватної спільної сумісної власності у рівних частках, що підтверджується свідоцтвом про право власності. При житті ОСОБА_3 вони всі втрьох користувались квартирою в рівних частках.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, також додатково пояснила суду, що вона є спадкоємцем ОСОБА_3 за законом першої черги, тому вона звернулась до Другої Одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак нотаріальна контора надала відповідь, у якій повідомила, що для видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, яке залишилось їй необхідно визначити частку померлого у квартирі.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання з’явилась, позов визнала у повному обсязі, про що надала суду письмову заяву, проти визначення частки в спільній сумісній власності в рівних частинах на заперечувала. Також відповідачка підтвердила, що позивачка ОСОБА_1 є її дочкою та померлого ОСОБА_3, та пояснила суду що у спірній квартирі вони проживали усі разом та користувались нею у рівних частках.

Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України. Згідно з ч. 4 статті 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що рішення у справі можливо постановити із задоволенням позову, відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем ухвалюється судове рішення про задоволення позову.

У судовому засіданні встановлено, що позивачка є донькою померлого ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження та свідоцтвом про одруження НОМЕР_1 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3, який доводився батьком позивачці помер, про підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 виданого Першим Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції. (а.с. 7)

Після смерті ОСОБА_3, який заповіту на користь будь-якої особи не залишив, залишився спадок у вигляді частини квартири АДРЕСА_2 (раніше вулиця Гарібальді) в місті Одесі. Зазначена квартира належить померлому ОСОБА_3, відповідачу ОСОБА_4 та позивачу ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності у рівних частках, що підтверджується розпорядженням органу приватизації від 14 квітня 1994 року № 17 (а.с. 5) та свідоцтвом про право власності на житло № 017 виданого 14 квітня 1994 року, АСК «БЛАСКО» (а.с. 9). Згідно технічного паспорта від 22.08.1993 року зазначена квартира складається з трьох кімнат, загальною площею 67, 7 кв. м. та житлової- 50 кв. м. (а.с. 10 -12).

Також судом встановлено що співвласники зазначеної квартири користувалися цією квартирою в рівних частках. Іншої домовленості щодо розміру часток у праві власності спірної квартири між співвласниками не існувало, тобто на підставі ст. 357 ЦК України, частки у праві спільної сумісної власності померлого ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 є рівними по 1/3 частки за кожним.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. У зв’язку з тим, що ОСОБА_3 заповіту на користь будь - якої особи не залишив, тому спадкування здійснюється за законом.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Оскільки померлий ОСОБА_3 доводився батьком позивачці та чоловіком відповідачки, а також в зв’язку з тим що відповідачка відмовилась від спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 на користь позивачки, остання вважається спадкоємцем за законом першої черги.

Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановлено ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Судом встановлено, що до цього часу позивачка не заявила про відмову від прийняття спадщини, постійно проживала зі спадкодавцем, та фактично прийняла спадщину у розмірі 1/3 частини спірної квартири.

Як встановлено з листа Другої Одеської державної нотаріальної контори № 231/09 від 12.08.2009 за № 3157 відкрито спадкову справу до майна ОСОБА_3, що підтверджено витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 21027372 від 12.08.09 року, (а.с. 13). 12 серпня 2009 року до Другої Одеської державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_1 с заявою про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_3, але в нотаріальній конторі її роз’яснили, що для отримання свідоцтва про право на спадщину на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3, необхідно звернутися до суду для визначення частки спадкодавця у спільній сумісній власності (а.с. 8).

Згідно п.1 ст. 364 ЦК України та п. 2 ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення частки кожного з них в праві власності є спільною сумісною власністю.

На підставі п.2 ст. 370 ЦК України, при виділенні частки з майна, що знаходиться в спільної сумісної власності, вважається, що долі кожного із співвласників в праві спільної сумісної власності є рівними.

Виходячи зі встановлених обставин у справі, досліджених у сукупності на підставі їх аналізу, суд вважає що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 209, 212-215 ЦПК України, ст. 368, 370 ЦК,

ВИРІШИВ:

Позов - ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі.

Визнати, що ідеальні частки співвласників ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_3 є рівними та складають по 1\3 частини цієї квартири.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 - днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.