АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

                                              ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

25 листопада  2010 року                                                                     м. Чернівці

    Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

          Головуючого - судді:  Чупікової  В.В.

    суддів: Винту Ю.М., Сулятицької  М.М.

          секретар :  Ласій О.І.

          за участю представника позивача  ОСОБА_1, представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за  позовом акціонерного товариства „Укрінбанк” до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по кредиту  та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до акціонерного товариства „Укрінбанк” про визнання додаткових угод недійсними, розірвання кредитного договору та припинення нарахування штрафних санкцій, за апеляційними скаргами акціонерного товариства „Укрінбанк” та ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 25 травня 2010 року, -

в с т а н о в и л а :

АТ „Укрінбанк” звернувся до суду з   позовом до ОСОБА_4 та просив стягнути з нього на свою користь 447358 грн. 10 коп. боргу, в тому числі: заборгованість по погашенню кредиту - 300000 грн., відсотки за користування кредитом  56000, 02 грн., платежі по сплаті щомісячної комісії -7200,02 грн.,  пені за порушення строків по погашенню кредиту 59334, 67 грн., пені за порушення строків  погашення відсотків 5670, 23 грн., пені за порушення строків сплати щомісячної комісії – 724, 76 грн., інфляційні витрати - 18428, 40 грн.

Посилався на те, що відповідно до договору №1684 від 14 березня 2008 року про надання споживчого кредиту та додаткових угод №№01, 02  до цього договору  ОСОБА_4 був виданий споживчий кредит на суму 300000 грн. зі сплатою процентів в розмірі 19% річних від суми фактичної заборгованості  за кредитом з терміном погашення заборгованості за цим договором до 01.07.2009 року.

Вказував, що з 23 листопада 2008 року ОСОБА_4 в порушення вимог ст.ст.525, 526 ЦК України ухиляється від добровільно взятих на себе зобов’язань по погашенню кредиту, не здійснює щомісячну сплату відсотків за користування кредитом та щомісячну комісію за користування кредитом, в зв’язку з чим  нараховується пеня та інфляційні витрати по кредиту.

ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом  до акціонерного товариства „Укрінбанк”.

Просив визнати недійсними додаткові угоди №01 від 15.09.2008 року та №02 від 16.03.2009 року, просив  зобов’язати банк зробити перерахунок  по кредиту у відповідності  та на умовах, передбачених у кредитному договорі  №1684 від 14.03.2008 року, не враховуючи додаткові умови, просив припинити нарахування штрафних санкцій по кредитному договору, а на виконання умов договору зробити стягнення на предмет застави - земельну ділянку площею 0,15 га, що розташована  в с. Шипинці Кіцманського району Чернівецької області, а також просив  розірвати договір №1684 про надання споживчого кредиту від 14 березня 2008 року та припинити будь-які його зобов»язання перед банком.

    Посилався на те, що  ніяких додаткових угод він з банком не підписував, визнає свої  зобов»язання по договору №1684, але через скрутне економічне становище та рівень інфляції не має можливості виплатити заборгованість по цьому договору і вважає, що банк набув відповідно до 7.2 договору право на звернення стягнення на предмет  застави.

      Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 25 травня 2010 року в задоволенні позову акціонерного товариства „Укрінбанк” до ОСОБА_4 про стягнення боргу  відмовлено через необґрунтованість його пред’явлення.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до акціонерного товариства „Укрінбанк” про визнання додаткових угод недійсними, розірвання кредитного договору та припинення нарахування штрафних санкцій відмовлено через безпідставність його пред’явлення.

 В апеляційній  скарзі АТ „Укрінбанк”   просить скасувати вищевказане рішення суду першої інстанції, ухвалити  нове  рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Посилається на те, що  суд першої інстанції  неповно з’ясував обставини справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції не здійснив належну оцінку доказів позивача в їх сукупності.

Вказує, що суд не взяв до уваги неспростовні та визнані ОСОБА_4  факти, а саме існування прострочення заборгованості  та  побудував своє рішення на припущеннях.

ОСОБА_4 в своїй апеляційній скарзі просить скасувати вищевказане рішення суду першої інстанції, ухвалити нове  рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Вважає, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим та таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що суд не взяв до уваги жодних доказів поданих ним до зустрічного позову і до заперечення та не дав їм належної оцінки.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача апеляційну скаргу акціонерного товариства „Укрінбанк” підтримав, апеляційну скаргу ОСОБА_4 не визнав просив її відхилити та надав уточнений розрахунок  заборгованості по кредитному договору.

Представники відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційну скаргу акціонерного товариства „Укрінбанк” не визнали,  просили її відхилити, апеляційну скаргу ОСОБА_4 підтримали з підстав, викладених в ній.

Колегія суддів,  перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга  акціонерного товариства „Укрінбанк” підлягає задоволенню, апеляційну скаргу ОСОБА_4 слід відхилити, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні обох позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами був укладений договір  про надання споживчого кредиту №1684, який сторонами не оспорюється, банк добросовісно виконав свої  обов»язки  за даним договором, одностороння відмові відповідача ОСОБА_4 від виконання його обов»язків  за  вказаним договором є недопустимою, а також виходив з того, що банком не надано доказів про укладення з відповідачем додаткових угод, а тому вимога  про нарахування та стягнення з ОСОБА_4 відсотків та пені є необґрунтовано.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи та зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до п.п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції  та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов»язується  надати грошові кошти (кредит)  позичальникові у розмірі  та на умовах, встановлених  договором, а позичальник  зобов»язується повернути  кредит та сплатити проценти.

За матеріалами справи встановлено, що 14.03.2008 року між акціонерним товариством «Укрінбанк» та ОСОБА_4 укладено  договір про надання споживчого кредиту, за умовами якого банк надав відповідачу споживчий кредит  в національній валюті в сумі 300000 грн., який останній зобов»язувався погасити  до 13.03.2009 року. За користування кредитом відповідач ОСОБА_4 зобов»язувався  сплачувати  щомісячно 17%  річних  від суми фактичної заборгованості за кредитом, сплачувати щомісячно комісію  за обслуговування  кредиту  в розмірі 0,2 % від залишкової суми кредиту(а.с.28, 29, 31). У відповідності з п.11.3 та п.3.7 вищезазначеного договору банк та ОСОБА_4 уклали додаткові угоди  №01 від 15.09.2008 року та №02 від 16.03.2009 року за умовами яких за користування кредитом відповідач  зобов»язувався  сплачувати  банку проценти  в розмірі 19% річних від суми фактичної заборгованості за кредитом та погасити заборгованість  за кредитом до 01.07.2009 року (а.с.30,32).

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою  недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені  частинами першою-третьою, п»ятою  ст.203 ЦК України. Відповідач ОСОБА_4 та його представники ні в суді першої інстанції,  ні в судовому засіданні апеляційної інстанції належними та допустимими доказами не довели  наявність підстав для визнання обох додаткових угод недійсними, а тому колегія суддів вважає, що   зустрічна позовна заява  в частині визнання недійсними цих додаткових угод не підлягає до задоволення.

З врахуванням  положень договору про надання споживчого кредиту   № 1684 та додаткових угод представником позивача в судове засідання апеляційної інстанції наданий розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що за відповідачем рахується  заборгованість по кредиту – 300000 грн., заборгованість  по процентах за користування кредитом - 56000,02 грн., заборгованість по платежах   по сплаті щомісячної комісії -7200.02 грн., пеня за порушення строків погашення  кредиту - 37910,96 грн.,  пеня за порушення строків сплати відсотків - 5670,23 грн., пеня за порушення  строків сплати щомісячної комісії - 724,76 грн. Наданий розрахунок заборгованості   відповідача ОСОБА_4 перед банком належними та допустимими доказами не спростований його представниками, а тому вказані кошти підлягають стягненню з останнього на користь позивача відповідно до вимог ст.526 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_4 та його представники не заперечують тієї обставини, що отримані за кредитним договором грошові кошти   у визначений в договорі строк не повернуті та не сплачені проценти за користування кредитом, але вважають безпідставним нарахування банком пені та інших штрафних санкцій. Такі доводи відповідача колегія суддів вважає безпідставними, оскільки  статтями 550, 551 ЦК України та п.9.1 договору №1684 про надання споживчого кредиту (а.с.29) передбачений обов»язок  відповідача  сплачувати у разі порушення термінів погашення заборгованості за кредитом, нарахованих процентів  або комісії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

З врахуванням вимог ч.2 ст.625 ЦК України обґрунтованим є нарахування інфляційних втрат, які підлягають стягненню в сумі, визначеній в новій редакції позовної заяви, а саме в сумі 18428,40 грн.(а.с.68).

 Оскільки відповідач ОСОБА_4 належними та допустимими доказами не довів укладення між ним та банком договору застави відповідно до вимог ст.ст.13, 16 Закону України «Про заставу»,    то відсутні підстави для задоволення зустрічної вимоги  ОСОБА_4 щодо звернення  стягнення на предмет застави - земельну ділянку площею 0,15 га, що розташована  в  с. Шипинці Кіцманського району Чернівецької області, Крім цього, ст.20 Закону України «Про заставу»   передбачено право банку звернути стягнення на  предмет застави, а не обов»язок.

В зустрічній позовній заяві відповідач ОСОБА_4 не виклав обставин з  посиланням на докази про наявність підстав, передбачених    ст.ст. 651, 652  ЦК України для розірвання   договору  №1684 про надання споживчого кредиту від 14 березня 2008 року. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 в частині розірвання договору  №1684 про надання споживчого кредиту від 14 березня 2008 року та припинення будь-якого його зобов»язання перед банком не підлягають до задоволення.

На підставі ст..ст. 1054, 215, 203, 550, 551, 526, 625  ЦК України, ст.ст.13, 16, 20 Закону України «Про заставу»   та  керуючись ст.ст.     209, 218, 307, 309  ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу акціонерного  товариства „Укрінбанк” задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 травня 2010 року скасувати.

Позов акціонерного товариства „Укрінбанк” задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4 на користь акціонерного товариства „Укрінбанк”  заборгованість по кредиту – 300000 грн., проценти за користування кредитом - 56000,02 грн., платежі по сплаті щомісячної комісії -7200, 02 грн., пеню за порушення строків погашення  кредиту 37910,96 грн.,  пеню за порушення строків сплати відсотків 5670,23 грн., пеню за порушення  строків сплати щомісячної комісії 724,76 грн., інфляційні втрати в сумі 18428,40 грн.,  всього: 425934,39 грн.

 В задоволенні  зустрічного позову  ОСОБА_4 до акціонерного товариства „Укрінбанк” про визнання додаткових угод недійсними, розірвання кредитного договору та припинення нарахування штрафних санкцій відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. На нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до касаційної інстанції протягом 20 днів з моменту набрання ним законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: